До 120-річчя видатного полтавського вченого Івана Францевича

           

Нинішній рік має непересічне значення для наукової спільноти України, оскільки 3 серпня 2025 року виповнюється 120 років від дня народження великого полтавця Івана Микитовича Францевича (1905–1985).

Івана Микитовича Францевича називають батьком радянської порошкової металургії. Його ідеї склали науковий фундамент у створенні нових матеріалів із заданими властивостями для широкого кола застосувань. Технології металокерамічних виробів, запропоновані ним, дали змогу впровадити в техніку широкий ряд спеціальних матеріалів – антифрикційних, стійких до зношення, армованих, електротехнічних та багато інших.

І.М. Францевич народився в м. Полтаві 3 серпня 1905 року, в сім'ї робітника. У 1929 році закінчив одночасно хімічний і фізико-математичний факультети Харківського інституту народної освіти (сьогодні Харківський національний університет), отримав спеціальність фізико-хіміка-металознавця.

У 1929-1941 рр. він працював в Українському науково-дослідному інституті металів, Інституті чорної металургії АН УРСР. Одночасно з 1930 р. викладав у Харківському університеті.

Молодий учений проводив дослідження у галузі високотемпературної міцності сплавів у зв'язку з вивченням характеристик вуглецевих легованих сталей в широкому інтервалі температур. Дослідив процеси рекристалізації і структурних перетворень при загартуванні і відпуску сталі. Ці дослідження були узагальнені в монографії, яка вийшла в 1933 році. За роботи, що мали велике наукове значення, молодому вченому в 1934 році було присвоєно звання професора фізичної хімії, і він був обраний членом-кореспондентом АН УРСР.

У 1939 році І. М. Францевич був призначений заступником директора Інституті чорної металургії АН УРСР. З 1945 по 1957 рік Іван Микитович працював завідуючим кафедрою Київського університету. З 1952 по 1955 рр. він керівник лабораторії спеціальних сплавів АН УРСР, з 1955 по 1973 рр. – директор Інституту проблем матеріалознавства (ІПМ) АН УРСР, а з 1973 р. – зав. відділом цього інституту.

Поряд з вивченням матеріалів з високими показниками жаростійкості, механізмів повзучості сплавів, корозії металів у ґрунті та їх електрозахисту, І.М. Францевич став досліджувати методи і матеріали порошкової металургії, які згодом стали головними в його подальшій науковій діяльності.

Світового визнання набуло відкриття і виготовлення металокерамічних виробів та ряду спеціальних матеріалів для впровадження в сучасну техніку. Сучасна порошкова металургія, основу якої заклав Іван Микитович, дає можливість отримувати матеріали різного призначення із заданими характеристиками. Вони не піддаються електрокорозії, відзначаються високою електро- і теплопровідністю і технологічністю. Зокрема, методом порошкової металургії групою вчених ІПМ АН України на чолі з професором І.Д. Радомисельським було отримано матеріал для ходової частини першого у світі місяцехода, який добре працював в інтервалі температур від -100°С до +150°С.

За розробками ІПМ в СРСР було побудовано два заводи і понад сто цехів та виробничих дільниць. Свого часу Броварський завод порошкової металургії був найбільшим підприємством порошкової металургії в колишньому Союзі.

Іван Францевич — український учений-матеріалознавець зі світовим ім’ям, член-кореспондента АН УРСР, доктор технічних наук, професор, засновник та перший директор Інституту проблем матеріалознавства, названого на його честь.

Пиво – один з найстаріших напоїв у світі

                 

Келих пінного – це більше, ніж просто вечірній ритуал. Це спадщина, що пройшла крізь століття, континенти та цивілізації. Пиво існує тисячі років, і згадки про нього були ще до того, як з’явилася писемність у багатьох культурах. Саме тому питання “хто придумав пиво” – це не про дату або конкретний винахід, а про подорож у глибину людської культури. Ми навіть не здогадуємось, наскільки міцно пиво вросло в нашу історію – як символ, як ремесло, як щоденний супутник життя.

Цей напій супроводжував людство у війнах та мирі, у храмах та на фермах, у палацах і тавернах. Його варили жриці, монахи та крафтери, змінювали рецепт та форму, але не суть. Що таке пиво, якщо не спосіб передати емоцію, створити момент, зберегти традицію, щоб зрозуміти: пиво– це історія, яка триває досі.

Перші згадки про пиво належать шумерам – одній з найдавніших цивілізацій людства, яка існувала на території сучасного Іраку. Ще у 8-9 тисячолітті до нашої ери вони не лише виготовляли пінний напій, а й залишили про нього слід у клинописах. В одному з таких було фактично зафіксовано перший у світі “пивний рецепт”. За клинописом, перше пиво з’явилось випадково: пекар з Вавилону залишив тісто на сонці, і воно забродило. Та замість того, щоб викинути продукт, він спробували його та отримав новий, цікавий смак. Саме звідти бере початок історія пива як культурного та навіть релігійного феномену.

У стародавньому Єгипті такий напій вважався досить важливим, а пивовари мали почесний статус. Було до двох десятків різних сортів – від міцного до солодкого, з додаванням шафрану, мандрагори та інших інгредієнтів. Цікаво, що навіть існував окремий ієрогліф, який позначав пиво, а напій був майже обов’язковим елементом у ритуалах, бенкетах та щоденному раціоні. Представники цих давніх цивілізацій, у свою чергу, передали секрети пивоваріння сусіднім народам, і так напій почав поширюватися далеко за межі Близького Сходу, з часом охопивши всю Європу.

Поглянути на розвиток цього напою – це ніби перегорнути сторінки історії людства. У часи Античності його знали далеко не всі: греки та римляни віддавали перевагу вину, проте пінний напій залишався поширеним серед варварських племен. У той самий період кельти та германці вже виготовляли ферментовані злакові напої з додаванням меду та трав.

