Український геній космонавтики

 

Сергій Павлович Корольов — уродженець Житомира, що став першим головним конструктором ракетно-космічних систем. Не буде перебільшенням назвати цю людину одним з піонерів світової космонавтики, не тільки теоретиком, але і практиком освоєння космічного простору. Початок космічної ери людства безпосередньо пов’язаний з ім’ям звичайного житомирця Сергія Павловича Корольова, який зробив можливим перший штучний супутник Землі, перший політ людини в космос, перший вихід космонавта у відкритий космос, роботу орбітальної станції і багато іншого.

Невичерпна енергія Сергія Павловича, його віра в успіх зробили можливим те, що ще недавно вважалося повністю фантастичним. Він умів не тільки обґрунтовувати і розраховувати ті чи інші науково-технічні гіпотези, але й вселяти тверду впевненість у власних колег, мотивувати їх на виконання часом неможливих завдань. По суті, саме Корольов і такі як він ентузіасти дали старт науково-технічній революції, яка за останні півстоліття змінила світ до невпізнання.

Крім приголомшливих винаходів, Королеву вдалося відкрити цілу плеяду талановитих вчених, своїх однодумців, які і після його смерті продовжували розпочату Сергієм Павловичем справу, просуваючи вітчизняну космонавтику до нових висот.

Суперечка "чий він" - геніальний авіаконструктор і батько радянської космонавтики - виникає щороку. Так склалося, що 12-го січня Сергій Корольов допоміг усім землянам побачити свою планету з космосу –  можна дізнатись з книг та періодичних видань з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.  Україна – космічна держава, а все почалося мабуть з Сергія Корольова, якого вважають чи не засновником космонавтики! Саме під його керівництвом було запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, перший політ людини в космос та вихід людини в космос.

Почалося все з того, що він і Фрідріх Цандер створили громадську організацію з вивчення реактивного руху. Пізніше вона переросла у науково-конструкторську лабораторію з розробки ракетних літальних апаратів. У 1946 році Корольова призначають головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Під його керівництвом послідовно створюються перші у Радянському Союзі балістичні ракети: Р-1 — копія німецької А-4/Фау-2, створена на її основі значно вдосконалена Р-2, оперативно-тактична Р-11 та її перша в СРСР модифікація для підводних човнів Р-11ФМ, ракета середньої дальності Р-5, модифікація якої Р-5М стала першою в світі ракетою-носієм ядерного боєзаряду. Майже усі перелічені ракети мали також свої геофізичні модифікації і активно використовувались для наукових досліджень верхніх шарів атмосфери.

 Від серпня 1956 року — керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру — ОКБ-1, йому підпорядковується діяльність багатьох НДІ та КБ. Його наукові й технічні ідеї вимагали розмаху, потужної матеріально-технічної бази. Корольов був ініціатором створення і фактичним лідером ради головних конструкторів, що об'єднувала чільних спеціалістів тогочасної ракетної галузі — головних конструкторів підприємств, що брали участь у тогочасній ракетній програмі. Рада головних конструкторів, попри її неофіційний характер, тривалий час мала визначальний вплив на усе радянське ракетобудування.

 Найважливішим конструкторським досягненням Корольова була перша у світі міжконтинентальна балістична ракета Р-7, перший вдалий запуск якої відбувся 27 серпня 1957 року. Р-7 стала основою для створення цілої родини ракет-носіїв, що забезпечили низку фундаментальних досягнень у галузі безпілотної та пілотованої космонавтики. 4 жовтня 1957 запущено першого в історії штучного супутника Землі. 12 квітня 1961 здійснено перший космічний політ на кораблі «Восток» Юрія Гагаріна. 12 жовтня 1964 виведено на орбіту перший багатомісний корабель серії «Восход» з екіпажом на борту. Пам'ятна монета на честь Корольова номіналом 2 гривні, викарбувана та введена в обіг НБУ 2007. 18 березня 1965 космонавт Леонов уперше в історії виходить із корабля «Восход-2» у відкритий космічний простір.

