Як радіо стало голосом епохи : від винаходу до Всесвітнього дня радіо

 

Всесвітній день радіо відзначається щорічно 13 лютого. Це свято було запроваджене у 2011 році Генеральною конференцією ЮНЕСКО, а вже у 2012 році його офіційно підтримала Генеральна Асамблея ООН. 

Дата обрана невипадково — саме 13 лютого 1946 року було засновано Радіо ООН, що стало одним із головних джерел міжнародного мовлення.

Поява радіо була одним із найважливіших технічних досягнень людства. Його винайдення стало можливим завдяки науковим відкриттям XIX століття. Мова йде про Джеймса Клерка Максвелла, який у 1860-х роках передбачив існування електромагнітних хвиль та Генріха Герца, який у 1880-х роках експериментально довів існування цих хвиль, які згодом почало використовувати радіо.

Практичного застосування новим теоріям надав американський винахідник Томас Едісон, який у середині 1880-х років сконструював електромагнітну індукційну систему бездротового телеграфного зв'язку, що працювала на відстані до кількох сотень метрів, між рухомими потягами та дротами телеграфних ліній, які облаштовувались паралельно до залізничних колій. Індукційними системами передачі також займався відомий багатьом Семюел Морзе. Також до розвитку справи доклався Ніколи Тесла, якого цікавило передавання електромагнітних хвиль за допомогою високочастотного "трансформатора Тесли".

Сам термін "радіо" (з лат. означає промінь світла) у контексті передачі електромагнітних хвиль запропонував Едуард Бранлі у 1890 році. У 1903 році на міжнародній конференції запровадили термін "радіотелеграфія". Вже на початку ХХ століття розвиток радіотехнологій сприяв появі комерційних радіостанцій та глобального мовлення, яке змінило людьми сприйняття інформації, яку можна було миттєво передавати. Адже радіо працює завдяки перетворенню звукових сигналів у електромагнітні хвилі, які передаються через простір і приймаються радіоприймачем, що знову перетворює їх у звук. А це дозволяє людям отримувати інформацію та музику на великих відстанях без дротового з'єднання. Як радіо виникло в Україні.

Офіційно вважається, що перший сеанс цивільного радіозв’язку на теренах України відбувся ще у 1902 році на лінії Херсон — Гола Пристань. Були встановлені радіопередавачі для навігації суден. 

Надалі бездротовий телеграф з’явився у багатьох містах України, зокрема, в Києві його розвивав інженер Семен Айзенштайн. А вже у 1914 році в Миколаєві збудували першу радіостанцію. Цікаво, що за часів Української революції 1917 – 1921 років, Українська народна республіка також мала своє радіо. Воно працювало там, де зараз розташований Офіс президента України. Радіотелеграфісти УНР слухали повідомлення, збирали новини й складали короткі огляди. 

Однак перша постійна радіотрансляція відбулася вже за СРСР. Перший радіоефір відбувся в Києві у лютому-березні 1924 року. А 16 листопада 1924 року у Харкові, тодішній столиці УРСР, слухачі почули струнний квартет ім. Вільйома – стартувала перша вітчизняна радіопередача.

Київська радіостанція стала важливим центром інформаційного мовлення для всієї радянської України. У 1930-х роках з'явилися регулярні передачі новин, науково-популярні програми та прямі трансляції. У західній Україні, а саме у Львові радіомовлення розпочалося дещо пізніше. Перша львівська радіостанція почала діяти у 1930 році, коли польська влада організувала передачі для місцевого населення. Тоді майже весь ефір звучав польською мовою, а квоти на українську мову виборювали поступово, починаючи від 2 хвилин.

Після входження Західної України до складу УРСР у 1939 році радіостанція була реорганізована, і Львів став важливим центром радянського радіомовлення. Також цікавий факт, що упродовж 1943–1945 років Українська повстанська армія мала свою підпільну радіостанцію — "Вільна Україна", де розповідали про український опір слухачам за кордоном.

Сьогодні в Україні працює понад 100 радіостанцій, які транслюють програми на різні теми: від новин та політики до музики та розважального контенту. З розвитком цифрових технологій популярності набули інтернет-радіостанції, що дає можливість слухати українське радіо в будь-якому куточку світу.

До Всесвітнього дня радіо відділ технічної літератури ТОУНБ пропонує різноманітну літературу даної тематики. До уваги користувачів нові надходження періодичних видань:

Радіоелектроніка. Вісті вищих учбових закладів. Міжнародний щомісячний науково-технічний журнал.

