Вініл: історія класичного звучання (12 серпня - День вінілових пластинок)

 

Серед наших читачів точно є ті, кому на  свята подарували програвач вінілових платівок або нові диски (якщо програвач у вас вже є). Мода на вініл повернулася: тепер його слухають не лише затяті аудіофіли чи діджеї, але й звичайні любителі нестандартної форми для зберігання та відтворення музичних записів. З чого ж починалася індустрія вінілових дисків і як сучасні стартапи намагаються її видозмінити? Власне, називати грамофонну платівку «вінілом» це те ж саме, що назвати основну сировину, з якої виготовлено цей предмет.

Полівінілхлорид – сучасний полімер, легкий, міцний і дешевий. Саме завдяки цим якостям він зробив цілу революцію у світі, включаючи і звукозапис. «Вініл» – скорочена назва довгого терміну, яку можна використовувати на рівні з абревіатурою ПВХ, проте саме це слово, завдяки звучанню, стало популярним. Прообразами сучасних платівок були воскові циліндри, які винайшли у 1877 році. Саме цей спосіб запису, дорогий та кропіткий, використала Леся Українка, коли реалізовувала проект із запису кобзарів різних регіонів країни. Того часу машинка для валиків коштувала більше 300 рублів – сума, на яку можна було купити хутір. Наразі серед більше ніж ста валиків із дорогоцінними записами вціліла половина, вони зберігаються у Львівському музеї, а послухати незвичні треки ви можете в Youtube. Якщо наприкінці ХХ сторіччя попит на платівки різко упав, завдяки появі касетних програвачів, а згодом – персональних комп’ютерів і дисків, то зараз мода на них повертається.

Меломани у всі часи не залишали справу колекціонування вінілу, а студії звукозапису випускали на платівках лише заслужені, найбільш популярні та креативні роботи. Наприкінці 1980-их, в епоху переможної ходи планетою компакт-диску, навряд чи хтось міг спрогнозувати, що вінілова платівка виживе та ставатиме популярнішою. Платівка нині посіла місце не у музейній залі, як можна було припустити 20-25 років тому, а у колекції чи не кожного.

Запрошуємо наших шановних читачів до читального залу відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, щоб поринути у дивовижний світ винаходів і відкриттів.