Дегустація книжкових новинок

 

Шановні поціновувачі технічної книги, раді повідомити Вас про нові надходження книг у фонд відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Це перші нові надходження у книжковий фонд нашого відділу у 2026 році.

9 найновіших видань охоплюють економічний та науково- технічний напрями знань, відображаючи сучасний науково-освітній потенціал українських видавництв і вищої школи. Добірка допоможе користувачам бібліотеки зорієнтуватися в нових навчальних і наукових ресурсах, сприятиме оновленню знань у галузях комп’ютерних технологій, штучного інтелекту та нейронних мереж. Спонукає читачів до глибоких роздумів щодо етичних аспектів застосування ШІ у різних сферах.

Не менш захопливими є видання, що допоможуть нам втілити інновації у життя. Ми опинилися на зламі історії - і далі або перемога, яка неможлива без розвитку й використання високоточних технологій, або ж перехід за рубікон. Ці книги про абсолютно нові технології в оборонній промисловості, про війну за новими правилами.  Війну, що визначає майбутнє не тільки України, а й усього світу. Війну, в якій ми не маємо права на поразку. Нова українська зброя. Якою вона має бути?  

Ці книги суттєво доповнюють інформаційні ресурси відділу. Серед надходжень  є також  сучасні видання про еволюцію лінкорів, авіаносців, військової авіації та авіаційної промисловості. Українські автори описують еволюцію розвитку основних бойових кораблів у стратегічному середовищі, як результат впливу політики, технологій, державного бюджету та закономірностей і випадковостей війни. Автори не перезавантажують читача технічними деталями, книги написані в достатньо популярному стилі, аби зацікавити як фахівців, так і далеких від технічних знань читачів.

Нові книги відповідають освітнім стандартам та потребам навчального процесу, а також сприятимуть поглибленню науково-дослідницької діяльності студентів і викладачів. Частина літератури представлена авторитетними українськими авторами, що підвищує якість і релевантність бібліотечного фонду. Це поповнення є важливим кроком у забезпеченні фонду відділу технічної літератури актуальними знаннями та джерелами для навчання і досліджень.

Кожна книга — це окремий всесвіт, і сьогодні ми даруємо вам «квиток» до будь-якого з них. Приходьте, обирайте свого фаворита та ставайте першим, хто перегортатиме ці сторінки!

Тож запрошуємо відвідати бібліотеку, ознайомитися з новинками та обрати книги, які стануть вам до вподоби.

 

Нові надходження!

 

Фонд нашої бібліотеки поповнився актуальними виданнями про штучний інтелект (ШІ), що охоплюють як технічні аспекти, так і вплив технологій на повсякденне життя. Серед новинок ви знайдете книги, що пояснюють роботу алгоритмів машинного навчання, етичні виклики цифровізації та практичне застосування ШІ в бізнесі й освіті, а також важливими виданнями, що відображають стрімку еволюцію штучного інтелекту та його інтеграцію у глобальні процеси. Особливу увагу привертають праці, що розглядають майбутнє взаємодії людини та машини, а також ролі ШІ у розвитку цифрових бібліотек.

Ознайомитися з переліком отриманої літератури можна у відділі технічної літератури ТОУНБ. Запрошуємо поринути у світ технологій майбутнього вже сьогодні!

 

Волш, Т. Підробка: штучний інтелект у світі людей/ пер. з англ. О. Буйвол. — Харків: Фабула, 2025. — 224 с.

Чи справді штучний інтелект такий розумний, як нам здається? Тобі Волш у книжці «Підробка» розвінчує міфи про ШІ, розповідаючи про те, як ця технологія часто лише імітує людський інтелект. Читач дізнається про хитрощі розробників, фейкові досягнення та справжній потенціал машинного навчання. Автор пропонує глибоке, але доступне дослідження ШІ, яке змушує задуматися про його майбутнє та етичні наслідки.

Маркус де Сейтуа, Код творчості. Як штучний інтелект учиться писати, малювати, думати/ пер. з англ. К. Жуковська та Т. Турчин. — К.: ArtHuss, 2023. — 320 с.

