30 липня – День книги в м'якій обкладинці

 

Немає нічого кращого, ніж друкована книга. А книги у м’яких обкладинках з’явилися ще у 19 столітті. Виявляється, 30 липня – день книг з м’якою обкладинкою! Ви можете подумати, а що ж тут святкувати? Насправді, винахід таких обкладинок суттєво полегшив у буквальному розумінні життя і ношу поціновувачам книги. Книжка стала легшою і, що не менш важливо, дешевшою. Оскільки у бібліотеках безліч книжок у м’яких обкладинках, тож нам є що святкувати. Однією з причин, які призвели до розробки більш легких книг, була залізниця. Вона дійсно була швидшою формою подорожі на величезних відстанях, але ще можна було легко провести тиждень або більше у вагоні.  Хоча книги були прекрасним проведенням часу, вони були дорогими і досить великими і важкими, таким чином незручними для читання під час подорожі. Отож, перші книги в м'якій обкладинці були спрямовані на пасажирів залізниці. З того часу книги з м'якою обкладинкою, набувають все більшої популярності. Час не стоїть на місці, і сучасні технології дозволяють нам придбати електронні книги, проте, немає нічого подібного, як задоволення тримати книгу в руках, відчувати шелест, гортаючи сторінку за сторінкою. День книг у м'якій обкладинці почали відзначати в Англії ще в 1935 році, коли з'явилися  перші обкладинки видавництва «Penguin Books». Сьогодні майже всі бестселери  випускаються в меншому форматі і в м’якій обкладинці. Те ж саме за менші гроші. М’яка книжна обкладинка виготовляється з офсетного паперу. Вона призначена для захисту книжки, її дизайну, скріплення, а також для надання певної короткої інформації щодо автора чи самого твору. Плюси м’якої книжної обкладинки у її гнучкості та ціновій доступності. Найкращий спосіб відзначити День книги у м’якій обкладинці – присвятити його подорожі до бібліотеки, та перегляду улюблений книжок. Книги –це великі знання. Навіть якщо вони зібрані в маленькій книжечці, вони несуть в собі величезний заряд думок, велику історію поколінь. Зустріч з хорошою книгою може назавжди змінити долю людини. А в бібліотеці ви можете прочитати книги в м’якій обкладинці безкоштовно!  Тож, шановні поціновувачі книг, запрошуємо вас до нашої бібліотеки, а саме до відділу технічної книги Тернопільської ОУНБ.

29 липня відзначають День системного адміністратора

 

В останню п’ятницю липня у світі відзначають День системного адміністратора. А цього року святкують 29 липня. Головною метою цього свята є висловлення вдячності співробітникам, які виконують обов’язки системного адміністратора. Саме тому в Америці це свято називають Днем вдячності системному адміністратору (System Administrator Appreciation Day). Історія свята зародилася з 1999 року. Тоді один з американських системних адміністраторів з Чикаго на ім’я Тед Кекатоса виступив з ініціативою на підтримку нового професійного свята, який би об’єднав фахівців цієї професії. 28-го липня того року це свято, під назвою «System Administrator Appreciation Day», було вперше відзначене в США. У силу надзвичайної актуальності й затребуваності професії системного адміністратора в усьому світі, свято швидко набуло широкого поширення і вийшло на міжнародну арену.Системне адміністрування засноване на знанні комп’ютерних систем і ефективних способів їх використання працівниками організації. Це потребує знань як операційних систем і застосунків, так і мети, з якою співробітники організації застосовують комп’ютери, а також уміння усувати проблеми в апаратному та програмному забезпеченнях.

Чи не найважливішим умінням системного адміністратора є здатність до вирішення проблем (часто під тиском ряду обмежень). Системний адміністратор необхідний і незамінний у разі поламок у комп’ютерній системі, він мусить швидко і правильно діагностувати й найкращим чином усувати їх. Зазвичай, він не зобов’язаний писати прикладні чи системні програми. Однак, системний адміністратор повинен розуміти призначення й поведінку програмного забезпечення в разі його розгортання чи застосування, пошуку помилок у програмах, а отже знати декілька мов програмування, щоб використовувати їх для написання скриптів (сценаріїв), які дозволяють автоматизувати рутинні завдання. Під час роботи Інтернет-орієнтованих або бізнес-критичних систем системний адміністратор повинен особливо надійно контролювати безпеку мережі. Це означає не тільки своєчасне оновлення програмного забезпечення, але й попереджувальні заходи проти зламу системи захисту і вторгнення в комп’ютерну систему. У деяких організаціях за безпеку комп’ютерної мережі й підтримку брандмауера (фаєрвола) відповідає адміністратор захисту мережі, але кожен сисадмін значною мірою здатен підтримувати безпеку системи.