Засновник і видавець НТУ України « Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського». Входить до переліку фахових наукових видань (з технічних наук), затвердженого МОН України. Журнал має тематичне спрямування за галуззю наук - Технічні науки та групами спеціальностей: – електротехніка, радіотехніка та телекомунікації,  інформатика, обчислювальна техніка та автоматизація, електроніка.

У журналі відображено результати досліджень з теорії і проектування радіоелектронних кіл та пристроїв, антен і пристроїв НВЧ-діапазону, систем телекомунікації та інформаційних мереж, а також математичного моделювання та конструювання радіоелектронних схем і радіоапаратури. Для наукових працівників, інженерів та студентів старших курсів, фахівців з радіотехніки, інформаційних технологій та телекомунікаційних систем, матеріалознавства, інформатики, вимірювання і контролю якості.

Телекомунікаційні та інформаційні технології. Науковий журнал.

Засновник Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій. Журнал заснований у 2014 році.  У відділ технічної літератури надходить з 2021 року. Журнал висвітлює актуальні теоретичні проблеми телекомунікаційних та інформаційних технологій; результати науково-дослідницьких робіт, передовий досвід, який визначає напрямок і розвиток наукових досліджень в області інформатики та телекомунікації; публікує матеріали наукових конференцій і нарад; інформацію про наукову роботу вузів; хронікальні і бібліографічні матеріали.

Це міжнародний рецензований науковий журнал, який публікує оригінальні й оглядові статті. Журнал висвітлює актуальні теоретичні та практичні проблеми побудови та експлуатації інформаційно-комунікаційних систем та мереж. Журнал публікує статті за такими напрямами: теорія телекомунікацій та обробка сигналів, інформаційно-телекомунікаційні системи та мережі, бездротові технології, системи та мережі,  інтернет речей,  мікрохвильові та терагерцові технології в телекомунікаціях,  керування в системах і мережах телекомунікацій та їх моделювання, технології та засоби програмування в телекомунікаційних системах, розробка WEB-технологій, моделей, методів, протоколів і засобів взаємодії програмних платформ і сервісів, їх інтелектуалізація та підвищення рівня продуктивності, математичні методи штучного інтелекту, історія телекомунікацій та інформаційних технологій.

Запрошуємо до перегляду.

Історія винаходу електричної праски

 

Хоч прилади для прасування одягу відомі ще з IV століття, офіційним днем народження праски вважають 10 лютого 1636 року.  Адже саме цим днем датована перша письмова згадка про праску простого нагрівального типу. У записі навіть вказана його вага — 10 кілограмів і була вона монолітною.

Історія «еволюції» праски дуже цікава. У давнину тканину прасували нагрітим камінням, пізніше — гарячою сковородою або рубелем — своєрідним поєднанням дошки та качалки, на яку намотувалася тканина. Пізніше з’явилися монолітні прапраски. А у XVIII столітті виникли духові праски з відкидною кришкою, під яку засипали гаряче вугілля. Згодом,  всередину праски почали вмонтовувати металеву трубку, яка з’єднувалася із газовим балоном. Існували, також, спиртові праски. Але через дефіцит спирту вони вартували цілу отару ровець. Тож, довго не проіснували. Ну а звичні нам праски «народилися» вже в електричну еру. Оглядаючись на довгий шлях від гарячого каменю до електричного приладу, розумієш, що навіть у часи високотехнологічних тканин та синтетики праска все одно поряд і досі є незамінною.  Тож, що ми знаємо про праску?

144 роки тому американський винахідник Генрі Сілі запатентував електричну праску, яка отримала назву «Еlectric flat iron». Незважаючи на те, що праска важила більше 6 кілограмів і довго нагрівалася до робочої температури, це було значним досягненням винахідницької думки. Тепер не треба було поратися з відкритим вогнем, додатково використовувати піч або скраплений газ.

А ще пару століть до винаходу Сілі праски відливали з чавуну і розігрівали в печах. Вони швидко остигали і були абсолютно непридатні для прасування тонкої білизни або оксамиту. Для вигладжування однієї сукні або камзолу прачки змушені були використовувати кілька прасок різних розмірів і при цьому постійно перебувати поруч з розпеченою піччю. Незабаром замість того, щоб нагрівати праску на печі, стали засипати вугілля прямо в неї.

