четвер, 9 червня 2022 р.

10 червня - День кулькової ручки

 


Кожного дня ми користуємось записникам, ручками та іншими предметами, і навіть не задумуємось хто і коли їх винайшов. В нашому блозі ми розповідаємо цікаві факти створення звичних, і разом з тим, таких необхідних для всіх нас, речей. Маємо надію, що це збільшить інтерес до історії їх створення. 10 червня –День створення кулькової ручки. Сьогодні важко уявити, що існували часи без кулькових ручок, коли всі писали лише перами. Їх модернізували, вдосконалювали, виготовляли з різних матеріалів, але суть залишалася незмінною – для письма необхідні були чорнила і перо. Поява кулькової ручки – це ціла історія, захоплива і неймовірна, тож любителям засобів для письма вона точно сподобається. Як не дивно, проблема промислового виготовлення кулькових ручок полягала не стільки, власне, в самій кульці, скільки в чорнилах. Принцип застосування кульки, як елементу для письма, був запатентований в США ще в далекому 1888 році, але всі експерименти з використанням звичайних рідких чорнил закінчувались невдачами. Багато хто намагався розв’язати цю проблему, але першим кому це вдалось, був угорський журналіст Ласло Біро.  Працюючи в видавництві він часто відвідував типографію. Одного разу він звернув увагу, що фарби для друку газет висихають суттєво швидше, ніж чорнила, які застосовувались в ручках. Це і стало поштовхом для початку його експериментів. Заправити ручку чорнилом вперше не вдалося. Виявилося, що фарба занадто густа, тому механізм подачі заклинило. Тоді Ласло запросив до співпраці свого брата Джорджа, який був хіміком. Разом вони розробили нову формулу чорнила, яке не тече і не стає надто густим. Брати створили для них спеціальний резервуар з кулькою, яка обертається на папері та переносить чорнило на його поверхню. Перший прототип Біро був запатентований в Угорщині в 1938 році. Але початок Другої світової війни змусив їх іммігрувати до Франції, а потім до Іспанії. Подальша доля братів трохи заплутана, але існує теорія, що вони зустріли одного шанованого чоловіка на іспанському пляжі, і розповіли йому про свій винахід. Він дуже зацікавився і запросив Ласло та Джорджа (Георгія) далі іммігрувати до Аргентини, оскільки він був колишнім президентом Аргентини – Августином Педро Хусто. Там він допоміг братам знайти інвестора – Хуан Мен. І нарешті, у 1942 р. перша партія кулькових ручок масового виробництва надійшла в аргентинські магазини. Цікаво, що їх назвали «Біром» (від двох прізвищ Біро та Мен), і по сьогоднішній день всі кулькові ручки в Аргентині називають біромами.  Біроми були недоступними для звичайних громадян. Але почали мати попит серед пілотів, які помітили, що кулькова ручка на висоті не тече і не розбризкується так, як перові. Брати Біро отримали патент у Великобританії та почали надавати кулькові ручки Королівським ВПС. Тоді ж Eversharp & Company з США почали співпрацювати з Beer для створення відповідних виробничих баз у різних штатах. Але тут на арену вийшов Мілтон Рейнольдс, допитливий і кмітливий американський продавець із Чикаго. Під час подорожі до Аргентини він придбав кілька кулькових ручок, дізнався про їх конструкції та подав заявку на патенти. Відповідно до законодавства тих років, патент дійсний лише в країні / регіоні видачі. 10 червня 1943 р. – день, коли Мілтон Рейнольдс отримав патент на винахід – вважається днем народження кулькової ручки. Прості предмети, такі як кулькові ручки, приховують безліч пригод і таємниць. Згадайте про це наступного разу, коли будете тримати ручку в руках. Цю захопливу історію ми дізнались з книг з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Запрошуємо до цікавих подорожей сторінками наших видань.

Немає коментарів:

Дописати коментар