Системні адміністратори – працівники, які протидіють атакам зломщиків і сприяють безпечному спілкуванню всередині інфраструктури організації, а також за її межами. Однак у більшості організацій обов’язками системного адміністратора є не тільки спостереження за безпекою мережі організації, але й інші супутні проблеми: боротьба з комп’ютерними вірусами, налаштування програмного забезпечення користувачів та ін. Сьогодні найбільш перспективнішою професійною середою є сфера програмування та інформаційних технологій. Робота системного адміністратора є не менш затребуваною, ніж професія програміста. Саме тому база вакансій для сисадмінів містить безліч пропозицій.

У зв’язку із швидким розвитком IT-сфери спеціалізація системного адміністратора також змінюється. Нині є розмежування Адміністраторів веб-серверу (займається встановленням, налаштуванням і обслуговуванням програмного забезпечення веб-серверів) та Адміністратора бази даних (спеціалізується на обслуговуванні та проектуванні баз даних).

Винахід шахів (До Міжнародного дня шахів – 20 липня)

 

Вже багато років, починаючи з 1966 року, у всьому світі 20 липня відзначають Міжнародний день шахів. Назва гри походить з персидського: шах мат - володар помер. Батьківщиною шахів є Індія. Там у V столітті з’явилася попередниця шахів - гра чатуранга. У Київський Русі шахи з’явилися приблизно в IX-X ст. Шахи - це настільна гра на 64-клітинній дошці, на якій розташовуються 32 фігури (по 16 фігур білого і чорного кольору). Грають 2 партнера. Мета гри полягає в тому, щоб поставити мат королю супротивника. В Україні 20 липня визнано Днем шахів відносно недавно — з 2011 року. З цього часу наша країна також вшановує стратегів усіх рівнів, які присвятили себе цій грі, що захоплює й розвиває мислення. Гра в шахи є однією з найбільш захоплюючих інтелектуальних ігор. Багато  з нас знає що це за гра або хоча б має уявлення про неї. Більшість вміє грати в шахи , хтось краще, хтось гірше. Але далеко не всі знають з чого почалася історія шахів. На питання походження шахів немає однозначної відповіді, хоча офіційною датою появи шахів вважають 570 рік до нашої ери. Чому саме ця дата? Все просто - саме цього року з'явилося перше письмове згадування про шахи. Люди, які займаються історією шахів стверджують що дана дата невірна і схиляються до наступної версії.  На їх думку шахи винайшли ще в 1000 році до нашої ери. Винахідником був відомий математик з Індії,  який у той час прославився винаходом зведення числа в ступінь. Свій винахід він надав на огляд індійському раджі і раджа був вражений. У свою чергу раджа захотів винагородити цю людину і запитав чим ж його нагородити. На що математик запропонував наступний варіант: « Покладіть одне зернятко на першу клітку дошки, два на другу клітку, чотири на третю, вісім на четверту, і так далі до останньої клітини». Цифри здалися раджі настільки нікчемними що він відразу погодився, думаючи що легко відбувся. А насправді, коли дійшла черга до останньої клітини на шаховій дошці потрібно було стільки зерен, скільки не було і у всій Індії. Так представлена ​​напевно найкрасивіша історія походження шахів. Є вчені, які пропонують версію що шахи з'явилися ще раніше, десь 2-3 тисячі років до нашої ери. Начебто навіть є цьому підтвердження археологічними розкопками. При безлічі теорій про різні дати походження цієї гри і які б версії не пропонувалися, без ґрунтовних доказів нічого не можна стверджувати напевно. Тому більшість сходиться в думці, що дата походження шахів все таки 570 рік до нашої ери, чому є підтвердження в письмових згадках. Щоб дізнатись більше про історію винаходу шахів та шахової гри радимо скористатись книгами та публікаціями в періодичних виданнях з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТОРТА

 

20 липня відзначається цікаве і поки що молоде свято – Міжнародний День торта (International Cake Day), присвячене дружбі і миру між людьми, країнами, народами. Воно проходить під девізом «I CAKE YOU», що означає «Я прийду до тебе з тортом», що, загалом, логічно – як, якщо не тортом з чаєм, відсвяткувати мир і дружбу?