Чи зможе комп’ютер коли-небудь скласти симфонію, написати роман, чи намалювати шедевр? І якщо так, то чи зможемо ми відрізнити це від того, що зробила людина? У багатьох сферах нові розробки в області штучного інтелекту похитують становище людини. Ми починаємо усвідомлювати, скільки завдань машини можуть виконувати так само добре, як ми, якщо не краще. Але чи можуть машини творити, чи зможуть вони незабаром вчитися на мистецтві, яке рухає нами, і зрозуміти, що відрізняє його від земного? У «Коді творчості» відомий оксфордський письменник Маркус де Сейтуа досліджує природу творчості, а також закликає нас переглянути, що означає бути людиною.

Штучний інтелект і нейромережі. 12 книжок в одній, що допоможуть вам  втілити інновації в життя. — Харків: Моноліт Бізз, 2025. —216 с.

Виявляється, вплив штучного інтелекту на наше життя й долю вкрай недооцінений. Сьогодні від нього залежить не тільки наша успішність як пересічного працівника чи бізнесмена, а й глобальний формат існування людства. Тож чи можна стати мудрим господарем свого майбутнього, застосовуючи можливості ШІ?

Відповіді на це запитання ви знайдете у збірнику самарі «Штучний інтелект і нейромережі». Книжка буде цікавою і тим, хто прагне підвищити свою ефективність, і тим, хто мріє здійснити прорив у бізнесі, і просто свідомим, вдумливим читачам, які люблять бути в курсі провідних тенденцій сучасності. Дізнайтеся, як використовувати силу ШІ для досягнення цілей і змін свого життя на краще.

 

Етно-шик: народні мотиви в сучасній моді

 

Книжково-ілюстративна виставка «ЕТНО-шик: народні мотиви в сучасній моді» запрошує у захопливу подорож світом українських традицій, що стали невіддільною частиною глобального фешн-простору. Експозиція фокусується на тому, як старовинні орнаменти та техніки крою трансформуються в актуальні дизайнерські рішення:

На виставці представлена література про історію українського костюма, яка розкриває значення вишивки як  оберега нації,  книги та ілюстрації, що демонструють перехід від автентичних строїв минулих століть до високої моди XXI століття, матеріали про успіх українського етно на світових подіумах, де народні мотиви стають символом незламності та культурної ідентичності,  посібники з вишивки та декоративно-ужиткового мистецтва, що надихають на створення власних образів у стилі етно-шик.

 

Виставка підкреслює, що народне мистецтво — це не лише минуле, а й жива енергія, що формує сучасний візуальний код України. 

 

Еволюція відеокамер: від перших винаходів до сучасних технологій

 20 січня відзначається День відеокамери. В цей день в 1982 році компанія Sony Electronics вперше представила відеокамеру на відкритому ринку.

Авторами перших відеокамер вважаються різні винахідники, зокрема Джон Логі Берд (перша працююча відеокамера 1920-х), Володимир Зворикін (іконоскоп для електронного телебачення 1931) та брати Люм'єр (кінокамера-сінематограф 1895), що заклали основи як механічного телебачення, так і кіно та електронного відеосигналу. 

1888 року створив першу збережену кінокамеру, яка записувала зображення на целулоїдну плівку. 1895 року запатентували сінематограф, першу комерційно успішну камеру, що поєднувала функції зйомки, проекції та друку плівки. Запатентував кінокамеру у 1892 році.

Шотландський інженер, який створив першу відеокамеру, що працювала на електромеханічному диску Ніпкова, в 1920-х роках. Інженер, який винайшов іконоскоп у 1931 році, що стало ключовим для переходу до електронного телебачення. Почалося з механічних систем та кінокамер братів Люм'єр. Ще у 1895 році році Луї і Огюст Люмьєри запатентували перший апарат для отримання зображення, що рухалося – кінокамеру, а вже згодом продемонстрували винахід у дії.

