Книжково-інформаційна виставка «Альтернативні джерела енергії»

 

Перед Україною стоять масштабні та важливі завдання: відновлення критичної інфраструктури, забезпечення енергетичної безпеки країни, подальша імплементація законодавства України до ЄС, боротьба зі зміною клімату. І не зважаючи на те, що війна продовжується, вже зараз відбувається відновлення країни. Хоча різні регіони матимуть різні потреби для відбудови, на загальнодержавному рівні основні засади повоєнного життя мають бути спільними для всіх. Головним завданням на сучасному етапі є запровадження альтернативних джерел енергії – діяльність, яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів. Альтернативні джерела енергії – це екологічно чисті, відновлювані ресурси, які використовуються для отримання енергії замість традиційних видів палива. Це інноваційні технології, що дозволяють виробляти електричну та теплову енергію без шкідливого впливу на навколишнє середовище. Сучасні методи перетворення альтернативної енергії включають фотоелектричні системи, вітрогенератори, геотермальні установки та інші технологічні рішення, які постійно вдосконалюються для підвищення їх ефективності та доступності.

З кожним роком спостерігається стрімке зростання популярності альтернативних джерел енергії. Це зумовлено декількома ключовими факторами: загострення проблеми глобальних змін клімату, постійне зростання цін на традиційні енергоносії та вичерпність викопних ресурсів. Технологічний прогрес робить альтернативну енергетику все більш доступною та ефективною, а державні програми підтримки та міжнародні зобов’язання щодо скорочення викидів CO2 створюють сприятливі умови для розвитку цієї галузі. Важливим фактором також є зростаюча екологічна свідомість суспільства та бажання споживачів зменшити свій вуглецевий слід. Технології постійно вдосконалюються, стають доступнішими та ефективнішими.

Україна має значний потенціал для розвитку всіх видів відновлюваної енергетики, від сонячної до біоенергетики. Інвестиції в альтернативні джерела енергії не лише сприяють захисту довкілля, але й забезпечують енергетичну незалежність та створюють нові робочі місця. З кожним роком ця галузь стає все привабливішою як для приватних домогосподарств, так і для великого бізнесу, що свідчить про її перспективність та важливість для сталого розвитку суспільства.

У читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ організовано книжкову виставку на тему «Альтернативні джерела енергії». Завдяки системному підбору інформації матеріали стануть корисними також для науковців, викладачів, аспірантів, студентів та пересічних тернополян. Документи охоплюють основне коло питань енергетичного менеджменту, альтернативних джерел енергії, енергозбереження та інженерне бачення розв'язання цієї проблеми.

Кожен з нас може зробити свій внесок у збереження енергоресурсів. Збережемо тепло — збережемо Україну! Сподіваємось, що представлені Вашій увазі видання стануть потужним імпульсом для всіх тих, хто покликаний матеріалізувати дані ідеї у власному житті.

Недарма кажуть, що кожна ідея може стати геніальним винаходом (до 285-річчя від дня народження Жозефа Монгольф’є – французького винахідника)

 

Так сталося і з братами Жосефом і Етьєном Монгольф'є. Одного разу, сидячи біля каміна, вони помітили, що сорочка, яка висіла над ним, надулася. Тоді їм в голову й прийшла геніальна ідея. У листопаді 1782 року вони пошили експериментальну модель повітряної кулі та нагріли її над вогнем. Куля піднялася на висоту 30 метрів.

6 січня 1745 року в маленькому французькому містечку Анноне народився Жак-Етьєнн Монгольф'є. Його батько, власник невеликої паперової фабрики, навіть уявити собі не міг, що його "меншенький" Жак-Етьєнн, а разом з ним і старший син Жозеф-Мішель стануть тими, хто відкриє людству дорогу в небо: вони винайдуть повітряну кулю.

У братів, які отримали непогану освіту, виявився величезний інтерес до наук. Правда, після смерті батька їм довелося впритул зайнятися паперовими справами. Втім, підприємство приносило гарний прибуток, гроші були. І брати з головою поринули у винахідництво. Важко сказати, хто перший з них задався питанням: чому люди не літають? Але факт залишається фактом: ідея піднятися в небо опанувала ними раз і назавжди.

