неділя, 27 червня 2021 р.

Промисловий дизайн, як обличчя епохи (До Всесвітнього дня промислового дизайну)

 

    

Щорічно в багатьох країнах 29 червня відзначають професійне свято всіх промислових дизайнерів - Всесвітній день промислового дизайну (World Industrial Design Day). Саме 29 червня в 1957 році була створена Всесвітня організація дизайну (World Design Organization - WDO). Члени цієї організації виступають на захист промислового дизайну в усьому світі, а також за пропаганду і обмін знань в області промислового дизайну. На сьогоднішній день до складу WDO входить понад 170 організацій-членів з 40 різних країн, що представляють тисячі промислових дизайнерів з усього світу. Вперше Всесвітній день промислового дизайну був відзначений в 2007 році, на честь 50-річчя створення WDO. Промисловий дизайн - це професія проектування виробів для мільйонів людей щодня. Майже кожен продукт, який ми з Вами сьогодні використовуємо в будинку, був винайдений дизайнерами, які посилено і наполегливо працюють над тим, щоб люди могли жити легше. Промислові дизайнери представляють продукти, якими можна наповнити будинки, офіси, лікарні і школи. Дизайн - це професія. Подібно архітекторам, лікарям або юристам, Всесвітня організація дизайну виступає за те, щоб у промислових дизайнерів були зобов'язання і відповідальність, які вони повинні дотримуватися, щоб підтримувати свій професійний статус. Звання «дизайнер» має на увазі дотримання кодексу професійної поведінки, який пов'язує їх професійну діяльність із зобов'язаннями перед суспільством в цілому. Дизайнер - творець навколишнього світу. Він прагне охопити всі сфери життя сучасної людини, причому його цікавить не тільки зовнішній вигляд (оболонка) предметів, а й їх внутрішня суть і функціональний взаємозв'язок. Для освоєння професії промислового дизайнера необхідні такі якості: почуття стилю, поєднання в людині технічної та художньої обдарованості, хороший естетичний смак, практичний інтелект, розвинене наочно-образне мислення, багата уява та багато інших якостей. Промислові дизайнери сьогодні дуже затребувані. Відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ запрошує всіх бажаючих ознайомитись з літературою, яка розкриває специфіку професії, надає знання її особливостей, що буде дуже корисно для всіх хто вирішив присвятити себе такій роботі..

 

Людмила Шатарська – головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

четвер, 24 червня 2021 р.

25 червня - Міжнародний день рожевого вина

 


Сьогодні світ відзначає доволі цікаві та незвичайні «свята» - це День рожевого вина. То ж пропонуємо вам почитати цікавий матеріал про рожеве вино і не тільки. Рожеве вино, безумовно, популярне, особливо тепер, у спекотні літні місяці. Зараз таке вино можна зустріти скрізь: у барі, ресторані, бістро, на літніх терасах та на вечірках у саду — «рожевий» колір в цьому сезоні й справді у тренді! І це не дивно: якщо ви шукаєте прохолодний напій, який є легшою і більш святковою альтернативою червоному вину, то в цьому сезоні немає нічого кращого за цей сорт. Як саме його виготовляють? Існує досить поширене припущення, що це лише суміш білого та червоного вина, що створюється з пресування білого та синього винограду разом. Але не все так просто. Насправді, винороби не дозволяють собі так робити, принаймні, коли виготовляють вино, марковане як рожеве. Для багатьох стане сюрпризом той факт, що рожеве вино виготовляється з того ж синього винограду, що і червоні вина. Сік з нього майже завжди світлий, часто безбарвний, і тому виникає очевидне питання: звідки з’являється темно-червоний колір? Відповідь проста: блакитні та червоні пігменти отримують зі шкурок винограду. Пропонуємо вашій увазі нові видання, що допоможуть з приємністю провести літні вечірні будні та свята, залишитись спокійними та врівноваженими. Отже для літературних гурманів пропонуємо увазі книжки сучасних авторів про виноробне мистецтво.



Липовецький, Л. Червоне, біле і трохи рожевого. Азбука винного чайника. / Л. Липовецький. – Харків:  Виват, 2019 – 368 с.

