середа, 26 серпня 2020 р.

Витоки української авіації

Вперше День авіації України відзначали в 1993 році - після виходу відповідного президентського указу від 16 серпня. Це професійне свято військових та цивільних авіаторів, працівників авіаційної промисловості і транспорту. День авіації - святкується в останню суботу серпня. Свято встановлено Указом Президента України № 305/93 від 16 серпня 1993 року та змінами, внесеними відповідно до Указу Президента № 119/96 від 10 лютого 1996 року. Повітряний рух України охоплює 5 районів польотної інформації загальною площею 729,8 тис. кв. км. В Україні створено об’єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху. Україна - держава з повним авіаційним циклом, що має ефективну систему державного регулювання авіації, власну профільну освіту, підприємства літакобудування, розвинену мережу аеропортів і сучасну аеронавігаційну систему. В 2020 році День авіації України припадає на 29 серпня.

А усім, хто мріє хоч ненадовго стати причетним до авіації, здійснивши свій фантазійний політ, чи зробити незабутній подарунок близьким чи друзям – не треба відкладати мрії на потім, здійснюйте їх якнайскоріше! Звертайтесь до відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБА ,  де  працівники відділу  допоможуть обрати саме Вашу  книгу, яка розкриє усі таємниці літакобудування. Пропонуємо вашій увазі книги від автора, жителя міста Рожище на Волині Леоніда Козярчука. Він із п’ятнадцяти років займався конструюванням надлегких літальних апаратів (НЛА), працював у виробництві деталей та комплектуючих НЛА та інженером-технологом мото-дельтапланерного виробництва в київській фірмі «Аерос». Написав низку книг з історії гвинтокрилих  апаратів.

Козярчук Л. Л. Автожири й гелікоптери, 1945-2000 : кат. конструкцій / Л. Л. Козярчук. – Луцьк : Ініціал, 2012. – 480 с.

У книзі читач знайде описи конструкцій аматорських та експериментальних гвинтокрилих ЛА, виготовлених на радянському й пострадянському просторі 1945-2000 рр. Конструкції описані в хронологічному порядку. Написанню книги допомагало безпосереднє спілкування автора з багатьма конструкторами ЛА. Використано також матеріали з власного архіву. Видання адресоване широкому колу читачів. Подано визначення автожирам та вертольоту, історія розвитку їх конструкцій, особливості будови, розкрито місце гвинтокрилих апаратів в авіації, а також розповідається про інженерів, вчених і конструкторів, які доклали зусиль для розвитку галузі.

Найновіші технічні винаходи завжди сприймалися як щось магічне, дивне, а часом і загрозливе. Автори книжок, які увійшли до цієї добірки, переконливо доводять: літаки, локомотиви, МР3-плеєри і ДНК-комп’ютери – це ніяке не чаклунство, а наука, за спиною якої – сотні досліджень, експериментів і відкритів. Щоб «приручити» складний механізм, треба знати, як він влаштований і як працює. Завдяки цим книжкам діти зрозуміють, з яких деталей складаються пристрої, якими вони користуються щодня, як вони допасовані один до одного і що з ними, власне, робити. 

Історія літаків. Олджих Ружичка, ілюстратори Томаш Перницький, Надія Мойзесова. – Харків : Ранок, 2018. – 32 с.

Леонардо да Вінчі, брати Монгольфьє і брати Райт… Історія авіації і повітроплавання налічує набагато більше імен, і про них розповідає «Історії літаків». А починає вона з тих часів, коли люди лишень мріяли літати й складали легенди та міфи про тих, кому вдалося підкорити небо. Перші мрійники, як-от англійський чернець Елмер, ще з ХІ століття майстрували собі крила, але мало кому вдавалося пролетіти бодай кілька сотень метрів. Спостерігаючи за пернатими, двоногі вперто пробували відтворити техніку їхнього польоту, видиралися зі своїми складними апаратами на вежі, дахи будівель і вершини пагорбів, а потім летіли, якщо й не вперед, то вниз. Так, «Історія літаків» – це, в певному сенсі, історія людської впертості й затятості, яка зрештою закінчилась успіхом. Олджих Ружичка демонструє, як з часом змінювалося розуміння принципів польоту, підходи до конструкції літальних апаратів, як відбувався прогрес в авіації. Планери, парові автольоти (включно з легендарним «Цеппеліном»), літаки з двигунами внутрішнього згорання, бомбардувальники часів Першої Світової – кожній епосі в розвитку літакобудування присвячений окремий розворот книжки. Окрім того, автор знайомить читачів із різними типами літаків, розповідає про принципи польоту, про те, з яких частин складається сучасний авіалайнер і що можна знайти у кабіні пілота, про повітряні рекорди і найновіші розробки. Книги можна отримати у відділі  технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

Людмила Шатарська –головний бібліотекар

відділу технічної літератури

вівторок, 18 серпня 2020 р.

