четвер, 10 січня 2019 р.

Валентин Зноба - людина світу


Його скульптури живуть у 15 країнах Європи та Америки.
Згадуючи скульптурні композиції Валентина Зноби, його численні портретні твори, мимоволі приєднуєшся до влучної думки когось із мудрих: «Справжній твір мистецтва – це коли на ньому немає нічого зайвого, окрім мистецтва». За понад 55-річний творчий шлях видатний маестро був беззастережно відданий своєму покликанню, натхненно працюючи в галузі монументальної скульптури, портретної пластики, чим заслужив високе визнання на Батьківщині та за її межами. Народний художник України, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка, почесний громадянин Києва, дійсний член чотирьох академій… Це тільки окремі титули… А галерея його творів неосяжна. Він ніби підтвердив постулат Мікеланджело: «Скульптор повинен лишити по собі незчисленні полки статуй».
Валентин Іванович народився 10 січня 1929 року в селі Софіївка (Дніпропетровська область) у сім’ї скульптора Івана Степановича Зноби. Творчість Валентина Івановича присвячена увічненню героїчних сторінок нашої історії – давньої та сучасної, видатним особистостям і звичайним трудівникам. Саме в них черпав натхнення, вбачаючи багатство внутрішнього світу, духовну чистоту.
Його називають патріархом Андріївського узвозу, адже ідея створення цього культурно-мистецького комплексу з’явилася у подружжя Валентина Зноби та його дружини – видатної української художниці Тетяни Голембієвської під час відвідин паризького Монмартру. Так само йому завдячують за ініціативу створення Національної академії мистецтв України. Мабуть, Валентин Іванович – один із тих небагатьох скульпторів, які вміли за півтори-дві години створити портрет, що згодом ставав мистецьким шедевром. Ця віртуозність маестро підкорила Единбург (Шотландія). Своїми творами вони відкрили західному поціновувачеві мистецтва сучасну українську художню культуру.
А в Києві кожен, хто проходить повз будинок Верховної Ради, має змогу оглянути вочевидь метафоричні скульптурні групи, які митець назвав «Народ України». В одному персонажі впізнаємо витончену красуню, дружину художника, його музу незрівнянну Тетяну Голембієвську. В останні роки свого життя скульптор разом із сином створив пам’ятник королеві Франції Анні Руській, установлений 2005 року в Санлісі, що поблизу Парижа… А на Майдані в Києві будь-якої пори року біля козака Мамая, створеного також спільно із сином, можна побачити і молодь, і літніх людей. Кожному хочеться доторкнутися до баского коня характерника Мамая. Кажуть, що це на удачу…
                                                                                  Людмила Шатарська, головний бібліотекар 
                                                                                  відділу технічної літератури ТОУНБ

Немає коментарів:

Дописати коментар