Одержимі мрією про політ, брати розробили і побудували перші повітряні кулі, наповнені гарячим повітрям, — монгольф'єри. Задвірки фабрики стали "випробувальним полігоном".

Вперше повітряна куля піднялася в небо 5 червня 1783 року. Діаметр "літаючого мішка" становив близько 12 метрів. Він був зшитий з полотна і обклеєний папером. Мало хто з присутніх вірив, що це чудо може злетіти. У топці під оболонкою спалювали шерсть, папір, дерево і мокру солому. Як з'ясувалося, якщо оболонку наповнювати нагрітим сирим повітрям, а не сухим, то підйомна сила повітряної кулi буде більше.

Про те, як пройшов перший політ, був складений протокол. У ньому зафіксовано: повітряна куля протрималася в повітрі 8 хвилин і пролетіла на висоті 520 метрів близько 3 км.

Історики пишуть, що самі винахідники шалено боялися висоти і не ризикнули випробувати особисто своє ноу-хау. Перші польоти були взагалі без пасажирів. Вони з'явилися на борту монгольф'єра лише через три місяці, 19 вересня: при демонстрації кулі у Версалі в гондолу посадили вівцю, качку і півня. Залишилися спогади, що за польотом спостерігали король Людовик XVI та  Марія-Антуанетта. Тварини прекрасно перенесли повітряну подорож, але півень, кажуть, все-таки постраждав: на нього наступив баран.

А ось 21 листопада того ж року із замку в околицях Парижа вирушив у політ перший монгольф'єр, керований людьми — фізиком Жаном-Франсуа Пілатр де Розьє і маркізом д'Арлавдом. У гондолі аеростата висотою 20,7 м і діаметром 13,6 м ці сміливці піднялися над землею на висоту 1 км і подолали за 25 хвилин більше 8 км. Вони стали першими аеронавтами. На жаль, через два роки фізик Пілатр де Розьє загинув, ставши першою в світі жертвою авіакатастрофи. 15 червня 1785 року він разом з другом, механіком П'єром-Анжем Роменом збирався перетнути на монгольф'єрі Ла-Манш. Але через 15 хвилин після зльоту повітряна куля загорілася і вибухнула. Винахід братів Монгольф'є приніс їм величезну популярність. Вони стали членами Академії наук, а король подарував їм дворянський титул і герб з девізом "Так піднімаються до зірок".

Пропонуємо переглянути матеріали присвячені життю винахідника у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

Стів Возняк – легендарний інженер і програміст

 

11 серпня свій День народження святкує Стів Возняк - американський інженер та програміст українського походження, конструктор одного з перших персональних комп'ютерів . Стіва Возняка, який народився 11 серпня 1950 року в місті Сан-Хосе (Каліфорнія) в сім'ї з українським корінням, вважають одним із батьків революції персональних комп'ютерів, якій значно сприяли його винаходи 1970-х років. Разом зі Стівом Джобсом у 1976 році він заснував Apple Computer .

У середині 1970-х він створив комп'ютери Apple I та Apple II. Останній став найпопулярнішим персональним комп'ютером 1970-х - початку 1980-х років.

За видатні досягнення в галузі технологій президент США Р. Рейган нагородив С. Возняка найвищою національною нагородою США та вручив йому національну медаль технологій. У вересні 2000 року Стів Возняк увійшов до Національного залу слави винахідників. Про свій внесок у розвиток комп'ютерних технологій сам Стів Возняк якось сказав: «Це була революція, мирна революція. І я щасливий, що був її частиною».

Після припинення активної роботи в Apple С.Возняк заснував низку  високотехнологічних компаній, а також займається доброчинністю, зокрема, підтримує молоді таланти та допомагає знедоленим.

У вересні 2007 року він опублікував автобіографічну книгу «iWoz», названу за одним зі своїх імен. Загалом у нього їх було кілька - «The Woz», «Wizard of Woz» і «iWoz». В Apple Computer його називали також «Інший Стів» або «Воз» напротивагу Стіву Джобсу, адже їхні імена англійською звучать однаково.