Справжній розквіт популярності відбувся у Середньовіччі. Саме монахи стали тими, хто систематизував пивоваріння. Вони ретельно записували рецептури, дотримувалися гігієни та удосконалювали обладнання. У цей період хміль поступово витісняє трави та плоди, а напій стає більш стабільним на смак і довше зберігається. Ренесанс дав старт “новому пиву”: з’являються регіональні стилі, починається експорт, розширюється асортимент. А в 1516 році в Баварії ухвалено знаменитий “Пивний закон” – один з перших прикладів державного регулювання якості продукту.

Попри зміни в технологіях, сировині та смаках, основа залишилася та ж сама. Пиво – це про процес, у якому ферментація перетворює просте на складне. І хоч сьогодні на вибір є тисячі сортів, традиційні та сучасні варіанти гармонійно співіснують поруч з один одним. Саме тому історія пива – це не просто хронологія, а відображення еволюції людських смаків, прагнень та відкриттів.

 З нагоди Міжнародного дня пива, що відзначається 1 серпня відділ технічної літератури пропонує своїм читачам переглянути книги та публікації з періодичних видань ,щоб дізнатись дізнатись, наскільки складним явищем є пиво: в історичному, культурному контекстах і з погляду світу природи та звідки походять інгредієнти для напою і люди, що його виробляють. Запрошуємо до перегляду.

 

День народження напою, який робить ранок добрим: цікаві факти про розчинну каву

24 липня 1938 року - з конвеєра зійшли перші банки розчинної кави - і цей день увійшов в історію як День народження розчинної кави. Американський хімік на ім’я Джордж Луїс Вашингтон у 1909 році створив технологію виготовлення розчинної кави та відкрив власне підприємство «Red E Coffee».

Гаряча галузь важкої промисловості України ( 20 липня –день працівників металургійної промисловості)

       

            Металургія – система виробництв важкої промисловості, що пов'язані з добуванням металів із руд або металовмісних речовин, а також сплавів з наданням їм необхідних властивостей. Ще первісні люди намагалися обробляти метал, щоб змусити його приносити користь. Різні металеві знаряддя праці виходили набагато ефективнішими та якіснішими, ніж дерев'яні або кам'яні. У період бронзового віку метал вже плавили. Мідь і олов'яні руди перемішували з деревним вугіллям. Потім ця суміш потрапляла в сиродутну піч. У спеціальні пічні сурми подавалося повітря. В результаті всіх дій виходив готовий матеріал. Справжнє, загальновизнане металургійне ремесло з'явилося 6 тис. років тому на Балканах. Незабаром плавильна справа поширилося по всьому світу, а від міді і бронзи майстри перейшли до заліза. Вміння добувати метал із залізної руди давало беззаперечні переваги у військовій справі, гарантуючи перемоги навіть при чисельній перевазі ворога. Металургія сьогодні – одна з найважливіших і найбільш енергоємних галузей промисловості. Металургійна промисловість об'єднує підприємства, які послідовно здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд чорних і кольорових металів та нерудної сировини, виробництво чавуну, сталі, кольорових і дорогоцінних металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини (брухту). Щорічно у третю неділю липня відзначається День працівників металургійної та гірничодобувної промисловості України. Професійне свято людей, так або інакше пов'язаних з металургією – День металурга – офіційно в колишньому Радянському Союзі було засновано ще 28 вересня 1957 року за указом Президії Верховної Ради СРСР. Надалі, з огляду на важливість збереження і закріплення авторитету сталеварів, це свято неодноразово підтверджувалося відповідними указами Верховної Ради. Згодом назва свята змінилася, але його зміст і важливість збереглися. Працівники відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ підготували до Дня працівників металургійної та гірничодобувної промисловості України добірку документів у  яких висвітлено історію галузі, загальні проблеми й перспективи розвитку. Запропонована література  буде справжньою допомогою для знайомства з сучасним металургійним виробництвом. В книгах та періодичних виданнях висвітлено металургійні технології виробництва сплавів різного хімічного складу, процеси виробництва основних кольорових металів. Описано технології переплавних процесів — електрометалургію й позапічне рафінування рідких сплавів і металів, характеристики шихтових матеріалів та способи їх підготовки. Викладено фізико-хімічні основи металургійних процесів, устаткування металургійних цехів, а також екологічні проблеми металургійного виробництва.

Нефармацевтичні винаходи фармацевтів

 

Офіційно доведено, що початковий маргарин був виготовлений у XIX столітті. Саме в той період часу була створена маргаринова кислота, складовими якої були олеїнова і стеаринова кислоти. Масове виробництво даного продукту було запущено у Франції. Як свідчить історія, такий французький правитель, як Наполеон III, навіть дав нагороду за винахід гідного і в той же час недорого аналога смачного вершкового масла. Перші партії маргарину були включені в меню французьких солдатів. Це завдання виконав французький фармацевт Меж-Мурьє. Він винайшов спосіб каталітичного затвердіння рідких жирів і назвав отриманий продукт «олеомаргарин», в подальшому назву було скорочено до «маргарину».

5 липня 1869 року в Парижі, фармацевту Іполиту Меж-Мурьє вручили патент на винайдений ним харчовий продукт, який отримав назву «маргарин». Ця речовина мала перламутровий колір, тому винахідник і не мудрував із назвою.

Грецькою слово «перлина» звучить як «маргаритіон», а шляхом елегантного скорочення виходить «маргарин». Новий продукт у воєнно-морському флоті Франції зустріли дуже насторожено. І, перш за все, за його незвичайний колір. Спробуй змусити скуштувати новинку, якщо продукт виглядає дуже незвично! Хоча найбільше появі замінника вершкового масла втішились флотські інтенданти. Вони закуповували новий продукт тонами, тому що він коштував, так би мовити, «дешево і сердито»! А невеличка порція «масляного» ароматизатора надавала маргаринові смаку майже справжнього масла. Однак появі маргарину передували кілька місяців експериментів.

