День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження України

   

Це професійне свято людей, яким притаманна висока культура, постійний творчий пошук, шанобливе ставлення до книги. Це свято тих, хто робить найважливішу та найблагороднішу в світі справу — творить Людину. Щоб видавати книжку, треба розуміти її неминущу цінність, треба вміти її берегти і передавати з покоління в покоління. Першою українською друкарнею можна вважати краківську  друкарню Фіоля, в якій у 1491 році з’явилися перші книги, надруковані кирилицею. Друкарня Фіоля видавала книги для України та суміжних країн, вона почала видання книг на кирилиці в тій формі, яку продовжили друкарні в Україні. Першу друкарню в Україні заснував у Львові Іван Федоров-Федорович. Вона діяла протягом 1573-1575 рр.., А першою виданою на українських землях книгою став «Апостол» (в 1574 р.), який історично започаткував розвиток друкарства в Україні. Справжнім шедевром друкарського мистецтва стала Острозька Біблія, завершена в 1581 р. Острог став також першим в Україні центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніші дослідники назвали «полемічною літературою». Одним з осередків книгодрукування в Україні була Печерська Лавра. Заснована в 1616 р., Київська лаврська друкарня працювала три сторіччя. Крім друкарень кириличного шрифту, в Україні працювали і латинсько-польські: першою була невелика друкарня у Львові, що діяла в 1592 - 1602 р. Всього в Україні в 1574-1648 рр.. діяло 25 друкарень. Головними центрами видавничої діяльності були великі торговельні міста - Київ, Львів, Острог: тут були не лише кадри ремісників, книжників, редакторів, але й можливості ширшого збуту. При великих друкарнях були свої книгарні. Продажем книжок займалися також працівники друкарень, купці і крамарі, які розповсюджували книги разом з іншими товарами. Книжка – одне з найбільших цивілізаційних надбань. За рівнем розвитку книговидання оцінюють гуманітарний та економічний розвиток держави, загальноосвітній і культурний рівень її суспільства. Світовий досвід свідчить, що й у період розвитку інформаційних технологій, комп’ютеризації суспільства жоден із сучасних видів інформації не здатен замінити книгу або навіть конкурувати з нею. Сьогодні вітчизняна друкована продукція з успіхом експонується і розповсюджується на міжнародному книжковому ринку. Поступово відроджується система книгорозповсюдження, зростає число прихильників української книги, друкарні працюють майже у кожному місті. Український реєстр видавців становить понад 4000 суб`єктів видавничої справи. Міжнародний фестиваль "Книжковий Арсенал" заснований 2011 року і відбувається щорічно навесні. Це грандіозна інтелектуальна подія України, де розвиваються і взаємодіють літературна, візуальна, музична та театральна сцени, порушуються і осмислюються вагомі питання буття людини, а також суспільства і культури. У 2019 році лондонська International Publishing Industry Excellence Awards визнала Книжковий Арсенал найкращим літературним фестивалем року. У День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження не відмовляйте собі в задоволенні зазирнути до нашої бібліотеки, а саме до відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, щоб переглянути улюблений журнал чи ознайомитись з новими книгами, що надійшли у фонд нещодавно. До Дня працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження в читальному залі відділу технічної літератури підготовлено підбірку літератури. Вона познайомить  читачів з  виданнями, які висвітлюють сучасні технології опрацювання текстової та ілюстративної інформації, процеси взаємовідносин видавництва та поліграфічного підприємства, розглядаються питання художньо-технічного оформлення поліграфічної продукції, способи її друкування та оздоблення.  Для пошуку інших видань даної тематики  радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

.

 

Людмила Шатарська – головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

 

Зустріч-діалог «Європейські стандарти безпеки споживчого ринку в Україні» (27 травня)

 

27 травня о 13.00 у читальному залі ТОУНБ відбудеться зустріч-діалог на тему «Європейські стандарти безпеки споживчого ринку в Україні». На заході буде присутня начальник відділу Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області Кошулінська Софія Євгенівна, студенти й викладачі Тернопільського коледжу харчових технологій та торгівлі. Право на чисте довкілля, гідні умови праці, якісні послуги, вільно розпоряджатися своєю власністю тощо — ті європейські світоглядні принципи, що близькі та зрозумілі кожному з нас. За роки незалежності в Україні було створено власну законодавчу базу щодо захисту прав споживачів. Проте усі ми знаємо, що досить часто на українські прилавки потрапляє неякісні харчова продукція й товари народного вжитку. Тому захист прав людини є надзвичайно важливим  питанням. Адже усі ми, незалежно від нашого віку, освіти, уподобань, практично з народження є споживачами різноманітних товарів і послуг. Але чи знають споживачі свої права? Чи вміють їх захищати та відстоювати? На жаль, досвід показує, що товари не завжди бувають якісними, а продавці ввічливими. Наші права часто порушують, а від цього страждає не тільки наш гаманець, але й наше здоров’я та якість нашого життя.