Біля витоків цього солодкого свята літа стояв «Міланський Клуб» Королівства Любові – спільнота друзів, членами якої є музиканти, кулінари та інші творчі натури. І саме цей творчий союз у 2009 році почав традицію створення спільних музичних тортиків, яка потім була підтримана й іншими країнами. Вперше в міжнародному масштабі День торта відзначався 20 липня 2011 року, ставши однією з ініціатив Королівства Любові, а проводиться він з метою поширення ідей миру і дружби на планеті через культуру. Тому і девізом Дня стала фраза «I CAKE YOU».

Щороку свято присвячене певній темі. Так, у 2012 році День торта проходив на космічну тему, тому що космонавтика, як ніяка інша галузь людської діяльності, об’єднує прогресивних людей нашої планети. У 2013 році темою свята стали слова «Планета Любові» – тема прояву любові до навколишнього світу. У 2014-му – «Парад Планет», адже кожна людина, кожна організація, кожна країна – як окрема планета, унікальна в своєму роді, тому дана тема дозволяє всім учасникам свята продемонструвати світові свої таланти і поділитися своїми добрими почуттями. У 2015 році – «В гостях у Казки». Казкова тематика відкриває безмежні можливості для творців тортів, які змогли продемонструвати чудеса кулінарної майстерності і свої творчі таланти на тему улюблених казок. Тема 2016 року – «Подорож у Часі». У 2017 році свято пройшло під девізом «Сад Любові», що стало дуже благодатною темою для всіх поціновувачів краси і романтики. Кондитери в різних країнах світу знають, що найбільш вишукано й ефектно оформити торт можна квітами – кремовими, цукровими або живими. Тема 2018 року – «Наше Кіно». Кіномистецтво – це вид художньої творчості, який є синтезом літератури, образотворчого мистецтва, театру і музики. І у 2018 році кондитери, кінематографісти, любителі кіно і тортиків, всі творчі люди відзначать найсолодше свято року цікаво і незвично, за своїми унікальними сценаріями.

В цей день ми, працівники відділу технічної літератури, поспішаємо привітати всіх наших чудових кондитерів. У фонді нашого відділу зберігається величезна кількість книг та періодичних видань з кондитерського мистецтва. У широкому розмаїтті досить багато видань з корисними порадами, способами приготування унікальних тортів. Щоб не помилитись з вибором, ми пропонуємо книжкову добірку найкращих книг, які дають можливість зазирнути в дивовижний світ кондитерського мистецтва. За допомогою цих видань ви навчитесь готувати виключно смачні й корисні смаколики за обмежений час. Книги супроводжуються чіткими інструкціями та кольоровими фотографіями. Якщо ви втомились від нудних та одноманітних видань з приготування, та  нарешті хочете себе відчути справжнім кондитером значить ці книги для вас.

 

Солодке печиво львівських господинь / упоряд. Г. Зінько. — Львів: Свічадо, 2020. — 104 с.

Запрошуємо Вас зазирнути у світ солодкої випічки. Як каже українське прислів'я: «Що солодше, то смачніше», а у нас все солодко та корисно, адже ця книжка зібрала солодкі переписи господинь зі Знесіння. Повертаючись в історію, зазначимо, що Знесіння увійшло до меж міста Львова 11 квітня 1930 року, а до того часу ця місцевість згадується як село Знесіння. Як і у будь-якому селі, де жодне свято не обходилося без частування, так і у Знесінні господині не залишали гостей без великого розмаїття солодощів, якими вони ласували не лише під час святкування, а ще й діставали гостинець додому. У частих пошуках новинок ми не можемо побачити та оцінити доробки наших предків, які не менш цікаві та часто корисніші. Львівські господині, що мешкають у давньому мальовничому куточку міста, який має назву Знесіння і є носієм львівських традицій, об'єдналися довкола запашної ідеї створення кулінарної книжки. Ця книжка зібрала переписи солодкого печива досвічених господинь. Тут знайдете рецепти на будь-який смак та гаманець: як торти для вишуканих святкувань, так і печиво до вечірнього чаю. Але що б ви не приготували — неодмінно буде солодко і смачно. Упорядниця Галина Зінько, дружина священника, професійний кондитер, вклала багато зусиль, щоби книжка була привабливою, точною і зрозумілою не тільки для пекарів з досвідом, а й для тих, хто хоче розпочати знайомство з солодкою випічкою. Торти, тістечка, пляцки, сирники, перекладанці, завиванці, пампухи, медівники — все, з чим асоціюється солодкий Львів, ви зустрінете у цій книзі! Смакуйте самі та пригощайте інших!

