вівторок, 26 листопада 2019 р.

Всесвітній день інформації


Значення і вплив, який чинить інформація на людину досконально досі так до кінця і не вивчено. Цьому присвячуються численні дослідження, проводиться глибока наукова робота. Ті моменти, які вдається найбільш точно визначити, вказують на те, що інформація в тому чи іншому вигляді є одним з найголовніших компонентів взаємодії в природі людини і оточуючого нас світу. В широкому сенсі цього слова - інформація для людини, це всілякі сигнали і відомості які передаються між людьми усно, жестами або письмово, а також цілий ряд інших способів, спрямованих на передачу і сприйняття деяких даних усіма нашими органами чуття, які потенційно могли б бути відповідно оброблені і виведені на рівень нашої свідомості. У всі часи інформація займала в житті людини одну з найважливіших позицій. Інформаційна сфера існування людей піддавалася і піддається всіляким рухам, коливанням, лавиноподібним наростанням, так званим «інформаційним вибухам» і навпаки обмеженням, скорочень, відомим як «інформаційний голод», а так само ряду інших трансформацій і змін. З метою сприяння формуванню, розробці та координації єдиного світового інформаційного простору, в якому вже зараз перебуває вся світова спільнота, була створена громадська організація - Міжнародна академія інформатизації, яка, за даними проекту DilovaMova.com, з 1994-го року отримала статус асоційованого члена при департаменті громадської інформації Організації Об’єднаних націй, а починаючи з 1995-го року, стала Генеральним Консультативним органом Соціального і Економічного Рад ООН. В рамках цієї міжнародної академії проводиться значна науково-практична робота, організовуються Міжнародні форуми, відкриті для всіх країн і народів, дискусії та ділові зустрічі, круглі столи та міжнародні конференції. Вчені та фахівці, громадські та державні діячі, що сприяють розвитку і прогнозуванню проблем інформаційних технологій, а також процесів у всіляких галузях господарства та інформаційно-виробничої діяльності знаходяться в постійному пошуку рішень, що стосуються інформаційної складової нашого суспільного та соціального життя. Інформаційне навантаження в сучасному співтоваристві достатньо потужне і всі спроби його оптимізації активно сприяють раціональному використанню цього інформаційного потоку. Звичайно ж, ще не існує стійких універсальних рішень, однак в умовах глобалізації всіх міжнародних процесів, практика показує, що мудре, максимально зважене ставлення, колегіальність та відповідальність у розробці інформаційних технологій, висока моральність і шанування духовного світогляду людини позитивно сприяє поширенню необхідної і нової інформації, зміцнюючи спокій і поінформованість нашого суспільства, сприяє сучасній динаміці прогресу і розвитку всього світового співтовариства. В 2019 році Всесвітній день інформації припадає на 29 листопада. Завітайте до читального залу відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ та перегляньте книжкову виставку, яка організована з даної тематики у фонді відділу. Мета виставки — ґрунтовне розкриття цієї багатогранної проблеми. Сподіваємось, що представлені Вашій увазі видання стануть потужним імпульсом для всіх тих, хто покликаний матеріалізувати їх у власному житті. Виставка орієнтована в першу чергу на широке коло користувачів. Завдяки системному підбору інформації матеріали виставки стануть корисними також для науковців, викладачів, аспірантів, студентів та пересічних тернополян.

Вайшле М. Й.
завідувач відділу технічної літератури

четвер, 7 листопада 2019 р.

Ювілейна доріжка за листопад – можливість дізнатися про визначних вчених та винахідників місяця в галузі техніки


Яків Устинович Рощепій

10 листопада – 140 років від дня народження Якова Устиновича Рощепія (1879-1958), українського винахідника,  конструктора

