М. М. Жербін: будівельник і композитор

                           

 24 грудня відзначається 110 річниця з дня народження Михайла Михайловича Жербіна,  відомого фахівця у галузі сталевих конструкцій, доктора технічних наук, професора, заслуженого діяча науки УРСР, лауреата Державної премії СРСР першого ступеня, лауреата премії ім. академіка М.С. Будникова Академії будівництва України, дійсного члена Академії будівництва України, почесного члена Української академії архітектури й Міжнародної інженерної академії, педагога, конструктора, композитора. М.М. Жербін народився 24.12.1911 р. в Санкт-Петербурзі. У 1935 р. закінчив Ленінградський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю інженер-будівельник-конструктор. У 1940 р. закінчив музичне училище при Ленінградській консерваторії. Пізніше навчався на композиторському факультеті Ленінградській консерваторії. Під час Великої Вітчизняної війни проектував завод важких авіаційних бомб. Пізніше очолював інститут «УкрНДІпроект». З 1963 р. діяльність М.М. Жербіна тісно пов’язана з Київським інженерно-будівельним інститутом. Творчий шлях вченого відзначений багатьма нагородами й почесними званнями. Він нагороджений 14 урядовими нагородами (орденами, медалями). Михайло Михайлович вражав  знаннями на той час складного питання розвитку нанотехнологій, про які зараз вже багато говорять. Михайло Михайлович вже тоді розумів, що розробка нових марок сталей – стратегічна задача металургійного комплексу. Він передбачив, що самою перспективною структурою застосування українського металу є будівельна галузь. М.М. Жербін був впевнений, що конструкції з високоміцних сталей – це майбутнє в перебудові «хрущовок» на комфортабельне житло. У 1973 р. в Києві вийшла книга Михайла Михайловича «Высокопрочные строительные стали». Її можна вважати першою ластівкою в розробці концепції з реанімації житлових будинків перших масових серій. Михайло Михайлович володів умінням побачити ідею, розвинути її і впровадити в життя – це головна риса вченого. Він завжди був цілеспрямований на експеримент і цього вимагав від своїх учнів. Він був впевнений, що експериментальні  дослідження – важливий елемент у розвитку не тільки теорії, а й практики. Також Михайло Михайлович активно працював як композитор, виступав з авторськими концертами в Україні та за її межами. В той же час   Жербін був відомим вченим в галузі металевих конструкцій, багато уваги приділяв історичним аспектам розвитку будівельної науки і техніки. Підтвердженням цього може бути тритомна монографія «Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР» (1989-1990), головним редактором якої був М.М. Жербін. У 1993 р. М.М. Жербін стояв біля витоків створення громадської організації – Академії будівництва України. За ініціативи М.М. Жербіна у 1997 р. галузеве відділення «Розвиток будівельної науки і техніки» (пізніше – «Розвиток будівельної науки і техніки та дослідження науково-технічного потенціалу будівництва в Україні»), керівником якого він був, почало видавати серію історичних нарисів «Видатні українські вчені і інженери-будівельники». За його життя вийшло шість випусків, сьомий випуск вийшов після того, як Михайла Михайловича не стало.  Михайло Михайлович Жербін пішов з життя 8 червня 2004 р. Сучасна будівельна наука багатьма своїми досягненнями значною мірою зобов’язана праці талановитого й самовідданого своїй справі вченого М.М. Жербіна.  Більш детальну інформацію про  життя та діяльність видатного українського вченого, інженера та композитора  можна дізнатись завітавши до читального залу відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ

День різдвяного светра

                         

