Неймовірна історія появи кулькової ручки ( До 110 річниці Марселя Біка – винахідника )

 

Кожного дня ми користуємось записникам, ручками та іншими предметами, і навіть не задумуємось хто і коли їх винайшов. В нашому блозі ми розповідаємо цікаві факти створення звичних, і разом з тим, таких необхідних для всіх нас, речей. Маємо надію, що це збільшить інтерес до історії їх створення.

Сьогодні важко уявити, що існували часи без кулькових ручок, коли всі писали лише перами. Їх модернізували, вдосконалювали, виготовляли з різних матеріалів, але суть залишалася незмінною – для письма необхідні були чорнила і перо. Поява кулькової ручки – це ціла історія, захоплива і неймовірна, тож любителям засобів для письма вона точно сподобається. Як не дивно, проблема промислового виготовлення кулькових ручок полягала не стільки, власне, в самій кульці, скільки в чорнилах. Принцип застосування кульки, як елементу для письма, був запатентований в США ще в далекому 1888 році, але всі експерименти з використанням звичайних рідких чорнил закінчувались невдачами.

Багато хто намагався розв’язати цю проблему, але першим кому це вдалось, був угорський журналіст Ласло Біро.  Працюючи в видавництві він часто відвідував типографію. Одного разу він звернув увагу, що фарби для друку газет висихають суттєво швидше, ніж чорнила, які застосовувались в ручках. Це і стало поштовхом для початку його експериментів. Заправити ручку чорнилом вперше не вдалося. Виявилося, що фарба занадто густа, тому механізм подачі заклинило. Тоді Ласло запросив до співпраці свого брата Джорджа, який був хіміком. Разом вони розробили нову формулу чорнила, яке не тече і не стає надто густим. Брати створили для них спеціальний резервуар з кулькою, яка обертається на папері та переносить чорнило на його поверхню. Перший прототип Біро був запатентований в Угорщині в 1938 році. Але початок Другої світової війни змусив їх іммігрувати до Франції, а потім до Іспанії. Подальша доля братів трохи заплутана, але існує теорія, що вони зустріли одного шанованого чоловіка на іспанському пляжі, і розповіли йому про свій винахід. Він дуже зацікавився і запросив Ласло та Джорджа (Георгія) далі іммігрувати до Аргентини, оскільки він був колишнім президентом Аргентини – Августином Педро Хусто. Там він допоміг братам знайти інвестора – Хуан Мен. І нарешті, у 1942 р. перша партія кулькових ручок масового виробництва надійшла в аргентинські магазини.

Цікаво, що їх назвали «Біром» (від двох прізвищ Біро та Мен), і по сьогоднішній день всі кулькові ручки в Аргентині називають біромами.  Біроми були недоступними для звичайних громадян. Але почали мати попит серед пілотів, які помітили, що кулькова ручка на висоті не тече і не розбризкується так, як перові. Брати Біро отримали патент у Великобританії та почали надавати кулькові ручки Королівським ВПС. Тоді ж Eversharp & Company з США почали співпрацювати з Beer для створення відповідних виробничих баз у різних штатах. Але тут на арену вийшов Мілтон Рейнольдс, допитливий і кмітливий американський продавець із Чикаго. Під час подорожі до Аргентини він придбав кілька кулькових ручок, дізнався про їх конструкції та подав заявку на патенти. Відповідно до законодавства тих років, патент дійсний лише в країні / регіоні видачі. 10 червня 1943 р. – день, коли Мілтон Рейнольдс отримав патент на винахід – вважається днем народження кулькової ручки. Прості предмети, такі як кулькові ручки, приховують безліч пригод і таємниць. Згадайте про це наступного разу, коли будете тримати ручку в руках.

Цю захопливу історію ми дізнались з книг з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Запрошуємо до цікавих подорожей сторінками наших видань.