Нині пристроями для відеозапису вже нікого не здивуєш. Технічний прогрес і еволюція відеообладнання відбувалася на наших очах. Хоч брати Люмьєри запатентували апарат для отримання зображення, що рухалося, ще у 1895 році, перші телевізійні відеокамери з'явилися пізніше – наприкінці 20-х років минулого століття. Тривалий час усі програми транслювалися у режимі прямого ефіру, запису не було, тож все, що знаходилось за межами студії, відзнімали кінокамерами. Перехід до електронного телебачення завдяки винаходу Зворикіна. Перша портативна відеокамера, що об'єднувала камеру та рекордер, з'явилась у 1980-х від Sony. Цифрові технології та DVR-пристрої стимулювали перехід від аналогових до цифрових камер у 1990-х. 

Відеокамера - це комбінація телевізійної камери, відеомагнітофона і генератора синхроімпульсів, що дає змогу записувати відео і звук на мініатюрну касету, цифровий універсальний диск (DVD) або карту пам'яті, а потім переносити сигнали на повнорозмірний DVD або інший носій.

За своє життя Джером Лемельсон винайшов понад 500 пристроїв для запису відео, але найвідомішим із них, безсумнівно, є відеокамера. Свій перший патент він отримав 1980 року, а вже через кілька років відеокамера стала реальністю, назавжди змінивши кінематограф. Портативні магнітофони означали, що записані відеоматеріали можна було транслювати у вечірніх новинах, оскільки відпала потреба у проявленні плівки. 1983 року компанія Sony випустила першу відеокамеру, систему Betacam, для професійного використання. 

Яким чином відбувався  подальший розвиток відеокамери, який революційний прорив здійснила компанія Sony та про історію першої відеокамери ви дізнаєтесь зі сторінок книжок та періодичних видань відділу технічної літератури. Працівники відділу радо запропонують вам необхідну літературу, наддадуть  кваліфіковані консультації. 

20 січня відзначається День відеокамери. В цей день в 1982 році компанія Sony Electronics вперше представила відеокамеру на відкритому ринку.

Авторами перших відеокамер вважаються різні винахідники, зокрема Джон Логі Берд (перша працююча відеокамера 1920-х), Володимир Зворикін (іконоскоп для електронного телебачення 1931) та брати Люм'єр (кінокамера-сінематограф 1895), що заклали основи як механічного телебачення, так і кіно та електронного відеосигналу. 

1888 року створив першу збережену кінокамеру, яка записувала зображення на целулоїдну плівку. 1895 року запатентували сінематограф, першу комерційно успішну камеру, що поєднувала функції зйомки, проекції та друку плівки. Запатентував кінокамеру у 1892 році.

Шотландський інженер, який створив першу відеокамеру, що працювала на електромеханічному диску Ніпкова, в 1920-х роках. Інженер, який винайшов іконоскоп у 1931 році, що стало ключовим для переходу до електронного телебачення. Почалося з механічних систем та кінокамер братів Люм'єр. Ще у 1895 році році Луї і Огюст Люмьєри запатентували перший апарат для отримання зображення, що рухалося – кінокамеру, а вже згодом продемонстрували винахід у дії.

Нині пристроями для відеозапису вже нікого не здивуєш. Технічний прогрес і еволюція відеообладнання відбувалася на наших очах. Хоч брати Люмьєри запатентували апарат для отримання зображення, що рухалося, ще у 1895 році, перші телевізійні відеокамери з'явилися пізніше – наприкінці 20-х років минулого століття. Тривалий час усі програми транслювалися у режимі прямого ефіру, запису не було, тож все, що знаходилось за межами студії, відзнімали кінокамерами. Перехід до електронного телебачення завдяки винаходу Зворикіна. Перша портативна відеокамера, що об'єднувала камеру та рекордер, з'явилась у 1980-х від Sony. Цифрові технології та DVR-пристрої стимулювали перехід від аналогових до цифрових камер у 1990-х. 

Відеокамера - це комбінація телевізійної камери, відеомагнітофона і генератора синхроімпульсів, що дає змогу записувати відео і звук на мініатюрну касету, цифровий універсальний диск (DVD) або карту пам'яті, а потім переносити сигнали на повнорозмірний DVD або інший носій.