280 років від дня народження Жозефа Монгольфє – французького винахідника повітряної кулі

Починаючи з 1783 року повітряна куля інтригувала як шукачів пригод, так і мандрівників. Сьогодні повітряну кулю часто використовують на фестивалях і як весільний майданчик для романтичних пар. Мрія людини літати на ній датується 18 століттям. Мрія здійснилася з втіленням ідеї, яка призвела до винаходу повітряної кулі. Так все ж таки хто винайшов повітряну кулю? У 1766 році ідея про те, що предмети можна підняти із Землі за допомогою водню, прийшла англійцю Генрі Кавендішу. Водень має негативну вагу, оскільки він легший, ніж повітря, через що об’єкти піднімаються. У 1782 р. зробив крок вперед Джозеф Мішель Монгольф’є з Анноне, Франція. Використовуючи шовковий мішок, наповнений гарячим повітрям, яке менш щільне, ніж повітря кімнатної температури, він зміг змусити мішок піднятися і полетіти протягом 10 хвилин. Джозеф та його брат Жак-Етьєн Монтгольфер пройшли ще далі у вересні 1783 року і наповнили великий кулястий мішок гарячим повітрям. 

Вони підняли трьох сільськогосподарських тварин (качку, півня та вівцю) у прикріпленому кошику, який пролетів три кілометри за вісім хвилин. Французький вчений Жан-Франсуа Пілатре де Розьє був першим пасажиром людиною, який піднявся в повітряній кулі, прив’язаній для безпеки. Через місяць Розьє з напарником фактично пролетіли над Парижем без страховки. Вони пролетіли 16 кілометрів за 25 хвилин. Повітря підтримували гарячим, підкидаючи солому в вогонь, що горів на решітці під повітряною кулею. Пізніше того ж року Жак Чарльз повернувся до ідеї використання водню для наповнення повітряної кулі. Він і Ноель Робертс пролетіли 27 миль за допомогою водневої кулі. У 1785 році Жан-Франсуа Пілатре де Розьє загинув при спробі перетнути Ла-Манш за допомогою водневої кулі. Повітряна куля вибухнула після 30 хвилин польоту. З тих пір було здійснено багато удосконалень для забезпечення контролю та безпеки під час польоту. Проте з винаходом інших літальних апаратів повітряні кулі відійшла на другий план.

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу

четвер, 13 серпня 2020 р.

Стів Возняк – один із батьків комп’ютерних технологій

 