Під керівництвом головного конструктора Корольова створено перші космічні апарати серій «Луна», «Венера», «Марс», «Зонд», деякі супутники серії «Космос», а також проект космічного корабля «Союз». Він не обмежував своєї діяльності ракетоносіями й космічними апаратами. Після старту другого супутника Сергій Павлович сказав: «Надійний міст із Землі в Космос уже перекинуто запуском штучних супутників, і дорога до зірок відкрита». Для практичного підтвердження цієї тези та перетворення її на робочу формулу вчений продовжував розробляти принципово нові конструкції космічних кораблів. Академік Володимир Котельников так охарактеризував роль головного конструктора: «Якщо Костянтин Ціолковський був фундатором теорії космічного польоту, то Сергій Корольов заклав підґрунтя практичної космонавтики».

Тернопільська ОУНБ, а саме відділ технічної літератури пропонує здійснити книжковий екскурс у світ науки та ознайомитись із виданнями минулого століття, а також книгами сучасних українських і зарубіжних науковців, присвячених вивченню астрономії, астрофізики та космології.

Стежками історії (до 170 від дня народження Василя Шкрібляка)

 

Василь Шкрібляк – викладач та один із засновників Вижницької школи столярства, токарства, різьбярства та металевої орнаментики (1905 –1918). Нині це – Вижницький коледж прикладного мистецтва, якому 1990 року присвоєно ім'я Василя Шкрібляка.

Василь Юрійович Шкрібляк з села Яворів Косівського району – видатний народний майстер художнього різьблення, викладач та один із засновників Вижницької школи столярства. Народився 7 січня 1856 року в с. Яворові – помер 21 листопада 1928 року. Різьбленню спочатку навчався у батька. Наслідуючи та розвиваючи батьківські прийоми різьблення, він удосконалює традиційну гуцульську «суху» різьбу – ускладнює композиції різноманітних творів, вміло декорує їх інкрустацією, розкладаючи кольорові акценти. Працював у техніці «сухої» плоскої різьби, рельєфної різьби, інкрустації, інтарсії, випалювання, мосяжництва, жирування.

Василь Шкрібляк – викладач та один із засновників Вижницької школи столярства, токарства, різьбярства та металевої орнаментики (1905–1918). Нині це – Вижницький коледж прикладного мистецтва, якому 1990 року присвоєно ім’я Василя Шкрібляка. На території Вижницького коледжу встановлено пам'ятник майстрові.

Працьовитий, наполегливий, він приділяв багато уваги удосконаленню гуцульської сухої різьби, цілком присвятивши своє життя улюбленому мистецтву. Василь Шкрібляк був добрим столяром, токарем, чудовим майстром писання, викладання, жирування. Його рахви, цукорниці, табакерки, чарки, свічники захоплюють розмаїттям форм, багатством орнаментики і надзвичайною вишуканістю колірного вирішення.

По-різному комбінував різьбяр розміщення орнаментальних мотивів, створюючи досить складні композиції. Серед них найпоширеніші – концентричні та з вертикальною віссю симетрії. Принцип концентричних композицій особливо часто застосовувався Василем Шкрібляком при декоруванні тарілок, рахв, цукорниць. Майстер неодмінно виділяв головні мотиви. Так, часто на берегах тарілок він робив окреслену контурними лініями смугу, обрамлену зубцями. На ній виділяється ряд основних мотивів - "головкате". Між ними вся площина наповнена скісною сіткою, мотиви виділені розміром і гладкою площиною.

З 1905 року майстер викладав різьбярство в Вижницькій школі художньої обробки дерева і металу. Приблизно з цього часу В. Шкрібляк став застосовувати викладання різнокольоровим деревом, чорним і білим баранячим рогом, кораликами, перламутром, металом. У багатьох музеях України експонуються Шкріблякові меблі виставкового характеру, декоровані плоскою різьбою, інтарсією, інкрустацією. Але найдовершеніші тарілки і миски цього майстра, викладені деревом різного кольору, кораликами, металом, перламутром.