Щодо етнічної приналежності Стіва існують різні думки, проте сам він чітко ідентифікує себе із Україною. Він не раз стверджував, що завжди відчував спорідненість з Україною через своє ім'я: "Я завжди знав, що моє прізвище — українське. Все своє життя я хотів приїхати до України". Коли його бажання здійснилося, виступаючи у Києві, він сказав: "Багато хто в мене запитує: Стів, ти поляк? Бо моє прізвище Возняк. Я відповідаю: «Ні, я українець».

Відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ запрошує своїх користувачів переглянути видання з фонду відділу, щоб більш докладно ознайомитись або згадати історію життя, переконання та непростий шлях до успіху видатного українця.

Будівельна галузь в умовах війни

 

10 серпня 2025 року в Україні відзначають День будівельника. Будівельники України – це потужна армія працівників, а будівельна галузь була і є локомотивом нашої економіки. Професійні будівельники – будівничі нашого майбутнього і після закінчення війни Україна буде найбільшим у світі будівельним майданчиком. Саме будівельники створюють нове обличчя вільної, незламної, європейської України й таким чином наближають Перемогу!

За роки війни, в Україні зруйновано чи пошкоджено тисячі житлових об’єктів, зруйновано адмінбудівлі, заклади охорони здоров’я, навчальні заклади та заклади культури. Колосальних збитків зазнали дорожня інфраструктура. Головне для України сьогодні – повернути свої землі, а все інше відремонтувати та відбудувати, бо кожен з нас гідний того аби жити у своєму затишному будинку в оточенні найближчих.

Тож попереду в України — перемога й масштабне відновлення. Аби відбудувати все, що в країні зруйнували, потрібно до мільйона професійних будівничих. Проте українські будівельники не чекаючи завершення війни, відновлюють роботи на будівельних майданчиках, обстежують зруйновані будинки.

Будівництво — це особлива, клопітка праця. Будівельник завжди несе у своїй роботі величезну відповідальність і майже завжди виправдовує всі очікування. Ворог продовжує підступно нищити українські будинки, школи, лікарні, культурну спадщину, цивільну інфраструктуру – все змітає на своєму шляху. Найбільших руйнувань зазнали Маріуполь, Волноваха, Харків, Ізюм, Суми, Чернігів... Деякі з них такі, як Волноваха, практично стерті з лиця землі. Залишилися самі руїни. За попередніми підрахунками уряду загальні втрати, завдані війною, в найближчі роки перевищать 1 трильйон доларів. Відтак країна потребує чіткого плану дій, як відбудовувати зруйновані міста й де брати на це ресурс. Світова історія знає багато прикладів руйнації міст як через військові дії, так і через природні катаклізми. На щастя, людство навчилося відбудовувати міста майже після повного знищення.

Будівельники стають справжніми героями, вони своїми руками створюють нове життя, повертаючи надію та стабільність у постраждалі регіони. Їхня праця є неоціненною для відродження країни та забезпечення гідних умов для майбутніх поколінь.

До Дня будівельника у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ організована добірка видань з питань будівництва та будівельних технологій, сучасного стану та перспективи розвитку будівельної галузі в Україні, особливості професії будівельника у сучасних умовах. Представлені видання допоможуть користувачам ближче пізнати історію будівництва в Україні, як однієї з ланок світового будівельного процесу. Ряд видань присвячений життєвому та творчому шляху найвидатніших українських зодчих. Гортаючи сторінки книг та періодичних видань, що представлені у фонді відділу технічної літератури  Ви побачите репродукції, малюнки та фотографії старовинних будинків, які стали пам’ятками архітектури, величні храми та собори побудовані у різних стилях, дізнаєтесь про сучасні будівельні технології, ознайомитесь з європейським досвідом у житловому будівництві. В усьому цьому Вам допоможуть книги.

Савйовський В. В. Реконструкція будівель і споруд.- Київ, 2019.-320 с.