Автор запрошує на цікаву мандрівку у просторі та часі винними регіонами Старого і Нового світу. Ви відвідаєте Францію та Італію, Іспанію та Німеччину Аргентини й Чилі, Австралію й Нову Зеландію, познайомитеся з особистостями, які назавжди вписали свої імена в історію виноробства, навчитеся правильно читати винні етикетки й легко опануєте складну винну термінологію. Воп voyage, пані та панове! І обов'язково візьміть із собою келих, щоб повною мірою насолодитися смаком та ароматом червоного, білого й рожевого!



Мадлен Пакетт, Джастін Геммек WINE FOLLY.Усе, що треба знати про вино / Мадлен Пакетт,Джастін Геммек; пер. з англ. Ольги Горби. – Львів6 Видавництво Старого Лева, 2018. -240 с.

Скільки таємниць ховається у пляшці вина? Як з ним поводитися, подавати, декантувати, дегустувати, а з чим найкраще смакувати? Як залежить смак від клімату країни? Скільки відтінків кольорів і смаків приховує вино? І чи знали ви, що Совіньйон Блан може пахнути свіжоскошеною травою і чому в Шардоне з’являються нотки вершкового масла? Про все це у книжці «Wine Folly. Усе, що треба знати про вино» — лаконічно, стильно і в картинках. Це ідеальний практичний путівник для тих, хто хоче знати про вино більше, ніж написано на етикетці: поради на всі «винні» випадки, опис 55-ти основних вин в інфографіці та 20 географічних карт головних винних регіонів світу. Книжку створено на основі сайту WINEFOLLY.COM — одного з найпопулярніших онлайн-ресурсів про вино, що об’єднує сотні тисяч любителів і професіоналів у всьому світі.



Наступне видання «Вино. Курс Ендрю Джеффорда»-це навчальний курс, що складається з 20 розділів, від відомого знавця вин Ендрю Джеффорда. Книга дасть важливі орієнтири для навколосвітньої подорожі в пошуках не лише насолоди, але й розумінню культурно обумовлених особливостей різних вин. Відтепер ви купуватимете вино та куштуватимете як справжній знавець.

 


Справжньою насолодою для літературних гурманів може стати «Схиблені на вині. Мандрівка у вишуканий світ сомельє». Автор книг журналістка Б’янка Боскер зовсім не розумілася на вині, вважала сомельє лише офіціантами. Та одного разу вона випадково зацікавилась світовими змаганнями сомельє. Відтоді почалася її подорож серед шанувальників смаків вина. Ця книга – не просто опис тонкощів та нюансів смаку, що залежать від сорту винограду. Це розповідь про те, як вино стало значущим напоєм і чому воно змінило світ. Читайте на насолоджуйтесь.

 

 Що ж, про рожевий напій ви вже дізналися. Тепер можете сміливо крокувати до магазину, взяти пляшечку смачного рожевого вина та разом зі своєю другою половинкою провести цей вечір під зоряним небом.

субота, 19 червня 2021 р.

Міжнародний день жінок в інженерії

 


День жінок в інженерії вперше відзначило Товариство жінок-інженерів (WES) Великобританії 23 червня 2014 року. Дана подія була прив’язана до 95-річчя організації. У 2016 році цей день отримав меценатство ЮНЕСКО. У 2017 році Національний день жінок в інженерії вперше став міжнародним завдяки цікавості до нього та ентузіазму міжнародної аудиторії та учасників попередніх років. Святкування цього дня підкреслює присутність жінок в інженерії та спрямоване на подолання гендерного розриву в інженерному секторі. Дані дослідження «Жінки та чоловіки в енергетичному секторі України» говорять, що частка жінок серед усіх зайнятих в енергетичному секторі країни становить 23–27%. Також дівчата загалом утричі менше, ніж хлопці, орієнтовані на опанування професії «інженер». Міжнародний день жінок в інженерії має за мету привернення суспільної уваги до внеску жіночої статі в інженерну справу, сприяння подоланню гендерної нерівності, підвищення поінформованості дівчат щодо місця жінки в інженерії, подолання страхів та залучення до вступу на цю спеціальність. До 23 червня організовують просвітницькі заходи, де жінки-інженери розповідають про власний кар’єрний шлях та переваги роботи жінок в цій сфері. За українською статистикою, дівчата проявляють інтерес до професії інженера втричі рідше, аніж хлопці.