Сам винахідник, Іполит Меж-Мурьє, народився 1817 року у сім’ї винороба на півдні Франції. І він продовжив би батьківську справу, якби не прикра подія. З плином часу врожай цілого року виявився ураженим дивною хворобою, яку сьогодні назвали б грибком. Він наробив чимало лиха; вино, заледве «дозрівши», псувалось із космічною швидкістю. Батько Іполита був на межі краху. Син поклявся, що зуміє побороти проклятий грибок. Так він і опинився в учнях фармацевта, з яким і зайнявся підбором ефективних ліків для лікування винограду. Меж-Мурьє виявився здібним учнем. Виноградний грибок їм вдалось перемогти. Його ім’я у рідному місті стало дуже відомим, оскільки біда трапилась практично з усіма виноградниками. А потім Іполит перебрався до міста Екс-ан-Прованс, і там він поставив перед собою завдання – допомагати людям робити продукти більш якісними та смачними.

Напевно, кожен з нас знає, що хліб, випечений навіть у двох сусідніх селах чи містах, має інколи цілком відмінний смак. Десь смачний, десь – не дуже. І тут багато залежить і від хімічного складу борошна, і від дріжджових грибків, які відіграють важливу роль. Над цим і працював хімік та фармацевт. Також він намагався зробити цукор солодшим, випарувати сіль з морської води у промислових масштабах, на більш тривалий термін «розтягнути» свіжість овочів та фруктів. Конкурс на дешевий замінник жирів, білків та вуглеводів був оголошений у 1868 році французьким імператором Наполеоном ІІІ у зв’язку із наближенням війни, адже потрібно було чимось годувати вояків. Завершився він, як ми вже знаємо, у 1869 році появою маргарину.

З плином часу багато чого змінилось у виготовленні маргарину. І той, хто сьогодні б спробував виготовити маргарин за методом Меж-Мурьє, швидше за усе, зазнав би невдачі. А він робив так: брав яловичий жир, додавав до нього певні пропорції молока та води, у якій містилось подрібнене коров’яче вим’я, і все це закладав до маслобійки, яка збивала отриману масу в єдине ціле. Звідси і перламутровий колір маргарину.

Більш детальну інформацію про сучасну технологію виготовлення масла та молочних продуктів ви зможете отримати у відділі технічної літератури  Тернопільської ОУНБ.

День народження кубика Рубіка: коротка історія найпопулярнішої іграшки у світі

 

Цей день присвячений вшануванню кубика Рубіка, чудової тривимірної головоломки, яку в 1974 році винайшов угорський скульптор і професор архітектури Ерно Рубік. Цей день не лише про створення цієї геніальної головоломки, це також свято радості вирішення проблем і духу інтелектуального виклику, який втілюють у собі будь-які головоломки. Кубик Рубіка швидко став однією з найпопулярніших головоломок в усьому світі з моменту свого створення, з понад 350 мільйонами кубиків, проданих по всьому світу. Захоплююча привабливість кубика Рубіка полягає в його вражаючій складності – за оцінками, він має понад 43 квінтильйони можливих комбінацій. Головоломка представляє собою складне випробування, і лише кілька обраних можуть розгадати її менш ніж за 20 секунд.

У 1974 році 30-річний Ерно Рубік працював на факультеті інтер’єрного дизайну  Будапештської Академії прикладних мистецтв і ремесл . Викладав він угорським студентам промисловий дизайн і архітектуру. Захоплювався також геометрією і тривимірним предметним моделюванням, знаходячи його ідеальним засобом для розвитку в учнів навичок просторової уяви. Як це зазвичай і буває з видатними винаходами, проект кубика виношувався не один рік. Завдання винахідника була таким: змусити окремі різнобарвні кубики вільно обертатися на своїх місцях, не порушуючи конструктивної єдності всього пристрою. Надалі довелося відкинути усе зайве: у своєму першому кубику Рубік залишив всього 54 зовнішні грані. Рівно в такому вигляді ми і бачимо кубик Рубіка зараз.

Випробувачами головоломки виступали друзі Рубіка та студенти У 1975 році Рубік отримав угорський патент на свій винахід. Однак випуск дослідної промислової партії кубиків відбувся лише в кінці 1977. Першим виробником кубика був невеликий Будапештський кооператив, який випустив кубик як новорічну іграшку під Різдво 1978 року. Це був добротно зроблений кубик під назвою «Чарівний Кубик» в яскравій упаковці, одиничні екземпляри якого з'явилися і в СРСР. До всесвітнього тріумфу найбільш продаваної в історії головоломки, яку тримав в руках кожен восьмий житель планети, кубику Рубіка було ще дуже і дуже далеко.

Справа в тому, що іграшка, яка випускалася з кінця 1977 року в Угорщині обмеженим тиражом, далеко не відразу завоювала Захід. Справжня навала почалася лише у 1980, коли в результаті спільних зусиль Тома Кремера і Тібора Лакзі, ліцензію на виробництво кубика-Рубіка купила компанія Ideal Toy Corporation (саме вона дала головоломці ім'я Rubik's Cube), яка розмістила замовлення на 1000000 шт., після чого почала рекламувати і продавати цю іграшку в усьому світі. У той час було випущено близько 100 мільйонів «легальних кубиків» і ще більше - підробок.

На заході кубик Рубіка з'явився в травні 1980. У 1982 році в Будапешті пройшов чемпіонат світу по збиранню кубика Рубіка. У ньому взяли участь представники 19 країн. Ніяких проблем зі збутом головоломки не було, були проблеми з виробництвом. Угорщина фізично не могла робити більше декількох мільйонів штук на рік. Фабрики з виготовлення іграшки почали відкриватися у Гонконзі, Тайвані, Коста-Ріці і Бразилії. Вже у 1980 році кубик отримує угорський національний приз за кращий винахід і виграє конкурси на кращу іграшку в США, Великобританії, Франції та Німеччини.

