Першому польоту людини в космос передувала
напружена праця мрійників і теоретиків, які пропагували необхідність космічних
польотів і теоретично обґрунтовували їх можливість. Одним з них був Юрій
Васильович Кондратюк, 125 років з дня народження якого виповнюється 21 червня. Думка про польоти до Місяця і
планет Сонячної системи захопила Юрія Кондратюка ще під час навчання в
гімназії. Він завів зошит, у якому почав записувати свої перші розрахунки й
думки, що стосувалися польотів у простори Всесвіту. У своїй першій книжці
"Тим, хто буде читати, щоб будувати", виданій у 1919 році, він
написав: "Насамперед, щоб питання цієї праці само по собі не лякало вас і
не відвертало від думки про можливість здійснення, увесь час твердо пам'ятайте,
що з теоретичного боку політ на ракеті у світовий простір нічого неймовірного
собою не представляє". У цій праці він вивів основне рівняння руху ракети,
навів схему та опис чотириступінчастої ракети на водневому паливі, камери
згоряння ракетного двигуна з різними комбінаціями розташування форсунок
окисника й пального, параболоїдного сопла й багато іншого. Тут також було
запропоновано використовувати опір атмосфери для гальмування ракети під час її
спуску з метою економії палива, під час польотів до інших планет виводити
корабель на орбіту штучного супутника, а для посадки на них людини й повернення
на корабель застосувати компактний злітнопосадочний модуль (це і було
реалізовано американським агентством NASA у програмі "Apollo"),
використовувати гравітаційне поле небесних тіл для додаткового розгону або
гальмування космічного апарата для польотів у Сонячній системі, розглянуто
можливість використання сонячної енергії для живлення бортових систем космічних
апаратів і розміщення на навколоземній орбіті великих дзеркал для освітлення
поверхні Землі. Згодом Кондратюк підготував до друку ще одну книгу під назвою
"Завоювання міжпланетних просторів". У ній лише 73 сторінки, 6 аркушів схем і
креслень, але саме ця тоненька брошурка принесла авторові світову славу. Юрій
Кондратюк запропонував оптимальний шлях ракети після її старту, а саме:
вертикальний підйом крізь щільні шари атмосфери, а далі на орбіту за певною
траєкторією. Він розглянув питання теплового захисту космічних апаратів під час
їх руху в атмосфері. Але найголовнішою його пропозицією стали проміжні
міжпланетні бази із запасами всього необхідного для тривалого польоту. Він
підкреслював необхідність створення постійної космічної бази на орбіті навколо
Місяця, на яку вантажі доставлятимуть автоматичні вантажні ракети, а
міжпланетні кораблі зможуть поповнити свої запаси й продовжити шлях до Марса,
Венери або Меркурія. Кондратюк писав також про можливість спуску корабля на
крилах і розробив схему "космічного човника". Він передбачив, що під
час першого польоту на Місяць екіпаж космічного корабля складатиметься із
трьох людей, двоє з яких за допомогою спеціального модуля дістануться місячної
поверхні, а третій залишиться в кораблі на навколомісячній орбіті (що і
сталося саме так майже через сорок років). Нині пам'ять Ю. В. Кондратюка
шанують у всьому світі. Його іменем названо кратер на зворотній стороні Місяця
й малу планету Сонячної системи, а також трасу, рухаючись по якій, ракета з
людиною вперше досягла Місяця. В Києві його іменем названо вулицю, в Полтаві
відкрито пам'ятник, а його ім'я присвоєно Полтавському національному
технічному університету. Є медаль імені Ю.В. Кондратюка, випущено ювілейну
монету і дві поштові марки. Американці, які вважають Кондратюка родоначальником
космічної ери, на мисі Канаверал установили йому пам'ятник. Більш детальну
інформацію про геніального українського вченого можна дізнатись з видань, що
знаходяться у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.