..

Проте сучасний світ повний можливостей. Шукайте способи самореалізації, не бійтесь викликів. Йдіть за своєю мрією та робіть те, що вас надихає. Так ви однозначно досягнете успіху. Більш детальну інформацію ви зможете знайти в книжках та періодичних виданнях з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

четвер, 17 червня 2021 р.

110 років від дня народження Луїса Уолтера Альвареса – американського фізика – винахідника космічного випромінювання, члена Національної академії наук США

 


Народився Луїс Альварес в Сан-Франциско в сім'ї професора Каліфорнійського університету, лікаря і журналіста в галузі медицини, Уолтера Клемента Альвареса. Навчався в Чиказькому університеті, який закінчив в 1932 році. З 1936 року працював в Каліфорнійському університеті, з 1945 року на посаді професора. Одночасно в 1954-1959 і 1976-1978 обіймав посаду заступника директора Радіаційної лабораторії імені Е. О. Лоуренса в Берклі. У 1969 році Альварес був обраний президентом Американського фізичного товариства. Наукові роботи Альвареса присвячені атомної і ядерної фізики, прискорювальної техніки, фізиці елементарних частинок і космічних променів, оптиці, радіолокації. У 1937 році ним був відкритий новий тип радіоактивного перетворення – явище К-захоплення (захоплення ядром електрона з К-шару). У 1939 році, скориставшись циклотроном як високочастотним мас-спектрометром, він виявив ізотоп гелію He-3. Спільно з Ф. Блохом в 1940 році Альварес визначив магнітний момент вільного нейтрона. У тому ж році йому вперше вдалося прискорити іони вуглецю, одночасно запропонувавши оригінальний селектор швидкостей по часу прольоту. Під час Другої світової війни він брав участь в розробці ядерної бомби (Манхеттенський проект), а пізніше досліджував наслідки її застосування в Хіросімі. Після закінчення війни, в 1946 році, ним був побудований перший лінійний прискорювач протонів з трубками дрейфу. Пізніше Альварес створив першу велику бульбашкову камеру і розробив сучасну методику роботи з такими пристроями, що зробило їх придатними для кількісного дослідження елементарних частинок. Зокрема, під його керівництвом була реалізована воднева бульбашкова камера і отримані мільйони знімків взаємодій частинок. Що стосується методики, то на її основі, починаючи з 1955 року, був здійснений великий цикл досліджень, що призвів до відкриття в 1960 році короткоживучих нестабільних частинок - так званих резонансів. Ця робота в 1968 році була удостоєна Нобелівської премії з фізики («За відкриття безлічі резонансних станів, що стало можливим завдяки використанню водневих бульбашкових камер та аналізу даних»). Разом з великим колективом дослідників у 1956 році Альварес виявив нову елементарну частинку - сигма-нуль-гіперонів. У 1955-1956 роках їм було експериментально доведено, що тау-і тета-мезони мають приблизно рівні маси і часи життя, що говорить про ідентичність цих частинок. В 1956 Альварес відкрив важливе явище мюонного каталізу, а в 1961 році ще одну частинку - омега-мезон. Луїс Альварес виділявся багатогранністю своїх інтересів. Так, в 1965 році він очолив експедицію в  Єгипет, яка за допомогою космічних променів спробувала з'ясувати, чи існують ще не знайдені (потайні) кімнати в піраміді Хефрена в Гізі. У 1980 році він разом зі своїм сином Уолтером Альваресом, геологом за фахом, запропонував метеоритну гіпотезу пізньо-крейдового вимирання динозаврів. Основою гіпотези послужили відкриті ними в морських відкладеннях іридієві аномалії.

середа, 16 червня 2021 р.