Стів Возняк на прізвисько iWoz, відомий як співзасновник компанії Apple, бізнес-партнер Стіва Джобса і конструктор одного із перших у світі комп’ютерів. Возняк завжди відзначався винахідливістю. Ще до створення першого комп’ютера він винайшов так звану "blue box", синю коробку, яка дозволяла зламувати телефоні мережі та здійснювати дзвінки по всьому світу. Існує легенда, що за допомогою цього пристрою він навіть додзвонився в Ватикан і попросив дати слухавку Папі Римському. Потім був перший Apple Computer та Apple II, які зробили "першого Стіва" (Джобса) й "іншого" Стіва (самого Возняка) мільйонерами. Нашого цвіту по всьому світу… Тисячі українців були змушені шукати кращої долі за кордоном. Але навіть у чужих країнах вони пам'ятали про своє походження та змогли вразити світ своїм талантом. Стів Возняк — піонер комп'ютерних технологій, конструктор, (разом з Стівом Джобсом) співзасновник фірми Apple. Стів народився 11 серпня 1950 року в місті Сан-Хосе (Каліфорнія) в сім'ї Маргарет Луїзи та Френсіса Якоба Возняків. Інформація про українське етнічне походження Стіва Возняка з'явилась в українських ЗМІ після виходу у світ 2007 році енциклопедичного довідника журналіста Віталія Абліцова «Галактика Україна. Українська діаспора: видатні постаті». У ньому стверджується, що батьки Стіва є вихідцями з Буковини. В школі Стів був непоганим атлетом, найкращим бігуном і гравцем в бейсбол, але найбільше захоплювався електронікою Після закінчення школи Стів вступив до Каліфорнійського університету у Берклі, однак вже на другому курсі взяв академічну відпустку. У 1986 році він закінчив університет зі ступенем бакалавра комп'ютерних технологій і електротехніки. У 1975 році почав працювати в компанії Hewlett-Packard, де проектував калькулятори. На початку 1975 року на ринку з'явився перший персональний комп'ютер. Стівен не міг дозволити собі витратити 400 доларів на цей комп'ютер, тому він вирішив зібрати свій власний, використовуючи готовий мікропроцесор від компанії Motorola і декілька модулів пам'яті. У тому ж 1975 шкільний приятель Возняка Стів Джобс запропонував йому створити модель комп'ютера, орієнтованого на запити любителів та ентузіастів комп'ютерної справи. У гаражі, який належав батькам Джобса, вони створили комп'ютерну плату, прототип комп'ютера Apple I. Місцевий торговець електронним обладнанням замовив їм 25 таких пристроїв, після чого Возняк покинув колишню роботу і став віце-президентом нового підприємства. 1 квітня 1976 Джобс і Возняк заснували компанію Apple, яка була зареєстрована в 1977 році. Першою продукцією новоутвореної компанії став комп'ютер Apple I ціною 666,66 доларів. Він відзначався простотою і компактністю. Всього було продано 600 таких машин. Apple II, що з'явився незабаром, став ще компактнішим і зручнішим у використанні. Успіх компанії виявився феноменальним, і 1980 року вона стала акціонерним товариством. Наступними кроками фірми стало виробництво принтерів і програмного забезпечення. Стів Возняк написав більшу частину програмного забезпечення, яке працювало на Apple. У 1980 році Apple II поступив у публічний продаж і зробив Джобса і Возняка мільйонерами. У вересні 2000 року Стів Возняк увійшов до Національного залу слави винахідників. Сам Стів Возняк так оцінив свій внесок у розвиток комп'ютерних технологій: «Це була революція, мирна революція. І я щасливий, що був її частиною». Стів дійсно став частиною комп’ютерної революції. Про свій внесок він детально розповів у автобіографічній книзі iWoz. Стів Возняк активно займається доброчинністю, проживає в місті Лос-Гатос (Каліфорнія, США) разом зі своєю дружиною Дженет Гіл . Про етнічне походження своїх батьків, він зазначає, що родина матері походить із Німеччини, а родина батька з Польщі, або з іншої сусідньої країни. Щодо можливості українського походження він сказав під час виступу на Olerom Forum 1 в Києві 30 вересня 2017 року : «Багато хто в мене запитує: Стів, ти поляк? Бо моє прізвище Возняк. Я відповідаю: Ні, я українець». У відділі технічної літератури Тернопільської ОУНБ  є  документи з яких ви дізнаєтесь про відомого винахідника. Ми щиро сподіваємося, що дана інформація допоможе вам у виборі найкращої книги, сприятиме вашому всебічному розвитку.

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу


середа, 12 серпня 2020 р.

Будівельний досвід людства: синтез тимчасового і вічного

Будівництво – це одна з важливих областей творчої діяльності людини. Це – галузь матеріального виробництва, продукцією якої є закінчені будівництвом і підготовлені для експлуатації виробничі підприємства, житлові будинки, громадські будинки і споруди та інші об’єкти. Будівництво визначає рівень розвитку любого суспільства та умови життя людини.
Будівництво – це багатофункціональна система з великою кількістю зв’язків і залежностей, що є самостійною галуззю економіки України і охоплює нове будівництво, реконструкцію, ремонт і реставрацію будівель і споруд.
Основне завдання будівництва – створення і поновлення основних фондів , що призначаються для розвитку громадського виробництва та вирішення національних проблем. Основні фонди, або засоби праці, складають головну частину національного багатства країни. До них в першу чергу відносяться виробничі будинки і споруди, а разом з житловими масивами вони формують середовище у якому живе людина. На потреби будівництва щорічно витрачаються величезні кошти. У ряді розвинутих країн бюджетні асигнування на будівництво складають до 20-25 відсотків. В Україні цей показник сьогодні складає 13-15 відсотків. Про добробут людей (громадян любої країни) свідчать дані про кількість квадратних метрів житлової площі, що припадає на одну людину. Цей показник у різних країнах різний. Так, в Норвегії він складає 140 м2, США – 50 м2, а в Україні – 17 м2. Будівельний комплекс – самостійна галузь економіки України, яка служить базою економічного і науково-технічного розвитку всіх її галузей, і об’єднує виробництво будівельних матеріалів і будівельне виробництво. Будівництво тісно пов’язане з промисловістю, транспортом, сільським господарством, наукою, обороною і невиробничою сферами. Мета даного огляду — ґрунтовне розкриття цієї багатогранної проблеми. Сподіваємось, що представлені Вашій увазі видання стануть потужним імпульсом для всіх тих, хто покликаний матеріалізувати їх у своїй професії. Огляд орієнтований в першу чергу на широке коло користувачів. Завдяки системному підбору інформації матеріали огляду стануть корисними також для науковців, викладачів, аспірантів, студентів та пересічних тернополян.