Варто зауважити, що в 90-і роки кубик знайшов друге дихання - з появою персональних комп'ютерів з'явився і віртуальний кубик Рубіка для Windows. В кубик стало можливо пограти і на комп'ютері. Однак, живий і справжній, фірмово скрипучий кубик Рубіка, навіть сьогодні все ще велика рідкість! Однак, незважаючи на те, що молоде покоління віддає перевагу електронним іграм, в наші дні кубика Рубіка знову стає бестселером в багатьох країнах. У 2013 році Rubik's представив оновлений кубик Рубіка, революційною відмінністю якого стала відсутність наклейок - вони були замінені на більш практичні і красиві пластикові вставки. Разом з цим був оновлений і механізм головоломки.

Що стосується винахідника, то він в неповні 40 років ставши мільйонером, найбагатшою приватною особою Угорщини і людиною-легендою, об'їздивши весь світ, досить швидко втомився від публічної уваги і пішов в тінь, щоб спокійно займатися своїми експериментами і винаходами в заснованій ним Rubik's Studio. академії, з 1996 року - її почесний голова. У 1983 році був нагороджений Угорською Державною премією, а в 1995 - премією ім. Денніс Габор за творчість і інноваційну діяльність.

Якщо вас зацікавила ця інформація, запрошуємо вас до читального залу відділу технічної літератури, щоб більш детально ознайомитись з історією цікавих винаходів .

220 років Роберту Фіцрою - метеорологу, винахіднику барометра

 

Середина 19 століття - час наукових винаходів. Всесвітню популярність отримують праці Дарвіна і Менделєєва. Серйозні обриси, як природна наука, отримує метеорологія. Спостерігаючи за погодою, вчені розуміють, що її можна прогнозувати. Вважається , що підвалини науки метеорології заклав  давньогрецький вчений-енциклопедист Аристотель, перу якого належить перша в світі праця про атмосферні явища.

Тим часом тільки порівняно нещодавно люди навчились прогнозувати погоду. 1 серпня 1861 року в англійській газеті «Times» було опубліковано перший у світі прогноз погоди на завтра. На замовлення редакції його уклав метеоролог Роберт Фіцрой — офіцер британського військово-морського флоту. Це передбачення було дуже лаконічне: «На півночі Сполученого Королівства — помірний західний вітер, небо ясне. На заході — вітряно і дощитиме…». Проте воно виявилося напрочуд точним для кожного регіону країни, що дало змогу започаткувати в газеті таку рубрику, яка згодом стала шалено популярною серед читачів.

Вже через рік окрилений успіхом Роберт Фіцрой опублікував першу «Книгу про погоду». У передмові автор писав: «Насправді ми живемо на дні велетенського повітряного океану, усі зміни погоди в якому залежать від сонячного випромінювання. Потрібно пам’ятати, що стан повітряного океану швидше говорить про майбутню погоду, ніж про погоду в цей момент». Метеоролог став такою популярною людиною, що на вулиці йому часом не давали проходу. А перший телевізійний прогноз по телебаченню показали в тій же Великій Британії в 1936 році.

Роберт Фіцрой був видатним британським офіцером військово-морського флоту, гідрографом, картографом та, що найважливіше, піонером метеорології. Він відомий своєю участю в експедиції на кораблі "Бігль", де його супутником був Чарльз Дарвін, а також як засновник і перший керівник Метеорологічного департаменту Великої Британії. У 1831-1836 роках Фіцрой командував кораблем "Бігль" у другій експедиції, під час якої Чарльз Дарвін зібрав матеріали для своєї теорії еволюції. У 1854 році Фіцрой очолив Метеорологічний департамент Великої Британії (нині Метеорологічне бюро), заснований для збору та аналізу даних про погоду з метою створення прогнозів. Фіцрой розробив систему публікації щоденних прогнозів погоди, які вперше були представлені в газеті "Таймс" у 1861 році, ставши першими загальнодоступними прогнозами в історії.

 У 1862 році він опублікував "Книгу про погоду", яка містила не лише описи погоди, але й рекомендації для моряків та інструкції з використання барометра та "штормгласу" - барометра, що використовував хімічні явища. Фіцрой ретельно вивчав і описав поведінку "штормгласу", його опис використовується і донині. Він був піонером у використанні наукових методів для вивчення та прогнозування погоди, його робота заклала основу для сучасної метеорології.

5 липня виповнилось 220 років з дня народження видатного британського винахідника, засновника метеорології. Шановні користувачі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, запрошуємо вас переглянути документи з економічних та технічних наук, ознайомитись з періодичними виданнями, які висвітлюють проблеми винахідництва та раціоналізаторства в Україні та світі, книги які розповідають про відомих новаторів і науковців, людей із величезним творчим потенціалом, що присвятили своє життя винахідництву. В наш час такі видання мають неабияке значення – як спосіб популяризації імен видатних  вчених та вшанування їхнього життєвого і професійного шляху .

 

Технології, що формують майбутнє

 

Під такою назвою відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ презентував тематичну книжкову виставку. На ній представлені документи теоретичного та прикладного характеру пов’язані із розвитком новітніх технологій.

Ми є свідками стрімкого розвитку науки й техніки. За останні 300 років людство пройшло шлях від найпростіших парових машин до могутніх електростанцій, опанувало надзвукові швидкості польоту, поставило собі на службу енергію річок, створило машини, що замінюють ручну працю десятків тисяч людей. Однак сучасний рівень розвитку суспільства дозволяє ставити завдання створення нових пристроїв – керуючих машин, здатних виконувати складні завдання керівництвом цілими заводами та цехами. І тут на перший план виходять найсучасніші технології, що визначають наше майбутнє?