 

При вивченні понад 70-ти творів Василя Шкрібляка, що дійшли до нашого часу, привертає увагу дуже важливий фактор: у кожному з немає повторення орнаментального і композиційного вирішення, усі вони вражають новаторством, надзвичайно високим рівнем виконання. Тож не даремно Василя Шкрібляка називають найкращим майстром.

 

Твори Василя Шкрібляка зберігаються в музеях України та за кордоном, а також – у приватних колекціях.

 

Пропонуємо переглянути матеріали присвячені життю  та творчості видатного різьбяра у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

Побачити світ на дотик (До Всесвітнього дня азбуки Брайля)

 

З 2019 року 4 січня у світі відзначають Всесвітній день азбуки Брайля. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я у світі близько 180 мільйонів людей мають порушення зору, з яких приблизно 45 мільйонів повністю сліпі, а 135 мільйонів мають слабкий зір. 4 січня, увесь світ відзначає також  215 років від дня народження Луї Брайля – французького тифлопедагога та винахідника універсального шрифту, який дозволяє незрячій людині читати, навчатися, грати музику по нотах та взагалі розвиватися, не гірше, ніж інші люди.

Так сталося, що у 3 роки стався нещасний випадок, і маленький Луї пошкодив собі око. А трохи згодом хвороба уразила й друге око, внаслідок чого дитина повністю осліпла. Але батьки Брайля доклали максимум зусиль, щоб їхня дитина отримала початкову освіту, а згодом влаштували Луї у Королівський інститут для сліпих дітей, де вони мали змогу, окрім навчання, опанувати ще й гру на органі та піаніно. Саме тут дванадцятирічний Луї розпочав свою роботу над створенням власного рельєфно-крапкового шрифту.

На той час навчання незрячих дітей відбувалося за методом Гаюї: на цупкий папір наклеювалися великі, товсті літери. Із-за об’єму книжка для навчання виходила товстою і незручною. Навчання в інституті базувалося на вислухуванні і запам'ятовуванні. Писемність практично була відсутня. У бібліотеці було трохи книг, надрукованих по методу Валентина Гаюї. Луї дуже любив читати, попри те, що для цього вимагалося немало часу та й книги були громіздкі і важкі. Так Луї Брайль задумав створити свою систему рельєфно-крапкової писемності, яка зручна для дотикового сприйняття і точно відбиває усі особливості тієї або іншої мови, дає можливість записувати цифри, хімічні, фізичні знаки, ноти.

 У перші роки винахід Брайля ігнорували, потім намагалися переробити, але потім у всьому світі визнали систему листа, розроблену Брайлем для сліпих - найкращою.      Перша книга "Коротка історія Франції", надрукована шрифтом Брайля, офіційно надала право бути новій системі писемності для сліпих. Ідея створити рельєфно-крапкову абетку виникла у Луї Брайля після візиту до інституту відставного капітана-артилериста Шарля Барб’є, який розповів учням про так зване «нічне письмо» –особливий вид зв’язку, який пізніше отримав назву сонографія. В основі цього виду зв’язку був покладений дотиковий метод, де у формі прямокутника були розташовані округлі шість крапок. Близько двох років тривала робота Луї над створенням рельєфно-крапкової абетки, а в 1829 році Брайль опублікував власний унікальний метод письма, який до сьогодні носить ім'я свого творця. На жаль, шрифт Брайля отримав визнання лише після смерті автора. Луї Брайль мав серце, переповнене добротою і любов'ю. Про себе, про свої потреби турбувався дуже мало, а на заощадження придбавав книги і пристосування для писемності по його методу для бідних студентів. 

 У 1878 році на всесвітньому конгресі в Римі метод Брайля був затверджений, як кращий метод читання і писемності для сліпих людей. І сьогодні, через два століття, завдяки цій геніальній людині - Луї Брайлю і його винаходу - шрифту Брайля, мільйони людей почувають себе повноцінними громадянами своїх країн, відчувають свою значущість і необхідність для інших людей.  Шрифт Брайля – відомий у всьому світі рельєфно-крапковий тактильний алфавіт, який був створений спеціально для незрячих людей понад 200 років назад.