Сподіваємось, що наша зустріч розширить знання про права та обов’язки споживачів, навчить відстоювати та захищати власні інтереси. Адже кожен з нас щодня опиняється перед вибором, і від того, який вибір ми зробимо, залежить якість нашого повсякденного життя.

Віртуальна виставка з фонду відділу технічної літератури «Особливості розвитку готельно-ресторанної справи в Україні»

 

В сучасних умовах туристична галузь є невід’ємною частиною індустрії гостинності. Процеси глобалізації значною мірою впливають на розвиток цієї сфери діяльності. Проте це неможливо без одночасного розвитку готельно-ресторанного бізнесу як частини індустрії гостинності. На ринку готельно-ресторанних послуг постійно відбуваються зміни. Це пояснюється тим, що готельно-ресторанний бізнес – дуже специфічна сфера діяльності, частина індустрії гостинності, яка повністю залежить від вражень споживачів. При цьому враження залежать не тільки від якості надання послуг, але й від місцезнаходження суб’єкта, від політико-економічного стану цього регіону країни. Тому, головною метою діяльності українських підриємств готельного та ресторанного господарства сьогодні має бути бездоганне обслуговування, що перевершує очікування споживачів. Нещодавно у відділ технічної літератури надійшло чимало цікавої літератури з різних галузей технічних наук, зокрема книжки з готельно-ресторанного господарства. Пропонуємо ряд книжок для ознайомлення які, сподіваємось, будуть цікавими і корисними для Вас, шановні користувачі студенти, спеціалісти та підприємці у сфері готельного та ресторанного господарства.

Вінсент дю Віньо - американський біохімік, який був удостоєний Нобелівської премії з хімії в 1955 році ( До 120 –річчя від дня народження )

     

    Вінсент дю Віньо був американським біохіміком, який був удостоєний "Нобелівської премії з хімії" в 1955 році за виділення та синтез двох гормонів, окситоцину та вазопресину. Він і його команда проаналізували хімічну структуру двох гормонів, першими у цій галузі Також домігся успішного перелому шляхом синтезу пеніциліну. Інші його наукові зусилля включали визначення хімічної структури пептидного гормону інсуліну та біотину, що містить сірку. Протягом своєї кар’єри обіймав кілька важливих посад. Залишався завідувачем кафедри біохімії Медичної школи університету Джорджа Вашингтона, штат Вашингтон, округ Колумбія. Майже три десятиліття обіймав посаду професора та завідувача кафедри біохімії. Також працював в Університеті Корнелла в Ітаці, Нью-Йорк, як професор хімії. Крім «Нобелівської премії», він отримав ще кілька нагород та медалей, зокрема премію Альберта Ласкера за основні медичні дослідження від «Американської асоціації громадського здоров’я» в 1948 році та премію Passano від «Passano Foundation» в 1955 році. Народився 18 травня 1901 року в Чикаго, штат Іллінойс. Його батько був винахідником і конструктором машин. Навчався в Університеті Іллінойсу під керівництвом професора К. С. Марвела і отримав ступінь бакалавра хімії в 1923 році. У 1927 році розпочав докторське дослідження інсуліну разом із видатним американським біохіміком та фармакологом Джоном Дж. Абелем в «Університеті Джона Хопкінса» в Балтіморі. Він демонстрував інсулін як білок, таким чином підтверджуючи, що білки можуть бути гормонами. Після цього працював у Медичній школі університету Джорджа Вашингтона з 1932 по 1938 р., як професор біохімії, а також голова кафедри. Саме в Медичному коледжі Корнельського університету він провів багато важливих науково-дослідних робіт, здебільшого акцентуючи увагу на сірковмісних сполуках, що мають біохімічне значення, включаючи свої «Нобелівські премії» щодо окситоцину та вазопресину. Він також заслужив репутацію своєю роботою з біотином, інсуліном, та пеніциліном. У 1951 році став президентом Американського товариства біохімії та молекулярної біології. Він є автором книги про окситоцин і вазопресин під назвою "Слід досліджень хімії сірчистих метаболізмів та суміжних галузей", яку опублікувала "Cornell University Press" в 1952 році. У 1955 році йому було присвоєно почесні докторати "Нью-Йоркським університетом" та "Єльським університетом". Пізніше в 1960 році цю честь йому присвоїв "Університет Іллінойсу".

 

Людмила Шатарська - головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

18 травня 1846 року винахідник музичних інструментів Адольф Сакс запатентував саксофон.