Яків Рощепій вдало розпочав  шлях винахідника: ще в юності  змайстрував на ті часи справжнє технічне диво, що їхало на двох колесах, і його вершник  не падав. То був перший у селі велосипед на дерев’яних колесах.
Незвичайний транспортний засіб потрапив на очі місцевій знаті, вона й потурбувалась, щоб винахідник із своїм творінням взяв участь у земській виставці досягнень. Звідти Яків повернувся з високою відзнакою і премією в  десять царських рублів. Тоді за такі гроші можна було  купити головну тяглову силу на селі – коня, ще й дещо з упряжі.  Невдовзі талановитого юнака призвали в царську армію і  направили служити в полкову зброярню.
Основним завданням для рядового Рощепія було ремонтувати стрілецьку зброю. Але Господь наділив його особливим талантом: він першим у світі розробив принцип автоматичної гвинтівки. І доля вдруге посміхнулася сільському хлопцю: його винахід  високо оцінив начальник полігону офіцерської стрілецької школи, відомий зброяр М.Філатов і рекомендував, щоб самородок продовжував працювати над розробкою у майстернях школи. Тут Рощепій познайомився з  винахідниками зброї Ф.Токарєвим, В. Дегтярьовим, В.Федоровим, які допомагали йому вдосконалювати автоматичну гвинтівку, проводити її випробування.  Згодом вона готова була для серійного виробництва, її автора нагородили срібною медаллю і  грошовою премією, але  виявилось, що Яків народився не в тій родині. Начальник Сестрорецького військового заводу не міг змиритися з тим, що рядовий солдат, виходець з бідних селян стане автором такого винаходу. З свого боку Рощепій не побажав ділитися своїм авторством з  титулованим, але бездарним чиновником.
Після революції Яків Устимович протягом чотирьох років працював на київському заводі «Арсенал». Він не мав фахової освіти, тож не був допущений до конструкторської роботи, використовували його «золоті руки». Та душа рвалася до вищого: в 1924 році конструктор самотужки, практично в домашніх умовах, завершив розробку самохідного зернового комбайна, виготовив фахові креслення і пояснення нової конструкції. Та повторилася історія з гвинтівкою, тепер уже радянські чиновники поклали геніальний винахід під сукно бюрократичного столу.
 Винахідник  не здавався і в 1926 році відвіз діючу модель комбайна до Академії наук. Там горе-вчені порадили автору винаходу розчленувати комбайн, щоб він був не самохідний, а рухався на причепі. Конструктор-самоучка не погодився з такою ідеєю, тож його модель здали в музей, як технічний курйоз.
Хоча напрацювання Рощепея використовували і під час створення семизарядної гвинтівки Токарева, і при розробленні самохідних комбайнів, про автора винаходів забули до 1950 року, коли після кількох публікацій в пресі йому призначили персональну пенсію. 1958 року Яків Устинович помер. Могила його була забута. Лише 1989 року зусиллями журналістів Бобровицької районної газети за допомогою мешканців села місце поховання винахідника знайшли. Учні Щаснівської школи привели її до ладу, а Щаснівська сільська рада, до якої входить Осовець, встановила надмогильну плиту.
Єфремов Ернест Іванович
14 листопада – 85 років від дня народження Ернеста Івановича Єфремова (1934), українського вченого в галузі гірничої справи
Наукова діяльність Єфремова Е.І. пов'язана з вирішенням важливіших проблем гірничої справи, які відносяться до базових як в теоретичному плані (дослідження основних параметрів вибухового імпульсу, його взаємозв'язку з потенційною пружною енергією гірського масиву при руйнуванні напружених викидонебезпечних гірських порід, дослідження впливу зовнішнього електромагнітного поля на величину роботи вибуху, ролі хвиль напружень і газоподібних продуктів детонації в руйнуванні твердих середовищ, механізму руйнування тріщинуватих блокових середовищ з урахуванням властивостей середовища і характеру вибухового навантаження), так і в прикладному (створення високоефективних вибухових речовин найпростішого складу та обґрунтування режимів їх детонації, екологічно надійних ресурсозберігаючих високоефективних технологій руйнування і видобутку корисних копалин, які впроваджені на кар'єрах України).
Єфремов Е.І. – вчений, який створив наукову школу в галузі механіки вибухового руйнування гірських порід і збагатив науку трудами першорядної важливості, відомий в нашій країні і за її межами.  Ним підготовлено одного доктора наук і 32 кандидата наук. Він є автором 21 монографії, підручників, довідників і 140 винаходів і патентів. Ним опубліковано 485 наукових статей.
Володимир Олексійович Лотарєв
15 листопада – 105 років від дня народження Володимира Олексійовича Лотарєва (1914-1994), українського вченого в галузі механіки, конструктора авіаційних двигунів 
Відомий вчений, Генеральний конструктор, творець авіаційних газотурбінних двигунів великого ресурсу і високого ступеня надійності Володимир Олексійович Лотарев народився 15 листопада 1914 року
За безпосередньої участі В.О. Лотарева було створено велику кількість типів двигунів:
1. Сімейство поршневих літакових двигунів: АИ-10, АИ-12, АИ-14Р для навчально-тренувальних, бойових і легких багатоцільових транспортних літаків: Як-12, Як-18, Як-20, Ан-14.
2. Сімейство поршневих і газотурбінних двигунів: АИ-4В, АИ-26В, АИ-14В, АИ-7, АИ-24В, ТВ-2ВК, що встановлювалися на вертольоти : Б-5, Б-9, Б-10, Б- 11, Ка-10, Ка-15, Ка-18, Ка-26, Ми-1, Ми-7, Ми-8, Як-100 та багатоцільовому транспортному гвинтокрилі Ка-22.
3. Сімейство пускових авіаційних двигунів: ТС-12Ф, АИ-2МК, АИ-8, АИ-9, АИ-9В, що застосовуються на літаках: Ан-8, Ан-10, Ан-22, Бе-12, Ил-18 , Ту-95, Ту-114, Як-40 та на більшості вертольотів Міля і Камова.
4. Сімейство потужних турбогвинтових газотурбінних авіаційних двигунів великого ресурсу: АИ-20К, АИ-20Д, АИ-20М, АИ-24 для пасажирських: Ан-10, Ан-24, Ил-18, військово-транспортних: Ан-8, Ан-12 , Ан-26, літаків спеціального призначення: Ан-30, Ил-20, Ил-22, Ил-38 і гідролітака Бе-12.
5. Перший у СРСР двигун АИ-25, що встановлювався на пасажирському літаку Як-40 і сільськогосподарському літаку М-15.
6. Сімейство турбореактивних двоконтурних двигунів для навчально-тренувальних літаків:
Відмінною особливістю авіаційних двигунів, створених під керівництвом В.О. Лотарева, є глибока проробка газодинамічних, конструктивних, виробничо-технологічних рішень і їх оптимізація у поєднанні з високою надійністю, великим ресурсом, простотою та економічністю в експлуатації, що забезпечує їх масову, довголітню та успішну експлуатацію на великій кількості літальних апаратів цивільної та військової авіації.
                                                                                                                Людмила Шатарська, головний
                                                                                                                бібліотекар відділу технічної
                                                                                                                літератури