У навчальному посібнику висвітлено питання технології та організації будівельних робіт, виконуваних під час реконструкції будівель і споруд. Зазначено причини пошкоджень і деформації будівельних конструкцій та викладено методику оцінки їх технічного стану. Розглянуто заходи із технологічного проектування та підготовки до виконання будівельно-монтажних робіт з урахуванням особливостей реконструкції. Наведено технологію розбирання будівельних конструкцій, влаштування прорізів і знесення будівель. Розглянуто технологію робіт із закріплення ґрунтів основ, ремонту та підсилення фундаментів. Детально висвітлено технологію підсилення кам’яних, бетонних, залізобетонних, металевих і дерев’яних конструкцій. Запропоновано схеми механізації монтажних робіт. Викладено новітні технології відновлення гідроізоляції будівельних конструкцій, термомодернізації зовнішніх огороджувальних конструкцій, наведено перелік заходів із переробки та повторного використання матеріалів від розбирання будівель. Матеріал навчального посібника відповідає робочим програмам курсів «Експлуатація будівель і споруд», «Технологія реконструкції будівель і споруд», рекомендованих до вивчення на будівельних спеціальностях вишів. Для студентів будівельних спеціальностей вищих навчальних закладів, проектувальників і будівельників.

ХОЛОДНА РЕВОЛЮЦІЯ, АБО ЯК ВИНАХІД ХОЛОДИЛЬНИКА ЗМІНИВ НАШ СВІТ

 

8 серпня 1899 року американський винахідник з Міннесоти Альберт Маршалл запатентував холодильник. Створивши перший холодильник, людство вступило в нову еру свого розвитку - епоху завжди свіжих фруктів, овочів та інших продуктів.

Холодильні конструкції придумували і раніше. В основному вони діяли за рахунок купленого льоду. Відправною точкою в історії холодильної техніки можна вважати досвід штучного охолодження, який в 1748 році продемонстрував учений Вільям Каллен з університету Глазго. Для зниження температури він використовував ефект охолодження рідини при інтенсивному випаровуванні. Для досліду він замінив звичайну воду діетиловим ефіром, що закипав при температурі близько 35 ° C, і помістив його в герметичну ємність. При відкачуванні повіт8 серпня 1899 року американський винахідник з Міннесоти Алря створювався понижений тиск, через який діетиловий ефір починав закипати при кімнатній температурі, поглинаючи тепло і охолоджуючи поверхню, з якої він випаровувався.

Наступний етап в історії холодильної техніки пов'язаний зі створенням абсорбційної машини, призначеної для виробництва водного льоду. Дана установка була представлена французьким інженером Фердинандом Карре в 1860 році. Істотним недоліком машини було те, що з її допомогою не можна було охолоджувати повітря всередині замкнутого простору, як це стало можливим в сучасних холодильниках.

Прообразом побутового холодильника можна вважати холодильну машину німецького вченого Карла фон Лінде, винайдену в 1874 році. Він прийшов до висновку, що безпосереднє охолодження повітря або рідини в замкнутому просторі набагато ефективніше, ніж використання штучного льоду. Переконавши в цьому виробників пива, вчений отримав кошти для створення холодильної машини.

Досягнення в науці та техніці призвели до появи перших побутових холодильників на початку XX століття, а в 30-х роках вони набули широкого поширення в США. Перші домашні холодильники споживали багато дров, вугілля і гасу. У 1911 році фірма «Дженерал електрик» налагодила випуск холодильників більш-менш сучасного типу: холодильна машина містилася в кухонній шафі. Однак вона занадто шуміла, і через те, що працювала на газі, погано пахла. Це було її головним недоліком.

У кінці 20-х років були відкриті фрeoни, які можна було використовувати як зручний і безпечний холодоагент. Це дало додатковий поштовх індустрії побутових холодильників. У 1926 році датський інженер Стіндруп розробив безшумний і непахучий холодильник. Після цього холодильник швидко став в Америці популярним побутовим приладом. Правда, перші холодильники коштували в два рази дорожче, ніж автомобілі марки «Форд». Їх називали «домашньою фабрикою холоду».

Першою дійсно вдалою і масовою моделлю став холодильник Monitor Top, випущений aмeркaнськoю фірмою General Electric в 1927 р. Він був безшумним, нешкідливим і довговічним, своєю конструкцією вже нагадував сучасні моделі . Холодильників цієї моделі було прoдaнo більше мільйона. У 1939 році General Electric випускає перший холодильник, що мав морозильну. У 1879 році німець Карл фон Лінде винаходить пристрій з компресором, що використовує для роботи аміак. Така холодильна установка могла виготовляти велику кількість льоду. Винаходом Лінде скористалися власники фабрик з виробництва харчових продуктів. Тоді принцип заморозки Лінде  користувався для створення складських холодильних приміщень.