Ефективні технології в будівництві: VI Міжнародна науково-технічна конференція (27-28 березня 2019 р., м. Київ). — К.: Видавництво Ліра-К, 2019. —224 с.

У збірнику матеріалів конференції розглянуто питання організації будівництва, технічної експлуатації будівель, трансформації економічної моделі розвитку будівельної галузі України в контексті глобалізації, моделювання взаємодії природної та антропогенної містобудівних систем.

Енергоефективний панельний житловий будинок. Архітектура будівель та споруд: навч. посібник / В. О. Плоский, Г.В. Гетун, М. В. Тимофеев, В. І. Запривода / Під заг. ред. Гетун Г. В. —К.: Видавництво Ліра-К, 2017.— 190 с.

Розглянуто та подано кресленнями об’ємно-планувальні та конструктивні рішення багатоповерхових панельних житлових будинків. Наведені принципи розрахунку енергетичних потреб на опалення будинків з визначенням класу енергетичної ефективності за діючими в Україні ДБН і ДСТУ. Призначено для студентів, які навчаються за галуззю знань 19 «Архітектура та будівництво» за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія» всіх форм навчання для практичного використання під час виконання курсових проектів і закріплення теоретичного матеріалу. Збірник основних державних будівельних норм України щодо архітектурного та дизайнерського проектування малоповерхових житлових будинків та їх інтер'єрів

Горбик А.Р. Збірник державних будівельних норм України щодо архітектурного та дизайнерського проектування малоповерхових житлових будинків та їж інтер'єрів: навчально-методичний посібник / уклад.; Горбик О.Р., Ломовський  А. І. — К.: Університет «Україна, 2011. — 224 с.

У навчально-методичному посібнику наведені вибірки основних державних будівельних норм, що регулюють архітектурне та дизайнерське проектування малоповерхових житлових будинків та їх інтер'єрів. Посібник розрахований на студентів, архітекторів і дизайнерів для виконання курсових і дипломних проектів. Можливе використання Збірника студентами і практиками архітекторами, інженерами будівельних професій.

Завідувачка відділу технічної літератури

Вайшле М.Й.


пʼятниця, 7 серпня 2020 р.

Інженер-легенда (До 90-річчя від дня народження Сергія Кучука-Яценка –видатного вченого у галузі мостобудування та зварювання)

У серпні 2020 р. виповнюється 90 років з дня народження першого заступника директора Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, академіка НАН України Сергія  Кучука-Яценка, українського науковця у галузі зварювання металів тиском, академіка НАН України (з 1987).

У 1960 р. Сергій Іванович захистив кандидатську, а в 1972 р. — докторську дисертації. 1978 року його обрано членом-кореспондентом, а в 1987 р. — академіком НАН України.

Від 1953 р. його наукова діяльність пов'язана з Інститутом електрозварювання ім. Є. О. Патона, де він подолав шлях від інженера до заступника директора, яким працює з 1986 р.

Понад п’ятдесят років С.І. Кучук-Яценко займається роботами по зварюванню рейок. Розроблені за його активної участі і керівництві технології та обладнання для зварювання рейок дозволили вперше в світовій практиці застосувати високопродуктивне контактне зварювання в польових умовах, що значною мірою сприяло переходу залізниць на безстикові шляхи. За активної участі С.І. Кучука-Яценка серійний випуск такого устаткування був організований на Каховському заводі електрозварювального обладнання, який з 1970-х років став світовим експортером такого обладнання. Розробки С.І. Кучука-Яценка та його співробітників успішно використані також на машинобудівних заводах при виготовленні кільцевих заготовок, валів і заготовок з різнорідних матеріалів. Особливо ефективним виявилося застосування багатопозиційного контактного зварювання, що дозволяє зварювати великогабаритні деталі одночасно в декількох місцях (корпуси двигунів, радіатори потужних трансформаторів).

Значний внесок С.І. Кучук-Яценко вніс у створення технології та обладнання для контактного стикового зварювання трубопроводів різного призначення. За його активної участі розроблені технології, системи керування й устаткування для контактного стикового зварювання труб діаметром від 60 до 1400 мм і виконано його широкомасштабне впровадження при будівництві трубопроводів на тер .Під керівництвом С. І. Кучука-Яценка розроблено унікальні технології пресового зварювання й обладнання для їх реалізації, яке не має аналогів у світовій практиці, зокрема установки для зварювання залізничних рейок, магістральних трубопроводів у польових умовах, великогабаритних вузлів із високоміцних алюмінієвих сплавів, що застосовують в авіації і ракетобудуванні. 

Людмила Шатарська –головний бібліотекар

відділу технічної літератури