У другій половині 19 століття в Європі з'явилися праски, що працюють на газу і рідкому пальному: гасі, спирті і нафти. Вони були пожежонебезпечні і дуже непрактичні, але набагато повільніше остигали. Перші електричні праски багато в чому перевершували своїх попередників. У них нагрівальним елементом була електрична дуга, розташована між вугільними електродами, до яких підводився постійний струм.

Однак, незважаючи на всі нововведення, керувати такими прасками було важко і небезпечно. У ранніх електричних прасок не було пристрою, що дозволяв регулювати температуру, вони часто перегрівалися і пропалювали одяг.

У 1920 році з'явилися перші праски з термостатичним управлінням. Залежно від обраного типу тканини з трьох запропонованих — шерсть, льон, шовк, праска нагрівалася до потрібної температури. У другій половині 20 століття з'явилися перші праски з функцією відпарювання.

Подальша еволюція незамінного домашнього приладу пішла семимильними кроками: придумали електричний шнур з жароміцної ізоляції тефлону, вигнання пару в одяг із заліза та інше. Сучасні праски мають регульовану подачу пару, автоматичне самоочищення, жолобки для ґудзиків, оснащені системою автоматичного вимкнення та іншими корисними функціями.

Історія праски ще незакінчена, адже вона продовжує  видозмінюватися та вдосконалюватися. В усі часи цей прилад  був вірним супутником людини, роблячи побут зручнішим і комфортнішим. Якою стане праска в майбутньому – покаже  час.

Тож запрошуємо всіх долучитися до відзначення дня народження праски, завітавши у читальний зал відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ та переглянути книг та публікації з періодичних видань, щоб більш детально ознайомитись з історією винаходу та сучасними новинками цього дивовижного приладу.

Створюємо історію разом!

Перша ксерокопія (до 120-річчя від дня народження Честера Карлсона, винахідника ксерокопії)

 

Протягом багатьох віків існувала така професія, як переписувач – зазвичай цим займалися монахи та церковні служителі. Іноді переписувачами працювали люди, що не вміли читати – вони просто ретельно переносили знаки та символи, не розуміючи змісту тексту.

Так як людині властиво помилятися, в таких книгах та документах часто виникали помилки, а іноді переписувач зовсім перекручував початковий текст, при  переписуванні додаючи свою власну думку або бачення предмету.

До того ж час роботи над однією книжкою міг займати від місяця до десятиріччя. Тому книги довгий час були великою рідкістю і дорогим задоволенням, яке міг собі дозволити не кожен король. Ситуація змінилася із винаходом книгодрукарського верстата. А 22 жовтня 1938 року, тобто 88 років  тому, винахідник Честер Карлсон зробив першу в світі ксерокопію.

Ідея створити копіювальний апарат відвідала Карлсона, коли він працював у патентному відділі фірми «Мелорі», яка займалася електронікою. Саме тоді, коли йому знадобилася копія чергового патенту, а її не виявилося під рукою, винахідник замислився про створення швидкого та головне, дешевого способу копіювання паперів.

Він пішов в Нью-Йоркську публічну бібліотеку та став переривати гори технічної літератури. Його увагу привернув опис експериментів одного угорського вченого з речовинами, які змінюють свої електричні властивості під дією світла. Так виникла ідея електрофотографії.

Перша ксерокопія була створена на цинковій пластинці, вкритій шаром сірки. Створення статичного заряду і опромінення пластинки через скло з нанесеним на нього написом перенесло напис на шар сірки. Пилинки, що прилипали, дозволили прочитати текст: «10-22-38 ASTORIA». Але лише через декілька років технологію було удосконалено. В подальшому розробкою копіювальної техніки на основі винаходу Карлсона почала займатися компанія «Халоід» в 1947 році. Через два роки на ринку техніки з’явився перший копіювальний апарат, а технологія копіювання отримала назву ксерографія – від грецьких слів «ксерокс» – «сухий» і «графе» – «пишу».  Від слова «ксерографія» в подальшому змінилась назва компанії «Халоід» – спочатку вона стала називатися «Халоід Ксерокс», а  потім -Xerox.

Зараз копіювальні апарати є в кожному офісі і навіть квартирі. Крім компанії «Ксерокс», їх виготовляють і інші фірми, такі як «Canon», «Sharp», «Toshiba» та багато інших. Але незалежно від фірми-виробника, марки та моделі копіру, прижилася перша назва апарату – ксерокс.