 

У відділі технічної літератури розгорнуто тематичну книжкову виставку на тему „Технології, що формують майбутнє”, на якій представлена велика підбірка наукової, науково-популярної літератури, енциклопедичні довідники, учбові посібники та періодичні видання. Протягом двох тижнів користувачі відділу мають змогу переглянути пропоновані документи, отримати необхідну інформацію з питань розвитку новітніх технологій, ознайомитись з найновішими досягненнями в цих галузях наук.

 

Останніми роками кібернетика та штучний інтелект  знову стали популярними у зв’язку з розвитком Інтернету та робототехніки. Роботи–маніпулятори знаходять все більш широке застосування при управлінні об’єктами в небезпечних для життя умовах. За останні роки з’явилось багато книг, присвячених цій проблемі. Ми пропонуємо читачам ряд видань, що на нашу думку є найбільш помітними серед аналогічних книг. Перш за все це монографії, присвячені проблемам розробки автономно діючих медичних інтелектуальних нанороботів. В них знайшли відображення концепції побудови нанороботів, основою яких є системи штучного інтелекту.

В Україні видається декілька фахових видань, присвячених загальним та окремим питанням кібернетики та електроніки: 

·                     міжнародний науково-теоретичний журнал ”Кібернетика та системний аналіз”, заснований у 1965 році. Видається інститутом кібернетики ім. В.М. Глушкова;

·                     науково-технічний журнал „Системні дослідження та інформаційні технології”;

·                      науковий вісник „Нові технології" Кременчуцького університету економіки та інформаційних технологій.

Усі ці видання входять до переліку фахових видань Національної Академії наук України. В них публікуються роботи теоретичного та прикладного характеру пов’язаних із кібернетикою та електронікою. Всі ці періодичні видання представлені у фонді відділу технічної літератури. 

 

Шановні користувачі запрошуємо Вас відвідати нашу бібліотеку і поринути у світ новітніх технологій, що визначають наше майбутнє.

Від оптичних скелець до зручних окулярів: як з'явилося одне з найвеличніших винаходів людства (27 червня - День сонцезахисних окулярів)

 

27 червня щороку відзначають День сонцезахисних окулярів. Започаткувала цю дату американська Рада зору, щоб підвищувати обізнаність стосовно необхідності захисту очей від сонячного опромінення. Перші сонячні окуляри були створені у XVII столітті та були дуже дорогими. Для їх виготовлення на скло наносили особливу фарбу, яка затемнювала лінзи. Звісно, що через таку фарбу мало що можна було побачити, тому окуляри були скоріше модним аксесуаром, ніж корисним придбанням.

Однак на Далекому Сході окуляри отримали практичне застосування. Наприклад, ескімоси надягали примітивний аналог, виготовлений з кістки або дерева. Вони були потрібні мисливцям, коли ті вирушали полювати, щоб не осліпнути від білого снігу. Три століття тому сонцезахисні окуляри мали інший вигляд. На скельця наносили кольорову фарбу або лак. Це створювало ефект затемнення. Модниці тих часів оцінили винахід, тож полюбляли носити окуляри на прогулянках спекотної днини.

Раніше окуляри для заможних людей виготовляли з дорогих матеріалів, а сама річ вважалася предметом розкоші. Згідно з історичними відомостями, народи Крайньої Півночі (ескімоси, ненці) також користувалися окулярами, щоб не сліпнути від яскраво-білосніжних снігових просторів. Представники цих народів виготовляли аксесуари з кісток впольованих тварин або із дерева. Зазвичай ними користувалися мисливці, яким було треба знаходити здобич у місцевостях, вкритих льодом. Також відомо, що окуляри носили у Китаї за давніх часів. Ними користувалися судді, аби приховати очі та свої думки й ставлення щодо справ, які розглядалися. Такі окуляри робили з димчастого кварцу.

Масове промислове виробництво сонцезахисних окулярів було впроваджене у Франції за часів правління Наполеону. Імператор замовив виготовлення аксесуарів для своєї армії, що находилася з військовою місією в Африці. На скельця окулярів наносили сажу, а зверху – лак. На повну силу випускати ці потрібні аксесуари почали у 20-х роках минулого століття. Окуляри стали модними, їх почали стали з різних матеріалів та красиво оздоблювати. В середині ХVIII століття англієць Джеймс Ескот розробив окуляри з зеленим та синім склом. Хоча, за його задумом, вони мали не захищати від сонця, а просто покращувати зір. Ну а згодом сонцезахисні окуляри стали модним аксесуаром.

Офіційно ж датою народження окулярів від сонця вважається 1752 рік. Першим винахідником сонцезахисних окулярів є вчений Джеймс Еск'ю. Окуляри він сконструював під час експериментів з фарбуванням скла в синій колір шляхом додавання до складу скла оксиду кобальту. Правда, окуляри не стали популярними. Було продано всього дві пари. Друге народження сонцезахисних окулярів сталося під час Наполеона. Полководець для захисту очей солдатів під час своєї єгипетської компанії замовив першу партію промислово виготовлених сонцезахисних окулярів більш вдосконалені сині і зелені скла для окулярів. До початку XX століття окуляри виготовлялися вручну за індивідуальними замовленнями.

Масовий продаж окулярів датується 1929 роком. Вперше на ринок з партією фабрично виготовлених окулярів вийшла фірма Foster Grant. Засновником цієї фірми був американець Сем Фостер. З цього моменту почалася ера сонцезахисних окулярів. Відразу ж оцінили зручність і комфорт сонцезахисних окулярів зірки Голлівуду. Вони допомагали захистити очі від яскравого блиску софітів. Але справжній успіх до сонцезахисних окулярів прийшов в 1937 році, коли компанія Bausch & Lomb виводить на ринок торгову марку Ray-Ban. Перші окуляри торгової марки - це знамениті «авіатори». Приблизно в ці роки були винайдені і сонцезахисні окуляри з коригувальним зір лінзами. Ім'я винахідниці - Марга Фаульштіх. Вона розробила надтонке покриття, що захищає очі від ультрафіолетового випромінювання.