День металурга (День працівників металургійної та гірничодобувної промисловості)

 

В історії цього ремесла є безліч цікавих фактів. Наприклад, за свідченням дослідників і деяких археологічних знахідок, можна з упевненістю стверджувати, що перші металурги в Європі з’явилися ще десь близько 5000 років до Різдва Христового. Звичайно ж людина звернула увагу на дуже зручні властивості металів набагато раніше, але до сучасного розуміння його використання ми прийшли не відразу.

 

Металург - одна з найбільш гарячих професій в сучасній промисловості. Саме нашим сталеварам ми зобов’язані безліччю прогресивних досягнень в області не тільки економіки, а й в багатій культурній спадщині. Металургійний комплекс об’єднав в собі всі кращі традиції кооперації і взаємодії різних трудових колективів. Професійне свято людей, так або інакше пов’язаних з металургією - День металурга, офіційно в колишньому Радянському Союзі було засновано ще 28 вересня 1957 року. Його святкування було встановлено на третю неділю липня. Надалі, з огляду на важливість збереження і закріплення авторитету сталеварів, День металургів неодноразово підтверджувався відповідними указами Верховної Ради в 1980 році 1 жовтня і в 1988 році 1 листопада. У незалежній Україні 3 червня 1993 цей чудовий День був підкріплений відповідним Указом Президента України і набув більш широке формулювання в назві - "День працівників металургійної та гірничодобувної промисловості". Це не дивно, адже гірничодобувна промисловість нерозривно пов’язана з металургійною.

 

Відомо, що без участі наших металургів практично неможливо налагодити і забезпечити роботу безлічі підприємств не тільки важкої, але і легкої промисловості. Без них не можна уявити і наше повсякденне життя. Виплавка металів є необхідним складовим елементом в найскладніших ланцюгах найрізноманітніших промислових і будівельних робіт. Професію металурга ніяк не можна назвати легкою і це лише одна з причин, по яких в професійне свято всіх працівників металургійної промисловості ми з особливим почуттям вітаємо цих славних робітників! В 2024 році День металурга (День працівників металургійної та гірничодобувної промисловості) припадає на 21 липня.

 

З нагоди свята пропонуємо згадати найбільш популярне видання, що присвячене цій галузі.  «НАФТОГА́ЗОВА ГА́ЛУЗЬ УКРАЇ́НИ» – науково-виробничий журнал. Виходить 6 разів на рік українською мовою у Києві. Заснований 1960 як «Нафтова і газова промисловість», від 2013 – сучасна назва. Нині видавцями є НАК «Нафтогаз України» та Івано-Франківський технічний університет нафти і газу. Основні рубрики: «Економіка та проблеми розвитку нафтогазового комплексу», «Геологія, пошуки та розвідка нафтових і газових родовищ», «Буріння свердловин», «Видобування вуглеводнів», «Транспортування та збереження нафти та газу», «Переробка нафти та газу», «Автоматизація та інформаційні технології», «Використання газу», «Нетрадиційні технології та енергоефективність», «Охорона праці та довкілля», «Підготовка кадрів», «Професіонали галузі». Наклад 500 примірників. Журнал внесено до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати докторських і кандидатських дисер­таційних робіт з технічних, геологічних і економічних наук. Головний редактор – А. Хоменко (від 2019).

Шахи – це змагання для інтелектуалів (До Всесвітнього дня шахів)

 

20 липня в усьому світі святкують Міжнародний день шахів. Це свято було започатковане в 1966 році з ініціативи Всесвітньої шахової федерації (ФІДЕ), яка була заснована 20 липня 1924 року в Парижі. Війна без кровопролиття - так між собою гру в шахи називали прадавні можновладці. І дуже поважали таку розвагу, адже могли провести інтелектуальну битву без жертв.

Батьківщиною шахів вважають Індію. Виникли вони приблизно в п'ятому столітті - від гри чатуранґа. Тоді гравців було четверо, а хід фігури визначався киданням гральної кістки. Згодом розвага перетворилась на гру для двох гравців та дісталася Персії, де й отримала сучасну назву. Шах і мат у перекладі з перської означає - “монарх помер”. У  Середньовіччі завдяки торгівлі шахи потрапили до Європи. Уміння грати в цю гру уже тоді вважали хорошим тоном. Історики згадують, що перші шахові партії були дуже тривалими і суперники могли навіть заснути під час гри. Тому у середині XIX століття на міжнародних турнірах запровадили контроль часу у вигляді піскового годинника.