Винахідник же ксерографії Честер Карлсон дожив до 1968 року. Із 150 мільйонів доларів, отриманих ним від «Ксерокса», 100 мільйонів він потратив на благодійність

Відділ технічної літератури ТОУНБ  запрошує ознайомитися з добірками книг з фонду відділу  про винахідництво, що висвітлюють визначні технологічні досягнення, інновації та творців ідей. Ресурси включають огляди винаходів, що змінили світ, історії українських та світових раціоналізаторів та науковців. Доступні джерела: книги, спеціалізовані книжкові сайти та електронні каталоги. 

Книжково-інформаційна виставка «Технології майбутнього: від ідеї до втілення»

 

Книжково-інформаційна виставка «Технології майбутнього: від ідеї до втілення» — це захоплива подорож у світ інновацій, що вже сьогодні змінюють наше завтра. Виставка пропонує читачам дізнатися, як теоретичні концепції вчених і сміливі мрії винахідників стають частиною нашого повсякденного життя.

На виставці представлена література про штучний інтелект (ШІ), що охоплює як технічні аспекти, так і вплив технологій на повсякденне життя. Серед новинок ви знайдете книги, що пояснюють роботу алгоритмів машинного навчання, етичні виклики цифровізації та практичне застосування ШІ в бізнесі й освіті, а також важливими виданнями, що відображають стрімку еволюцію. Також представлені книжки з питань робототехніки, про автоматизацію транспортних засобів, антропоморфних роботів та інтернет речей, що роблять міста «розумними», література про біотехнології, генну інженерію та етичні виклики, які постають перед людством у прагненні до вдосконалення організмів. Виставка розкриває питання віртуальної реальності: межі можливого, дослідження технологій квантових обчислень, що відкривають нові виміри цифрового простору. 

Виставка орієнтована на широке коло читачів — від студентів технічних спеціальностей до всіх, хто цікавиться новими технологіями Вона надихає не лише спостерігати за змінами, а й самим ставати авторами ідей, які визначать майбутнє людства. 

 

Ім’я на крилах ( До 120-ї річниці від дня народження Олега Костянтиновича Антонова)

 

«Мені в житті не пощастило, я хотів стати льотчиком, а став конструктором» -  так жартома казав про себе Олег Антонов, чий 120-річний ювілей ми відзначаємо 7 лютого. Він не уявляв свого життя без неба, так само, як небо вже складно уявити без його дітища – літаків Антонова. Ім’я геніального авіаконструктора назавжди увійшло в історію авіації й стало символічним

.

Світ знає Олега Костянтиновича Антонова як одного з тих небагатьох інженерів, що створювали могутні сучасні авіалайнери. Під його керівництвом було розроблено 22 типи літаків і 52 типи планерів. О. К. Антонов по праву вважається батьком транспортної авіації. Серед переваг літаків О.К. Антонова професіонали визнають можливість зльоту з малих аеродромів, здатність перевозити великогабаритну важку техніку, високу маневреність, відносну дешевизну й економічність.

 

Олег Антонов народився 7 лютого 1906 року. Сходження до вершин О. К. Антонов розпочав з раннього дитинства конструюванням повітряних зміїв та моделей літаків з паперу. Закінчивши інститут, Антонов пов’язав своє життя з авіабудівною галуззю. Він працював інженером, а із січня 1931 року – головним конструктором заводу.

 

У 1938–1946 роках Олег Костянтинович працював у дослідно-конструкторському бюро (ДКБ) Яковлєва: спочатку провідним інженером, а під час Другої світової війни заступником головного конструктора. Олег Антонов конструював і вдосконалював десантні планери та бойові літаки. Як зазначають дослідники, понад 600 транспортно-десантних планерів А-7 регулярно доставляли солдатів, техніку, бойове спорядження на різні ділянки фронту, їх також використовували для допомоги партизанам.