По всьому світу щодня відзначається багато незвичайних свят. В основному це свята, придумані людьми, які намагаються поглянути на життя з нестандартної точки зору,  надати більше свіжості і натхнення в повсякденну рутину або просто повеселитися. Ці свята часто засновані на речах і явищах, які більшість людей вважають тривіальними і не гідними того, щоб їм присвячувати окремий день. Але насправді, в багатьох випадках вони дійсно того варті. Візьмемо День светра. Кожного року 13 грудня, як дітям, так і дорослим, є гарний привід для свята, адже цей день є Днем різдвяного светра. Теплий та затишний різдвяний светр став популярним в Англії та Ірландії у 80-х роках після того, як телеведучий Білл Косбі з’явився на телешоу “The Cosby Show” в новому образі, одягнувши різдвяний светр. Через деякий час светр з різдвяною тематикою почав втрачати свою популярність і навіть з’явилося нове свято – День потворного різдвяного светра. Та як часто буває: усе нове – це добре забуте старе. Тож і різдвяний светр отримав також свій другий шанс та здобув неймовірну популярність у 2010 році. Популярності його в цей період посприяв телеведучий Джиммі Феллон, який вигадав, як за допомогою різдвяного светра зробити щось приємне для глядачів напередодні Різдва. Ідея проекту “12 днів різдвяних светрів” полягала у тому, що кожен із 12 днів до Різдва він брав з віконця адвент-календаря светр та дарував його одному з глядачів. Хвилю популярності підтримали місцеві газети, відомі будинки моди і навіть представники музичної індустрії. Ще якихось 15 років це було свято для дітей і веселі плетені речі одягали лише вони, але зараз святкові светри стали популярними і серед дорослих. Свято стало настільки популярним, що в різдвяні светри одягаються навіть Санта-Клауси. Сьогодні інтерес до різдвяного светра з’явився знову. Імениті дизайнери і модельєри створюють оригінальні колекції, в основі яких – все той же затишний джемпер. День різдвяного светра – чудове свято, яке дозволяє налаштуватися на новорічну хвилю і зарядитися позитивним настроєм. А допоможуть вам книги та періодичні видання з рукоділля, які є частиною фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

 

Людмила Шатарська – головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ

10 грудня - 120 років з часу вручення першої Нобелівської премії

                  

Нобелівська премія  — одна з найпрестижніших міжнародних премій, яку щорічно присуджують за видатні наукові дослідження, революційні винаходи або значний внесок у культуру чи розвиток суспільства. Сума премії змінюється залежно від доходів фундації Нобеля. Присуджується щорічно з 1901 року за видатні заслуги у галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, літератури та діяльності за збереження миру. Першу Нобелівську премію вручили німецькому фізику Вільгельму Конраду Рентгену у 1901 році. 1895 року шведський хімік Альфред Нобель склав заповіт, де наказав створити фонд, відсотки з якого видаватимуть у вигляді премії тим, хто впродовж попереднього року приніс найбільшу користь людству. Відсотки за заповітом поділили на 5 рівних частин, призначених для заохочення винаходів у галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури і особливі досягнення перед людством у справу миру. Виняток - математики. За легендою це пов'язано із історією кохання Нобеля. Дівчина, яку він кохав, вийшла заміж за математика. Заповіт Нобеля спочатку сприймали скептично. Рідня хіміка вважала себе обділеною і вимагала признати заповіт незаконним, та  26 квітня 1897 року організували фундацію, яка б піклувалась про виконання заповіту та організовувала вручення премій. Відповідальним за присудження премії миру став Норвезький Нобелівський комітет. Вручення премій розпочалося 1901 року. Першими лауреатами стали німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген, голландський хімік Якоб Хендрик Вант-Гофф, німецький мікробіолог Еміль Адольф Берінг, французький письменник Франсуа Арман Сюллі-Прюдом, а Нобелівську премію миру отримали відразу два лауреати – швейцарець Анрі Жан Дюнані француз Фредерік Пассі. За час існування премії було запроваджено лише одне нововведення: 1968 року Банк Швеції з нагоди свого 300-річчя запропонував виділити гроші на премію з економіки, і Нобелівський комітет взяв на себе зобов'язання з їхнього розподілу. Офіційно іменована як премія з економіки пам'яті Альфреда Нобеля вперше була присуджена 1969 року. За традицією, премії з фізики, хімії, медицини, літератури і економіки вручає в Стокгольмі в Концертному залі король Швеції. Ритуально вручення Нобелівської премії складається з трьох заходів - власне вручення, Нобелівської вечері в присутності королівської родини та близько 1300 гостей. Завершує церемонію нагородження Нобелівський концерт, який вважається однією з головних музичних подій Європи. Кожен лауреат отримує з рук монарха золоту медаль із зображенням засновника премії Альфреда Нобеля і диплом. Більш детальнішу інформацію по історію заснування Нобелівської премії та її лауреатів Ви зможете знайти в книгах та періодичних виданнях з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Запрошуємо до перегляду.

Людмила Шатарська – головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.