В 1913 році Фред Вольф виготовив повноцінний холодильник для домашнього використання – DOMELRE. Згодом винахідники вдосконалили розробку і пристрій почав підключатися до електромережі. У ХХ століття холодильник еволюціонував і змінювався ледь не щороку. Еволюція холодильників досягла своєї межі. Тепер на ринку є холодильники різного розміру, дизайну, з різним набором функцій. Усе більше виробників намагаються впровадити «смарт» функції холодильників. Дії, які колись видавалися фантастичними, а тепер трапляються практично в кожному холодильнику.

Відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ пропонує своїм користувачам та тим хто цікавиться холодильною технікою книги  з основ холодильних технологій, книги що описують принципи роботи різної техніки, включаючи холодильники, науково-технічний журнал «Холодильна техніка та технологія», який видає Одеська державна академія холоду. Запрошуємо до перегляду.

До 120-річчя видатного полтавського вченого Івана Францевича

           

Нинішній рік має непересічне значення для наукової спільноти України, оскільки 3 серпня 2025 року виповнюється 120 років від дня народження великого полтавця Івана Микитовича Францевича (1905–1985).

Івана Микитовича Францевича називають батьком радянської порошкової металургії. Його ідеї склали науковий фундамент у створенні нових матеріалів із заданими властивостями для широкого кола застосувань. Технології металокерамічних виробів, запропоновані ним, дали змогу впровадити в техніку широкий ряд спеціальних матеріалів – антифрикційних, стійких до зношення, армованих, електротехнічних та багато інших.

І.М. Францевич народився в м. Полтаві 3 серпня 1905 року, в сім'ї робітника. У 1929 році закінчив одночасно хімічний і фізико-математичний факультети Харківського інституту народної освіти (сьогодні Харківський національний університет), отримав спеціальність фізико-хіміка-металознавця.

У 1929-1941 рр. він працював в Українському науково-дослідному інституті металів, Інституті чорної металургії АН УРСР. Одночасно з 1930 р. викладав у Харківському університеті.

Молодий учений проводив дослідження у галузі високотемпературної міцності сплавів у зв'язку з вивченням характеристик вуглецевих легованих сталей в широкому інтервалі температур. Дослідив процеси рекристалізації і структурних перетворень при загартуванні і відпуску сталі. Ці дослідження були узагальнені в монографії, яка вийшла в 1933 році. За роботи, що мали велике наукове значення, молодому вченому в 1934 році було присвоєно звання професора фізичної хімії, і він був обраний членом-кореспондентом АН УРСР.

У 1939 році І. М. Францевич був призначений заступником директора Інституті чорної металургії АН УРСР. З 1945 по 1957 рік Іван Микитович працював завідуючим кафедрою Київського університету. З 1952 по 1955 рр. він керівник лабораторії спеціальних сплавів АН УРСР, з 1955 по 1973 рр. – директор Інституту проблем матеріалознавства (ІПМ) АН УРСР, а з 1973 р. – зав. відділом цього інституту.

Поряд з вивченням матеріалів з високими показниками жаростійкості, механізмів повзучості сплавів, корозії металів у ґрунті та їх електрозахисту, І.М. Францевич став досліджувати методи і матеріали порошкової металургії, які згодом стали головними в його подальшій науковій діяльності.

Світового визнання набуло відкриття і виготовлення металокерамічних виробів та ряду спеціальних матеріалів для впровадження в сучасну техніку. Сучасна порошкова металургія, основу якої заклав Іван Микитович, дає можливість отримувати матеріали різного призначення із заданими характеристиками. Вони не піддаються електрокорозії, відзначаються високою електро- і теплопровідністю і технологічністю. Зокрема, методом порошкової металургії групою вчених ІПМ АН України на чолі з професором І.Д. Радомисельським було отримано матеріал для ходової частини першого у світі місяцехода, який добре працював в інтервалі температур від -100°С до +150°С.