Якщо вас зацікавила ця інформація, запрошуємо до читального залу відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, де в достатній кількості представлена література з історії винаходу окулярів. Запрошуємо до перегляду.

25 червня - День кольорового телебачення!

 

25 червня, відзначається день, коли у 1951 році у США з'явилася ця революційна технологія. Дана подія назавжди змінила майбутнє телебачення, збагативши його неймовірними кольорами та емоціями.

На винахід кольорового телебачення претендують різні країни та вчені. Можна сказати, що це – результат великої роботи одразу кількох дослідників, які подекуди рухалися у своїх розробках паралельно один одному. Історія появи цього винаходу охоплює кілька десятиліть, і кожен крок був важливим.

Одними з перших почали намагатися створити передане кольорове зображення поляк Ян Щепаник, вірменин Ованес Аламян, російський інженер Олександр Полумордвинов. Щоправда, всі їхні навіть запатентовані прилади так і залишилися теорією на папері. Практичних постійно діючих зразків цими вченими створено не було. Саме тому, коли зараз запитують, хто винайшов кольорове ТБ, однозначної відповіді не існує.

А першу реальну передачу кольору здійснив 3 липня 1928 року в Глазго дослідник механічного телебачення Джон Бред. Саме він практично створив передачу трьох основних кольорів спектра за допомогою обертових дисків з отворами. Подібним чином зображення передавалося на екран, як у кінотеатрі. Ця подія по праву входить в історію кольорового телебачення.

Прорив у розвитку технології кольорового телебачення стався після Другої Світової війни. У США за роки воєнних дій радіоелектроніка піднялася на якісно новий щабель, отримані досягнення настав час реалізовувати і в мирному житті. Тут-то і згадали про довоєнні дослідження в галузі телебачення. Незабаром з’явилися і перші американські кольорові телевізори – це вже був серйозний крок уперед. Коли з’явилося кольорове телебачення в побуті, воно стало справжньою сенсацією.

Однак уже наприкінці ХХ століття стали з’являтися плоскі рідкокристалічні та плазмові екрани. У перших зображення проектує підсвічування по периметру екрана, яке здійснюють рідкі кристали. Це стало новим етапом у технології кольорового телебачення, зробивши картинку яскравішою і стабільнішою.

Історія появи кольорового зображення на екрані продовжує розвиватися, і, можливо, наступний виток розвитку ми побачимо зовсім скоро. Нехай ваші екранні пригоди завжди будуть яскравими та незабутніми! А більш детальніше про історію створення кольорового телебачення ви можете дізнатись з книг та періодичних видань з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. 

Майстерність, естетика та креатив (14 червня – День працівників меблевої промисловості)

 

Україна – країна з багатою культурною спадщиною та традиціями ремесел. Однією з найяскравіших галузей виробництва, що привертає увагу світу, є меблева промисловість. Українські меблі мають високу якість та інноваційні рішення, завдяки яким вони визнаються не лише в межах країни, але й на міжнародному рівні. День працівників меблевої промисловості, відомий також як День мебляра, відзначається в Україні з метою підкреслення ваги й внеску працівників меблевої галузі у розвиток країни. Це свято відзначається щорічно в другу суботу червня і є днем відпочинку для працівників меблевої промисловості. У цей день проводяться різноманітні заходи, які спрямовані на підвищення престижу меблевої галузі та підтримку її представників.

Меблева галузь в Україні має довгу та багату історію. Уже у середньовіччі на території України виготовлялися меблі ручної роботи, що прикрашалися унікальними візерунками та різьбленнями. Ці меблі не лише задовольняли практичні потреби людей, але й були важливою частиною культурного спадку країни. Українські меблі мали свої особливі риси та стиль, що відображали традиції та звичаї народу.

З розвитком індустріалізації та появою масового виробництва в Україні з’явилися великі меблеві підприємства, які стали каталізаторами росту галузі. Професія мебляра стала все більш популярною, а меблеві фабрики забезпечували тисячі робочих місць. Меблева промисловість в Україні стала однією з ключових галузей виробництва, сприяючи економічному розвитку країни та підвищенню життєвого рівня населення.

Сучасна меблева галузь в Україні є високотехнологічною та конкурентоспроможною. Вона охоплює виробництво широкого спектру меблів – від домашніх інтер’єрів, таких як кухонні гарнітури та спальні комплекти, до офісних меблів та виробів для громадських приміщень, наприклад, ресторанів та готелів. Українські меблярі використовують сучасні матеріали та технології, щоб створювати ергономічні, стильні та функціональні вироби, які відповідають найвищим стандартам якості.

Одним із найбільших досягнень українських меблярів є їхня визнаність на міжнародному ринку. Багато українських меблевих компаній успішно експортують свою продукцію до країн Європи, Азії та Америки. Це свідчить про високу якість та конкурентоспроможність українських меблів, а також про успішність меблевої галузі в цілому. Меблева галузь стала однією з важливих складових експортного потенціалу України, сприяючи розвитку національної економіки та посиленню позицій країни на світовому ринку.

