МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТОРТА

 

20 липня відзначається цікаве і поки що молоде свято – Міжнародний День торта (International Cake Day), присвячене дружбі і миру між людьми, країнами, народами. Воно проходить під девізом «I CAKE YOU», що означає «Я прийду до тебе з тортом», що, загалом, логічно – як, якщо не тортом з чаєм, відсвяткувати мир і дружбу?

Біля витоків цього солодкого свята літа стояв «Міланський Клуб» Королівства Любові – спільнота друзів, членами якої є музиканти, кулінари та інші творчі натури. І саме цей творчий союз у 2009 році почав традицію створення спільних музичних тортиків, яка потім була підтримана й іншими країнами. Вперше в міжнародному масштабі День торта відзначався 20 липня 2011 року, ставши однією з ініціатив Королівства Любові, а проводиться він з метою поширення ідей миру і дружби на планеті через культуру. Тому і девізом Дня стала фраза «I CAKE YOU».

Щороку свято присвячене певній темі. Так, у 2012 році День торта проходив на космічну тему, тому що космонавтика, як ніяка інша галузь людської діяльності, об’єднує прогресивних людей нашої планети. У 2013 році темою свята стали слова «Планета Любові» – тема прояву любові до навколишнього світу. У 2014-му – «Парад Планет», адже кожна людина, кожна організація, кожна країна – як окрема планета, унікальна в своєму роді, тому дана тема дозволяє всім учасникам свята продемонструвати світові свої таланти і поділитися своїми добрими почуттями. У 2015 році – «В гостях у Казки». Казкова тематика відкриває безмежні можливості для творців тортів, які змогли продемонструвати чудеса кулінарної майстерності і свої творчі таланти на тему улюблених казок. Тема 2016 року – «Подорож у Часі». У 2017 році свято пройшло під девізом «Сад Любові», що стало дуже благодатною темою для всіх поціновувачів краси і романтики. Кондитери в різних країнах світу знають, що найбільш вишукано й ефектно оформити торт можна квітами – кремовими, цукровими або живими. Тема 2018 року – «Наше Кіно». Кіномистецтво – це вид художньої творчості, який є синтезом літератури, образотворчого мистецтва, театру і музики. І у 2018 році кондитери, кінематографісти, любителі кіно і тортиків, всі творчі люди відзначать найсолодше свято року цікаво і незвично, за своїми унікальними сценаріями.

В цей день ми, працівники відділу технічної літератури, поспішаємо привітати всіх наших чудових кондитерів. У фонді нашого відділу зберігається величезна кількість книг та періодичних видань з кондитерського мистецтва. У широкому розмаїтті досить багато видань з корисними порадами, способами приготування унікальних тортів. Щоб не помилитись з вибором, ми пропонуємо книжкову добірку найкращих книг, які дають можливість зазирнути в дивовижний світ кондитерського мистецтва. За допомогою цих видань ви навчитесь готувати виключно смачні й корисні смаколики за обмежений час. Книги супроводжуються чіткими інструкціями та кольоровими фотографіями. Якщо ви втомились від нудних та одноманітних видань з приготування, та  нарешті хочете себе відчути справжнім кондитером значить ці книги для вас.

Солодке печиво львівських господинь / упоряд. Г. Зінько. — Львів: Свічадо, 2020. — 104 с.

Запрошуємо Вас зазирнути у світ солодкої випічки. Як каже українське прислів'я: «Що солодше, то смачніше», а у нас все солодко та корисно, адже ця книжка зібрала солодкі переписи господинь зі Знесіння. Повертаючись в історію, зазначимо, що Знесіння увійшло до меж міста Львова 11 квітня 1930 року, а до того часу ця місцевість згадується як село Знесіння. Як і у будь-якому селі, де жодне свято не обходилося без частування, так і у Знесінні господині не залишали гостей без великого розмаїття солодощів, якими вони ласували не лише під час святкування, а ще й діставали гостинець додому. У частих пошуках новинок ми не можемо побачити та оцінити доробки наших предків, які не менш цікаві та часто корисніші. Львівські господині, що мешкають у давньому мальовничому куточку міста, який має назву Знесіння і є носієм львівських традицій, об'єдналися довкола запашної ідеї створення кулінарної книжки. Ця книжка зібрала переписи солодкого печива досвічених господинь. Тут знайдете рецепти на будь-який смак та гаманець: як торти для вишуканих святкувань, так і печиво до вечірнього чаю. Але що б ви не приготували — неодмінно буде солодко і смачно. Упорядниця Галина Зінько, дружина священника, професійний кондитер, вклала багато зусиль, щоби книжка була привабливою, точною і зрозумілою не тільки для пекарів з досвідом, а й для тих, хто хоче розпочати знайомство з солодкою випічкою. Торти, тістечка, пляцки, сирники, перекладанці, завиванці, пампухи, медівники — все, з чим асоціюється солодкий Львів, ви зустрінете у цій книзі! Смакуйте самі та пригощайте інших!

З Днем Української державності!

15 липня весь український народ відзначає День Української Державності. Свято відносно нове - затверджене президентським указом від 24 серпня 2021 року. Його запровадили з метою утвердження тисячолітніх традицій державотворення, що сягає часів заснування Києва та набуло розквіту під час князювання Володимира Великого. Нехай День української державності зітре кордони та об"єднає українців у всьому світі, а мудрість та сила дасть нам натхнення. Бажаємо зміцнення української ідентичності заради процвітання України!.