Кулінарна етнологія.

 

Технологія національних кухонь (кулінарна етнологія) — це технологія продуктів ресторанного господарства яка базується на знаннях, вміннях та навиках, отриманих під час опанування сучасної класичної технології. Через економічні, політичні, соціальні причини в основу класичної сучасної технології покладені способи та засоби впливу на харчову сировину, передбачені діючою нормативною технологічною документацією, в основному збірниками рецептур. Збірники рецептур, які діють нині на території України, базуються перш за все на сучасній українській етнічній кухні. Народна їжа, як елемент матеріальної культури, виконує широкі суспільні функції і є також як соціальним, так і економічним фактором людського існування. В ній знаходять відображення соціально-економічні умови життя, культурна спадщина поколінь у рамках одного народу та у взаємозв'язках з сусідніми народами. Народна їжа характеризується значним багатством і різноманітністю. Вона займає особливе місце в сімейно-побутових обрядах (весілля, хрестини, поминки), календарних (Свята Вечеря, новорічна вечеря, Великодня їжа), трудових святах (свято урожаю, «Полонинський хід» та ін.). Елементи народної їжі постають традиційними національними символами. Одним з таких символів є хліб – основа життя, його благополуччя. В ньому віддзеркалюється людська праця, надії і сподівання. З давніх часів і донині, бажаючи людині добра, достатку, благополуччя, її обсипають («обсівають») хлібним зерном. Традиція «обсівання» зустрічається в обряді входин у нове житло, на святах сімейно-побутового характеру (хрестини, весілля), під час різдвяно-новорічних свят та ін.

Розвиток сучасної держави, в тому числі і суверенної України, не може відбуватись без взаємодії з іншими державами в економічній, соціальній, культурній сферах. Цьому сприяє розвиток міжнародного туризму, як складової частини міжнародних відносин. Частиною національної культури є етнічна кухня, культура харчування. Фахівцеві у галузі харчування потрібні глибокі знання етнічних кухонь, їх особливостей, специфіки, застольного етикету.  Вивчення національних кухонь сприятиме якісному обслуговуванню іноземних гостей у закладах готельно-ресторанного та туристичного бізнесу відповідно до етнічних, релігійних та історичних особливостей харчування. Це сприятиме збільшенню туристичного потоку іноземців та розвитку закладів готельно-ресторанного господарства України.

Неіленко С., Русавська В. Кулінарна етнологія: навч. посібник. / С. Неіленко, В.Русавська. — Київ: Видавництво Ліра. — 612 с.

В посібнику розглядаються традиції харчування та гастрономічні звички різних етносів та представників різних релігійних напрямів, історія   та   культура харчування   різних   народів   світу,   процес надання   основних   і   додаткових  послуг   у   закладах   готельно-ресторанного  господарства  відповідно  до  релігійної  належності, традицій харчування та гастрономічних звичок іноземних туристів, технологічний  процес   виготовлення   національних   страв   різних етносів з використанням методів інноваційної кулінарної технології. Призначено для  індивідуальної  самостійної  роботи  студентів, аспірантів та викладачів.

11 липня — Всесвітній день шоколаду

 