Науковці довели - шахи активізують обидві півкулі мозку. А отже - покращують пам’ять, креативність, концентрацію і критичне мислення - і це неповний перелік всіх переваг. Ба більше - цю гру навіть рекомендують у боротьбі з хворобою Альцгеймера. Наразі шахи переживають справжній вибух популярності. Все завдяки - американському серіалу “Хід Королеви”, який вийшов в 2020 році. Драматична історія про сироту Бет Хармон, яка завоювала шаховий світ -  зачепила мільйони глядачів. А отже - і підігріла цікавість до шахів. Тільки до найбільшого у світі сайту шахів - доєдналось в 7 разів більше людей! А продажі шахів в США - підскочили на 80%.

В Україні 20 липня визнано Днем шахів відносно недавно — з 2011 року. З цього часу наша країна також вшановує стратегів усіх рівнів, які присвятили себе цій грі, що захоплює й розвиває мислення. Якщо ви хочете дізнатись більше про історію винаходу шахів, чекаємо вас у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

 

КНИЖКОВО - ІЛЮСТРАТИВНА ВИСТАВКА „ШОКОЛАДНЕ МЕНЮ”

                    

 Чи є більша насолода, ніж шоколад, що тане у роті? А чи знаєте Ви, що основною сировиною для виробництва шоколаду є какао-боби? Це насіння плодів тропічного дерева, яке вирощують у країнах Західної Африки, Південної і Центральної Америки, менше - Азії й Океанії. Плід дерева нагадує великий огірок, у м'якоті якого 25-40 насінин рожево-фіолетового кольору, з гірким, в'язким смаком, без виразного аромату.  Шоколад прийшов з Америки спочатку в Іспанію, де став улюбленим напоєм знаті, яка вживала його гарячим разом з молоком та корицею. Рецепт шоколадного напою був проголошений державною таємницею цієї  країни і знадобилося сторіччя для того, щоб звістки про какао і шоколад поширилися по всій Європі, та ще кілька століть, щоб він перестав вважатися суто „чоловічим". Над поліпшенням смакових якостей шоколаду працювали вчені та кондитери, виробництво і торгівля шоколадом стали успішним невеликим приватним бізнесом і цей унікальний продукт набув великої популярності серед населення.  Сьогодні асортимент шоколадних ласощів просто вражає! Мабуть, немає такої людини, яка б встояла перед какао-спокусою, без нього не обходиться жодний десертний стіл, над рецептурою виробів з шоколаду мудрують професіонали й любителі кондитерської справи і винагородою шеф-кондитеру і господині дому є похвальні слова за смачні й оригінальні шоколадні торти, тістечка і рулети, кекси і мафіни. Виставка, розгорнута у відділі технічної літератури Тернопільської  ОУНБ літератури, розкриє Вам всі секрети ідеального приготування тіста, найкращі рецепти кремів, оригінальних прикрас з вершків, шоколаду та фруктів, які роблять десерт надзвичайно апетитним. Приготування страв розписано покроково, час розраховано до хвилини, що допоможе виготовити домашній торт таким, як шедевр.  Безліч ідей та рецептів смаколиків, які нікого не залишать байдужим, пропонують книги „Солодке печиво" Дарії Цвек, „Галицька кухня" Юрія Винничука, „Асортимент і якість кондитерських виробів" Івана Сирохмана „Колекція вдалих рецептів". Ці та інші видання з фонду відділу технічної літератури зможуть  задовільнити Ваші солодкі фантазії. З ними Ви втілите свої задумки, готуючись до сімейного свята. Також Ви дізнаєтесь більше про переваги й недоліки шоколаду, користь від його споживання для здоров'я та гарного настрою. Отож, завітайте до  нас, та ознайомтеся із книжково-ілюстративною виставкою „Шоколадне меню".

