Пиво – один з найстаріших напоїв у світі

                 

Келих пінного – це більше, ніж просто вечірній ритуал. Це спадщина, що пройшла крізь століття, континенти та цивілізації. Пиво існує тисячі років, і згадки про нього були ще до того, як з’явилася писемність у багатьох культурах. Саме тому питання “хто придумав пиво” – це не про дату або конкретний винахід, а про подорож у глибину людської культури. Ми навіть не здогадуємось, наскільки міцно пиво вросло в нашу історію – як символ, як ремесло, як щоденний супутник життя.

Цей напій супроводжував людство у війнах та мирі, у храмах та на фермах, у палацах і тавернах. Його варили жриці, монахи та крафтери, змінювали рецепт та форму, але не суть. Що таке пиво, якщо не спосіб передати емоцію, створити момент, зберегти традицію, щоб зрозуміти: пиво– це історія, яка триває досі.

Перші згадки про пиво належать шумерам – одній з найдавніших цивілізацій людства, яка існувала на території сучасного Іраку. Ще у 8-9 тисячолітті до нашої ери вони не лише виготовляли пінний напій, а й залишили про нього слід у клинописах. В одному з таких було фактично зафіксовано перший у світі “пивний рецепт”. За клинописом, перше пиво з’явилось випадково: пекар з Вавилону залишив тісто на сонці, і воно забродило. Та замість того, щоб викинути продукт, він спробували його та отримав новий, цікавий смак. Саме звідти бере початок історія пива як культурного та навіть релігійного феномену.

У стародавньому Єгипті такий напій вважався досить важливим, а пивовари мали почесний статус. Було до двох десятків різних сортів – від міцного до солодкого, з додаванням шафрану, мандрагори та інших інгредієнтів. Цікаво, що навіть існував окремий ієрогліф, який позначав пиво, а напій був майже обов’язковим елементом у ритуалах, бенкетах та щоденному раціоні. Представники цих давніх цивілізацій, у свою чергу, передали секрети пивоваріння сусіднім народам, і так напій почав поширюватися далеко за межі Близького Сходу, з часом охопивши всю Європу.

Поглянути на розвиток цього напою – це ніби перегорнути сторінки історії людства. У часи Античності його знали далеко не всі: греки та римляни віддавали перевагу вину, проте пінний напій залишався поширеним серед варварських племен. У той самий період кельти та германці вже виготовляли ферментовані злакові напої з додаванням меду та трав.

Справжній розквіт популярності відбувся у Середньовіччі. Саме монахи стали тими, хто систематизував пивоваріння. Вони ретельно записували рецептури, дотримувалися гігієни та удосконалювали обладнання. У цей період хміль поступово витісняє трави та плоди, а напій стає більш стабільним на смак і довше зберігається. Ренесанс дав старт “новому пиву”: з’являються регіональні стилі, починається експорт, розширюється асортимент. А в 1516 році в Баварії ухвалено знаменитий “Пивний закон” – один з перших прикладів державного регулювання якості продукту.

Попри зміни в технологіях, сировині та смаках, основа залишилася та ж сама. Пиво – це про процес, у якому ферментація перетворює просте на складне. І хоч сьогодні на вибір є тисячі сортів, традиційні та сучасні варіанти гармонійно співіснують поруч з один одним. Саме тому історія пива – це не просто хронологія, а відображення еволюції людських смаків, прагнень та відкриттів.

 З нагоди Міжнародного дня пива, що відзначається 1 серпня відділ технічної літератури пропонує своїм читачам переглянути книги та публікації з періодичних видань ,щоб дізнатись дізнатись, наскільки складним явищем є пиво: в історичному, культурному контекстах і з погляду світу природи та звідки походять інгредієнти для напою і люди, що його виробляють. Запрошуємо до перегляду.