31 травня - День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження України

 

День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 563/99 від 25 травня 1999 року, щорічно в останню суботу травня.

Видавнича справа — дуже захоплююча та творча сфера діяльності. Складання макетів, підбір кольорової гамми, верстка. Видавці — справжні чарівники, що надають словам і зображенням відчутну форму.

Це в їхніх руках електронний документ перетворюється на красиву брошуру, журнал або книгу. Це їхніми стараннями текст стає структурованим і легким для читання. Це саме вони дозволяють мільйонам читачів насолоджуватися паперовою версією книг, їх запахом і шелестом сторінок. Книжка завжди супроводжувала нас у подорожах, заспокоювала, надихала, підтримувала. Зараз книжка з нами у бомбосховищах, у світлі ліхтарика під час блекауту, в бліндажі та в бою, вона може навіть зупинити кулю.

Вдячні всім, завдяки кому ми можемо тримати в руках новеньку книжку з хрусткими сторінками й насолоджуватися неймовірним ароматом щойно народженого видання. До Дня працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження  у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ підготовлено  книги та періодичні видання на дану тематику.  Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Партико, З. В. Основи видавничої справи : навч. посібник / З. В. Партико. — 2-ге вид., перероб. та доп. —​ Київ : Ліра-К, 2017. — 304 с.

Описано складові теорії видавничої справи, роль книги й періодики в житті суспільства, типометрію, будову оригіналів та видавничої продукції, її типологію. Подано детальний опис видавничої діяльності. Розглянута організація видавничої справи у світі та в Україні, описано основні нормативні документи видавничої справи, основи її комп’ютеризації.

Призначений для студентів вищих навчальних і середніх професійних закладів освіти. Видавці-практики можуть використовувати посібник як довідкове видання.

 

21 травня – Міжнародний день чаю

 

21 травня відзначають Міжнародний день чаю. Цей день був заснований з ініціативи Організації Об’єднаних Націй 19 грудня 2019 року. Метою цього свята є привернення уваги до проблем продажу чаю, положення працівників чайних виробництв, складнощів, що виникають у малих виробників у боротьбі з великими корпораціями, а також популяризація чаю як напою. Точне походження чаю невідоме, але вважається, що його почали культивувати тисячі років тому в таких регіонах, як північний схід Індії, північ М’янми та південний захід Китаю, Існують дані, що свідчать про його використання в Китаї близько 5 000 років тому.

 

 В Україні впродовж багатьох років люди пили трав’яні настої, відвари або узвари із сухофруктів, сушених трав, гілок фруктових дерев або ягід. Традиційний нині чай завезли з Китаю до України в XVII ст. Через Київ та територію України чай потрапляв до Європи. 

Спочатку в аристократичних колах його використовували як модні ліки, і тільки з кінця ХVІІІ ст. стали пити як освіжаючий та тонізуючий напій. У середині галантного століття стають модними чайні сервізи. З’являється особливий різновид коштовних чайних та кавових художньо декорованих сервізів – так звані камерні. Будь-який сервіз для чаю розміщували на таці. Сервізи мали продемонструвати багатство і розкіш господаря. Їх зберігали у спеціальних шафах-вітринах як частину інтер’єру або на спеціальних чайних столиках, і передавали у спадок. Такі сервізи поряд із чітко вираженою функціональністю, нерідко грали роль дорогих і зворушливих подарунків. Водночас вони демонстрували тонкий смак і респектабельність їхніх власників. 

Перша книга про чай була написана ще у 8 столітті. В ній давались детальні рекомендації, як вирощувати чай, як готувати чайний напій і який посуд використовувати та ще багато чого. Можна сказати, що це була перша енциклопедія чаю.

 Для всіх хто любить чай та хоче дізнатись про нього більш докладно відділ технічної літератури пропонує підбірку літератури — науково-популярні книги та періодичні видання, що присвячені цій темі. Ось декілька цікавих видань:

Лу Юй Чайний канон / пер. З кит., авт. тексту Є. Гобова; іл. О. Булькевич. – К.: Сафран, 2019. – 120 с.: іл.

