Стиль крізь призму століть: еволюція сонцезахисних окулярів

              

27 червня щороку відзначають День сонцезахисних окулярів, щоб підвищувати обізнаність стосовно необхідності захисту очей від сонячного опромінення. 

 Сонцезахисні окуляри є одним з найбільш популярних аксесуарів у світі. Вони не лише захищають наші очі від шкідливого впливу ультрафіолетових променів, але й служать символом стилю та статусу. Їхня історія багата на цікаві моменти, а сучасний ринок пропонує нескінченну кількість варіантів для кожного смаку.

Перші прототипи сучасних сонцезахисних окулярів з'явилися ще в Давньому Римі. Імператор Нерон використовував поліровані смарагди для захисту очей під час перегляду гладіаторських боїв. У XIII столітті в Китаї судді носили пластини з темного кварцу, але не для захисту від сонця, а щоб приховати свої емоції під час судових засідань.

У XVIII столітті сонцезахисні окуляри вперше почали широко використовувати в Європі. Вони виконували як захисну функцію, так і слугували символом елітності. Люди усвідомлювали важливість захисту очей, і цей аксесуар набув популярності серед аристократії.

У 1920-х роках сонцезахисні окуляри стали модним аксесуаром завдяки бренду Foster Grant. Голлівудські зірки почали носити їх, підкреслюючи свій стиль. З того часу окуляри стали невід'ємною частиною індустрії моди.

У 1936 році компанія Bausch & Lomb розробила окуляри Ray-Ban спеціально для пілотів. Ці окуляри мали усувати сліпуче сонячне світло та забезпечувати чіткість зору під час польотів. Модель, відома як Aviator, стала культовою і популярною серед широкої публіки.

Сонцезахисні окуляри стали важливим елементом навіть у космосі. Астронавти використовують спеціальні моделі, які захищають очі від ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання. Це ще раз підкреслює важливість якісного захисту очей.

Лінзи з ультрафіолетовим захистом запобігають серйозним захворюванням очей, таким як катаракта чи дегенерація сітківки. Водночас темні окуляри без UV-захисту можуть бути небезпечними, оскільки вони сприяють розширенню зіниці, що дозволяє пропускати більше шкідливого випромінювання.

Деякі моделі сонцезахисних окулярів стали справжніми іконами стилю. Наприклад, Wayfarer асоціюються з епохою рок-н-ролу, а Aviator — з авіацією. Ці моделі увійшли в історію моди як символи певних культурних періодів.

Сьогодні ринок пропонує величезну різноманітність сонцезахисних окулярів. Вони доступні в різних стилях, від класичних до авангардних, і дозволяють кожному висловити свою індивідуальність. Крім того, сучасні технології дозволяють створювати окуляри з інноваційними лінзами для ще більшого захисту та комфорту.

 З нагоди дня сонцезахисних окулярів працівники відділу технічної літератури ТОУНБ запрошують своїх шанувальників ознайомитись з книжковими документами, які занурять Вас в історію, розкажуть як і чому з'явилися перші окуляри, і як вони змінювалися з плином часу. Ви дізнаєтеся багато нового про перші сонцезахисні окуляри і зрозумієте, як вони вплинули на сучасну моду, медицину і навіть культуру в цілому. Також Ви  зможете порівняти  різні моделі та прототипи перших окулярів, та дізнатись, як сучасні технології допомагають нам реконструювати стародавні артефакти.

 

 

Борис Грабовський — піонер на ниві світового телебачення ( До 125–річниці з дня народження)

          

Борис Грабовський — людина, без якої не відбулася б телевізійна доба. Син відомого українського поета, він стояв у першоджерел одного з найбільших винаходів людства 20 століття — електронної системи телебачення.

Винахідник запатентував, реалізував на практиці, продемонстрував телевізійне обладнання, за допомогою якого першим у світі здійснив безпровідну передачу на відстань рухомого зображення. Телебачення: нині буденна для людства річ. А майже 100 років тому це радше здавалося фантастикою. Науковці й ентузіасти з усіх країн світу працювали над створенням «дальнобачення», однак зробити одне з найбільших винаходів ХХ ст., створити електронну систему передачі на відстань рухомого зображення, вдалося саме українцю – Борису Грабовському!