Батьківщиною Всесвітнього дня шоколаду вважається Франція. Саме французи в 1995 році започаткували це свято. Воно  досить швидко здобуло популярність. I крім Франції, широко відзначається в Німеччині, Італії, Швейцарії та інших країнах як всередині Європейського союзу, так і за його межами. У  місті  Перуджа (Італія), з 1994 року щорічно, в жовтні, упродовж більш як тижня проводиться  фестиваль шоколаду під назвою Eurochocolate («Єврошоколад»). Понад 150 італійських і світових ремісничих і промислових фабрик з виробництва шоколаду пропонують численним туристам (останні заходи відвідувало близько 800 тис. осіб) і жителям міста свої продукти безпосередньо на вулицях міста або в спеціальних виставкових приміщеннях. Німці ж вирішили, що святкування Дня шоколаду недостатньо, щоб віддати данину улюбленому cмаколику. Вони побудували на честь шоколаду цілу країну - Шоколандію, і тепер кожен день тут влаштовується святкове шоу, яке можна побачити з трибуни, що обертається навколо сцени. Бельгійці вирішили не відставати від своїх сусідів і побудували в Брюсселі Музей шоколаду, а також салон чаю і шоколаду, в якому всі страви - перше, друге і третє - неодмінно мають в складі шоколад. Крім того, цікавою подією може стати і поїздка до однієї з «шоколадних» країн, жителі яких знаються на «чорному золоті». Окрім Італії, до них можна зарахувати Бельгію, Швейцарію, Францію, Іспанію та США. Поряд із Всесвітнім днем шоколаду існують й інші, менш глобальні, але не менш солодкі дати, присвячені цьому продукту. Так, у Сполучених Штатах, крім Всесвітнього дня шоколаду, щорічно відзначають ще два загальнонаціональні «шоколадні дні»: 7 липня і 28 жовтня.

Львів'яни відкрили для себе шоколад ще в середньовіччі. Тоді у містi з'явилися східні солодощі та французькі десерти. Як бачимо, у наш час шоколад не вважається дивиною і вражає величезною різноманітністю смаків, однак смакові переваги і технології виробництва шоколаду у різних народів світу значно відрізняються. Але всі країни сходяться в одному: шоколад - це дивно смачні ласощі, якi заряджають «гормонами щастя». Зазвичай шоколад їдять як ласощі, однак у цього продукту більш широкий спектр застосування - він може замінити косметику, стати засобом для профілактики і навіть для лікування хвороб. Шоколад дуже корисний у всіх сенсах слова. Застосувати шоколад можна для підтримки тонусу організму, для схуднення, для профілактики захворювань і для догляду за собою, не кажучи вже про те, що він просто дуже смачний. Сьогодні ніхто достеменно не знає, коли саме і за яких обставин людство уперше скуштувало шоколад. Дослідники стверджують,що вперше його приготували за 3 тисячі років до нашої ери. Тоді американський континент населяли індіанці ольмеки. Саме в їхній мові вперше з’явилось слово «какава», яке зберегло своє звучання до наших днів.  На зміну ольмекам прийшли індіанці майя. У народів майя був Бог какао. Ці відзначилися тим,що покидали какао - боби на землю. Сонце підпалило їх, і хтось з бідняків зібрав  зерна і кинув в чашку з водою. Вийшов перший шоколад. Древні майя вважали напій із зерен какао «їжею богів» і наділяли шоколад містичними властивостями. Багатії  підглянули, як бідняки п’ють «какаву» і вподобали собі. Какао-боби стали символом багатства і використовувались замість грошей. Раба можна було придбати за 100 бобів. Вони розбили перші плантації какао, де вирощували какао-боби. У них були добре розроблені методи приготування шоколадних напоїв різних видів. У «гірку воду», отриману з какао-бобів, вони додавали мед, ваніль, сік агави, а іноді зерна кукурудзи і мелений перець. До Старого світу какао завезли в XVI ст. іспанські конкістадори. Саме європейці перетворили священний напій індіанців в вишукані ласощі, збагативши його рецептуру молоком і цукром. Довгий час в аристократичному середовищі були популярні так звані «шоколадні салони», де головним частуванням був гарячий шоколад. А визначні жінки вважали шоколад афродизіаком. Так, пані Помпадур була упевнена, що лише шоколад може розпалити вогонь пристрасті. До початку XIX століття шоколад вживали тільки у вигляді напою. XIX століття по праву вважається революційним у виробництві шоколаду. Твердий шоколад з'явився  в середині 1850-х рр., коли англієць Джозеф Фрай дослідив, що якщо додати в шоколад більше какао-масла, ніж гарячої води, то продукт стане твердим. У 1875 році швейцарцю Даніелю Петеру приходить ідея додавати сухе молоко в шоколад, що послужило появі першого молочного шоколаду. З появою промислового виробництва, шоколадом змогли насолодитися і люди, які не відносяться до аристократії. В свiтi  розпочався  справжній шоколадний бум!  Найбільш корисний чорний шоколад. Чим більше відсоток вмісту какао в шоколаді, тим більше він корисний для організму, тому молочний та білий шоколад тільки для задоволення, а чорний можна вживати для користі організму. Темні сорти шоколаду стимулюють викид ендорфінів - гормонів щастя, які впливають на центр задоволення, покращують настрій і підтримують тонус організму.