“Чайний Канон” був написаний у VIII ст. н.е. в Стародавньому Китаї буддійським монахом Лу Юєм. Перекладаючи цей давній текст українською, автори супроводжували кожен розділ сучасними фактами про чай та чайну культуру, адже сьогодні чай - найпопулярніший напій у світі. Чашка запашного чаю супроводжує душевну розмову, сімейну вечерю, ділову зустріч і навіть медитацію. З чого ж почалася його історія? Який чай і спосіб  приготування - найкращий? Ви можете дізнатися про це та відкрити багато інших таємниць на сторінках найпершої книги про чай у світі.

Джейн Кемпсі «Чай — напій-досконалість». Це захоплююча розповідь про найдавніший напій, що завоював мільйони сердець по всій земній кулі. У ній ви дізнаєтесь при різні сорти чаю, їх властивості, чайний посуд, про те як готують та п’ють чай в інших країнах. Ті, хто захоплюються кулінарією відкриють для себе нові рецепти приготування чаю з книги   В. В. Похльобкіна «Велика енциклопедія кулінарного мистецтва». А вдосконалити свою майстерність допоможе книга Н. П. Івашкевича «Мистецтво чайного столу».

Ці книги та багато інших видань допоможуть вам, шановні користувачі, дізнатись багато цікавого та корисного про цей чудовий напій. Бажаємо вам, щоб тонкий аромат чаю звільнив ваші думки від проблем та забарвив повсякденність.

Солодка мрія (До Всесвітнього дня випічки)

 

Щорічно третьої неділі травня відзначається дуже смачне свято – Всесвітній день випічки. 19 травня — не просто ще один день у календарі, цей день є особливим для гастрономічного світу, адже відзначається Всесвітній день випічки. Свято, присвячене неймовірній різноманітності хлібних виробів, тістечок, пирогів та інших смаколиків. Хоча хліб та випічка супроводжують людство протягом багатьох століть, Всесвітній день випічки не має такої давньої історії. Ідея його створення з’явилася на початку XXI століття з метою вшанування майстрів своєї справи та популяризації традицій випічки різних народів світу.

Представникам цієї дивовижної професії вдається робити наше життя трохи солодшим. Вони вносять в нього неперевершену частинку теплоти і затишку, тому цілком заслуговують на своє власне професійне свято. Професія пекаря-кондитера з’явилася в далекому минулому. Ще при дворах вельмож і просто багатих людей працювали майстри, які виготовляли солодощі. Але в IX столітті араби та індуси, оволодівши секретами виготовлення цукру, підняли на нову висоту майстерність роботи з солодощами. Саме вони придумали такі знамениті десерти, як – халва, шербет і рахат-лукум. Причому ці солодощі популярні і сьогодні.

Безумовно і в середні віки, і в наш час пальму першості тримають кондитери з Італії і Франції. Адже саме від італійського «candiere», що означає «зварене в цукрі» і пішла назва професії – кондитер. Існує й інша версія, що слово походить від арабського слова «candi», що означає «солодощі». Варто нагадати, що в Італії навіть існували цілі династії кондитерів, де сімейні рецепти передавалися від батьків до дітей.

Чи випадково так вийшло або ж у цьому спостерігалася якась закономірність, але споконвіку кухар і кондитер були трохи різними професіями, які в свою чергу вимагали своїх, особливих талантів і якостей. Звичайно ж кондитер – це професійний кухар, але його майстерність цілком присвячено створенню десертів, випічки та інших кондитерських виробів. У цьому мистецтві необхідна особлива смакова пам’ять, відмінне відчуття запахів і витончений смак, величезне творча уява і навіть знання в галузі архітектури, скульптури, а так само художнього мистецтва. Кондитер зобов’язаний прекрасно розбиратися не тільки в продуктах, але і в їх поєднаннях, складі, термінах та умовах зберігання.

Не можна не відзначити той факт, що без солодощів, без кондитерських виробів і випічки важко уявити собі будь-яке свято та радісну подію. До дня  випічки  у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ підготовлено  книги та періодичні видання на дану тематику.  Тут представлені документи з фонду відділу технічної літератури, які пропонують усім бажаючим цікаві та смачні рецепти виготовлення кондитерських виробів у домашніх умовах. Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Бажаємо, щоб у цей день аромат смачної випічки наповнив домівки та серця всіх, хто бере участь у цьому гастрономічному святі!

