Уся країна на одній хвилі (до Всесвітнього дня радіо)

 

Радіо дає змогу чути людину, котра говорить у мікрофон за сотні кілометрів від нас. Самі по собі звуки не здатні долати такі відстані. Вони перетворюються на радіохвилі, які поширюються через повітря. Потрапляючи у наш приймач, вони знову перетворюються на звичайні звуки. 13 лютого відзначається Всесвітній день радіо, покликаний нагадати про важливу роль радіо як засобу масової інформації. Всесвітній день радіо був заснований з ініціативи міжнародної організації ЮНЕСКО. У 2011 році під час своєї 36-ї сесії Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила 13 лютого Всесвітнім днем радіо. Дата проведення свята була обрана не випадково – саме 13 лютого 1946 року вперше вийшло в ефір «Радіо ООН», станція якого розташовувалася в штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй.

 Метою проведення Дня є підвищення обізнаності громадськості та ЗМІ щодо важливості радіо, заклик до керівних діячів забезпечити і надати доступ до інформації за його допомогою, свободу висловлювання і ґендерну рівність в радіоефірі а також зміцнення зв’язків та міжнародного співробітництва між радіомовними компаніями. У зв’язку з цим організації-засновники з року в рік закликають усі країни світу брати активну участь у Всесвітньому дні радіо.

Радіо є засіб комунікації з найширшою аудиторією в світі. Воно є загальновизнаним способом зв’язку, що володіє великими можливостями і вимагає малих витрат. Радіо дозволяє сягнути найбільш віддалених громад і найбільш вразливих груп населення: безграмотних людей та інвалідів, найбідніше населення, жінок і молодь, даючи їм можливість взяти участь в громадських дискусіях незалежно від рівня освіти. Більш того, радіо грає визначну роль в надзвичайних ситуаціях, полегшуючи надання допомоги при стихійних лихах.

Термін «радіо» вперше ввів в обіг англійський фізик-хімік Вільям Крукс в 1873 році. Слово в перекладі з латинської  означає «випромінювати, випускати промені». Основою радіо є електромагнітні хвилі. Англійський учений Майкл Фарадей в кінці 1830-х років заявив про виявлення електромагнітних хвиль. Ще через 30 років інший учений з Великої Британії Джеймс Максвелл закінчив побудову теорії електромагнітного поля, яка і знайшла своє застосування у фізиці. Приблизно в цей же час американський дантист Малон Луміс заявив про те, що відкрив спосіб бездротового зв’язку. Сигнал передавався за допомогою двох повітряних зміїв, до яких були прикріплені електричні дроти. Один з них був антеною радіопередавача, другий – антеною радіоприймача. У 1880-1890 роки практично одночасно ряд вчених провів успішні експерименти по використанню електромагнітних хвиль, застосувавши при цьому удосконалені елементи. Тому зараз не можна однозначно стверджувати, хто саме винайшов радіо. У Німеччині першовідкривачем способів передачі і прийому електромагнітних хвиль вважають Генріха Герца. У США впевнені, що заслуга винаходу радіо належить Миколі Теслі, який запатентував в 1893 році передавач, а в 1895-м – приймач. Більшість країн вважає творцем першої успішної радіосистеми італійського інженера Гульєльмо Марконі. Він домігся цього в 1895 році. Нині радіо використовують для різноманітних потреб. Бригади «швидкої допомоги», поліцейських, пожежних машин і таксисти користуються двоканальним радіозв’язком. Мобільні телефони теж мають радіозв’язок із головною телефонною станцією. На кораблях і літаках радіо необхідне для зв’язку та навігації. Зрештою, телебачення використовує радіохвилі для передавання зображення і звуку.

До Всесвітнього дня радіо у відділі технічної літератури Тернопільської ОУНБ представлено експозицію книг та періодичних видань з фонду відділу та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.