Петчет Ф. Шоколад. Кулінарна школа. — Київ: КМ- БУКС, 2013. — 64 с.

Що можна приготувати із шоколадом? Торти, тістечка, кексики, рулетики. У цій книжці  знайдеться чимало рецептів, до складу яких входить шоколад. А ще читач дізнається про історію створення цього чудового смаколика та процес його виробництва. До складу кожного рецепта, що міститься в цій книжці, входить шоколад – навіть до м'ясного рагу!  Незвично? Так, але ж як смачно! Розширте  своє уявлення про шоколад, познайомившись із захопливими фактами, поринувши в історію створення цього смаколика, дізнавшись про технологію його виготовлення і, нарешті, здивувавши своїх близьких казковою випічкою та ніжними десертами! Шоколадні кекси, солодкі трюфелі, смачне морозиво і ще багато вишуканих страв чекають на Вас, шановні користувачі!

Микола Бенардос – винахідник з України, який прискорив технічний прогрес людства ( До 180 - річчя з дня народження )

                               

З винаходами українця Миколи Бенардоса усі мають справу дуже часто. Ми завдячуємо йому появою кондиціонера, каструлі – скороварки, машинки для приготування морозива, а також пральної машини. Найбільшим його винаходом є електричне зварювання, адже завдяки цьому сьогодні будують будинки, зводять мости і створюють ще дуже багато корисних речей. Бенардосу належить також багато винаходів у залізничному й водному транспорті, енергетиці, військовій справі, сільському господарстві, побутовій техніці. Він вигадав першу зубну пломбу, яку назвав «срібний ґудзик». Майже 200 винаходів у галузях техніки, транспорту, сільського господарства, чимало з яких не втратили свого значення донині. Світова популярність, відзначена на рівні ЮНЕСКО. Все це – про видатного вченого з України Миколу Бенардоса. Микола Миколайович Бенардос народився 8 липня 1842 року. Початкову освіту майбутній винахідник здобув, за родинною традицією, вдома. Проте вже дитиною цікавився ремеслами, у батьківському маєтку опанував професію коваля. У 20 років Микола вступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира (нині університет Тараса Шевченка). Там він винайшов зубні пломби зі срібла, завдяки чому вилікував свого денщика. Після завершення медичного факультету Микола вирішив не продовжувати занять медициною, а продовжити навчання на сільськогосподарському відділенні Петрівської землеробської та лісової академії у Москві. Наступного року він відвідав Париж, де став свідком проведення Всесвітньої виставки мистецтв і промисловості, а також Велику Британію, Німеччину, Іспанію. Після повернення запропонував нові моделі плуга – зокрема, з обертовим відвалом, що давало змогу зменшити тертя між частинами плугу та землею. Від кінця 1870-х Микола Бенардос багато подорожував Европою, вивчав усі технічні новинки й захопився електротехнікою. Він створював комутатори струму великої сили, акумулятори, баластні реостати. 1877 року сконструював дерев’яний колісний пароплав-всюдихід “Микола. 1881 року винайшов спосіб дугового зварювання, який приніс йому всесвітню славу, міжнародні нагороди, патенти провідних країн Европи та США. Сьогодні вже нікого не здивуєш мистецтвом електрозварювального з'єднання металів, простіше кажучи – електрозварюванням. Але ще півтора століття тому цей украй важливий спосіб кріплення металоконструкцій здавався недосяжним. Ще з часів Леонардо да Вінчі людство шукало шляхи міцного з'єднання найважливішого компонента всіх несучих конструкцій. І лише в 1881 році світ дізнався, що таїнство зварювання металів розкрито. І це чудо створене руками Миколи Миколайовича Бенардоса. Бенардос разом із іншими вкладниками коштів заснував товариство “Електрогефест”, яке мало майстерню зварочних робіт. Буквально за кілька років спосіб електрозварювання, запропонований винахідником із України, поширився в усьому світі. Він став застосовуватися не лише під час допоміжних і ремонтних робіт, але і як основний технологічний процес виробництва металевих виробів. Винахід Бенардоса мав настільки велике значення, що 1981 року ЮНЕСКО ухвалила рішення відзначити у світі 100-річчя цієї події. Геній Бенардоса створив ще дуже багато винаходів: електричну гармату, гасовий самовар, консервну банку, копальну машину, водні лижі, спеціальні гальма для залізниць, кран для умивальника, машину для виготовлення морозива тощо. Щоб дізнатись більше про видатного інженера, винахідника просимо скористатись книгами та публікаціями в періодичних виданнях з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. 