   

Чи знаєте ви щось цікаве про винахідників ? Сьогодні ми підготували для Вас  матеріал про бельгійського  винахідника музичних інструментів, найбільш відомого винаходом саксофона і саксгорнів,  Адольфа Сакса.  Батько Адольфа, Шарль Жозеф Сакс, був відомим майстром духових інструментів, самоучкою. Виготовлені ним  кларнети і фаготи були настільки високої якості, що в 1820 році його призначили придворним музичним майстром, і з тих пір він отримав чимало почесних дипломів і медалей. Музичні здібності і інтерес до конструювання передалися дітям майстра, і найбільше старшому з одинадцяти дітей - Адольфу (Антуану Жозефу). У 1836 році з Бельгії Сакс емігрує до Франції. У нього багато послідовників і не менше ворогів. У 1842 році Адольф Сакс відкрив у Парижі фабрику духових інструментів, де він і отримав широку популярність як винахідник і проектувальник. Адольф Сакс удосконалив майже всі відомі людству духові інструменти. Створив цілу групу інструментів для військових духових оркестрів «саксгорни». Світову популярність принесло винахід саксофона. Адольф Сакс, взяв кларнет, замінив дерево металом, пристосував більш зручний мундштук і змінив перетин, зробивши інструмент розширюється донизу, забезпечивши новий інструмент більш прогресивної  аплікатурою. Патент на саксофон отримано 23 червня 1846. За п'ять місяців до отримання патенту Сакс програв у суді справу - його звинуватили в «шахрайстві і фальсифікації». Зберіглося рішення суду, в якому говориться, що «музичний інструмент під назвою саксофон не існує і не може існувати». Провідні композитори Франції захоплено відгукнулися про новий інструмент. З 1857 р. Адольф Сакс вів клас саксофона у Паризькій консерваторії і видав допомоги по школі гри на всіх винайдених їм інструментах.  Однак незабаром Сакс став жертвою недобросовісної конкуренції. Інші майстри музичних інструментів неодноразово подавали на нього до суду, звинувачуючи в плагіаті. У результаті судові витрати розорили Сакса, його фірма з виробництва музичних інструментів збанкрутувала, а багаторічні позови підірвали його здоров'я. Проживши довге життя, Сакс не дожив до джазу і помер у злиднях. На згадку про винахідника і музиканта з 1994 року в Бельгії проводиться Міжнародний конкурс саксофоністів, що носить ім'я Адольфа Сакса. Адольф Сакс був зображений на банкноті в 200 франків, що знаходиться в обігу до введення в Бельгії євро. На зворотному боці цієї банкноти були зображені силуети саксофоністів і силует собору і цитаделі рідного міста Сакса. Наразі ж саксофон – один із найбільш відомих музичних інструментів, що безумовно асоціюється із джазом. Тож сьогодні ми пропонуємо вам  звернутись  до друкованих джерел з фонду Тернопільської ОУНБ, щоб дізнатись ще більше про дивовижний винахід людства, який продовжує зачаровувати своєю мелодією.

 

Людмила Шатарська – головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

День науки в Україні

 

День науки — професійне свято працівників науки України. Відзначається щорічно у третю суботу травня. Чи рухає наука прогрес? Безперечно, принаймні активно сприяє цьому руху. Багато вчених невиправні романтики. Їх часто зовсім не цікавить, скільки часу і сил буде покладено на те чи інше наукове дослідження. Вони готові працювати понаднормово. Їх захоплює сам процес, а відкриття, яке той або інший звичайний учений може зробити, зовсім не зупиняє їх. Навпаки, це стає прекрасним приводом відпочити, усвідомлюючи щось нове, зібратися з силам і приступити до наступних, ще не досліджених кроків. День, в який вся українська наукове середовище знаходить для себе час на свято має давні традиції. Вчені теж вміють відпочивати. Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи відомих вчених, наукових установ, а також професійних спілок України». День науки був встановлений Указом  Президента України № 145/97 від 14-го лютого 1997-го року і відзначається у третю суботу травня. Щороку до дня науки присуджується п'ять Премій Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій. Існує так само і загальний, міжнародний день науковців «Всесвітній день науки за мир і розвиток», який був заснований ЮНЕСКО і відзначається 10-го листопада. Україна являє собою державу з високим рівнем освіти і науки. НАН України - Національна Академія Наук України, була заснована 27-го листопада 1918-го року і зараз має 3 секції, близько 14-ти відділень і 170 інститутів та інших наукових установ, а також 1400 науково-дослідних інститутів і 330 вищих навчальних закладів, в котрих працюють більш ніж 7000 докторів і 78000 кандидатів наук. Вчені вміють відпочивати. У їхнє професійне свято ми поспішаємо приєднатися до привітань на адресу всіх вчених і наукових співробітників. Здоров’я Вам і нових досягнень! Успіхів у роботі і щастя в особистому житті! Зі святом Вас, дорогі вчені мужі і вчені дами! В 2021 році День науки в Україні припадає на 15. Травня.