 10  фактів з життя генія телебачення:

Був сином видатного українського поета Павла Грабовського. Ім’я Борис отримав на честь українського мовознавця Бориса Грінченка, з яким близько товаришував його батько. Ще в дитинстві навчився виготовляти вибухові речовини для феєрверків, стріляти з вогнепальної зброї, захоплювався конструюванням. Живучи поблизу будинку для сліпих і спостерігаючи за цими людьми, винайшов віброфосфенний апарат “Камертонний телефот” для бачення сліпих та апарат для глухонімих. За освітою був педагогом. Закінчив Киргизький державний педінститут. Викладав фізику, згодом вів гуртки моделювання. Перш ніж здійснити своє найбільше відкриття, Борис Грабовський декілька разів облишав дослідження. Перешкодами на шляху вченого були: брак коштів, непорозуміння з радянською владою, політичні переслідування родини. 26 липня 1928 на практиці реалізував ідею електронного передавача на відстані (телефота), зробивши одне з найбільших  винаходів XX ст., що має наймасовіше використання. Серед винаходів Бориса Грабовського були: малолітражний вертоліт і планер. Загалом ‒ 50 авторських свідоцтва на винаходи і 12 патентів. Учений був прекрасним лектором і оповідачем, автором кількох науково-фантастичних романів, казок. Першість Грабовського у створенні телевізійної передачі за допомогою електронних телевізійних пристроїв визнав увесь світ, зокрема й такі організації, як ЮНЕСКО. Це було одне з найбільших винаходів XX століття. І коли вмикаєте телевізор, згадайте, що до цього дива причетний наш земляк — Борис Грабовський.

Докладніше про історію відкриття Б. Грабовського ви зможете  прочитати в книгах та публікаціях у періодичних виданнях, які зберігаються у фонді відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

 

 

Книжкова знахідка

Пропонуємо вашій увазі огляд книги Алекса Сучжон-Кім «Гаджет - залежність», що стала незамінним путівником для всіх, хто прагне зрозуміти, як технології формують наше сьогодення та як не втрати себе в їхньому вирі.

Запрошуємо до перегляду!

13 червня — День швейної машинки

Незважаючи на те, що це неофіційне свято, відзначають його у всьому світі. День швейної машинки нерозривно пов'язаний з історією її появи.

Саме в цей день в 1790 році англійський винахідник Томас Сейнт запатентував конструкцію першої швейної машинки, яка ознаменувала початок революції в текстильній промисловості і стала для багатьох господинь обов'язковим інвентарем в будинку. Необхідно відзначити, що винахід Сейнта не набув широкого поширення.

Знадобилося ще 14 років, перш ніж перша робоча швейна машина була створена в 1804 році, і ще 15 років, перш ніж швейні машини стали доступними для споживачів. Дивно, але в 1874 році Вільям Ньютон Вілсон знайшов малюнки і креслення Сейнта в Лондонському патентному бюро і побудував робочу модель швейної машинки, яка в даний час належить Лондонському музею науки. А першу практичну і зручну у використанні швейну машину створив француз Бартелемі Тімон в 1830 році і відкрив першу в світі швейну фабрику. Однак французькі кравці спалили його швейну фабрику, тому що вважали, що його винахід позбавить їх роботи.

Перші швейні машинки були одним із символів промислової революції, ілюструючи перехід від ручного виробництва до автоматизованого. Колись жінки витрачали багато часу на шиття вручну, і винахід швейної машини допоміг вивільнити їм час для інших домашніх справ. Різні винахідники вдосконалювали конструкцію швейної машини, створюючи більш складні і одночасно зручні у використанні пристрої.

Перша комерційно успішна швейна машина (це була машинка Ісаака Зінгера) була запущена у виробництво в 1850-х роках. Зінгер не винайшов швейну машину і ніколи не стверджував, що зробив це. До 1850 року, коли з'явилася його перша швейна машина, вже існував ряд моделей. Зінгер витратив на подолання наявних у цих моделей конструктивних недоліків десять днів, які зробили винахідника багатієм. Він розташував човник горизонтально, запропонував столик-дошку для тканини і ніжку-тримач голки. Також він забезпечив машину ножною педаллю для приводу. Ці нововведення стали базовою схемою швейної машини на довгі роки.