 

Конструкторський геній Антонова пропонував чимало такого, що випереджало час. У переліку його проектів навіть летючий танк. Ідея додати танку крила, щоб його можна було закидати у ворожий тил у складі десантних груп, народилася в самого Олега Антонова. За одними даними, напередодні війни, за іншими – уже після її початку. Так чи інакше, дозвіл втілити цю ідею Антонов одержав тільки наприкінці 1941 року. У перший мирний після війни рік уряд доручив О. К. Антонову створити недорогий i економічно вигідний сільськогосподарський літак. У 1947-му перший літак новоутвореного конструкторського бюро – СХ-1 – проходить випробування, а невдовзі під новою та вже остаточною назвою АН-2 на Київському авіазаводу він іде в серію. Найпотужніші у світі літаки Олега Антонова починалися зі скромної «Ганнушки». Багатоцільовий літак АН-2, відомий у народі як «кукурузник», став першою роботою авіаконструктора, про яку дізнався весь світ. Незамінну в господарстві машину несподівано для автора відразу полюбили, адже на ньому можна було перевозити пасажирів, вантажі й обробляти поля.

 

Згодом Антонов узявся за розробку пасажирського літака АН-10 «Україна». Літак виконував рейси в різних напрямках, швидко отримав популярність, зокрема, за рахунок доступності ціни на перевезення. Ан-10 перевезли більш ніж 35 мільйонів пасажирів та 1,2 мільйона тон вантажу. Вироблявся літак з 1957 по 1960 роки. Було випущено всього 108 лайнерів.

 

Ще одним відомим творінням Антонова є турбогвинтовий транспортний літак АН-22 «Антей», який ознаменував новий крок у літакобудуванні. 27 лютого 1965 року «Антей» здійснив перший політ. Серійне виробництво Ан-22 було організовано на Ташкентському авіазаводі. Перші «Антеї» почали надходити до ВПС у січні 1969 року. Виробництво літака тривало до січня 1976 року. За цей період було випущено 66 «Антеїв».

 

Найвідомішим із сімейства «Ан» є літак Ан-24, який у народі чомусь звали «Настя». Уперше він піднявся в небо 1959 року. У 1982 році київське конструкторське бюро запропонувало світу нову сенсацію – супер-важкий дальній військово-транспортний літак-богатир Ан-124 «Руслан».

 

Знаменитий літак є найбільшим серійним вантажним літаком у світі. Усього було побудовано 55 літаків. У 1985 році на літаку АН-124 «Руслан» 7 було встановлено 21 рекорд світу, у тому числі з вантажопідйомності, а 6 травня 1987 року був встановлений світовий рекорд дальності перельоту замкнутим маршрутом. «Руслан» – останній літак, що був розроблений під безпосереднім керівництвом Олега Антонова. Генерального конструктора не стало 4 квітня 1984 року.

 

Олег Костянтинович Антонов став символом технічного прогресу й авіаційного розвитку не лише в Україні, а й у всьому світі. Його літаки, включно з легендарними “Мрією” та “Русланом”, стали основою сучасної авіаційної промисловості, а також зробили величезний внесок у науку, транспорт та оборонну індустрію. Антонов залишив глибокий слід у розвитку української авіації, що продовжує жити завдяки його спадщині. Його новаторські рішення та безмежна відданість справі слугують джерелом натхнення для майбутніх поколінь інженерів та авіаконструкторів. Дізнатися більше про його життя та внесок у світову історію можна у читальному залі відділу технічної літератури ТОУНБ.

Дегустація книжкових новинок

 

Шановні поціновувачі технічної книги, раді повідомити Вас про нові надходження книг у фонд відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Це перші нові надходження у книжковий фонд нашого відділу у 2026 році.

9 найновіших видань охоплюють економічний та науково- технічний напрями знань, відображаючи сучасний науково-освітній потенціал українських видавництв і вищої школи. Добірка допоможе користувачам бібліотеки зорієнтуватися в нових навчальних і наукових ресурсах, сприятиме оновленню знань у галузях комп’ютерних технологій, штучного інтелекту та нейронних мереж. Спонукає читачів до глибоких роздумів щодо етичних аспектів застосування ШІ у різних сферах.

Не менш захопливими є видання, що допоможуть нам втілити інновації у життя. Ми опинилися на зламі історії - і далі або перемога, яка неможлива без розвитку й використання високоточних технологій, або ж перехід за рубікон. Ці книги про абсолютно нові технології в оборонній промисловості, про війну за новими правилами.  Війну, що визначає майбутнє не тільки України, а й усього світу. Війну, в якій ми не маємо права на поразку. Нова українська зброя. Якою вона має бути?  