Вишивка – це ліки для душі ( до Всесвітнього дня вишиванки)

 

Як вийти зі стану тривожності і спокійно ставитися до різноманітних викликів у житті? Як подолати стрес та на що варто відволікти свою увагу? Цьому допоможе арт-терапія. Що можна вважати арт-терапією? Будь-що: приготування страв, шиття, в’язання, вишивання. Все, що робить людина руками, – все впливає на її психічний стан. Людство завжди лікувалося за допомогою творчості. Адже, так ми виносимо свій психологічний світ назовні, створюючи щось нове. А з тим спостерігаємо та змінюємо його. За допомогою візуалізації можна знівелювати неприємні емоції, акцентувати любов до себе та швидко прийти в ресурсний стан. Техніки арт-терапії застосовують у досить широкому спектрі проблем. Це можуть бути психологічні травми, втрати, кризові стани, внутрішні та міжособистісні конфлікти, пост стресові розлади. Під час сеансів арт-терапії людина отримує важливе послання від власної підсвідомості. Багато людей вважають, що для арт-терапії треба мати відповідні навички. Проте це неважливо: суть не у створенні шедевра, а у процесі. Одним з найпоширеніших видів арт-терапії є вишивка. Вишивка — це ліки для душі. Аби здолати стрес та неспокій - беремося за улюблену справу. А допоможуть Вам книги та періодичні видання, які є у відділі технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Ось деякі з цих видань:

Бебешко Л. Вишивальні традиції України: білі та писані сорочки. –Харків: КСД, 2021. – 160 с.

Понад 40 моделей вишивки білих та писаних сорочок! Візитівкою цього видання є чарівні білі та чорні писані сорочки з різних регіонів України, цікаві й самобутні за типами кроїв, колористикою вишивки, її компонуванням і технологіями виконання. «Відкрите віконце», «зоряний хрест», «кривулька», «хвилька», косі хрести, водяний ключ («гесик»), «колодки», «баранячі роги», зіркові «квіти» і «дволисники», «ріжкаті» трикутнички — відтворюйте кращі взірці орнаментів вишиваних шедеврів з музейних і приватних колекцій. У виданні подано інформацію про типи крою, види композицій, орнаментів та мотивів вишивки білих сорочок і художньо-технологічні особливості чорних писаних вишиванок. Представлено двадцять п’ять моделей сорочок з білою вишивкою і двадцять видів чорних писаних вишиванок. Кожна схема вишивки супроводжується переліком використаних швів. Книжка стане в пригоді вишивальницям із різними рівнями підготовки — і початківцям, і досвідченим майстриням.

Бебешко Л. Українська вишиванка. Мальовничі узори, мотиви,  схеми крою. - Харків: КСД, 2018. – 128 с.

Українська вишивка — перлина народної культури, візитівка українців та справжній культурний код, що зберігає в собі традиції наших предків. Чудові орнаменти, старовинні та сучасні крої сорочок, гармонійне поєднання кольорів… Вишиванки — це окраса українського традиційного одягу. Альбом-посібник стане справжнім подарунком для усіх, хто закоханий в українську вишивку! Композиції вишивки для чоловічих та жіночих сорочок створені на основі як старовинних колекційних взірців, так і сучасних тенденцій вишивання. У книзі є все, що необхідно для того, аби самостійно пошити та власними руками вишити красиву українську одежу: детальні схеми узорів для різних деталей сорочок, вказівки щодо вишивання хрестиком, напівхрестиком, швів «назад голка», «стебловий», схеми крою, візерунки та орнаменти з різних регіонів України. Відкрийте для себе скарбницю українського вишивального мистецтва!

Бебешко Л. Українські вишиванки: орнаменти, композиції. - Харків: КСД, 2019. – 128 с.

