Починаючи з 1783 року повітряна куля інтригувала як шукачів пригод, так і мандрівників. Сьогодні повітряну кулю часто використовують на фестивалях і як весільний майданчик для романтичних пар. Мрія людини літати на ній датується 18 століттям. Мрія здійснилася з втіленням ідеї, яка призвела до винаходу повітряної кулі. Так все ж таки хто винайшов повітряну кулю? У 1766 році ідея про те, що предмети можна підняти із Землі за допомогою водню, прийшла англійцю Генрі Кавендішу. Водень має негативну вагу, оскільки він легший, ніж повітря, через що об’єкти піднімаються. У 1782 р. зробив крок вперед Джозеф Мішель Монгольф’є з Анноне, Франція. Використовуючи шовковий мішок, наповнений гарячим повітрям, яке менш щільне, ніж повітря кімнатної температури, він зміг змусити мішок піднятися і полетіти протягом 10 хвилин. Джозеф та його брат Жак-Етьєн Монтгольфер пройшли ще далі у вересні 1783 року і наповнили великий кулястий мішок гарячим повітрям.
Вони підняли трьох сільськогосподарських тварин (качку, півня та вівцю) у прикріпленому кошику, який пролетів три кілометри за вісім хвилин. Французький вчений Жан-Франсуа Пілатре де Розьє був першим пасажиром людиною, який піднявся в повітряній кулі, прив’язаній для безпеки. Через місяць Розьє з напарником фактично пролетіли над Парижем без страховки. Вони пролетіли 16 кілометрів за 25 хвилин. Повітря підтримували гарячим, підкидаючи солому в вогонь, що горів на решітці під повітряною кулею. Пізніше того ж року Жак Чарльз повернувся до ідеї використання водню для наповнення повітряної кулі. Він і Ноель Робертс пролетіли 27 миль за допомогою водневої кулі. У 1785 році Жан-Франсуа Пілатре де Розьє загинув при спробі перетнути Ла-Манш за допомогою водневої кулі. Повітряна куля вибухнула після 30 хвилин польоту. З тих пір було здійснено багато удосконалень для забезпечення контролю та безпеки під час польоту. Проте з винаходом інших літальних апаратів повітряні кулі відійшла на другий план.
Людмила
Шатарська— головний бібліотекар відділу
Немає коментарів:
Дописати коментар