3 липня - Всесвітній день без поліетиленових пакетів

                           

 

Поліетиленові пакети були створені для порятунку планети, а тепер їх називають чи не головною проблемою навколишнього середовища 3 липня у світі традиційно відзначають День відмови від пластикових пакетів. Перший пластиковий пакет з'явився 1959 року. До того існували лише паперові, а навколишнє середовище неабияк страждало через вирубку дерев. Винахід шведського інженера Стена Густава Туліна вважався більш екологічним: багаторазові поліетиленові пакети надійні, водонепроникні, зносостійкі, могли служити людям роками. Ніхто не очікував, що їх часто почнуть викидати відразу після використання. Зараз щороку у світі використовують майже трильйон пакетів – а це два мільйони в хвилину. Більшість з них потім опиняється на звалищах або в океані. Однак прогрес не стоїть на місці — суспільство стає більш усвідомленим, а вчені шукають нові, безпечні для природи матеріали. На сьогодні у світі існує декілька альтернатив пластику. В основному вчені покладаються на природні матеріали. Наприклад  гриби складаються із волокон, що можуть приймати різну форму. Від способу вирощування залежить щільність сировини. Завдяки цьому грибами можна замінювати не тільки пластик, а й безліч інших матеріалів — шкіру, гуму та пробку. Речі, зроблені з грибів, виходять міцними, вогнестійкими та повністю біорозкладаними.  Картопля. Як не дивно, але залишки від виробництва чіпсів та картоплі фрі можна використовувати з користю для довкілля. У поєднанні з іншими сполуками, картопляний крохмаль утворює подібну до поліуретану речовину.⠀ В Україні вже принаймні три компанії виробляють пакети з крохмалю, які розкладаються у природі без шкоди для довкілля. Кукурудза. Полімолочна кислота (PLA) є замінником пластику в матеріалі, який виготовляють із ферментованого кукурудзяного крохмалю. Цей тип біопластику широко розповсюдився на ринку. Товари з цього матеріалу біорозкладані, не токсичні, а до того ж стійкі до різних температур та рідин. В Україні, наприклад, компанія BIOC виробляє з кукурудзяного крохмалю пакети. Зернові культури. Завдяки поєднанню зернових культур та щіпки солі можна отримати міцні та смачні підставки для їжі та навіть ложки. Таку упаковку чи прибори можна навіть їсти, як стаканчики від морозива. Кава. Українська компанія Ochis розробила перші окуляри з вторинної сировини кави. Головна ідея – абсолютна відмова від нафтового пластику. Замість нього виробник використовує біополімер на основі кави, льону та натуральних олій. Окуляри мають природний кавовий запах, оправа повністю розкладається у ґрунті чи воді, перетворюючись на природне добриво для нових рослин.
Харчові відходи. У Сумах студенти винайшли їстівну плівку для зберігання продуктів. Така упаковка на 50% складається з харчових відходів, які використовують як наповнювачі – подрібнені залишки овочів, фруктів, шкаралупи горіхів, яєць тощо, а ще на 50% – зі зв’язуючих компонентів-біополімерів, отриманих з кісток тварин і риби. А у Німеччині створили екологічні пакети з фруктової шкірки. Сьогодні питання поводження з відходами в Україні –одне з найважливіших і найактуальніших серед проблем забруднення навколишнього середовища, яке потребує найшвидшого реагування. І  основна причина того – нерозвинена культура поводження з відходами. Вторинна переробка відходів є найпрогресивнішим методом утилізації. Вона не тільки скорочує обсяги побутового та промислового сміття, а й дає нове життя цінним компонентам відходів, економлячи ресурси планети. Тож запрошуємо приєднатись до акції «День без поліетилену», переглянувши документи з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, які розкажуть  Вам як правильно зберегти ресурси планети, запобігти екологічній небезпеці, просто сортуючи сміття, а також про ефективні методи переробки відходів. Це книги сучасних авторів, які спонукають до розумного споживання різноманітних ресурсів і допомагають стати екологічно свідомими та зробити перші кроки до порятунку Планети.