Журнал «Упаковка» — абсолютний інформаційний авторитет у секторі пакування.

 

У 2026 році журналу виповнюється 30 років. Вік молодості та зрілості одночасно. Журнал об'єднав науковців та розробників і виробників пакувальних матеріалів та упаковки, які разом наповнюють інформаційний простір цікавими публікаціями, підтримуючи розвиток української пакувальної індустрії. Понад 1100 авторів, серед яких більше 120 з 23 країн світу протягом трьох десятиліть підготували понад 3,5 тисяч статей в 170 номерах журналу. Журнал «Упаковка»  читають у всіх куточках України, він корисний студенту та аспіранту, дизайнеру та технологу, керівнику будь якого відділу та директору пакувального виробництва. І не тільки. Він корисний тим, хто кожного дня купує.

 

Це видання – є єдиним професійним журналом пакувальної галузі на ринку України. Журнал відомий як в Україні, так і серед європейських фахівців. Він спрямований на виробників, так і на споживачів тари, упаковки, обладнання. Як інформаційний засіб для осіб, що приймають рішення, він викладає інформацію незалежно та в компактній формі. Завдяки своєму переважно орієнтованому на користувачів охопленню, він є ідеальним дороговказом на ринку, який постійно змінюється.

 

Журнал має спеціалізовані програми: виставкову газету «Пак Експо», матеріали конференції «Пакувальна індустрія»; конференції молодих вчених «Новітні технології пакування», матеріали Міжнародної студентської науково-практичної конференції з проблем пакувальної індустрії. Будучи інформаційним органом Клубу пакувальників України, журнал «Упаковка» представляє пакувальну промисловість України на всіх заходах, що проводяться Клубом і Всесвітньою організацією пакувальників (WPO), висвітлює щорічні конкурси на кращу упаковку в Україні «Українська зірка упаковки» і за кордоном - World Star, є головним інформаційним партнером спеціалізованої виставки «Пак Експо» та співорганізатором конференції в області упаковки «Пакувальна індустрія (стан і перспективи)». Журнал «Упаковка» - учасник багатьох виставок в Україні та за кордоном. Організатор колективних стендів на пакувальних виставках в Польщі, Чехії та інших країнах.

 

Тематика публікацій в журналі охоплює широкий спектр проблем, пов'язаних з виробництвом і споживанням всіх видів пакувальних матеріалів, тари і упаковки, допоміжних пакувальних засобів, пакувальних технологій і обладнання, починаючи від історії упаковки і закінчуючи питаннями охорони навколишнього середовища. Особлива увага приділяється результатам наукових досліджень, аналізу національних і регіональних ринків упаковки.

 

У ТОУНБ, а саме у відділ технічної літератури цей журнал надходить з 2001 року. Відтоді та до сьогоднішнього часу це видання користується незмінним авторитетом серед користувачів. Запрошуємо до перегляду.

 

10 липня — Всесвітній день енергетичної незалежності!

 

10 липня відзначається Всесвітній день енергетичної незалежності. Цю дату обрали не випадково — вона збігається з днем народження видатного винахідника та фізика Ніколи Тесли. Головна мета цього дня — привернути увагу до важливості переходу на відновлювані та стійкі джерела енергії (сонце, вітер, воду), зменшення впливу на екологію та зниження залежності від традиційних викопних ресурсів.

Для України питання енергонезалежності є особливо критичним. Перехід на альтернативні джерела допомагає забезпечувати стабільність енергосистеми та захищати критичну інфраструктуру в умовах викликів сьогодення.

Цей день щороку нагадує нам про важливість здатності кожної країни — і кожної людини — забезпечувати себе енергією без зовнішнього тиску, залежності від викопного палива та шкоди довкіллю.

Повномасштабна війна показала, наскільки критично важливою є енергетична безпека. Ворог цілеспрямовано атакує нашу енергосистему, залишаючи мільйони людей без світла та тепла. У цих умовах енергетична незалежність — це не лише стратегічна мета, а питання виживання,

Але разом із викликами з’являються і можливості. Ми змінюємо підхід до споживання енергії, переосмислюємо роль відновлюваних джерел, впроваджуємо енергоефективні рішення — вдома, у громадах та країні.

Відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ пропонує своїм читачам  видання,  які висвітлюють питання енергонезалежності в Україні, використання нетрадиційних джерел енергії та біоенергетичних культур, зарубіжний досвід. Це фахові, науково популярні, науково-виробничі періодичні видання: «Винахідник і раціоналізатор», «Біоенергетика», «Енергетика та електрифікація», «Промелектро», навчальні видання, монографії в яких висвітлюються пріоритети розвитку нетрадиційної, відновлювальної та біоенергетики.

Геній, що запалив світ: 10 липня 170 років від народження Ніколи Тесли

 

Під час війни особливо думається про людей, які свого часу доклались до розвитку цивілізації і до створення таких благ, які нам зараз усім вкрай необхідні. Серед таких людей - Нікола Тесла. Він вважав, що енергія існує довкола нас у невичерпній кількості, керує світом і може живити нашу техніку.