 

Що винайшов Джордж Істмен? ( До 170 років з дня народження )

                        

   У 21 столітті складно уявити своє життя без фотографії. Селфі стали щоденним ритуалом, зберігаючи важливі спогади та зупиняючи час. Але важко уявити, що у 19 столітті для багатьох людей у всьому світі фотографія була величезною розкішшю, а до фотосесії ретельно готувалися. Джордж Істмен у 19 столітті відіграв дуже важливу роль у розвитку фотографії. Його винахід змінив сприйняття навколишнього світу назавжди.

Чи знаєте ви, який винахід вигадав Істмен, який змінив раніше звичний світ фотографії? Джордж Істмен народився в 1854 році в американському містечку Вотервіллі в сім'ї небагатого бізнесмена. Його батько помер, коли хлопчикові виповнилося сім років, і мати, щоб хоч якось утримувати сім'ю, змушена була здавати кімнати постояльцям. Провчившись всього 7 років, Істмен кинув школу і влаштувався працювати в страхову компанію з окладом всього 3 долари на тиждень. Цього ледь вистачало, щоб прогодувати сім'ю, і тоді Джордж взявся за додаткову роботу в банку Рочестера, а вечорами самостійно став вивчати бухгалтерію. У віці 24 років Істмен вирішив зняти на фотоплівку всі краси міста. Проте куплений фотоапарат виявився настільки громіздким і незручним в транспортуванні і експлуатації, що він вирішив відмовитися від цієї ідеї. Але з цього моменту всі його думки були зайняті фотографією : він поставив перед собою мету максимально спростити цей трудомісткий процес.

У 1879 році у Істмен побудував машину для виготовлення сухих фотографічних платівок та почав випускати самі фотопластинки. У 1883 році його фірма випустила рулонну плівку, яка підходила практично до всіх фотоапаратів з скляними пластинками. У 1884 році партнерство Істмен-Стронг дало початок новій фірмі — «Компанії з виробництва сухих пластинок і фотоплівки». Влітку 1888 року був випущений перший фотоапарат під маркою Кодак. Він являв собою невелику ящикову камеру: затвор був з однією витримкою, об'єктив з постійною діафрагмою давав різке зображення від 2,5 м до нескінченності, а заряджався фотоапарат плівкою на 100 кадрів. Його повна вартість становила 25 доларів. 4 вересня 1888 Kodak був зареєстрований як товарний знак. У 1901 році компанія була зареєстрована в американському штаті  під назвою Eastman Kodak Company of New Jersey, під яким вона існує й донині. Істмен по-справжньому здійснив революцію у сфері фотографії.

Його винаходом почали користуватися люди по всьому світу протягом кінця 19 століття та всього 20 століття. До того, хоча 21 століття вважається століттям цифрових технологій і трансформації, де кожному доступний смартфон з цифровою камерою, багато любителів фотографії досі роблять знімки на старі фотоапарати і плівку “Kodak”, ту, яку колись винайшов Істмен.

Інтернет – мережа як стиль життя

                           

В порівнянні з іншими явищами, які змінили життя усього людства Інтернет – наймолодший. За свою невелику історію його масового використання він кардинально змінив наше життя, розширив межі і дав додаткові можливості. На даний момент неможливо представити наше життя без всесвітньої глобальної павутини. Передусім, Інтернет – цей засіб спілкування, можливість у будь-який час спілкуватися з нашими близькими і знайомими, а також заводити нових друзів.  Інтернет є колосальною базою всякого роду інформації, і при усій її численності і різноманітності не складає труднощів відшукати потрібну, оскільки існують різні пошукові системи. Інформація це не лише текстова, але це також різні файли з музикою, зображеннями, фото, відео і ігри або якісь програми. Також Інтернет надав абсолютно нові можливості для самореалізації людей – фінансові генії стали мільйонерами, показали себе нові співаки, музиканти, і так далі.

Відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ підготував книжкову виставку  відповідного тематичного спрямування. В експозиції представлені документи з питань правового та безпечного використання Інтернету. Запропоновані увазі користувачів видання допоможуть дізнатися про права людини в Інтернеті, їх можливі обмеження і доступні засоби правового захисту. Монографії та публікації наводять приклади основних ризиків та загроз для користувачів всесвітньої мережі: дитячої онлайн-безпеки, яка є пріоритетною для розвинених країн, та небезпек технологічного, правого, психологічного і фінансового характеру, дають рекомендації щодо їх запобігання. Інформаційні видання, опубліковані в рамках спільної програми Ради Європи та Європейського Союзу представляють методичні матеріали та тренінгові вправи з прав людини в Інтернеті. Книжкова виставка буде корисною для користувачів бібліотеки, адже Інтернет-мережа є невід’ємною частиною життя сучасної людини. На виставці представлено документи з фонду відділу. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

 

Народжені Україною – даровані світу

 

Українці – дуже талановитий народ, який дав світові багато наукових винаходів, всіляких рекордів і мистецьких шедеврів. На жаль, багатьом синам і дочкам України доводилось реалізовувати свої таланти не на рідній землі, без своєї держави геній часто не має належної перспективи, не може втілити свої задуми, отримати гідну винагороду за працю – бодай моральну.

Сьогодні Україна пишається творцем гелікоптера та інших літальних апаратів київським авіаконструктором Ігорем Сікорським, що емігрував до США на початку 20-го століття. Він створив перший у світі чотиримоторний літак, важкий чотиримоторний бомбардувальник, пасажирський літак «Ілля Муромець» і низку інших сенсаційних проектів.

Засновником космонавтики став житомирянин Сергій Корольов, оскільки він був конструктором радянських космічних ракет. Саме він у 1957 році запустив на навколоземну орбіту перший штучний супутник Землі.

 Нам, мабуть, буде важко уявити сьогоднішні наші лікарні без рентгенівських апаратів, а колись їх не було. А саме українець Іван Пулюй сконструював трубку, яка згодом стала прообразом сучасних рентгенівських апаратів. І зробив він це на 14 років раніше, ніж німець Вільгельм Конрад Рентген. Пулюй першим у світі виконав рентгенівський знімок людського скелета, який було надруковано у лондонському часописі «The Photogram» у 1896 році. Але наш винахідник не потурбувався про патент на своє дітище, тому технологія використання Х-променів на жаль отримала ім’я не українського, а німецького вченого. До речі, Іван Пулюй був всебічно талановитою людиною: окрім фізики й електротехніки, побудови електростанцій і вдосконалення телефонного зв’язку, займався астрономією, був поліглотом, педагогом, публіцистом і навіть перекладачем Біблії українською мовою. Українським талантам притаманний всебічний розвиток. Саме таким і був Іван Пулюй.

 А є і значно менш відомі винаходи, що були зроблені в Україні. Наприклад, першу гасову лампу винайшли у 1853 році у Львові аптекарі Ігнатій Лукасевич та Ян Зех. Згодом ця технологія спричинила фурор на міжнародній виставці в Мюнхені і стала надбанням світу.

 Той факт, що  Україна є світовим лідером із виробництва меду, також невипадковий. Адже перший рамковий вулик створив українець Петро Прокопович (1814 р.).

 Маловідомим і досі залишається ім’я Володимира Ароновича Хавкіна (1860–1930), що створив перші в історії вакцини проти холери і чуми, врятувавши сотні тисяч життів по всьому світу. Науковця світового рівня, знаменитого бактеріолога, імунолога та епідеміолога — українця за походженням недарма в Індії називають «батьком нації», «великим білим цілителем».

Чи відомо вам, що всесвітня історія трамваїв бере початок на Полтавщині? Уродженець цього краю Федір Піроцький на початку 1870-х розробив систему передачі електроенергії через залізний дріт, що кріпився телеграфними ізоляторами на дерев’яних стовпах. Він представив свій винахід, призначений «для руху залізничних потягів з подачею струму», в 1880 році. І незабаром у Берліні з’явився перший трамвай, вироблений компанією Siemens за кресленнями українця.