Завітавши до відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ кожен читач зможе познайомитись з виданнями, які розповідають про  історією життя та винаходу видатної особистості, доброї, освіченої, водночас незрячої людини, яка подарувала іншим світло у темряві.

Щасливого Різдва!

 

·        З Різдвом Христовим! Нехай світло Різдвяної зірки принесе у ваш дім мир, злагоду та безмежну радість.Зі святом!

Різдвяна казка : українські страви

 

Запрошуємо всіх бажаючих у  відділ технічної літератури ТОУНБ здійснити захопливу подорож сторінками книг, де оживає справжній дух українського Різдва! Цьогорічна експозиція  представляє кулінарні секрети наших предків.

Різдво для українців — це не лише релігійне свято, а й величний акт єднання роду, де книга та кухня відіграють роль охоронців пам’яті. Наша виставка запрошує вас зазирнути в "кулінарне закулісся" українського Різдва через сторінки етнографічних розвідок та сучасних бестселерів.

Різдво в Україні неможливе без традиційних дванадцяти страв. На виставці представлені  сучасні збірки рецептів: секрети ідеальної куті: від класичної пшеничної до регіональних варіацій, забуті рецепти: як готувати справжній узвар, пісні голубці та пампушки «як у бабусі», гастрономічна історія: книжки, що розповідають про символізм кожної страви на Святвечір.

Чому варто завітати? Виставка — це не просто перегляд книг, а можливість надихнутися на створення власної родинної казки. Ви дізнаєтеся, як сервірувати стіл за давніми звичаями, які колядки вивчити з дітьми та як приготувати святкову вечерю, що об’єднає всю родину

Мета нашої виставки — нагадати, що кожна рецептура в книзі є частиною нашого генетичного коду. Ми запрошуємо вас обрати свою "смачну" книжку, яка стане натхненням для вашої Святої вечері у 2025 році. Запрошуємо до читання та святкування!

Свята Варвара і сила вишивки: натхнення і терапія

 

Сьогодні, 17 грудня відзначається День Варвари-вишивальниці, покровительки рукодільниць, яка, за легендою, "золоті ризи Ісусу вишивала", тому в цей день дівчата мали право лише вишивати, а не займатися іншими домашніми справами, як прядіння чи біління, що символізувало початок справжньої зими та морозу. 

У цей день дівчата збиралися разом, молилися і вишивали долю… Адже саме в ці дні ворожили на врожай, на долю, спостерігали за погодою. То чи не магічні замовляння “засівали” чисті дівчата на білому полотні, творячи живі послання долі?

Вважалося, що Варвара “золотими нитками Ісусові ризи вишивала”. А це означало, що, будучи покровителькою дівчат-вишивальниць, вона керувала їхніми намірами і руками, коли майбутні наречені вишивали сорочки своїм судженим весільні рушники, ткали та вишивали свої власні сорочки. Тому вишивання у цей день було святим ритуалом, значення якого сьогодні, на жаль, уже втрачено.

Колись вишивані узори не переносилися механічно, як зараз, із чужих зразків. Кожна вишивальниця досконало володіла “мовою” орнаментального письма, відчувала енергетику кольорів, поєднувала їх зі своїми почуттями і помислами в єдине мереживо, яке мало стати оберегом як для самої себе, так і для коханого чоловіка чи дитини. Щоб точно “закодувати” сорочку, достатньо лише чистоти намірів, любові, а оте “внутрішнє чуття”, як ми називаємо свою підсвідомість, само підказує, як і що робити. Недаремно казали, що не всі жінки чи дівчата могли вишивати. Бо тим, у кого наміри чи почуття не були настроєні на “космічні струни”, магія вишивання не відкривалася. Ось така цікава історія сьогоднішнього дня!

 Одним з найпоширеніших видів арт-терапії є вишивка. Вишивка — це ліки для душі. Аби здолати стрес та неспокій - беремося за улюблену справу. А допоможуть Вам книжки, які є у відділі технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Пропонуємо вашій увазі ось таке видання:

Бебешко Л. Вишивальні традиції України: білі та писані сорочки. –Харків: КСД, 2021. – 160 с.