За розробками ІПМ в СРСР було побудовано два заводи і понад сто цехів та виробничих дільниць. Свого часу Броварський завод порошкової металургії був найбільшим підприємством порошкової металургії в колишньому Союзі.

Іван Францевич — український учений-матеріалознавець зі світовим ім’ям, член-кореспондента АН УРСР, доктор технічних наук, професор, засновник та перший директор Інституту проблем матеріалознавства, названого на його честь.

Пиво – один з найстаріших напоїв у світі

                 

Келих пінного – це більше, ніж просто вечірній ритуал. Це спадщина, що пройшла крізь століття, континенти та цивілізації. Пиво існує тисячі років, і згадки про нього були ще до того, як з’явилася писемність у багатьох культурах. Саме тому питання “хто придумав пиво” – це не про дату або конкретний винахід, а про подорож у глибину людської культури. Ми навіть не здогадуємось, наскільки міцно пиво вросло в нашу історію – як символ, як ремесло, як щоденний супутник життя.

Цей напій супроводжував людство у війнах та мирі, у храмах та на фермах, у палацах і тавернах. Його варили жриці, монахи та крафтери, змінювали рецепт та форму, але не суть. Що таке пиво, якщо не спосіб передати емоцію, створити момент, зберегти традицію, щоб зрозуміти: пиво– це історія, яка триває досі.

Перші згадки про пиво належать шумерам – одній з найдавніших цивілізацій людства, яка існувала на території сучасного Іраку. Ще у 8-9 тисячолітті до нашої ери вони не лише виготовляли пінний напій, а й залишили про нього слід у клинописах. В одному з таких було фактично зафіксовано перший у світі “пивний рецепт”. За клинописом, перше пиво з’явилось випадково: пекар з Вавилону залишив тісто на сонці, і воно забродило. Та замість того, щоб викинути продукт, він спробували його та отримав новий, цікавий смак. Саме звідти бере початок історія пива як культурного та навіть релігійного феномену.

У стародавньому Єгипті такий напій вважався досить важливим, а пивовари мали почесний статус. Було до двох десятків різних сортів – від міцного до солодкого, з додаванням шафрану, мандрагори та інших інгредієнтів. Цікаво, що навіть існував окремий ієрогліф, який позначав пиво, а напій був майже обов’язковим елементом у ритуалах, бенкетах та щоденному раціоні. Представники цих давніх цивілізацій, у свою чергу, передали секрети пивоваріння сусіднім народам, і так напій почав поширюватися далеко за межі Близького Сходу, з часом охопивши всю Європу.

Поглянути на розвиток цього напою – це ніби перегорнути сторінки історії людства. У часи Античності його знали далеко не всі: греки та римляни віддавали перевагу вину, проте пінний напій залишався поширеним серед варварських племен. У той самий період кельти та германці вже виготовляли ферментовані злакові напої з додаванням меду та трав.

Справжній розквіт популярності відбувся у Середньовіччі. Саме монахи стали тими, хто систематизував пивоваріння. Вони ретельно записували рецептури, дотримувалися гігієни та удосконалювали обладнання. У цей період хміль поступово витісняє трави та плоди, а напій стає більш стабільним на смак і довше зберігається. Ренесанс дав старт “новому пиву”: з’являються регіональні стилі, починається експорт, розширюється асортимент. А в 1516 році в Баварії ухвалено знаменитий “Пивний закон” – один з перших прикладів державного регулювання якості продукту.

Попри зміни в технологіях, сировині та смаках, основа залишилася та ж сама. Пиво – це про процес, у якому ферментація перетворює просте на складне. І хоч сьогодні на вибір є тисячі сортів, традиційні та сучасні варіанти гармонійно співіснують поруч з один одним. Саме тому історія пива – це не просто хронологія, а відображення еволюції людських смаків, прагнень та відкриттів.

 З нагоди Міжнародного дня пива, що відзначається 1 серпня відділ технічної літератури пропонує своїм читачам переглянути книги та публікації з періодичних видань ,щоб дізнатись дізнатись, наскільки складним явищем є пиво: в історичному, культурному контекстах і з погляду світу природи та звідки походять інгредієнти для напою і люди, що його виробляють. Запрошуємо до перегляду.