Таємничий, геніальний, гоноровий, імпульсивний, ніби відкритий ним змінний струм, творець маси винаходів, при цьому сам ще й досі недовідкритий.

70 років тому під час грози у хорватському селі народився Нікола Тесла – винахідник, завдяки якому людство отримало змінний струм, індукційний двигун. Його ідеї, народжені у спалахах світла, освітлили Всесвітню виставку в Чикаго, Ніагарський водоспад і мільйони будинків по всьому світу, залишаючи його ім'я серед головних творців нашої електричної ери. За легендою, коли блискавки розривали небо над маленьким селом Сміляні у Хорватії (тоді Австро-Угорщина), саме під час грози 10 липня 1856 року народилася людина, якій судилося змінити світ електрики.

Нікола Тесла мав фотографічну пам'ять і міг запам'ятовувати цілі книги та схеми, що бачив один раз. Він писав, що його зацікавили демонстрації електрики, які проводив його професор фізики. За його словами, ці демонстрації "таємничого явища" спонукали його "дізнатися більше про цю дивовижну силу".

Навчаючись у Празькому університеті, вже на другому курсі молодий Тесла запропонував ідею індукційного генератора змінного струму. Проте професори в університеті назвали її безглуздою. Та замість того, щоб відмовитись від задуму, Тесла ще більше загорівся ідеєю, і вже у 1882 році створив працездатну модель генератора. Він вирішив поїхати до Америки, маючи в кишені декілька центів і креслення. Він мріяв працювати з вже відомим на той момент Томасом Едісоном. Влаштувавшись до нього, Тесла швидко довів свою геніальність, виправляючи поломки двигунів. Проте між ними виник конфлікт: Едісон вірив у постійний струм, а Тесла – у змінний. Так почалася "війна струмів", у якій Тесла, завдяки партнерству з підприємцем Джорджем Вестінгаузом, врешті переміг: його система змінного струму освітлила Всесвітню виставку в Чикаго 1893 року та Ніагарський водоспад, забезпечивши електрикою тисячі будинків.

За життя Тесла відзначився низкою дивовижних фактів: він міг працювати без сну понад 48 годин, а спав лише кілька годин на добу, не любив круглі предмети і завжди обідав за одним і тим самим столиком у готелі, мав страх перед мікробами й мив руки надзвичайно часто, заявляв, що отримує ідеї у спалахах світла, і відразу бачив у голові деталі винаходу, любив голубів і до кінця життя годував їх у Нью-Йорку.

У пізні роки Тесла мріяв передати електрику без проводів, працюючи над проектом Ворденкліфської вежі. Він уявляв світ, де енергія буде йти в кожен дім без жодних дротів, але фінансування припинилося, і проект не завершили.

Загалом він запатентував понад 300 винаходів, серед яких:

• індукційний двигун і змінний струм;
• трансформатор Тесли;
• радіозв'язок (Тесла довів передачу сигналу раніше за Марконі);
• флуоресцентні лампи;
• перші елементи дистанційного керування.

7 січня 1943 року, у готельному номері в Нью-Йорку, Тесла помер у самотності, майже без грошей, однак згодом світ визнав його геніальність: без його відкритті не було б того електричного світу, який оточує людей зараз.

Нікола Тесла - геніальний винахідник, неперевершений інженер, «двигун» суспільного прогресу і автор багатьох досі популярних літературних робіт. На честь нього названий один з кратерів Місяця, одиниця магнітної індукції, аеропорт в Белграді і компанія з виробництва суперкарів нового покоління. Людина-блискавка, людина-винахід, людина-геній.

Відділ технічної літератури ТОУНБ пропонує увазі своїх користувачів книги, присвячені винаходам автора, конкретним науковим чи глобальним людським проблемам. При цьому написані вони на подив доступно для сприйняття непідготовленими читачами. Переглянути  книги присвячені видатному винахіднику Ніколі Теслі варто всім, хто хоче краще пізнати про талановитого винахідника, його поглядах і світовідчутті. Ці видання дозволяють відкрити завісу таємниці, яка огортає його особистість. У них кожен читач може побачити, як насправді жив і мислив один з найбільших геніїв цього світу.

Від бісеринки до шедевру: запрошуємо на книжково-ілюстративну виставку!

 

Чи знали ви, що маленька скляна намистина здатна зберігати в собі багатовікову історію, традиції та неймовірну силу людської фантазії? Бісероплетіння — це не просто ремесло, а справжня магія, де з тисяч дрібних деталей народжуються справжні витвори мистецтва. Мистецтво виготовлення прикрас із бісеру, як і вишивка та інше жіноче рукоділля, прийшло до нас із глибини історії. Батьківщина бісеру – стародавній Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перлинки, які арабською називалися «бусра» (у множині «бусер»), звідки і пішла його назва. З покоління в покоління передається техніка виготовлення оздоб, візерунки та орнаменти. Завдяки своїй різноманітності, барвистості, народним мотивам, прикраси з бісеру і тепер чарують своєю красою, вражають оригінальністю форм та кольорових поєднань і чудово пасують до сучасного одягу.

 

Запрошуємо всіх поціновувачів краси, творчості та народного мистецтва відвідати нашу нову книжково-ілюстративну виставку «Від бісеринки до шедевру…».