В даний час побутові швейні машини втратили свою популярність, так як більшість людей вважають за краще купувати готовий одяг. Але таке свято, як День швейної машинки не втратить своєї актуальності ще довгі роки. Якби не винахід швейної машини, було б набагато важче виготовляти одяг, так як його все одно треба було б шити вручну.

Тож запрошуємо до читального залу відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, де ви  познайомитеся з книгами з крою та шиття, викройками цікавих модних фасонів одягу, матеріалами про діяльність та життя відомих дизайнерів. На наших майстер класах, що проводяться у рамках занять творчого клубу «Натхнення» можна зустрітись з майстринями, які розкриють для вас нюанси та секрети шиття як для новачків, так і для тих, хто вже не перший день освоює це мистецтво, отримаєте поради, рекомендації та інші приємні сюрпризи. 

Всесвітній день модерну – щорічне свято, що відзначається 10 червня.

                         

 Модерн – стильовий напрям в архітектурі й декоративно-вжитковому мистецтві Європи та Америки наприкінці XIX - на початку XX ст. У різних країнах стиль має інші назви: ар-нуво у Франції, Бельгії, югендстиль у Німеччині, сецесіон  в  Австрії.

Становлення модерну тісно пов’язане з бурхливим розвитком індустріального суспільства. Представники цього напряму прагнули створити принципово нове мистецтво, відмовляючись від історичних стилізацій та еклектики. Вони свідомо використовували примхливі, динамічні форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії й вільного планування. Завдяки новим технічним і конструктивним можливостям з’являлися незвичайні, виразно індивідуалізовані споруди, де кожен елемент підпорядковувався єдиній образно-символічній концепції та орнаментальному ритму.

Найяскравіше принципи модерну використовував Ле Корбюзьє. Представниками стилю також були видатні архітектори: В. Гропіус, Місс ван дер Рое, П. Беренс, А. Гауді, О. Вагнер, Й. Ольбріх, Ф. Шехтель.
В Україні цей напрям набув своєрідних рис, певних особливостей, що стало основою виокремлення його в окремий напрям – український архітектурний модерн. Виділяють два етапи розвитку модерну в Україні: ранній  і пізній.

На теренах України існувало кілька основних шкіл модерну: київська, харківська, одеська і львівська, кожна з яких відзначалася своїми особливостями.

Серед всіх, київська школа, займала особливе місце. Вона виявилася певною мірою віддаленою від інших архітектурних шкіл, формуючись під впливом місцевих традицій. Саме тому, київський модерн відзначається більшою еклектичністю, ніж львівський чи харківський. Найбільшого поширення набув зрілий раціоналістичний модерн із використанням оздоблення. Поряд із ним зустрічаються й приклади декоративного стилю з об’ємним і площинним оформленням, національно-романтичного напрямку.

Найвидатнішими архітекторами київського модерну вважаються В. Городецький, І. Ледоховський, Е. Брадтман, В. Кричевський, В. Безсмертний та інші.

Пам’ятники модерну, незалежно від того, де вони знаходяться, – в Києві чи Парижі, завжди легко впізнати. Вони вражають, перш за все, своїми динамічними силуетами, дивовижним орнаментом, основою котрого стає лінія «удар батога», схожа на сплетення рослин або морські хвилі. Побачити цю лінію можна у вигинах металу, віконних прорізах та балконах.

Хоча архітектори модерну ніколи не відтворювали природні елементи буквально, створені ними форми наділені таким динамізмом, що здаються живими. Мабуть, у цьому й полягає секрет вічної молодості модерну. Він приваблює людей, які втомилися від прямокутних форм "кам'яних джунглів" і підсвідомо прагнуть витончених та плавних ліній первозданної природи.

Запрошуємо вас до читального залу відділу технічної літератури ТОУНБ, де представлені видання, що розкривають розуміння стилю модерн у будівництві, архітектурі, ландшафтному дизайну та елементах одягу.