За своє життя Джером Лемельсон винайшов понад 500 пристроїв для запису відео, але найвідомішим із них, безсумнівно, є відеокамера. Свій перший патент він отримав 1980 року, а вже через кілька років відеокамера стала реальністю, назавжди змінивши кінематограф. Портативні магнітофони означали, що записані відеоматеріали можна було транслювати у вечірніх новинах, оскільки відпала потреба у проявленні плівки. 1983 року компанія Sony випустила першу відеокамеру, систему Betacam, для професійного використання. 

Яким чином відбувався  подальший розвиток відеокамери, який революційний прорив здійснила компанія Sony та про історію першої відеокамери ви дізнаєтесь зі сторінок книжок та періодичних видань відділу технічної літератури. Працівники відділу радо запропонують вам необхідну літературу, нададуть  кваліфіковані консультації.

Інженер та винахідник Джеймс Уатт

 

19 січня 1736 Року народився Джеймс Уатт - англійський винахідник, іменем якого названа одиниця потужності ват. Удосконалення парової машини, зроблене Уаттом, є однією з найвидатніших подій в історії техніки. Це був один з тих винаходів, які поклали початок промисловій революції в Англії у другій половині ХVІІ ст. Біографія Джеймса Уатта надзвичайно цікава і повчальна. Вона може бути взірцем біографії великого інженера, який не тільки щось винаходить, але й доводить справу до виробництва і широкого застосування свого винаходу.

19 січня 2026 р. виповнюється 290 років від дня народження Джеймса Уатта (1736–1819) – англійського винахідника, іменем якого названа одиниця потужності ват. Парова машина, яку створив Уатт, належить до найвидатніших винаходів в історії людства. Історія винаходу Уатта цікава тим, що в ній вдало поєдналися університетська наука, бізнес, захист інтелектуальної власності – всі ті чинники, про які так багато говорять і пишуть у сучасній Україні.

Свій винахід Уатт здійснив будучи механіком університету Глазго. Ця обставина мала надзвичайно велике значення для майбутнього і Уатта, й історії техніки. Зокрема, Уатт познайомився з відомим фізиком і хіміком Джозефом Блеком, який у 1754 році відкрив вуглекислий газ, у 1757 р. – так звані приховані теплоти плавлення і пароутворення, а в 1760 році ввів поняття теплоємності. Уатт також подружився з багатьма студентами, які часто зверталися до молодого механіка за порадою. А він, якщо не знав відповіді на запитання, починав його вивчати. Щоб прочитати одну з перших праць, присвячених машинам, Уатт вивчив німецьку мову, згодом з аналогічного приводу – італійську.

Зимою 1763-1764 рр. Уатт отримав замовлення відремонтувати модель парової машини Ньюкомена, що належала факультету натуральної філософії. Коли він відремонтував модель, виявилося, що вона потребує вприскування надмірної кількості холодної води. Уатт вирішує, що для найкращого використання пари необхідно, щоб циліндр мав температуру пари, яка входить у нього, і не охолоджувався, і запропонував здійснювати конденсації пари в окремому холодильнику. Винахідник зробив ще кілька вдосконалень: запропонував для ущільнення поршня використовувати віск або жир, закрити циліндр зверху кришкою, через яку проходить круглий шток, оббивати циліндр деревом або іншим тепло ізолятором.

У 1765 р. Уатт будує все більші моделі своєї машини, переконується у правильності прийнятих рішень, але для продовження досліджень не вистачає коштів. Тоді він укладає угоду з другом Дж. Блека підприємцем Ребуком, згідно з якою останній зобов’язався фінансувати досліди з машиною й оплатити отримання патенту, за що йому мало належати дві третини майбутніх прибутків. 5 січня 1769 р. Уатт отримав на 14 років патент на «спосіб зменшення витрати пари і внаслідок цього – палива у вогняних машинах».

У 1773 р. Ребук збанкрутів, а машину і права на майбутні прибутки викупив власник металообробного заводу в Бірмінгемі М. Болтон, який уклав угоду з Уаттом на тих самих умовах, що і Ребук: брав на себе витрати, пов’язані з дослідами і виготовленням парової машини, а також комерційну сторону підприємства. Уатт же зобов’язався проводити подальші досліди і конструювання машини.