·         На виставці «Від бісеринки до шедевру…», розгорнутій у відділі технічної літератури   Тернопільської обласної універсальної  наукової бібліотеки, представлені книги та журнали по бісероплетінню, виготовленню прикрас, елементів декору, різних фігурок, квітів та інших штучних прикрас. Детальні самовчителі, схеми та майстер-класи для початківців і досвідчених майстрів. Сучасні тренди: від класичних прикрас до бісерного декору в інтер'єрі та високій моді.

·          

Ця виставка — чудова нагода знайти нове натхнення, відкрити для себе секрети філігранної техніки або просто помилуватися естетикою книг. Можливо, саме тут ви захочете створити свій перший або черговий шедевр!

 

Кам'яна симфонія інженера Гінзбурга

 

4 липні 2026 року виповнюється рівно 150 років від дня народження Олександра Марковича Гінзбурга — видатного дослідника, що став одним із перших зодчих, хто почав активно впроваджувати залізобетонні конструкції в архітектуру України. Український інженер, архітектор, педагог, вчений,  автор понад 120 будівель, зведених у стилях модерн і конструктивізм, Олександр Маркович Гінзбург народився 4 липня 1876 року в м. Слов’янську Ізюмського повіту Харківської губернії.

У 1877 році родина переїхала в м. Харків. З ранніх років батьки виховували в синові любов до музики та науки, навчали його іноземним мовам.  У 1886 р. Олександр Гінзбург вступив до 3-ї Харківської гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. У 1894-1898 рр. навчався на математичному факультеті Харківського університету. У 1899 р. удосконалював свої знання з математики на спеціальних курсах в Берлінському університеті. У 1900-1903 рр. навчався на інженерному факультеті Харківського технологічного інституту, по завершенні якого отримав спеціальність інженера-механіка та будівельника.

Плідну практичну діяльність архітектор розпочав у 1903 р. Олександр Гінзбург відкрив власне архітектурно-будівельне бюро, запроектував і побудував низку великих житлових, громадських і промислових споруд у м. Харкові, Сумах, Дніпропетровську, Полтаві, Великому Токмаку та інших містах. Він брав активну участь в архітектурних конкурсах і посідав призові місця. Серед конкурсних робіт Олександра Гінзбурга – театр-клуб в м. Катеринославі (нині Дніпро), розроблений у 1909 р. і прийнятий до будівництва у зв’язку зі своєю оригінальністю; клуб і театр у м. Луганську (1910); палац Пестерєва в Лівадії (1910); санаторій в м. Кисловодську (1913); Будинок приїжджих у м. Костянтинівці (1926); Опера в м. Харкові (1936); Палац правосуддя в м. Софії (1912-1913). У 1916 р. Олександр Маркович склав топографічний план Харкова із зазначенням фактичних розмірів міста і нових поселень за межами міста.

У довоєнні роки архітектор розробив декілька великих архітектурних проектів, серед яких реалізовані: селище Костянтинівських заводів (1926), скляний і пляшковий заводи в м. Костянтинівці (1921-1927), реконструкція швейної фабрики ім. Тінякова в місті Харкові. Архітектор розробив низку винаходів, які були запатентовані та запроваджені на практиці: збірні будинки із залізобетону, дерева, скла, просторова дерев’яна фанера. Крім них Олександр Гінзбург розробив винаходи, опубліковані для загального користування: заморожений бетон (1905), будівництво гребель без опалубки (1931), збірний залізобетон (1926), склепіння та куполи великих прогонів (1936), металізація поверхонь (1932), розвиток і генеалогія архітектурних стилів (1913-1918), архітектурна композиція та критика (1927-1930). Олександр Гінзбург –автор великої кількості теоретичний праць. Загалом він опублікував понад 100 друкованих праць, у тому числі друковані курси з техніки обмірів у будівництві. У статтях він досліджував низку питань архітектурно-будівельної науки: давав конструктивні пропозиції, розробляв нові методи, ідеї та конструкції.

Відділ технічної літератури ТОУНБ пропонує ознайомитися з літературою на дану тематику, яка є у фонді відділу.

Стиль крізь призму століть: еволюція сонцезахисних окулярів

              

27 червня щороку відзначають День сонцезахисних окулярів, щоб підвищувати обізнаність стосовно необхідності захисту очей від сонячного опромінення. 

 Сонцезахисні окуляри є одним з найбільш популярних аксесуарів у світі. Вони не лише захищають наші очі від шкідливого впливу ультрафіолетових променів, але й служать символом стилю та статусу. Їхня історія багата на цікаві моменти, а сучасний ринок пропонує нескінченну кількість варіантів для кожного смаку.

Перші прототипи сучасних сонцезахисних окулярів з'явилися ще в Давньому Римі. Імператор Нерон використовував поліровані смарагди для захисту очей під час перегляду гладіаторських боїв. У XIII столітті в Китаї судді носили пластини з темного кварцу, але не для захисту від сонця, а щоб приховати свої емоції під час судових засідань.

У XVIII столітті сонцезахисні окуляри вперше почали широко використовувати в Європі. Вони виконували як захисну функцію, так і слугували символом елітності. Люди усвідомлювали важливість захисту очей, і цей аксесуар набув популярності серед аристократії.

