150 років Франсуа Огюста Віктора Гриньяра - французького хіміка, лауреата Нобелівської премії з хімії

 

Віктор Гриньяра народився в м. Шербурі в родині Теофіла Анрі Гриньяра і Марі Гриньяр. Його батько шив вітрила, згодом став майстром. Хлопчик відвідував Шербурський ліцей і рано проявив неабиякий інтелект. Отримання стипендії після закінчення школи дозволило йому вивчати математику в Клуні. Коли ця школа два роки опісля була закрита, він перейшов в Ліонський університет, який і закінчив у 1892 р. В цей же час його друг і однокурсник по школі в Клуні розвинув  інтерес до хімії і в 1894 р.  став асистентом хімічного факультету в університеті. Швидко проявивши свої здібності у цій галузі  Гріньяр. у 1898 р. отримав ступінь магістра з фізичним наукам, в тому ж році він став старшим демонстратором у Філіпа Антуана Барб'є, керівника факультету Ліонського університету.  Барб'є почав досліджувати метод, в якому метал використовувався для переносу органічного радикала від однієї молекули до іншої Сполуки, які виходили після приєднання металу до одного або більше органічним радикалам (групи атомів, які залишаються незарядженими при протіканні реакцій), були названі металоорганічними сполуками. У той час було відомо, що єдині металоорганічні сполуки, що є ефективно переносяться агентами, - це органічні сполуки цинку. Цей процес, однак, був трудомістким, а одержувані результати не були стабільні . За кілька років до цього кілька німецьких хіміків замістили цинк магнієм, але отримали нестабільні з'єднання з низьким виходом, які в більшості своїй були нерозчинні в інертних розчинниках. Хоча магній з практичної точки зору був непридатний як агент, Барб'є вирішив використовувати його, підійшовши до цієї проблеми з іншого боку. Замість того щоб отримати  його з'єднання, як це робили німецькі експериментатори, він просто взяв два органічних речовини і провів реакцію в присутності магнію, і в такому варіанті реакція пройшла. Гріньяр. знав, що в XIX в англійські хіміки Едвард Френкланд і Джеймс Уонклін отримали  з'єднання при нагріванні органічних сполук разом з металом у присутності безводного ефіру. Знаючи, що магній більш легко вступає в реакції, ніж цинк, він припустив, що в реакцію подібного роду магній повинен вступати більш активно. Таке припущення було доведено, і він використовував цей метод для отримання різних металоорганічних сполук, причому деякі з них були отримані вперше.  У 1900 р. Г. опублікував результати своїх досліджень, за які йому в наступному році була присуджена докторський ступінь. Реакція Гриньяра - вершина його наукової кар'єри, вона застосовується в безлічі експериментів з органічної хімії. Використовуючи реакцію, названу його ім'ям, інші дослідники ефективно і просто змогли синтезувати широкий спектр органічних сполук.  У 1912 р. Г. була присуджена Нобелівська премія з хімії "за відкриття так званого реактиву Гриньяра, в останні роки істотно сприяв розвиткові органічної хімії ". Він розділив премію з Полем Сабатьє. У своїй промові при презентації лауреатів член Шведської королівської академії наук X. Г. Седербаум подякував Гриньяра за" розширення меж знань, здатності до спостережень "і за "відкриття перспектив для нових досягнень науки".

Людмила Шатарська –головний бібліотекар Тернопільської ОУНБ.