День працівника меблевої промисловості або День мебляра є важливим святом для України. Він не лише відзначає досягнення меблярів у розвитку галузі, але й підкреслює значення меблевої промисловості для економіки країни та нашого щоденного життя. Це свято є символом поєднання традиційної ручної роботи з сучасними технологіями, творчості та інновацій. Меблі втілюють наші смаки, стиль та комфорт, а меблярі – наші багатогранні таланти та майстерність. Нехай День працівника мебельної промисловості завжди відзначатиметься з гідністю та пишністю, а мебляри продовжуватимуть створювати шедеври, які прикрашають наше життя. А більш детальніше про історію створення меблевого світу ви можете дізнатись з книг та періодичних видань з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

Здорова планета Земля –здорова людина (до Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища)

 

5 грудня 1972 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила 5 червня – Всесвітнім днем охорони навколишнього середовища Вибір цієї дати обґрунтовано тим, що саме в цей день – 5 червня 1972 року – в Стокгольмі (Швеція) почала роботу Конференція ООН з проблем навколишнього середовища, за результатами якої було створено Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Приводом для проведення цієї всесвітньої акції стало звернення, що надійшло 11 травня 1971 року Генеральному секретареві ООН, яке підписали 2200 діячів науки й культури з 23 країн світу. Вони попереджали людство про безпрецедентну небезпеку, що загрожує йому в зв’язку із забрудненням навколишнього середовища.

Щорічне відзначення Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища допомагає привернути увагу суспільства до проблем довкілля і підкреслює гостру необхідність в зміні відношення людини до раціонального використання та відтворення природних ресурсів. Головне завдання цього свята – привернення уваги громадян України до критичного стану довкілля в країні та виховання екологічного мислення.

Довкілля – це всі живі та неживі об’єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині. Земля, вода, повітря, флора і фауна – все це довкілля, на стан якого впливає маса чинників, зокрема й бездумна, негативна діяльність людства. Головну загрозу довкіллю становить людина – її байдужість, безкультур’я і безмежна жадібність. Українська природа також є жертвою російської агресії. Щодня ми дізнаємося про нові злочини, вчинені окупантами. Злочини проти довкілля у довгостроковій перспективі призведуть до збільшення смертності, адже люди гинуть не лише від бомбардувань і куль, а й від забруднення навколишнього середовища. Через воду і ґрунт у продукти харчування потрапляє отрута – ті ж важкі метали. Це все, звісно, впливатиме і на здоров’я. На жаль, природа беззахисна перед війною. Поки весь світ ламає голову над тим, як уникнути екологічної катастрофи, тут і зараз ворог веде проти України свою криваву війну, наближаючи нас і світ до лиха.

 Наразі Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, заручившись підтримкою громадськості, активно збирає усі факти екологічних злочинів росії. Це відкриє Україні можливість звернутись у міжнародні суди, щоб держава-агресор сплатила не тільки за шкоду, нанесену інфраструктурі та людям, але й за шкоду довкіллю. Сьогодні проблеми охорони навколишнього природного середовища стоять у ряді найважливіших і визначають рівень благополуччя всієї світової цивілізації й, зокрема, нашої країни. Пам’ятаймо, що лише разом ми зможемо зробити навколишнє середовище чистішим, адже наше майбутнє залежить саме від нас.

До Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища відділ технічної літератури  ТОУНБ підготував книжкову виставку «Здорова планета земля-здорова людина». На виставці представлені документи і публікації із фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. В експозиції: монографії, збірники наукових праць, матеріали науково-практичних конференцій, науково-популярні видання, навчальні посібники, статті з періодичних видань, присвячені навколишньому середовищу та екологічній безпеці. До уваги користувачів представлені наукові статті з періодичних видань та матеріали наукових конференцій, в яких розглядаються теоретичні  та практичні проблеми охорони навколишнього середовища. Книжкова виставка розрахована на науковців, спеціалістів з екології, студентів та людей, які небайдужі до збереження навколишнього середовища.

 

31 травня - День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження України

 

День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 563/99 від 25 травня 1999 року, щорічно в останню суботу травня.

Видавнича справа — дуже захоплююча та творча сфера діяльності. Складання макетів, підбір кольорової гамми, верстка. Видавці — справжні чарівники, що надають словам і зображенням відчутну форму.

Це в їхніх руках електронний документ перетворюється на красиву брошуру, журнал або книгу. Це їхніми стараннями текст стає структурованим і легким для читання. Це саме вони дозволяють мільйонам читачів насолоджуватися паперовою версією книг, їх запахом і шелестом сторінок. Книжка завжди супроводжувала нас у подорожах, заспокоювала, надихала, підтримувала. Зараз книжка з нами у бомбосховищах, у світлі ліхтарика під час блекауту, в бліндажі та в бою, вона може навіть зупинити кулю.

Вдячні всім, завдяки кому ми можемо тримати в руках новеньку книжку з хрусткими сторінками й насолоджуватися неймовірним ароматом щойно народженого видання. До Дня працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження  у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ підготовлено  книги та періодичні видання на дану тематику.  Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Партико, З. В. Основи видавничої справи : навч. посібник / З. В. Партико. — 2-ге вид., перероб. та доп. —​ Київ : Ліра-К, 2017. — 304 с.

Описано складові теорії видавничої справи, роль книги й періодики в житті суспільства, типометрію, будову оригіналів та видавничої продукції, її типологію. Подано детальний опис видавничої діяльності. Розглянута організація видавничої справи у світі та в Україні, описано основні нормативні документи видавничої справи, основи її комп’ютеризації.

Призначений для студентів вищих навчальних і середніх професійних закладів освіти. Видавці-практики можуть використовувати посібник як довідкове видання.

 

21 травня – Міжнародний день чаю

 

21 травня відзначають Міжнародний день чаю. Цей день був заснований з ініціативи Організації Об’єднаних Націй 19 грудня 2019 року. Метою цього свята є привернення уваги до проблем продажу чаю, положення працівників чайних виробництв, складнощів, що виникають у малих виробників у боротьбі з великими корпораціями, а також популяризація чаю як напою. Точне походження чаю невідоме, але вважається, що його почали культивувати тисячі років тому в таких регіонах, як північний схід Індії, північ М’янми та південний захід Китаю, Існують дані, що свідчать про його використання в Китаї близько 5 000 років тому.

 

 В Україні впродовж багатьох років люди пили трав’яні настої, відвари або узвари із сухофруктів, сушених трав, гілок фруктових дерев або ягід. Традиційний нині чай завезли з Китаю до України в XVII ст. Через Київ та територію України чай потрапляв до Європи. 