У 1920-х роках сонцезахисні окуляри стали модним аксесуаром завдяки бренду Foster Grant. Голлівудські зірки почали носити їх, підкреслюючи свій стиль. З того часу окуляри стали невід'ємною частиною індустрії моди.

У 1936 році компанія Bausch & Lomb розробила окуляри Ray-Ban спеціально для пілотів. Ці окуляри мали усувати сліпуче сонячне світло та забезпечувати чіткість зору під час польотів. Модель, відома як Aviator, стала культовою і популярною серед широкої публіки.

Сонцезахисні окуляри стали важливим елементом навіть у космосі. Астронавти використовують спеціальні моделі, які захищають очі від ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання. Це ще раз підкреслює важливість якісного захисту очей.

Лінзи з ультрафіолетовим захистом запобігають серйозним захворюванням очей, таким як катаракта чи дегенерація сітківки. Водночас темні окуляри без UV-захисту можуть бути небезпечними, оскільки вони сприяють розширенню зіниці, що дозволяє пропускати більше шкідливого випромінювання.

Деякі моделі сонцезахисних окулярів стали справжніми іконами стилю. Наприклад, Wayfarer асоціюються з епохою рок-н-ролу, а Aviator — з авіацією. Ці моделі увійшли в історію моди як символи певних культурних періодів.

Сьогодні ринок пропонує величезну різноманітність сонцезахисних окулярів. Вони доступні в різних стилях, від класичних до авангардних, і дозволяють кожному висловити свою індивідуальність. Крім того, сучасні технології дозволяють створювати окуляри з інноваційними лінзами для ще більшого захисту та комфорту.

 З нагоди дня сонцезахисних окулярів працівники відділу технічної літератури ТОУНБ запрошують своїх шанувальників ознайомитись з книжковими документами, які занурять Вас в історію, розкажуть як і чому з'явилися перші окуляри, і як вони змінювалися з плином часу. Ви дізнаєтеся багато нового про перші сонцезахисні окуляри і зрозумієте, як вони вплинули на сучасну моду, медицину і навіть культуру в цілому. Також Ви  зможете порівняти  різні моделі та прототипи перших окулярів, та дізнатись, як сучасні технології допомагають нам реконструювати стародавні артефакти.

 

 

Борис Грабовський — піонер на ниві світового телебачення ( До 125–річниці з дня народження)

          

Борис Грабовський — людина, без якої не відбулася б телевізійна доба. Син відомого українського поета, він стояв у першоджерел одного з найбільших винаходів людства 20 століття — електронної системи телебачення.

Винахідник запатентував, реалізував на практиці, продемонстрував телевізійне обладнання, за допомогою якого першим у світі здійснив безпровідну передачу на відстань рухомого зображення. Телебачення: нині буденна для людства річ. А майже 100 років тому це радше здавалося фантастикою. Науковці й ентузіасти з усіх країн світу працювали над створенням «дальнобачення», однак зробити одне з найбільших винаходів ХХ ст., створити електронну систему передачі на відстань рухомого зображення, вдалося саме українцю – Борису Грабовському!

 10  фактів з життя генія телебачення:

Був сином видатного українського поета Павла Грабовського. Ім’я Борис отримав на честь українського мовознавця Бориса Грінченка, з яким близько товаришував його батько. Ще в дитинстві навчився виготовляти вибухові речовини для феєрверків, стріляти з вогнепальної зброї, захоплювався конструюванням. Живучи поблизу будинку для сліпих і спостерігаючи за цими людьми, винайшов віброфосфенний апарат “Камертонний телефот” для бачення сліпих та апарат для глухонімих. За освітою був педагогом. Закінчив Киргизький державний педінститут. Викладав фізику, згодом вів гуртки моделювання. Перш ніж здійснити своє найбільше відкриття, Борис Грабовський декілька разів облишав дослідження. Перешкодами на шляху вченого були: брак коштів, непорозуміння з радянською владою, політичні переслідування родини. 26 липня 1928 на практиці реалізував ідею електронного передавача на відстані (телефота), зробивши одне з найбільших  винаходів XX ст., що має наймасовіше використання. Серед винаходів Бориса Грабовського були: малолітражний вертоліт і планер. Загалом ‒ 50 авторських свідоцтва на винаходи і 12 патентів. Учений був прекрасним лектором і оповідачем, автором кількох науково-фантастичних романів, казок. Першість Грабовського у створенні телевізійної передачі за допомогою електронних телевізійних пристроїв визнав увесь світ, зокрема й такі організації, як ЮНЕСКО. Це було одне з найбільших винаходів XX століття. І коли вмикаєте телевізор, згадайте, що до цього дива причетний наш земляк — Борис Грабовський.

Докладніше про історію відкриття Б. Грабовського ви зможете  прочитати в книгах та публікаціях у періодичних виданнях, які зберігаються у фонді відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

 

 

Книжкова знахідка

Пропонуємо вашій увазі огляд книги Алекса Сучжон-Кім «Гаджет - залежність», що стала незамінним путівником для всіх, хто прагне зрозуміти, як технології формують наше сьогодення та як не втрати себе в їхньому вирі.

Запрошуємо до перегляду!