Уатт постійно вдосконалював свою машину. Щоб машину можна було застосовувати для приведення в рух верстатів, необхідно було перетворити коливальний рух балансира на неперервне обертання валу. Щоб обійти патент Пікара на кривошипний механізм, Уатт запропонував планетарну передачу. Далі Уатт отримав патент на машину подвійної дії, в якій пара тиснула на поршень поперемінно з обох боків. Він також винайшов автоматичний регулятор – відцентровий регулятор, з’єднаний з дросельним клапаном. Згодом застосував ртутний манометр для вимірювання тиску в котлі, водомірне скло у котлах, ртутний вакуумметр у конденсаторі. Зробив багато інших винаходів. Чому це важливо для нас? Винахід Уатта зробив парові машини економічно вигідними та універсальними. Це дозволило будувати фабрики де завгодно, а не лише біля річок, і врешті-решт подарувало людству паротяги та пароплави.

Цікавитесь історією техніки та видатних винаходів? У фондах нашої бібліотеки ви знайдете унікальні видання про історію промислової революції та біографії вчених, чиї ідеї змінили цивілізацію.

Український геній космонавтики

 

Сергій Павлович Корольов — уродженець Житомира, що став першим головним конструктором ракетно-космічних систем. Не буде перебільшенням назвати цю людину одним з піонерів світової космонавтики, не тільки теоретиком, але і практиком освоєння космічного простору. Початок космічної ери людства безпосередньо пов’язаний з ім’ям звичайного житомирця Сергія Павловича Корольова, який зробив можливим перший штучний супутник Землі, перший політ людини в космос, перший вихід космонавта у відкритий космос, роботу орбітальної станції і багато іншого.

Невичерпна енергія Сергія Павловича, його віра в успіх зробили можливим те, що ще недавно вважалося повністю фантастичним. Він умів не тільки обґрунтовувати і розраховувати ті чи інші науково-технічні гіпотези, але й вселяти тверду впевненість у власних колег, мотивувати їх на виконання часом неможливих завдань. По суті, саме Корольов і такі як він ентузіасти дали старт науково-технічній революції, яка за останні півстоліття змінила світ до невпізнання.

Крім приголомшливих винаходів, Королеву вдалося відкрити цілу плеяду талановитих вчених, своїх однодумців, які і після його смерті продовжували розпочату Сергієм Павловичем справу, просуваючи вітчизняну космонавтику до нових висот.

Суперечка "чий він" - геніальний авіаконструктор і батько радянської космонавтики - виникає щороку. Так склалося, що 12-го січня Сергій Корольов допоміг усім землянам побачити свою планету з космосу –  можна дізнатись з книг та періодичних видань з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.  Україна – космічна держава, а все почалося мабуть з Сергія Корольова, якого вважають чи не засновником космонавтики! Саме під його керівництвом було запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, перший політ людини в космос та вихід людини в космос.

Почалося все з того, що він і Фрідріх Цандер створили громадську організацію з вивчення реактивного руху. Пізніше вона переросла у науково-конструкторську лабораторію з розробки ракетних літальних апаратів. У 1946 році Корольова призначають головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Під його керівництвом послідовно створюються перші у Радянському Союзі балістичні ракети: Р-1 — копія німецької А-4/Фау-2, створена на її основі значно вдосконалена Р-2, оперативно-тактична Р-11 та її перша в СРСР модифікація для підводних човнів Р-11ФМ, ракета середньої дальності Р-5, модифікація якої Р-5М стала першою в світі ракетою-носієм ядерного боєзаряду. Майже усі перелічені ракети мали також свої геофізичні модифікації і активно використовувались для наукових досліджень верхніх шарів атмосфери.

 Від серпня 1956 року — керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру — ОКБ-1, йому підпорядковується діяльність багатьох НДІ та КБ. Його наукові й технічні ідеї вимагали розмаху, потужної матеріально-технічної бази. Корольов був ініціатором створення і фактичним лідером ради головних конструкторів, що об'єднувала чільних спеціалістів тогочасної ракетної галузі — головних конструкторів підприємств, що брали участь у тогочасній ракетній програмі. Рада головних конструкторів, попри її неофіційний характер, тривалий час мала визначальний вплив на усе радянське ракетобудування.