Спочатку в аристократичних колах його використовували як модні ліки, і тільки з кінця ХVІІІ ст. стали пити як освіжаючий та тонізуючий напій. У середині галантного століття стають модними чайні сервізи. З’являється особливий різновид коштовних чайних та кавових художньо декорованих сервізів – так звані камерні. Будь-який сервіз для чаю розміщували на таці. Сервізи мали продемонструвати багатство і розкіш господаря. Їх зберігали у спеціальних шафах-вітринах як частину інтер’єру або на спеціальних чайних столиках, і передавали у спадок. Такі сервізи поряд із чітко вираженою функціональністю, нерідко грали роль дорогих і зворушливих подарунків. Водночас вони демонстрували тонкий смак і респектабельність їхніх власників. 

Перша книга про чай була написана ще у 8 столітті. В ній давались детальні рекомендації, як вирощувати чай, як готувати чайний напій і який посуд використовувати та ще багато чого. Можна сказати, що це була перша енциклопедія чаю.

 Для всіх хто любить чай та хоче дізнатись про нього більш докладно відділ технічної літератури пропонує підбірку літератури — науково-популярні книги та періодичні видання, що присвячені цій темі. Ось декілька цікавих видань:

Лу Юй Чайний канон / пер. З кит., авт. тексту Є. Гобова; іл. О. Булькевич. – К.: Сафран, 2019. – 120 с.: іл.

“Чайний Канон” був написаний у VIII ст. н.е. в Стародавньому Китаї буддійським монахом Лу Юєм. Перекладаючи цей давній текст українською, автори супроводжували кожен розділ сучасними фактами про чай та чайну культуру, адже сьогодні чай - найпопулярніший напій у світі. Чашка запашного чаю супроводжує душевну розмову, сімейну вечерю, ділову зустріч і навіть медитацію. З чого ж почалася його історія? Який чай і спосіб  приготування - найкращий? Ви можете дізнатися про це та відкрити багато інших таємниць на сторінках найпершої книги про чай у світі.

Джейн Кемпсі «Чай — напій-досконалість». Це захоплююча розповідь про найдавніший напій, що завоював мільйони сердець по всій земній кулі. У ній ви дізнаєтесь при різні сорти чаю, їх властивості, чайний посуд, про те як готують та п’ють чай в інших країнах. Ті, хто захоплюються кулінарією відкриють для себе нові рецепти приготування чаю з книги   В. В. Похльобкіна «Велика енциклопедія кулінарного мистецтва». А вдосконалити свою майстерність допоможе книга Н. П. Івашкевича «Мистецтво чайного столу».

Ці книги та багато інших видань допоможуть вам, шановні користувачі, дізнатись багато цікавого та корисного про цей чудовий напій. Бажаємо вам, щоб тонкий аромат чаю звільнив ваші думки від проблем та забарвив повсякденність.

Солодка мрія (До Всесвітнього дня випічки)

 

Щорічно третьої неділі травня відзначається дуже смачне свято – Всесвітній день випічки. 19 травня — не просто ще один день у календарі, цей день є особливим для гастрономічного світу, адже відзначається Всесвітній день випічки. Свято, присвячене неймовірній різноманітності хлібних виробів, тістечок, пирогів та інших смаколиків. Хоча хліб та випічка супроводжують людство протягом багатьох століть, Всесвітній день випічки не має такої давньої історії. Ідея його створення з’явилася на початку XXI століття з метою вшанування майстрів своєї справи та популяризації традицій випічки різних народів світу.

Представникам цієї дивовижної професії вдається робити наше життя трохи солодшим. Вони вносять в нього неперевершену частинку теплоти і затишку, тому цілком заслуговують на своє власне професійне свято. Професія пекаря-кондитера з’явилася в далекому минулому. Ще при дворах вельмож і просто багатих людей працювали майстри, які виготовляли солодощі. Але в IX столітті араби та індуси, оволодівши секретами виготовлення цукру, підняли на нову висоту майстерність роботи з солодощами. Саме вони придумали такі знамениті десерти, як – халва, шербет і рахат-лукум. Причому ці солодощі популярні і сьогодні.

Безумовно і в середні віки, і в наш час пальму першості тримають кондитери з Італії і Франції. Адже саме від італійського «candiere», що означає «зварене в цукрі» і пішла назва професії – кондитер. Існує й інша версія, що слово походить від арабського слова «candi», що означає «солодощі». Варто нагадати, що в Італії навіть існували цілі династії кондитерів, де сімейні рецепти передавалися від батьків до дітей.

Чи випадково так вийшло або ж у цьому спостерігалася якась закономірність, але споконвіку кухар і кондитер були трохи різними професіями, які в свою чергу вимагали своїх, особливих талантів і якостей. Звичайно ж кондитер – це професійний кухар, але його майстерність цілком присвячено створенню десертів, випічки та інших кондитерських виробів. У цьому мистецтві необхідна особлива смакова пам’ять, відмінне відчуття запахів і витончений смак, величезне творча уява і навіть знання в галузі архітектури, скульптури, а так само художнього мистецтва. Кондитер зобов’язаний прекрасно розбиратися не тільки в продуктах, але і в їх поєднаннях, складі, термінах та умовах зберігання.

Не можна не відзначити той факт, що без солодощів, без кондитерських виробів і випічки важко уявити собі будь-яке свято та радісну подію. До дня  випічки  у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ підготовлено  книги та періодичні видання на дану тематику.  Тут представлені документи з фонду відділу технічної літератури, які пропонують усім бажаючим цікаві та смачні рецепти виготовлення кондитерських виробів у домашніх умовах. Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Бажаємо, щоб у цей день аромат смачної випічки наповнив домівки та серця всіх, хто бере участь у цьому гастрономічному святі!