15 липня 1869 року
в Парижі, фармацевту Іпполіту Мега-Мурьє вручили патент на винайдений ним
харчовий продукт, який отримав назву «маргарин». Ця речовина мала перламутровий
колір, тому винахідник і не мудрував із назвою.
Грецькою слово
«перлина» звучить як «маргаритіон», а шляхом елегантного скорочення виходить
«маргарин». Новий продукт у воєнно-морському флоті Франції зустріли дуже
насторожено. І, перш за все, за його незвичайний колір. Спробуй змусити
скуштувати новинку, якщо продукт виглядає дуже незвично! Хоча найбільше появі
замінника вершкового масла втішились флотські інтенданти. Вони закуповували
новий продукт тоннами, тому що він коштував, так би мовити, «дешево і сердито»!
А невеличка порція «масляного» ароматизатора надавала маргаринові смаку майже
справжнього масла. Однак появі маргарину передували кілька місяців
експериментів.
Сам винахідник,
Іполліт Мега-Мурьє, народився 1817 року у сім’ї винороба на півдні Франції. І
він продовжив би батьківську справу, якби не прикра подія. З плином
часу врожай цілого року виявився ураженим дивною хворобою, яку сьогодні
назвали б грибком. Він наробив чимало лиха; вино, заледве «дозрівши», псувалось
із космічною швидкістю. Батько Іполліта був на межі краху. Син поклявся, що
зуміє побороти проклятий грибок. Так він і опинився в учнях фармацевта, з яким
і зайнявся підбором ефективних ліків для лікування винограду. Мега-Мурьє
вивився здібним учнем. Виноградний грибок їм вдалось перемогти. Його ім’я у
рідному місті стало дуже відомим, оскільки біда трапилась практично з усіма
виноградниками. А потім Іполліт перебрався до міста Екс-ан-Прованс, і там він
поставив перед собою завдання – допомагати людям робити продукти більш якісними
та смачними. Напевно, кожен з нас знає, що хліб, випечений навіть у двох
сусідніх селах чи містах, має інколи цілком відмінний смак. Десь смачний, десь
– не дуже. І тут багато залежить і від хімічного складу борошна, і від
дріжджових грибків, які відіграють важливу роль. Над цим і працював хімік та
фармацевт. Також він намагався зробити цукор солодшим, випарувати сіль з
морської води у промислових масштабах, на більш тривалий термін
«розтягнути» свіжість овочів та фруктів.
Конкурс на дешевий
замінник жирів, білків та вуглеводів був оголошений у 1868 році французьким
імператором Наполеоном ІІІ у зв’язку із наближенням війни, адже потрібно було
чимось годувати вояків. Завершився він, як ми вже знаємо, у 1869 році
появою маргарину.
З плином багато чого
змінилось у виготовленні маргарину. І той, хто сьогодні б спробував виготовити
маргарин за методом Мега-Мурьє, швидше за усе, зазнав би невдачі. А він робив
так: брав яловичий жир, додавав до нього певні пропорції молока та води, у якій
містилось подрібнене коров’яче вим’я, і все це закладав до маслобійки, яка
збивала отриману масу в єдине ціле. Звідси і перламутровий колір маргарину.
Людмила
Шатарська, головний бібліотекар
відділу
технічної літератури ТОУНБ
Немає коментарів:
Дописати коментар