Аромат, який пахне жінкою ( До 100-річчя створення знаменитих парфумів Chanel №5)

 

Кажуть, ніщо не вічне. Однак є шедеври, які залишаються в століттях. Саме до таких легенд і відноситься аромат «Chanel №5». Незважаючи на те, що він був створений ще в першій половині минулого століття, ці духи є одними з найбільш популярних в наші дні. Історія духів «Chanel №5» насичена цікавими подіями. Тоді для виготовлення ароматів використовувалися натуральні екстракти квітів. У зв'язку з цим кожен окремо взятий аромат не відрізнявся особливою стійкістю і був схожий на запах того чи іншого квітки. Саме з цієї причини Коко Шанель не особливо цікавилася створенням власного аромату. Однак з часом вона поміняла свою думку. У світі до цього часу щохвилини купують один флакон «Chanel №5». Цей аромат воістину став символом XX століття. Все почалося з того, як Дмитро Романов (представник династії Романових, онук Олександра II), перебуваючи фаворитом Габріель Шанель, познайомив її з Бо Ернестом Едуардовичем, який раніше займав посаду придворного парфумера династії Романових. У 1918 році Бо емігрував до французького міста Грассі, де працював на найстарішої парфумерній фабриці «А. Ралі і Ко », заснованої ще в середині XIX століття. Ернест Бо знайомить Коко Шанель з альдегідами, після чого вона відважується  на створення власного аромату. Бо береться за роботу. В результаті в 1921 році він запропонував Габріель Шанель кілька ароматів, кожен з яких був пронумерований. З усіх запропонованих пробників, Коко вибирає зразок під номером 5. Він представляв собою абсолютно новий, ні на що не схожий аромат. До його складу входило близько вісімдесяти інгредієнтів. Шанель була задоволена результатом, вона отримала саме те, що очікувала від Ернеста Бо. Всі аромати того часу мали досить складні назви, проте Коко відома всьому світу як жінка, яка не боялася ламати стереотипи. Вона вирішила назвати духи своїм ім'ям і додала до нього цифру п'ять - номер, під яким аромат був їй запропонований Ернестом Бо. Так в історії з'явилися легендарні парфуми Chanel №5. Зовнішній вигляд флакона також був вельми незвичайним для того часу. Як правило, духи продавалися в кришталевих бульбашках складних форм, прикрашених золотом і дорогоцінним камінням. Однак це зовсім не відповідало образу Габріель Шанель. Вона і тут проявила новаторство, вибравши для свого аромату скляний флакон прямокутної форми. Тоді подібні флакони використовували для чоловічих парфумів. Це було дуже сміливе рішення для того часу. У 1924 році була зроблена спроба змінити форму флакона - кілька закруглити краю і змінити пробку, проте Коко швидко припинила цю спробу і залишила незмінним дизайн флакона. Цікавий і спосіб, яким Габріель,  підвищила інтерес до нового аромату. Вона подарували парфуми кільком своїм подругам, які, обертаючись  у вищих колах, зроби тим самим найкраща рекламу новому аромату. В результаті утворився таємний клуб шанувальниць парфуму Chanel №5. Тільки після цього Коко Шанель випускає свій аромат у продаж, викликавши тим самим шалений ажіотаж навколо цієї події. Формула Chanel №5 залишилась незмінною з моменту її створення. До її складу входять екстракти лимона, бергамоту, ірису, жасмину, конвалії, а також корінь фіалки, альдегіди, мускус, ваніль, пачулі, сандалового дерева, амбра і ще безліч других інгредієнтів. Інтерес до аромату Chanel №5 не слабшає і сьогодні. Ці легендарні парфуми знаходять своїх нових шанувальників. Рівно 100 років тому неповторна Коко Шанель представила світу перші парфуми марки Chanel - знамениті Chanel №5. У травні 1921 року духи моментально звели з розуму прекрасних дам Старого, а потім і Нового Світу. І через 100 років цей аромат все також  паморочить і  зачаровує. Пропонуємо увазі читачів дивовижно красиве видання з історії парфумерії та косметології, що користується незмінною популярністю серед користувачів.

Наталия Резанова. Чувств изнеженных отрада. История парфюмерии и косметики.- К.: Факт,2004.-124 с.

Популярна енциклопедія моди увібрала в себе історію виникнення і поетапного вдосконалення таких жіночих «знарядь», як губна помада і рум'яна, пудра і крем для догляду за шкірою обличчя і тіла. У книзі доречно розмістилися по сусідству легенди і реальні документальні замальовки, анекдоти та уривки з художньої літератури. Читати таку книгу - одне задоволення! А які ілюстрації в ній - просто унікальні в прямому сенсі цього слова. Такі, які раніше ніде не друкувалися, які можна було знайти хіба що в бібліотеці. Читайте, відкривайте для себе незвідані грані світу краси!

Людмила Шатарська - головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.