 Найважливішим конструкторським досягненням Корольова була перша у світі міжконтинентальна балістична ракета Р-7, перший вдалий запуск якої відбувся 27 серпня 1957 року. Р-7 стала основою для створення цілої родини ракет-носіїв, що забезпечили низку фундаментальних досягнень у галузі безпілотної та пілотованої космонавтики. 4 жовтня 1957 запущено першого в історії штучного супутника Землі. 12 квітня 1961 здійснено перший космічний політ на кораблі «Восток» Юрія Гагаріна. 12 жовтня 1964 виведено на орбіту перший багатомісний корабель серії «Восход» з екіпажом на борту. Пам'ятна монета на честь Корольова номіналом 2 гривні, викарбувана та введена в обіг НБУ 2007. 18 березня 1965 космонавт Леонов уперше в історії виходить із корабля «Восход-2» у відкритий космічний простір.

Під керівництвом головного конструктора Корольова створено перші космічні апарати серій «Луна», «Венера», «Марс», «Зонд», деякі супутники серії «Космос», а також проект космічного корабля «Союз». Він не обмежував своєї діяльності ракетоносіями й космічними апаратами. Після старту другого супутника Сергій Павлович сказав: «Надійний міст із Землі в Космос уже перекинуто запуском штучних супутників, і дорога до зірок відкрита». Для практичного підтвердження цієї тези та перетворення її на робочу формулу вчений продовжував розробляти принципово нові конструкції космічних кораблів. Академік Володимир Котельников так охарактеризував роль головного конструктора: «Якщо Костянтин Ціолковський був фундатором теорії космічного польоту, то Сергій Корольов заклав підґрунтя практичної космонавтики».

Тернопільська ОУНБ, а саме відділ технічної літератури пропонує здійснити книжковий екскурс у світ науки та ознайомитись із виданнями минулого століття, а також книгами сучасних українських і зарубіжних науковців, присвячених вивченню астрономії, астрофізики та космології.

Стежками історії (до 170 від дня народження Василя Шкрібляка)

 

Василь Шкрібляк – викладач та один із засновників Вижницької школи столярства, токарства, різьбярства та металевої орнаментики (1905 –1918). Нині це – Вижницький коледж прикладного мистецтва, якому 1990 року присвоєно ім'я Василя Шкрібляка.

Василь Юрійович Шкрібляк з села Яворів Косівського району – видатний народний майстер художнього різьблення, викладач та один із засновників Вижницької школи столярства. Народився 7 січня 1856 року в с. Яворові – помер 21 листопада 1928 року. Різьбленню спочатку навчався у батька. Наслідуючи та розвиваючи батьківські прийоми різьблення, він удосконалює традиційну гуцульську «суху» різьбу – ускладнює композиції різноманітних творів, вміло декорує їх інкрустацією, розкладаючи кольорові акценти. Працював у техніці «сухої» плоскої різьби, рельєфної різьби, інкрустації, інтарсії, випалювання, мосяжництва, жирування.

Василь Шкрібляк – викладач та один із засновників Вижницької школи столярства, токарства, різьбярства та металевої орнаментики (1905–1918). Нині це – Вижницький коледж прикладного мистецтва, якому 1990 року присвоєно ім’я Василя Шкрібляка. На території Вижницького коледжу встановлено пам'ятник майстрові.

Працьовитий, наполегливий, він приділяв багато уваги удосконаленню гуцульської сухої різьби, цілком присвятивши своє життя улюбленому мистецтву. Василь Шкрібляк був добрим столяром, токарем, чудовим майстром писання, викладання, жирування. Його рахви, цукорниці, табакерки, чарки, свічники захоплюють розмаїттям форм, багатством орнаментики і надзвичайною вишуканістю колірного вирішення.