Вишиванки — це окраса українського традиційного одягу.  Видання містить схеми моделей жіночих і чоловічих вишиванок. Композиції створені на основі старовинних колекційних взірців, але з урахуванням сучасних тенденцій вишивання. Поліські, бойківські, галицькі, буковинські, закарпатські, слобожанські, полтавські, подільські орнаменти. Схеми розроблені автором за кращими колекційними взірцями з музейних і приватних колекцій. У книжці є все, що необхідно для того, аби створити та власними руками вишити красиву українську одежу для дорослих і підлітків: детальні схеми узорів для різних деталей сорочок, вказівки щодо вживання різноманітних поверхневих швів, схеми крою тощо. Сподіваємося, книжка стане у пригоді всім бажаючим долучитися  до даного виду декоративно-прикладного мистецтва.

Потяг надії

 

Потяги — це не лише зручний, але й захоплюючий спосіб подорожувати. Вони дозволяють не тільки швидко дістатися до пункту призначення, а й насолоджуватися чудовими пейзажами за вікном, маючи простір для комфортного пересування. Від перших паровозів до сучасних швидкісних поїздів — історія залізниць багата на інновації та цікаві моменти.

Річард Тревітік — британський інженер, який увійшов в історію як один із перших, хто застосував парову машину для руху локомотива. Його паровоз “Політ" 1804 року став одним із перших у світі, здатних перевозити вантажі на великі відстані. Це було справжнє технологічне досягнення, яке проклало шлях до розвитку залізничного транспорту по всьому світу.

Лондонське метро стало першою у світі підземною залізницею, відкрите в 1863 році. Його створення було революційним кроком, адже завантаженість лондонських доріг уже не дозволяла автобусам і трамваям ефективно виконувати свої функції. Ідея будівництва підземної дороги спочатку зустріла опір, але виявилася неймовірно успішною. Сьогодні Лондонське метро є однією з найбільших і найскладніших систем в світі.

Ось деякі цікаві факти з історії потяга: Японія — країна, де залізничний транспорт просто ідеальний. Поїзди там настільки пунктуальні, що будь-яка затримка понад 5 хвилин зазвичай тягне за собою вибачення від компанії, а також надається «довідка про затримку», яку пасажири можуть використовувати на роботі. Японія також славиться своїми швидкісними поїздами Шінкансен, здатними досягати швидкості понад 300 км/год.; в Португалії існує найдовший поїзд у світі — подорож з Португалії до В'єтнаму. Це захоплююча поїздка через кілька країн, яка дозволяє побачити безліч культур та ландшафтів. Подібний досвід є рідкісним, адже більшість подорожей довжиною в тисячі кілометрів сьогодні здійснюються на літаку; у Камбоджі люди придумали незвичне рішення для перевезень після того, як регулярні залізничні рейси були припинені. Вони створили бамбукові потяги, які стали не лише популярним способом переміщення, а й туристичною атракцією.  Швейцарії ‘ поїзд з найвищим вокзалом в Європі — на станції Jungfraujoch, розташованій на висоті 3 454 метри над рівнем моря. Поїздка до цього вокзалу — справжній виклик для туристів, але також і незабутня пригода серед альпійських вершин; залізнична мережа Індії є однією з найбільших у світі. Кожного дня понад 20 мільйонів пасажирів подорожують індійськими поїздами, а система індійських залізниць обслуговує більше ніж 7 000 станцій. В багатьох країнах світу популярні швидкісні поїзди, які складають серйозну конкуренцію авіаперевезенням. Наприклад, поїзд TGV у Франції розвиває швидкість понад 300 км/год, а в Китаї побудовано мережу швидкісних залізниць, яка є найбільшою в світі. У Великій Британії та інших країнах Європи є численні історії про «поїзди-примари», які, за легендами, з’являються на неактивних або закритих лініях. Часом такі поїзди можуть бути пов’язані з історіями про загиблих пасажирів або нерозкриті трагедії. Залізничні перевезення значно зменшують викиди вуглецю порівняно з автомобільним та авіаційним транспортом. Багато країн, що активно використовують поїзди, вважають залізниці важливим інструментом у боротьбі з глобальним потеплінням. У деяких країнах існують справжні поїзди-ресторани та поїзди-готелі, які дозволяють насолоджуватися не лише пейзажами, а й вишуканими стравами під час подорожі. Наприклад, в Індії діє поїзд Maharajas' Express, в якому можна насолоджуватися королівським сервісом та розкішшю під час поїздки по історичних місцях країни.