 

Диво на колесах

 

Святкування Всесвітнього дня велосипеда щорічно 3 червня було засноване резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 12 квітня 2018 року. Ініціатором заснування свята став соціолог Лешек Сібільський разом зі своїми студентами. Сібільский та його учні провели медіакампанію, в якій намагались звернути увагу на велосипед не лише як на засіб поліпшення фізичного і психічного здоров’я, але й на формування в суспільстві культури руху на велосипеді та підвищення безпеки на дорозі. Співавторами документу виступили 56 країн світу. Таким чином, ООН закликала держави приділяти велосипеду належне місце в стратегіях розвитку регіонів.

Найбільшим попитом велосипеди користуються у Нідерландах (їх має 90% населення). Після Нідерландів йде Данія, де цей транспорт має понад 80% людей. На третьому місці — Німеччина, де на велосипедах їздять більше 75% мешканців. Велосипед винайшов знаменитий німецький винахідник барон Карл фон Дрез (1785-1851). Сам вчений називав свій винахід «біговою машиною», а пізніше він став відомим як «дрезина» або «велосипед». Щоб на ньому пересуватися, потрібно було відштовхуватися ногами від землі. Педалі на ньому з'явилися набагато пізніше - лише в 1864 році. Перша поїздка на новому засобі пересування була зроблена Дрезом в 1817 році. Відстань від Мангейма до Рейнау (близько 7 км) він подолав менш ніж за 1 годину, пересуваючись зі швидкістю близько 9 миль на годину - в той час як кінна пошта долала цей шлях за 4 години.

Слід згадати основні етапи удосконалення велосипеда:

- У 1853 р француз П'єр Мішо запатентував педальний привід, прикріплений до переднього колеса. У тому числі велосипед обзавівся підпружиненим сідлом і гальмом.
- Каупер розробив нову конструкцію колеса зі спицями. Через рік після цієї події в Парижі фірма «Мейер і Ко» розпочала виробництво велосипедів з ланцюгом - так званим ланцюговим приводом на заднє колесо.

- У 1888 році шотландець Джон Бойд Данлоп винайшов надувні шини з каучуку. Вони були технічно досконалішими і набули широкого поширення.
- У 1898 були винайдені педальні гальма і механізм вільного ходу, що дозволяє не обертати педалі, коли велосипед котиться сам. У ті ж роки винайшли і ручні гальма, але широке застосування вони знайшли не відразу.

У 2005 році за підсумками опитування громадської думки в Великобританії велосипед визнано найбільшим винаходом XIX століття. За велосипед проголосувало більше опитаних, ніж за всі інші винаходи разом узяті. Винахід велосипеда стоїть в одному ряду з винаходом автомобіля.

 Сьогодні розвиток велосипедної індустрії не стоїть на місці. Ми стаємо свідками появи нових видів велосипедів – пляжних, зимових, велосамокатів.

Всесвітньо відомі виробники автомобілів (BMW, MERCEDES-BENZ, PEUGEOT, VOLKSWAGEN) стали випускати велосипеди під своєю маркою.

Велосипед – простий, недорогий, надійний і екологічно чистий вид транспорту, який використовується вже два століття. Він не тільки допомагає людям вести здоровий спосіб життя, але і сприяє дбайливому ставленню до навколишнього середовища. Пропонуємо цікаву подорож сторінками книг та публікацій у періодичних виданнях з історії такого корисного винаходу, як велосипед.

 

«Чиста питна вода — наше життя»: запрошуємо на книжкову виставку!

 

Вода — це найпростіша і водночас найцінніша речовина на планеті. Вона дарує життя, підтримує наше здоров'я та формує майбутнє всього людства. Але чи замислювалися ви, який складний шлях долає крапля води, перш ніж потрапити до нашої склянки? І чому збереження її чистоти — це обов'язок кожного з нас?

Запрошуємо всіх читачів та мешканців міста відвідати нашу нову тематичну книжкову виставку «Чиста питна вода — наше життя», яка організована у відділі технічної літератури ТОУНБ.

Що ви дізнаєтеся на виставці:

Як якість питної води впливає на наш організм, імунітет та довголіття, з якими проблемами стикаються водні ресурси України та світу сьогодні, як правильно очищувати воду в домашніх умовах та раціонально її використовувати, дивовижні наукові факти про диво-властивості води.

На полицях ви знайдете науково-популярні видання, енциклопедії, практичні довідники та яскраві ілюстровані книги, які будуть цікаві як дорослим, так і найменшим читачам.

Збережемо воду разом — заради життя на Землі!