13 червня — День швейної машинки

Незважаючи на те, що це неофіційне свято, відзначають його у всьому світі. День швейної машинки нерозривно пов'язаний з історією її появи.

Саме в цей день в 1790 році англійський винахідник Томас Сейнт запатентував конструкцію першої швейної машинки, яка ознаменувала початок революції в текстильній промисловості і стала для багатьох господинь обов'язковим інвентарем в будинку. Необхідно відзначити, що винахід Сейнта не набув широкого поширення.

Знадобилося ще 14 років, перш ніж перша робоча швейна машина була створена в 1804 році, і ще 15 років, перш ніж швейні машини стали доступними для споживачів. Дивно, але в 1874 році Вільям Ньютон Вілсон знайшов малюнки і креслення Сейнта в Лондонському патентному бюро і побудував робочу модель швейної машинки, яка в даний час належить Лондонському музею науки. А першу практичну і зручну у використанні швейну машину створив француз Бартелемі Тімон в 1830 році і відкрив першу в світі швейну фабрику. Однак французькі кравці спалили його швейну фабрику, тому що вважали, що його винахід позбавить їх роботи.

Перші швейні машинки були одним із символів промислової революції, ілюструючи перехід від ручного виробництва до автоматизованого. Колись жінки витрачали багато часу на шиття вручну, і винахід швейної машини допоміг вивільнити їм час для інших домашніх справ. Різні винахідники вдосконалювали конструкцію швейної машини, створюючи більш складні і одночасно зручні у використанні пристрої.

Перша комерційно успішна швейна машина (це була машинка Ісаака Зінгера) була запущена у виробництво в 1850-х роках. Зінгер не винайшов швейну машину і ніколи не стверджував, що зробив це. До 1850 року, коли з'явилася його перша швейна машина, вже існував ряд моделей. Зінгер витратив на подолання наявних у цих моделей конструктивних недоліків десять днів, які зробили винахідника багатієм. Він розташував човник горизонтально, запропонував столик-дошку для тканини і ніжку-тримач голки. Також він забезпечив машину ножною педаллю для приводу. Ці нововведення стали базовою схемою швейної машини на довгі роки.

В даний час побутові швейні машини втратили свою популярність, так як більшість людей вважають за краще купувати готовий одяг. Але таке свято, як День швейної машинки не втратить своєї актуальності ще довгі роки. Якби не винахід швейної машини, було б набагато важче виготовляти одяг, так як його все одно треба було б шити вручну.

Тож запрошуємо до читального залу відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, де ви  познайомитеся з книгами з крою та шиття, викройками цікавих модних фасонів одягу, матеріалами про діяльність та життя відомих дизайнерів. На наших майстер класах, що проводяться у рамках занять творчого клубу «Натхнення» можна зустрітись з майстринями, які розкриють для вас нюанси та секрети шиття як для новачків, так і для тих, хто вже не перший день освоює це мистецтво, отримаєте поради, рекомендації та інші приємні сюрпризи. 

Всесвітній день модерну – щорічне свято, що відзначається 10 червня.

                         

 Модерн – стильовий напрям в архітектурі й декоративно-вжитковому мистецтві Європи та Америки наприкінці XIX - на початку XX ст. У різних країнах стиль має інші назви: ар-нуво у Франції, Бельгії, югендстиль у Німеччині, сецесіон  в  Австрії.

Становлення модерну тісно пов’язане з бурхливим розвитком індустріального суспільства. Представники цього напряму прагнули створити принципово нове мистецтво, відмовляючись від історичних стилізацій та еклектики. Вони свідомо використовували примхливі, динамічні форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії й вільного планування. Завдяки новим технічним і конструктивним можливостям з’являлися незвичайні, виразно індивідуалізовані споруди, де кожен елемент підпорядковувався єдиній образно-символічній концепції та орнаментальному ритму.

Найяскравіше принципи модерну використовував Ле Корбюзьє. Представниками стилю також були видатні архітектори: В. Гропіус, Місс ван дер Рое, П. Беренс, А. Гауді, О. Вагнер, Й. Ольбріх, Ф. Шехтель.
В Україні цей напрям набув своєрідних рис, певних особливостей, що стало основою виокремлення його в окремий напрям – український архітектурний модерн. Виділяють два етапи розвитку модерну в Україні: ранній  і пізній.

На теренах України існувало кілька основних шкіл модерну: київська, харківська, одеська і львівська, кожна з яких відзначалася своїми особливостями.

Серед всіх, київська школа, займала особливе місце. Вона виявилася певною мірою віддаленою від інших архітектурних шкіл, формуючись під впливом місцевих традицій. Саме тому, київський модерн відзначається більшою еклектичністю, ніж львівський чи харківський. Найбільшого поширення набув зрілий раціоналістичний модерн із використанням оздоблення. Поряд із ним зустрічаються й приклади декоративного стилю з об’ємним і площинним оформленням, національно-романтичного напрямку.

Найвидатнішими архітекторами київського модерну вважаються В. Городецький, І. Ледоховський, Е. Брадтман, В. Кричевський, В. Безсмертний та інші.

Пам’ятники модерну, незалежно від того, де вони знаходяться, – в Києві чи Парижі, завжди легко впізнати. Вони вражають, перш за все, своїми динамічними силуетами, дивовижним орнаментом, основою котрого стає лінія «удар батога», схожа на сплетення рослин або морські хвилі. Побачити цю лінію можна у вигинах металу, віконних прорізах та балконах.