15 липня - 100 років від дня народження Роберта Брюса Мерріфілда (1921–2006), американського біохіміка, лауреата Нобелівської премії в галузі хімії (1984)

 


Американський біохімік Роберт Брюс Мерріфілд народився 15 липня 1921 року у Форт-Уерт (штат Техас). Отримавши в Каліфорнійському університеті в 1943 р. ступінь бакалавра, Мерріфілд працював хіміком у Науково-дослідному фонді Філіпа Р. Парка. Після того як в 1949 р. йому була присуджена докторська ступінь з хімії, Мерріфілд працював асистентом-біохіміком в Рокфеллерівському інституті медичних досліджень (тепер це Рокфеллерівський університет) у Нью-Йорку. У цьому інституті вчений залишався до кінця своєї наукової кар'єри. Він став тут науковим співробітником (1953), потім ад'юнкт-професором (1958) і, нарешті, повним професором (1966). 

У 1953 р. Мерріфілд зайнявся хімією білків. «Білки — це ключові компоненти всіх живих організмів, — пояснював він згодом. Якщо ми хочемо зрозуміти та навчитися контролювати те, що відбувається в організмі, ми повинні перш за все дізнатися про склад, структуру і функції кожного окремо взятого білка». У 1985 р. Мерріфілд був нагороджений Нобелівською премією з хімії за запропоновану ним методологію хімічного синтезу на твердих матрицях. «Абсолютно новий підхід Мерріфілда до органічного синтезу створив нові можливості в галузі пептидно-білкової хімії та хімії нуклеїнових кислот, — сказав Бендт Ліндберг у вступній промові від імені Шведської королівської академії наук. Він значною мірою стимулює розвиток біохімії, молекулярної біології, медицини та фармакології, а також має велике практичне значення для розробки нових лікарських препаратів і для генної нженерії».

четвер, 10 червня 2021 р.

Український архітектурний модерн (10 червня – День стилю модерн в архітектурі)

 


10 червня відзначаються цікаве свято. У цей день святкують Всесвітній день модерну. Свято присвячене стилю модерн в мистецтві і архітектурі, воно відзначається з 2013 року. Дату свята обрали не випадково: в цей день з різницею в 12 років померли два видатних архітектора, які зробили визначний внесок у розвиток модерну в архітектурі. Йдеться про угорця Едені Лехнера і іспанця Антоніо Гауді.  Український модерн – один з унікальних архітектурних стилів, який виник на початку ХХ сторіччя. В його основі – форми української церковної та хатньої архітектури з сильним впливом європейського модерну та українського бароко. Одною з найхарактерніших рис українського модерну є шестикутна трапецієподібна форма вікна та порталу (вхідної групи), а також наявність високих шатрових дахів (схожих на дахи народних хат). Окрім того, в українському модерні активно використовується кольорова майоліка (різновид кераміки з розписною глазур’ю) та рослинний і геометричний орнаменти. На зламі ХІХ–ХХ ст. в Україні культурна еліта починає відроджувати народне, національне мистецтво, шукає нові форми поєднання його з сучасністю. Саме в архітектурі того періоду яскраво і талановито поєдналися народна архітектура, міська архітектура та модерн. Активними учасниками цього процесу стають архітектори, такі як В. Кричевський, П. Альошин, О. Сластіон (Сластьон), І. Левинський та ін. Будівлі в стилі українського архітектурного модерну вражають своєю простотою і вишуканістю, їх порівнюють з природним різноманіттям України. Підтвердженням цього порівняння є зразок українського архітектурного модерну – будинок Полтавського губернського земства (нині Полтавський краєзнавчий музей). Навіть типові проекти земських шкіл або селекційних станцій вирізняються своєю неповторністю та виразністю. Через геополітичні та економічні причини даний стиль активно використовувався в будівництві України дуже короткий період. До нашого часу збереглися близько 500 будинків у цьому стилі.  До дня  стилю модерн в архітектурі читальний зал відділу технічної літератури ТОУНБ підготував добірку найкращих  книг з цієї тематики. Пропонуємо вашій увазі деякі з них. Тож вирушаємо у подорож!



Горбик О. Р. Збірник основних державних будівельних норм України щодо архітектурного та дизайнерського проектування малоповерхових житлових будинків та їх інтер'єрів: навчально –методичний посібник.- К.: Університет «Україна», 2011.-224 с.