Залізничний транспорт — це не просто спосіб пересування, це частина нашої історії, культури та навіть мистецтва. Кожен поїзд, кожна залізнична станція має свої унікальні історії, які можуть здивувати, надихнути та навіть стати основою для майбутніх винаходів.  24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України. Відтоді Укрзалізниця евакуювала з небезпечних регіонів 4,1 мільйона людей. Українська залізниця залишається транспортом, який попри війну героїчно виконує свої функції – перевозить людей та вантажі.

Турбаніст Д. С. Велика енциклопедія. Паровози, тепловози, електровози від А до Я.- Київ, 2019.-162 с.

Залізничний транспорт скоро святкуватиме свою двохсоту річницю. За ці роки локомотиви зробилися набагато швидшими та потужнішими, а залізничні колії протягнулися на багато тисяч кілометрів. Завдяки титанічній праці цілих поколінь винахідників та інженерів було створено унікальні за своєю технічною досконалістю паровози, тепловози, електровози. Ця енциклопедія познайомить читачів з локомотивами різних типів від початку ХІХ століття до сьогодні. Адресовано допитливим дітям і дорослим.

Вино: еволюція смаку

 

Професія сомельє чимось нагадує професію бібліотекаря - потрібно носити багато тяжкого, орієнтуватись серед тисячі полиць та зрозуміти вподобання свого клієнта. Окрім цього всього ще і необхідно мати дуже тонкий нюх та смак. Тому під забороною ранкова кава, цигарки, парфуми та багато чого ще. Іншими труднощами є елітарність цієї професії. Складно потрапити в це середовище, а ще складніше знайти хорошого вчителя. І щоб стати дійсно хорошим знавцем вина необхідно пройти довгий шлях. 

7 травня відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ долучився до  унікальної  культурно-гастрономічної арт-подорожі з елементами літературного перформансу «Від лози до серця: подорож Європою в ароматі Токаю». Працівники відділу розробили та організували книжкову виставку  на тему «Вино: еволюція смаку». Також був проведений огляд запропонованих видань, присвячених питанням виноробства та виноградарства. Ось деякі з представлених документів:

Боскер, Б. Схиблені на вині : мандрівка у вишуканий світ сомельє / Б. Боскер ; пер. з англ. Г. Руль. – К. : Наш формат, 2018. – 344 c.

Б'янка Боскер стала справжнім відкриттям - журналістка покинула свою роботу та спробувала щось для себе нове. І їй це вдалось. Смакувати - це не про смак, це про спосіб життя, прагнення зрозуміти себе і світ, що тебе оточує. Це книга про одержимість, про шлях до мети, про непрості ситуації, оптимізм. Читати цю історію дуже легко. Рекомендуємо до прочитання всім тим, хто любить вино, хто знаходиться на роздоріжжі, не знає як вчинити, планує обрати новий напрямок діяльності або просто хоче розважитись. 

Сом А. Wine Simple: про вино від сомельє світового класу: цілком зрозумілий путівник світом вина.-Київ, 2021. -271 с.

Є багато книг про вино для професіоналів, Алло Сом створив чудовий путівник у світі вин. У ньому ви знайдете багато інформації про історію створення вин, їх сорти та географію виробництва. Зрозумієте що означає витримка та натуральність вин, отримаєте поради про підбір вина, в залежності від вашого смаку, настрою та приводу. Навчитесь купувати правильне вино та освоїте правила проведення дегустації. Книжка для широкого кола читачів. Для тих, кого захоплює робота сомельє або ж хто навпаки скептично ставиться до винного бізнесу. Для всіх, хто любить вино, хоче зрозуміти, як розбиратися в ньому та смакувати цей напій.

Фейрінг Е. Натуральне вино для кожного; Що це? Де його знайти? Як в нього закохатись. –Київ, 2020. -171 с.