Хоча архітектори модерну ніколи не відтворювали природні елементи буквально, створені ними форми наділені таким динамізмом, що здаються живими. Мабуть, у цьому й полягає секрет вічної молодості модерну. Він приваблює людей, які втомилися від прямокутних форм "кам'яних джунглів" і підсвідомо прагнуть витончених та плавних ліній первозданної природи.

Запрошуємо вас до читального залу відділу технічної літератури ТОУНБ, де представлені видання, що розкривають розуміння стилю модерн у будівництві, архітектурі, ландшафтному дизайну та елементах одягу.

 

Диво на колесах

 

Святкування Всесвітнього дня велосипеда щорічно 3 червня було засноване резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 12 квітня 2018 року. Ініціатором заснування свята став соціолог Лешек Сібільський разом зі своїми студентами. Сібільский та його учні провели медіакампанію, в якій намагались звернути увагу на велосипед не лише як на засіб поліпшення фізичного і психічного здоров’я, але й на формування в суспільстві культури руху на велосипеді та підвищення безпеки на дорозі. Співавторами документу виступили 56 країн світу. Таким чином, ООН закликала держави приділяти велосипеду належне місце в стратегіях розвитку регіонів.

Найбільшим попитом велосипеди користуються у Нідерландах (їх має 90% населення). Після Нідерландів йде Данія, де цей транспорт має понад 80% людей. На третьому місці — Німеччина, де на велосипедах їздять більше 75% мешканців. Велосипед винайшов знаменитий німецький винахідник барон Карл фон Дрез (1785-1851). Сам вчений називав свій винахід «біговою машиною», а пізніше він став відомим як «дрезина» або «велосипед». Щоб на ньому пересуватися, потрібно було відштовхуватися ногами від землі. Педалі на ньому з'явилися набагато пізніше - лише в 1864 році. Перша поїздка на новому засобі пересування була зроблена Дрезом в 1817 році. Відстань від Мангейма до Рейнау (близько 7 км) він подолав менш ніж за 1 годину, пересуваючись зі швидкістю близько 9 миль на годину - в той час як кінна пошта долала цей шлях за 4 години.

Слід згадати основні етапи удосконалення велосипеда:

- У 1853 р француз П'єр Мішо запатентував педальний привід, прикріплений до переднього колеса. У тому числі велосипед обзавівся підпружиненим сідлом і гальмом.
- Каупер розробив нову конструкцію колеса зі спицями. Через рік після цієї події в Парижі фірма «Мейер і Ко» розпочала виробництво велосипедів з ланцюгом - так званим ланцюговим приводом на заднє колесо.

- У 1888 році шотландець Джон Бойд Данлоп винайшов надувні шини з каучуку. Вони були технічно досконалішими і набули широкого поширення.
- У 1898 були винайдені педальні гальма і механізм вільного ходу, що дозволяє не обертати педалі, коли велосипед котиться сам. У ті ж роки винайшли і ручні гальма, але широке застосування вони знайшли не відразу.

У 2005 році за підсумками опитування громадської думки в Великобританії велосипед визнано найбільшим винаходом XIX століття. За велосипед проголосувало більше опитаних, ніж за всі інші винаходи разом узяті. Винахід велосипеда стоїть в одному ряду з винаходом автомобіля.

 Сьогодні розвиток велосипедної індустрії не стоїть на місці. Ми стаємо свідками появи нових видів велосипедів – пляжних, зимових, велосамокатів.

Всесвітньо відомі виробники автомобілів (BMW, MERCEDES-BENZ, PEUGEOT, VOLKSWAGEN) стали випускати велосипеди під своєю маркою.

Велосипед – простий, недорогий, надійний і екологічно чистий вид транспорту, який використовується вже два століття. Він не тільки допомагає людям вести здоровий спосіб життя, але і сприяє дбайливому ставленню до навколишнього середовища. Пропонуємо цікаву подорож сторінками книг та публікацій у періодичних виданнях з історії такого корисного винаходу, як велосипед.

 

«Чиста питна вода — наше життя»: запрошуємо на книжкову виставку!

 

Вода — це найпростіша і водночас найцінніша речовина на планеті. Вона дарує життя, підтримує наше здоров'я та формує майбутнє всього людства. Але чи замислювалися ви, який складний шлях долає крапля води, перш ніж потрапити до нашої склянки? І чому збереження її чистоти — це обов'язок кожного з нас?

Запрошуємо всіх читачів та мешканців міста відвідати нашу нову тематичну книжкову виставку «Чиста питна вода — наше життя», яка організована у відділі технічної літератури ТОУНБ.

Що ви дізнаєтеся на виставці:

Як якість питної води впливає на наш організм, імунітет та довголіття, з якими проблемами стикаються водні ресурси України та світу сьогодні, як правильно очищувати воду в домашніх умовах та раціонально її використовувати, дивовижні наукові факти про диво-властивості води.

На полицях ви знайдете науково-популярні видання, енциклопедії, практичні довідники та яскраві ілюстровані книги, які будуть цікаві як дорослим, так і найменшим читачам.

Збережемо воду разом — заради життя на Землі!

