Міжнародний день світлофора

     5 серпня відзначається Міжнародний день світлофора. Цей винахiд став повсякденним предметом нашого користування на вулицях мiст. Звичний для нас  технічний пристрiй пройшов довгий шлях свого становлення  розвитку.

    Світлофор—пристрій оптичної сигналізації, призначений для регулювання руху людей, велосипедів, автомобілів і інших учасників дорожнього руху, потяг і в залізниці і метрополітену, річкових і морських суден.

      Міжнародний день світлофора вiдзначається на честь події, що відбулася в 1914 році. В цей день в американському місті Клівленді з'явився перший автоматичний світлофор.

     Взагалi перший світлофор був винайдений Джеєм Найтом і  встановлений в 1868 році у Лондоні біля будівлі Парламенту задовго до розповсюдження автомобілів. Управлявся він вручну, мав два семафорних крила, а у темний час доби підсвічувався газовим ліхтарем. Світлофор використовувався для полегшення переходу пішоходів через вулицю, а його сигнали призначалися для гужових транспортних засобів. На початку 1869 року ліхтар пристрою вибухнув і поранив поліцейського, що керував світлофором.

       Після цього про світлофор забули майже на 50 років — до 1910 року, коли було розроблено і запатентовано перший автоматичний світлофорний пристрій з ліхтарями двох кольорів. Попередник сучасних пристроїв був встановлений 5 серпня 1914 року в США у місті Клівленд. Американська світлофорна компанія встановила на перехресті 105-ї вулиці і авеню Евкліда чотири електричні світлофори конструкції Джеймса Годжа. Вони мали червоний і зелений сигнал, а при перемиканні видавали звуковий сигнал. Системою керував поліцейській, який сидів у скляній будці на перехресті.

     У 1920 році трибарвні світлофори з використанням жовтого сигналу були встановлені в Детройті (штат Мічіган, США) і Нью-Йорку. Авторами винаходів були поліцейський Вільям Потс і Джон Ф. Гаріс.

       У Європі аналогічні світлофори були встановлені в 1922 році в Парижі, а також у Гамбурзі. А в Англії — в 1927 році в місті Вулвергемптон.

В Україні перший світлофор встановлений у 1936 році у Харкові. На сьогодні у нашій країні налічується майже 4,5 тисячі світлофорних об`єктів, за допомогою яких здійснюється регулювання дорожнього руху.

                                           Цікаві факти про світлофор:

1.           Чи знаєте Ви, для чого була встановлена строга послідовність сигналів світлофора за кольорами – червоний зверху, жовтий посередині, зелений внизу? Це зроблено для того, щоб люди, які страждають такою хворобою, як діхромазія, і здатні розрізнити тільки яскраві кольори і деякі відтінки, змогли спокійно перейти вулицю без ризику для життя. Крім того, серед таких хворих зустрічаються люди, сліпі на зелений і червоний колір, тому сучасні світлофори мають помаранчевий відтінок червоного сигналу і синій відтінок зеленого.

2.                  Не у всіх країнах «очі» у світлофора стандартних кольорів: червоного, жовтого та зеленого. Наприклад, в Японії спочатку використовували  пристрої, що дозволяють рухатися за допомогою синього, а не зеленого сигналу. Проте в результаті досліджень було з'ясовано, що краще людським зором все-таки сприймається зелений відтінок, тому сьогодні на вулицях країни  роль електронного постового виконують класичні світлофори.

3.                  Кожен школяр в курсі: на червоний колір світлофора йти/їхати не можна. А ось на водіїв автотранспорту у столиці Бразилії Ріо-де-Жанейро дане правило з 22.00 до 5.00 не поширюється: вони спокійнісінько можуть ігнорувати застережливий сигнал. Ця міра введена владою через підвищену криміногенну обстановку.

4.                  Столиця Німеччини теж виділилась в «світлофорному» середовищі. Берлін примітний тим, що там є регулюючий пристрій, що показує 13 сигналів замість звичайних трьох-двох! Орієнтуватися на свідчення подібного світлофора і водіям, і пішоходам дуже важко.

5.                  У Кореї світлофори з'явилися кілька років назад - до цього роль електронного пристрою виконували дівчата, якi регулювали рух. Подібного немає і не було ні в одній країні світу. Тому корейські постові жіночої статі вважалися однією з визначних пам'яток КНДР.

6.                  В честь  свiтофора встановлено два памятники. Один в Лондонi Великобританiя), iнший – у Новосибрську (Росiя)

7.                  Жителі великих міст витрачають приблизно 6 місяців свого життя на очікування зеленого світла світлофорів. 

8.                  В американському місті Сіракузи, штат Нью-Йорк, розташований квартал Тіпперері Хілл, населений переважно нащадками ірландських іммігрантів. Тут знаходиться єдиний в світі світлофор, у якого зелений сигнал вгорі, а червоний - внизу. Коли традиційний світлофор був вперше встановлений в 1925 році, діти стали вибивати в ньому скло, тому що зелений колір, який символізує Ірландію, знаходився під британським червоним. Через три роки очільники міста здалися і вирішили назавжди зафіксувати на цьому світлофорі зворотне розташування сигналів.

9.                  У Празі є прохід між будинками шириною 70 сантиметрів, в якому висить справжній світлофор. Але працює він не для машин, а для того, щоб перехожі, які йдуть з різних кінців вулиці, не наштовхнулися один на одного.

10.              Крм автомобільного свiтлофора iснує  свiтлофор для пiшоходiв, свiтлофор для велсипедистiв, трамвайний свiтлофор, залізничний світлофор та  рiчковий.

11.              Трамвайні світлофорипризначені для регулювання руху трамваїв. Зазвичай встановлюються перед ділянками з обмеженою видимістю, перед затяжними підйомами, спусками, на в'їзді або виїзді трамвайних депо. Зазвичай трамвайні світлофори мають 2 сигнали: червоний і зелений. Дія трамвайних світлофорів поширюється тільки на трамваї.

12.              Залізничні світлофори призначені для регулювання руху поїздів. Також світлофори або додаткові світлові покажчики можуть інформувати машиніста про маршрут.

13.              Річкові світлофори призначені для регулювання руху річкових суден. В основному використовуються для регулювання проходу суден через шлюзи. Такі світлофори мають сигнали 2-х кольорів - червоного і зеленого.

                                                                                                              Людмила Шатарська, головний бібліотекар

                                                                                                              відділу технічної літератури ТОУНБ