Книга Еліс Фейрінг «Натуральне вино для кожного» стане незамінним гідом у світі натурального вина. Що ж це таке? Натуральне вино практично не містить домішок, виготовляється за умов мінімального втручання із винограду, вирощеного в органічний та біодинамічний спосіб. Простіше кажучи, це що найсправжнісіньке вино, за яким завжди видніє постать винороба і яке найлегше знайти саме на локальних виноробнях – або ж у магазинах і ресторанах, котрі підтримують рух за натуральне вино, котрий за останні десять років набув надзвичайно широкого розмаху. Закохатись у такий продукт надзвичайно просто. Цей ілюстрований путівник від знаної американської винознавчині із надзвичайно чутливим носом допоможе розібратись у величезному репертуарі вин.

Свято  було проведено з келихом вина та книжкою в руках. На відміну від вин хороші книги не старіють. Вони чекають вас на своїх поличках.

Магнетизм борщівської вишиванки: творча зустріч з Вікторією Кривоніс

 

6 травня у читальному залі Тернопільської ОУНБ відбулась творча зустріч з майстринею народних художніх промислів художньої вишивки, членкинею Національної спілки майстрів народного мистецтва України,  співзасновницею та головою громадської організації «Школа борщівської народної сорочки». Однією з організаторів проєкту «Відродження української сорочки», учасницею проєкту «Вишивка в одязі видатних українців», громадською діячкою, депутаткою Тернопільської обласної ради – Вікторією Кривоніс.

 

Щороку у третій четвер травня Україна відзначає День вишиванки. Це свято не має державного чи релігійного статусу, не передбачає вихідного, але, попри те, урочисте для кожного свідомого громадянина. Адже вишиванка, яка завжди була способом популяризації української культури і традицій, після російського вторгнення стала символом нашої незламності та свободи. Тому  в цей день  у бібліотеку завітали чимало тернополян,  внутрішньо переміщених осіб — представників ГО «ВПО України» Тернопільщина, хабу «Нове Життя» та студенти-дизайнери Галицького фахового коледжу імені Я. Чорновола.

З вітальним словом до учасників заходу звернулась Світлана Анатоліївна Байталюк — директор департаменту культури та туризму Тернопільської ОВА. Вона привітала учасників творчої зустрічі з Днем вишиванки, наголосивши, що національний одяг – це не просто культурна традиція, а наш історичний код, а також подякувала Збройним силам, завдяки яким ми маємо можливість відзначити цей особливий день. 

Валерій Йосипович Бачинський — директор Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, заслужений діяч мистецтв України, наголосив, що українська вишивка — це перлина народної культури, візитівка українців та справжній культурний код, що зберігає в собі традиції наших предків.

 

Модерувала подію Марія Йосипівна Вайшле – завідувачка відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

Перлиною зустрічі став виступ Вікторії Кривоніс, яка розповіла по своє захоплення борщівською вишивкою. Вікторія Кривоніс — успішна майстриня-вишивальниця, її роботи милують око, а ще вона передає свої вміння іншим під час курсів та майстер-класів з вишивки. Загалом Вікторія Кривоніс володіє 150 видами швів, у неї десятки учнів. Її роботи побували вже на багатьох виставках, а також є у приватних колекціях за кордоном.

Серед шанувальників української автентики особливою популярністю користуються борщівські народні сорочки. Унікальні вишивальні техніки, які передаються від покоління до покоління відтворили сучасні українські вишивальниці, майстрині  народних художніх промислів  художньої вишивки, представники «Школи борщівської народної сорочки» - Галина Переймибіда, Марія Стухляк, Надія Мороз, Тетяна Яциковська.

 

Відтак, у головному читальному залі Тернопільської  книгозбірні відбулась творча зустріч, присвячена унікальному явищу української вишивки – борщівській сорочці. Кожен зміг поринути в красу вишитих робіт, поспілкуватися з майстринями та отримати позитивні емоції, відновитися, зарядитися енергією людей, які створювали витвори мистецтва. Захід дозволив привернути увагу та розкрити історичне та духовне значення українського національного вишитого одягу для українського народу, який крізь століття та попри всі намагання знищення з боку росії, зберігає в собі код української нації, її традиції, культуру та цінності.