 

Творчий клуб «Натхнення»: «Душа народу в кожному візерунку»

 

У читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ відбулося чергове засідання творчого клубу «Натхнення» під назвою «Душа народу в кожному візерунку», приурочене до Всесвітнього Дня вишиванки - одного з найяскравіших і найпатріотичніших свят.  Це свято об'єднує українців по всьому світу, нагадуючи нам про наші коріння, традиції та багатогранну культуру.

Нині вишиванка переживає піднесення і відродження, бо українці згуртувалися у підтримці власних традицій. Елементи візерунків все частіше використовують в дизайні одягу не лише українців. Носити вишиванку стало не лише патріотично, а й модно та ексклюзивно.

Історія народної вишивки на Тернопільщині  іде коренями в глибину століть. Вишивка є складовою частиною народного костюма, активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишивкою прикрашали вбрання, рушники, серветки під ікони, скатертини, постільну білизну і навіть взуття. Але узори вишивок, як правило, були не тільки простими прикрасами, але й оберегами, які захищають від злих духів, хвороб, різних напастей тощо.

Кожен регіон України здавна славиться власними вишитими виробами. Борщівська вишивка — це не просто декоративне мистецтво. Це система знаків, символів, технік і змістів, яка формувалася століттями. У кожному стібку — код культури, емоція, історія. Її особливістю є переважання чорного кольору. За переказами, після однієї з кривавих навал, коли в селах залишилися самі жінки, вдови почали вишивати свої сорочки чорними нитками — на знак скорботи і пам’яті. І протягом семи поколінь цей чорний колір став не лише знаком жалоби, а й символом незламності, гідності, вірності традиції.

Сьогодні у нас відбулася особлива зустріч. Ми занурилися у дивовижний світ густих чорних узорів, які зберігають таємниці нашого краю. Майстер-клас із Борщівської вишивки провела чарівна Тетяна Сеник - майстриня народних художніх промислів, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, яка  навчила присутніх особливих узорів унікальної борщівської вишивки. На заході панувала неймовірна атмосфера, творчий настрій та запах автентичності. Учасники мали змогу не лише навчитися новим швам, а й відчути енергетику стародавнього ремесла. Щиро дякуємо пані Тетяні за професіоналізм, передачу досвіду та збереження нашої культурної спадщини.

На засіданні клубу були присутні: Іван Іванович Кузишин — провідний методист образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв Тернопільського обласного методичного центру народної творчості, заслужений майстер народної творчості України та учні і завідувачка бібліотеки  Тернопільської загальноосвітньої школи №23 Любов Дзецюх.

 

Творчий клуб «Натхнення»: «Душа народу в кожному візерунку» (19 травня)

 

19 травня 2026 року о 13.00 у рамках занять клубу «Натхнення» відбудеться творча зустріч на тему «Душа народу в кожному візерунку» та майстер-клас із майстринею народних художніх промислів художньої вишивки, майстринею ГО «Школа борщівської народної сорочки» —Тетяною Сеник.

Організатори заходу – відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ і Тернопільський обласний методичний центр народної творчості.

Творчий клуб «Натхнення»: творча зустріч та майстер-клас «Лялька-мотанка: вухастий талісман зайчик»

 

12 травня 2026 року у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася творча зустріч та майстер-клас з майстринею народних художніх промислів Марією Баліцькою на тему «Лялька-мотанка: вухастий оберіг зайчик». З давніх-давен наші предки вірили, що мотанка, створена власними руками, з добрими думками та любов'ю, захищає від усього злого, приносить здоров’я та щастя в оселю. Цей зайчик — це не просто забавка, а оберіг роду. Його назва «мотанка» походить від слова «мотати», тому  учасники працюють без голки, лише змотуючи тканину та перев’язуючи її нитками.

Виготовлення ляльок – цікавий творчий процес, що захоплює не лише дітей, а й дорослих. Щоб лялька вийшла справді красивою, потрібно докласти трохи зусиль і фантазії. Створювати вироби своїми руками – досить цікавий процес, який занурює навіть  дорослих людей у дитинство. Таке проведення часу  розвиває уважність, сприяє залученню до праці, порядку й акуратності.

Гість заходу – талановита майстриня народних художніх промислів, яка займається виготовленням аматорських ляльок – Марія Баліцька,

Чи можна поєднати рукоділля, поезію та спів? Сьогодні ми довели — не просто можна, а треба! Провели майстер-клас із виготовлення народної ляльки-мотанки «Зайчик». Це проста, але дуже сильна лялька, яку раніше давали дітям як оберіг та іграшку. Але замість звичного фонового шуму — простір наповнився власними віршами майстрині  пані Марії та щирими піснями. Уявіть: руки мотають нитку, а вуха насолоджуються поетичним словом… Такий формат дозволив кожному учаснику не лише забрати додому унікальний оберіг, а й наповнитися натхненням та спокоєм. Традиції живуть, поки ми їх творимо!

Помилуватись цією красою, зануритись у світ прекрасного сьогодні змогли учні, вчителі та завідувачка бібліотеки загальноосвітньої школи №23.

Ми прагнули зробити нашу зустріч цікавою і корисною. Сподіваємось, що всі присутні отримали великий заряд енергії та гарний настрій.