У навчально-методичному посібнику наведені вибірки основних державних будівельних норм, що регулюють архітектурне та дизайнерське проектування малоповерхових житлових будинків та їх інтер'єрів. Посібник розрахований на студентів, архітекторів і дизайнерів для виконання курсових і дипломних проектів. Можливе використання Збірника студентами і практиками архітекторами, інженерами будівельних професій



Гетун Г., Тимофєєв М. Енергоефективний панельний житловий будинок. Архітектура будівель та споруд.- К.: Ліра,2018.-190 с.

 В книзі розглянуто та подано кресленнями об’ємно-планувальні та конструктивні рішення багатоповерхових панельних житлових будинків. Наведені принципи розрахунку енергетичних потреб на опалення будинків з визначенням класу енергетичної ефективності за діючими в Україні ДБН і ДСТУ. Призначено для студентів, які навчаються за галуззю знань 19 «Архітектура та будівництво» за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія» всіх форм навчання для практичного використання під час виконання курсових проектів і закріплення теоретичного матеріалу. 



Ефективні технології в будівництві: IV Міжнародна науково –технічна конференція (27-28 березня 2019., М. Київ).-Київ: Видавництво Ліра –к, 2019.-224 с.

Конференція мала за мету розглянути тенденції сучасного розвитку будівельної науки та технологій, ефективні рішення зведення та реконструкції будівель із застосуванням новітніх досягнень науки та техніки. До участі в конференції були запрошені відомі вітчизняні і закордонні вчені та фахівці.  У ході дискусій були  розглянуті наступні питання:

– новітні архітектурно-конструктивні рішення будівель та споруд;

– сучасні будівельні машини і механізми;

– технологія і організація нового будівництва та реконструкції будівель і споруд;

– особливості агропромислового будівництва;

– ефективні будівельні матеріали та конструкції;

– технічна діагностика будівельних конструкцій та підвищення їх експлуатаційної надійності;

– енерго-, та ресурсозбереження,  екологічна безпека об'єктів будівництва;

– економічна ефективність будівництва та реконструкції.

Людмила Шатарська – головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

 



середа, 9 червня 2021 р.

9 червня - 240 років від дня народження Джорджа Стефенсона (1781–1848), англійського конструктора і винахідника, який поклав початок розвитку парового залізничного транспорту.

 


Стефенсон відомий як англійський інженер-механік, що винайшов паровоз. Народився Джордж Стефенсон 9 червня 1781 року в містечку Вайлем поблизу Ньюкасла. З 14 років працював помічником у батька, заміряв вміст газу у вугільній шахті Дьюлі. У вільний час займався ремонтом годинників. У 1812 році став головним механіком Кіллінгуортських копалень. Щоб полегшити підйом вугілля на шахтну поверхню, розробив спеціальну парову машину-лебідку, яка за допомогою каната тягнула вагонетки похилим стовбуром. Ознайомившись з будовою парової машини Ватта, в 1813 році приступив до конструювання паротягу. У 1814 р. Стефенсон спроектував і успішно випробував свій перший паротяг «Блюхер», призначений для транспортування вугілля  рудничною рейковою колією. Успішний пробний рейс паротягу відбувся 25 липня 1814 року. У 1815 році Стефенсон  отримав патент на винахід пристрою парового дуття для котла, а також безпечної шахтної лампи (майже одночасно з Г. Деві). У 1819—1822 рр. керував будівництвом 13-кілометрової залізничної гілки до копальні Хеттона. 1825 року побудував паротяг вагою 8 тон, що розвивав швидкість до 26 км/год. Очолював будівництво залізниці Ліверпуль—Манчестер. Першим прийшов до думки про необхідність прокладки   тунелів і зведення залізничних насипів на ділянках з сильним нахилом; був ініціатором заміни литих чавунних рейок на   ковані сталеві. У 1847 році заснував і очолив Інститут інженерів-механіків. Помер Стефенсон у Честерфілді 12 серпня 1848 року. Джорджа Стефенсона зобразили на британській  банкноті   номіналом  5 фунтів.

Людмила Шатарська – головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