Понад 40 моделей вишивки білих та писаних сорочок! Візитівкою цього видання є чарівні білі та чорні писані сорочки з різних регіонів України, цікаві й самобутні за типами кроїв, колористикою вишивки, її компонуванням і технологіями виконання. «Відкрите віконце», «зоряний хрест», «кривулька», «хвилька», косі хрести, водяний ключ («гесик»), «колодки», «баранячі роги», зіркові «квіти» і «дволисники», «ріжкаті» трикутнички — відтворюйте кращі взірці орнаментів вишиваних шедеврів з музейних і приватних колекцій. У виданні подано інформацію про типи крою, види композицій, орнаментів та мотивів вишивки білих сорочок і художньо-технологічні особливості чорних писаних вишиванок. Представлено двадцять п’ять моделей сорочок з білою вишивкою і двадцять видів чорних писаних вишиванок. Кожна схема вишивки супроводжується переліком використаних швів. Книжка стане в пригоді вишивальницям із різними рівнями підготовки — і початківцям, і досвідченим майстриням.

Альфред Нобель і Нобелівська премія

 

Грудень тісно пов'язаний з Альфредом Нобелем, оскільки саме 10 грудня 1896 року він помер, а щорічно в цей день відзначається День Нобеля (Нобелівський день), коли вручаються Нобелівські премії, вшановуючи його спадщину як винахідника динаміту та засновника престижних нагород, що фінансуються з його заповіту. 

Альфред Бернхард Нобель  - шведський хімік, інженер, винахідник динаміту. Заповів свій величезний стан на заснування Нобелівської премії. У його честь названий синтезований хімічний елемент Нобелій. На честь Нобеля названий Нобелівський фізико-хімічний інститут в Стокгольмі. Щорічно в Швеції Нобелівський комітет розглядає заявки найбільш видатних вчених сучасності та вирішує, хто в цьому році гідний премії в галузі фізики, хімії, медицини і літератури, а також найвидатнішим миротворцям. А з 1969 року – і економістам. Здобувачем премії міг стати будь-хто – національна чи расова приналежність документом не обговорювалася.

Нобелівська премія — це, безумовно, найавторитетніша нагорода, про яку таємно чи явно мріє більшість науковців світу. Висувати кандидатом на присудження премії можна тільки живу людину. Варто зазначити, що серед лауреатів премії дуже мало жінок. Найвідоміша двічі премійована жінка-лауреатка це, звісно ж, Марія Кюрі, що мала польсько-французьке походження. За статистикою, найбільше Нобелівських премій з фізики, хімії та медицини дісталося американцям – 43 відсотки. На другому місці з фізики та хімії – німці, на третьому – англійці. Що стосується медицини, то тут рейтинг зворотній. На четвертому місці – французи. Попри те, що на сьогодні Україна ще немає жодного лауреата Нобелівської премії залишається надія на те, що в Україні з’явиться людина, яка буде достойною премії миру.

Якщо Вас цікавить хто такий Альфред Нобель, яким чином обирають номінантів та переможців, а також чому математика не представлена у переліку наук, у галузі якої можна отримати Нобелівську премію, тоді Вам до нас у читальний зал відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, де книги та періодичні видання  розкриють  всі таємниці найвищої наукової нагороди. У винаходів, як у людей, свої долі. Одні з самого початку стають улюбленцями долі, інші ж входять в світ непомітно і довго залишаються в тіні. А буває золота середина? Виявляється, так. І підтвердження цьому – життя і творчість засновника величезної промислової імперії, доктора філософії, академіка, засновника премії, яка увічнила його ім'я в людській пам'яті, – Альфреда Нобеля. Про Альфреда Нобеля сьогодні знають практично всі люди світу. Його знаменитої Нобелівської премії домагаються дослідники, наукові діячі. Саме так увійшла ця дивовижна людина в світову історію.