Офіційно доведено, що початковий маргарин був виготовлений у XIX столітті. Саме в той період часу була створена маргаринова кислота, складовими якої були олеїнова і стеаринова кислоти. Масове виробництво даного продукту було запущено у Франції. Як свідчить історія, такий французький правитель, як Наполеон III, навіть дав нагороду за винахід гідного і в той же час недорого аналога смачного вершкового масла. Перші партії маргарину були включені в меню французьких солдатів. Це завдання виконав французький фармацевт Меж-Мурьє. Він винайшов спосіб каталітичного затвердіння рідких жирів і назвав отриманий продукт «олеомаргарин», в подальшому назву було скорочено до «маргарину».
5 липня 1869
року в Парижі, фармацевту Іполиту Меж-Мурьє вручили патент на винайдений
ним харчовий продукт, який отримав назву «маргарин». Ця речовина мала
перламутровий колір, тому винахідник і не мудрував із назвою.
Грецькою слово «перлина» звучить як «маргаритіон», а шляхом елегантного скорочення виходить «маргарин». Новий продукт у воєнно-морському флоті Франції зустріли дуже насторожено. І, перш за все, за його незвичайний колір. Спробуй змусити скуштувати новинку, якщо продукт виглядає дуже незвично! Хоча найбільше появі замінника вершкового масла втішились флотські інтенданти. Вони закуповували новий продукт тонами, тому що він коштував, так би мовити, «дешево і сердито»! А невеличка порція «масляного» ароматизатора надавала маргаринові смаку майже справжнього масла. Однак появі маргарину передували кілька місяців експериментів.
Сам винахідник, Іполит Меж-Мурьє, народився 1817 року у сім’ї винороба на півдні Франції. І він продовжив би батьківську справу, якби не прикра подія. З плином часу врожай цілого року виявився ураженим дивною хворобою, яку сьогодні назвали б грибком. Він наробив чимало лиха; вино, заледве «дозрівши», псувалось із космічною швидкістю. Батько Іполита був на межі краху. Син поклявся, що зуміє побороти проклятий грибок. Так він і опинився в учнях фармацевта, з яким і зайнявся підбором ефективних ліків для лікування винограду. Меж-Мурьє виявився здібним учнем. Виноградний грибок їм вдалось перемогти. Його ім’я у рідному місті стало дуже відомим, оскільки біда трапилась практично з усіма виноградниками. А потім Іполит перебрався до міста Екс-ан-Прованс, і там він поставив перед собою завдання – допомагати людям робити продукти більш якісними та смачними.
Напевно, кожен з нас знає, що хліб, випечений навіть у двох сусідніх селах чи містах, має інколи цілком відмінний смак. Десь смачний, десь – не дуже. І тут багато залежить і від хімічного складу борошна, і від дріжджових грибків, які відіграють важливу роль. Над цим і працював хімік та фармацевт. Також він намагався зробити цукор солодшим, випарувати сіль з морської води у промислових масштабах, на більш тривалий термін «розтягнути» свіжість овочів та фруктів. Конкурс на дешевий замінник жирів, білків та вуглеводів був оголошений у 1868 році французьким імператором Наполеоном ІІІ у зв’язку із наближенням війни, адже потрібно було чимось годувати вояків. Завершився він, як ми вже знаємо, у 1869 році появою маргарину.
З плином часу багато чого змінилось у виготовленні маргарину. І той, хто сьогодні б спробував виготовити маргарин за методом Меж-Мурьє, швидше за усе, зазнав би невдачі. А він робив так: брав яловичий жир, додавав до нього певні пропорції молока та води, у якій містилось подрібнене коров’яче вим’я, і все це закладав до маслобійки, яка збивала отриману масу в єдине ціле. Звідси і перламутровий колір маргарину.
Більш детальну інформацію про сучасну технологію виготовлення масла та молочних продуктів ви зможете отримати у відділі технічної літератури Тернопільської ОУНБ.