Рід запорізьких козаків, що носив прізвище «Миклуха» дав світові невтомного мандрівника і етнографа Миколу Миклухо-Маклая.

Видатний рід Симиренків,  дав Україні великих меценатів і підприємців, прославився і вченими-садівниками. Зокрема, Левко Симиренко (1855–1920) став всесвітньовідомим помологом і плодоводом, продовжуючи справу батька – промисловця і садівника Платона Симиренка. У рідному Млієві на Черкащині Левко Платонович створив одну з найбагатших у Європі колекцій плодових дерев і ягід, якій не було рівних у Російській імперії. Розсадник містив 900 сортів яблунь, 889 – груш, 350 – вишень і черешень, 84 – слив, 36 – абрикосів, 165 – аґрусу. Левко Симиренко вивчав зібрані сорти, поліпшував їх селекційним способом, виводив нові – зокрема, відомий сорт яблуні Ренет Симиренка.

Село Журавка під Прилуками має також свого генія. Тут народився український хірург Юрій Вороний, що першим у світі здійснив операцію з пересадки цілого органу. Операція була проведена 3 квітня 1933 року в Херсоні, де Вороний тоді працював. Пересаджена нирка померлого чоловіка запрацювала в тілі пацієнтки. Пізніше Вороний не раз проводив подібні операції. Тоді ще медицина не знала механізмів, які дозволяють приживити чужі тканини через пригнічення імунних реакцій, і такі пацієнти жили лічені дні. Але операція Юрія Вороного дала старт сучасній трансплантології. Українці залишили свій слід у всіх галузях науки.

Один із тих, ким ми можемо пишатися, – це Нік Голоняк, винахідник, чиї батьки переїхали в США із Закарпаття. Його називають «батьком світлодіодів», оскільки саме він створив перший функціональний світловипромінювальний діод у 1962 році, працюючи в компанії General Electric. Ці лампи, значно більш довговічні та на 90% економніші, ніж лампи розжарювання. Однак Нік Голоняк увійшов в історію не лише як винахідник світлодіодів. Продовжуючи дослідження в галузі напівпровідникових приладів, він розробив червоні лазери, які тепер використовуються у будь-якому CD- чи DVD-програвачі. Загалом, українцеві належать понад 30 патентів на вагомі винаходи.

У сім’ї емігрантів із України в Чикаго народився і винахідник мобільного телефону Мартін Купер (1928). Це він висловив ідею зменшити розмір телефону, щоб люди могли носити його з собою. 3 квітня 1973 року Мартін Купер зробив перший в історії дзвінок по стільниковому телефону. Апарат називався «DynaTAC 8000X» і важив понад 1 кг, його батареї вистачало лише на 20 хвилин розмови.

Вихідці з України доклали руку й до найбільш революційної технології нашої доби – Інтернету. Леонард Кляйнрок. Через звичайну телефонну мережу він передав декілька літер зі свого Каліфорнійського університету на відстань у 500 км – у Стенфордський університет. Ця операція і була народженням Інтернету.

Вважається, що українська кров тече і в жилах Стівена Возняка, котрий став піонером комп’ютерних технологій і разом зі Стівом Джобсом сконструював один із перших персональних комп’ютерів та став співзасновником фірми Apple. Без її продукції сучасний світ годі уявити.

Українська наука, попри її хронічне недофінансування, і зараз тримає марку. З ініціативи академіка Бориса Патона в Україні розроблено один із інноваційних методів медицини – електрозварювання м’яких тканин організму з допомогою високочастотного струму. Інтелектуальний, науковий потенціал України слід зберегти і примножити.

 Наші вчені, винахідники і дослідники не повинні виїжджати за кордон. Світовий досвід доводить: вкладаючи в науку, країна не може обідніти. Навпаки – вона ставатиме дедалі багатшою, оскільки інновації завжди рухають економіку до вищої ефективності. Український інтелект є однією з наших конкурентних переваг. Він повинен працювати на Україну.