135 років першому метрополітену

         

Лондонське метро відзначило ювілей. Перша у світі лінія метрополітену між станціями «Фаррінгтон» і «Паддінгтон» довжиною близько 6 км була відкрита 135 років тому. В цей день усі лондонські газети присвятили цій події перші сторінки. Випробовувати новий міський транспорт прийшло стільки народу, що на поїзд неможливо було сісти вже після першої зупинки. На основі першої лінії виникла сучасна розгалужена мережа лондонської підземки, що включає 420 станцій. Згодом жителі британської столиці дали метрополітену прізвисько, яке буквально перекладається як «труба».

Історія Київського метрополітену бере свій початок у 1960 році, коли пасажири підземного транспорту вперше спустилися на Вокзальну, Університетську, Хрещатик, Арсенальну.  Саме ці станції столичного метро були першими, котрі формували єдину гілку підземки залізничного полотна протяжністю понад 5 км. Минуло 65 років і тепер Київ може похизуватися 52 станціями, які сміливо можна назвати прикрасою міста. Станції символічно розфарбовані на зелену, синю та червону гілки. 

Як створювався український метрополітен, про його проблеми та досягнення розповідають книги та періодичні видання з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Тут ви також знайдете цікаву та корисну інформацію про усі види транспорту — однієї з найважливіших галузей економіки. Вашими помічниками стануть науково-практичне видання «Залізничний транспорт України», який занесено до переліку наукових фахових видань України; науково-популярний журнал «За рулем»; науково-виробничий журнал «Автошляховик України». На сторінках цих видань друкуються матеріали про сучасні технології, наукові дослідження і розробки, висвітлюються питання економіки галузі, підготовки фахівців та технологічне забезпечення. Наші книги та періодичні видання можуть стати вашими надійними помічниками та надійним джерелом інформації.

 

Його кредо –модерн ( до 160 річниці з дня народження Володимира Безсмертного )

                      

У січні відзначається 160 років з дня народження Володимира Безсмертного – архітектора, художника, цивільного інженера, педагога. Навчався в Санкт-Петербурзькому інституті цивільних інженерів, після його закінчення призначений на посаду молодшого інженера при Волинському губернському будівельному відділі. Пізніше обіймав посаду завідувача Київським губернським будівельними відділом, протягом 12 років був головою київського відділення Товариства цивільних інженерів та одним із засновників Київської школи десятників з дорожньої й будівельної справи. Викладав у Одеському будівельному технікумі, Київському політехнічному інституті, з 1922 по 1931 виконував обов’язки головного архітектора Києва. Безсмертний зводив будинки, церкви, сільські лікарні, школи тощо. Серед його найвідоміших робіт в Києві:

• будинок з котами;
• залізний віадук над Петрівською вулицею;
• будівля казенного винного складу №1;
• хірургічний та гінекологічний корпус Кирилівської лікарні;
• елеватор на млині Бродського на Подолі;
• центральна електроосвітлювальна станція біля підніжжя Володимирського узвозу;
• павільйон на Всеросійській сільськогосподарській та промисловій виставці в Києві;
• укріплення схилів та створення естакади фунікулера. Безсмертний побудував у Києві найважливіші для інфраструктури міста промислові споруди. Серед них – елеватор на Подолі при млині Лазаря Бродського (нині – книгосховище Національної парламентської бібліотеки), який був частиною великого виробничого комплексу в районі нинішньої Поштової площі. Елеватор було збудовано після пожежі 1906 року. Будівництво завершилося 1909 року. Збудована в стилі модерн, будівля елеватора має базилікальні риси. Підприємство працювало до кінця громадянської війни. У 1920-му головна будівля й ряд інших були знищені пожежею. З цього часу млин втратив своє значення. Колишній елеватор, зрештою, був пристосований під книгосховище нинішньої Парламентської бібліотеки. Винний склад був побудований на вулиці Кудрявській, 16. Підприємство засновано 1896 року під назвою «Казенний винний склад № 1. У 1898 році на вулиці Кирилівській, 98 збудували маслобійний завод Лур'є на Подолі (наразі – Київський комбікормовий завод). Завод було оснащено нафтовим двигуном потужністю 140 к. с., тут працювало 45 робітників. Головною продукцією заводу була олія – лляна, кокосова, конопляна та рижієва. Щодо архітектури, то це була доволі утилітарна споруда, яких чимало доводилося проектувати В. Безсмертному. Ним також побудовані майстерні при виправному арештантському відділенні. Велике значення для розвитку міста мало також створення в Києві першого в Російській імперії електричного трамваю (1892 р.). Архітектор Безсмертний проектував електростанції для трамвая на Набережному шосе, 2 та освітлення Андріївської вулиці. За його пропозицією було закладено паркову Петровську алею, котра досі зберегла свою назву. Потім за проектом Є. Патона  споруджено міст із легких металевих ажурних конструкцій. Петровська алея була улюбленим місцем прогулянок киян і гостей міста. Безсмертний проводив роботи з укріплення схилів Дніпра на місці першого фунікулера, спорудженого в 1902–1905 роках.  Без цих робіт побудова фунікулеру була б неможливою. Як член будівельної комісії, київський архітектор В. А. Безсмертний консультував будівництво Політехнічного інституту, Міського музею товариства старовини й мистецтв, банків, гімназії. Архітектор Володимир Безсмертний посідав визначне місце в будівництві в Україні, особливо в Києві на початку XX ст. Зараз його ім'я мало згадується в літературі, що зовсім несправедливо, бо внесок Безсмертного в сучасний архітектурний вигляд Києва, беззаперечно, дуже вагомий. Більш детальну інформацію про  життя та діяльність видатного українського вченого, інженера та композитора  можна дізнатись завітавши до читального залу відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.