Ці книги суттєво доповнюють інформаційні ресурси відділу. Серед надходжень  є також  сучасні видання про еволюцію лінкорів, авіаносців, військової авіації та авіаційної промисловості. Українські автори описують еволюцію розвитку основних бойових кораблів у стратегічному середовищі, як результат впливу політики, технологій, державного бюджету та закономірностей і випадковостей війни. Автори не перезавантажують читача технічними деталями, книги написані в достатньо популярному стилі, аби зацікавити як фахівців, так і далеких від технічних знань читачів.

Нові книги відповідають освітнім стандартам та потребам навчального процесу, а також сприятимуть поглибленню науково-дослідницької діяльності студентів і викладачів. Частина літератури представлена авторитетними українськими авторами, що підвищує якість і релевантність бібліотечного фонду. Це поповнення є важливим кроком у забезпеченні фонду відділу технічної літератури актуальними знаннями та джерелами для навчання і досліджень.

Кожна книга — це окремий всесвіт, і сьогодні ми даруємо вам «квиток» до будь-якого з них. Приходьте, обирайте свого фаворита та ставайте першим, хто перегортатиме ці сторінки!

Тож запрошуємо відвідати бібліотеку, ознайомитися з новинками та обрати книги, які стануть вам до вподоби.

 

Нові надходження!

 

Фонд нашої бібліотеки поповнився актуальними виданнями про штучний інтелект (ШІ), що охоплюють як технічні аспекти, так і вплив технологій на повсякденне життя. Серед новинок ви знайдете книги, що пояснюють роботу алгоритмів машинного навчання, етичні виклики цифровізації та практичне застосування ШІ в бізнесі й освіті, а також важливими виданнями, що відображають стрімку еволюцію штучного інтелекту та його інтеграцію у глобальні процеси. Особливу увагу привертають праці, що розглядають майбутнє взаємодії людини та машини, а також ролі ШІ у розвитку цифрових бібліотек.

Ознайомитися з переліком отриманої літератури можна у відділі технічної літератури ТОУНБ. Запрошуємо поринути у світ технологій майбутнього вже сьогодні!

 

Волш, Т. Підробка: штучний інтелект у світі людей/ пер. з англ. О. Буйвол. — Харків: Фабула, 2025. — 224 с.

Чи справді штучний інтелект такий розумний, як нам здається? Тобі Волш у книжці «Підробка» розвінчує міфи про ШІ, розповідаючи про те, як ця технологія часто лише імітує людський інтелект. Читач дізнається про хитрощі розробників, фейкові досягнення та справжній потенціал машинного навчання. Автор пропонує глибоке, але доступне дослідження ШІ, яке змушує задуматися про його майбутнє та етичні наслідки.

Маркус де Сейтуа, Код творчості. Як штучний інтелект учиться писати, малювати, думати/ пер. з англ. К. Жуковська та Т. Турчин. — К.: ArtHuss, 2023. — 320 с.

Чи зможе комп’ютер коли-небудь скласти симфонію, написати роман, чи намалювати шедевр? І якщо так, то чи зможемо ми відрізнити це від того, що зробила людина? У багатьох сферах нові розробки в області штучного інтелекту похитують становище людини. Ми починаємо усвідомлювати, скільки завдань машини можуть виконувати так само добре, як ми, якщо не краще. Але чи можуть машини творити, чи зможуть вони незабаром вчитися на мистецтві, яке рухає нами, і зрозуміти, що відрізняє його від земного? У «Коді творчості» відомий оксфордський письменник Маркус де Сейтуа досліджує природу творчості, а також закликає нас переглянути, що означає бути людиною.

Штучний інтелект і нейромережі. 12 книжок в одній, що допоможуть вам  втілити інновації в життя. — Харків: Моноліт Бізз, 2025. —216 с.

Виявляється, вплив штучного інтелекту на наше життя й долю вкрай недооцінений. Сьогодні від нього залежить не тільки наша успішність як пересічного працівника чи бізнесмена, а й глобальний формат існування людства. Тож чи можна стати мудрим господарем свого майбутнього, застосовуючи можливості ШІ?

Відповіді на це запитання ви знайдете у збірнику самарі «Штучний інтелект і нейромережі». Книжка буде цікавою і тим, хто прагне підвищити свою ефективність, і тим, хто мріє здійснити прорив у бізнесі, і просто свідомим, вдумливим читачам, які люблять бути в курсі провідних тенденцій сучасності. Дізнайтеся, як використовувати силу ШІ для досягнення цілей і змін свого життя на краще.