По-різному комбінував різьбяр розміщення орнаментальних мотивів, створюючи досить складні композиції. Серед них найпоширеніші – концентричні та з вертикальною віссю симетрії. Принцип концентричних композицій особливо часто застосовувався Василем Шкрібляком при декоруванні тарілок, рахв, цукорниць. Майстер неодмінно виділяв головні мотиви. Так, часто на берегах тарілок він робив окреслену контурними лініями смугу, обрамлену зубцями. На ній виділяється ряд основних мотивів - "головкате". Між ними вся площина наповнена скісною сіткою, мотиви виділені розміром і гладкою площиною.

З 1905 року майстер викладав різьбярство в Вижницькій школі художньої обробки дерева і металу. Приблизно з цього часу В. Шкрібляк став застосовувати викладання різнокольоровим деревом, чорним і білим баранячим рогом, кораликами, перламутром, металом. У багатьох музеях України експонуються Шкріблякові меблі виставкового характеру, декоровані плоскою різьбою, інтарсією, інкрустацією. Але найдовершеніші тарілки і миски цього майстра, викладені деревом різного кольору, кораликами, металом, перламутром.

 

При вивченні понад 70-ти творів Василя Шкрібляка, що дійшли до нашого часу, привертає увагу дуже важливий фактор: у кожному з немає повторення орнаментального і композиційного вирішення, усі вони вражають новаторством, надзвичайно високим рівнем виконання. Тож не даремно Василя Шкрібляка називають найкращим майстром.

 

Твори Василя Шкрібляка зберігаються в музеях України та за кордоном, а також – у приватних колекціях.

 

Пропонуємо переглянути матеріали присвячені життю  та творчості видатного різьбяра у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

Побачити світ на дотик (До Всесвітнього дня азбуки Брайля)

 

З 2019 року 4 січня у світі відзначають Всесвітній день азбуки Брайля. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я у світі близько 180 мільйонів людей мають порушення зору, з яких приблизно 45 мільйонів повністю сліпі, а 135 мільйонів мають слабкий зір. 4 січня, увесь світ відзначає також  215 років від дня народження Луї Брайля – французького тифлопедагога та винахідника універсального шрифту, який дозволяє незрячій людині читати, навчатися, грати музику по нотах та взагалі розвиватися, не гірше, ніж інші люди.

Так сталося, що у 3 роки стався нещасний випадок, і маленький Луї пошкодив собі око. А трохи згодом хвороба уразила й друге око, внаслідок чого дитина повністю осліпла. Але батьки Брайля доклали максимум зусиль, щоб їхня дитина отримала початкову освіту, а згодом влаштували Луї у Королівський інститут для сліпих дітей, де вони мали змогу, окрім навчання, опанувати ще й гру на органі та піаніно. Саме тут дванадцятирічний Луї розпочав свою роботу над створенням власного рельєфно-крапкового шрифту.

На той час навчання незрячих дітей відбувалося за методом Гаюї: на цупкий папір наклеювалися великі, товсті літери. Із-за об’єму книжка для навчання виходила товстою і незручною. Навчання в інституті базувалося на вислухуванні і запам'ятовуванні. Писемність практично була відсутня. У бібліотеці було трохи книг, надрукованих по методу Валентина Гаюї. Луї дуже любив читати, попри те, що для цього вимагалося немало часу та й книги були громіздкі і важкі. Так Луї Брайль задумав створити свою систему рельєфно-крапкової писемності, яка зручна для дотикового сприйняття і точно відбиває усі особливості тієї або іншої мови, дає можливість записувати цифри, хімічні, фізичні знаки, ноти.

 У перші роки винахід Брайля ігнорували, потім намагалися переробити, але потім у всьому світі визнали систему листа, розроблену Брайлем для сліпих - найкращою.      Перша книга "Коротка історія Франції", надрукована шрифтом Брайля, офіційно надала право бути новій системі писемності для сліпих. Ідея створити рельєфно-крапкову абетку виникла у Луї Брайля після візиту до інституту відставного капітана-артилериста Шарля Барб’є, який розповів учням про так зване «нічне письмо» –особливий вид зв’язку, який пізніше отримав назву сонографія. В основі цього виду зв’язку був покладений дотиковий метод, де у формі прямокутника були розташовані округлі шість крапок. Близько двох років тривала робота Луї над створенням рельєфно-крапкової абетки, а в 1829 році Брайль опублікував власний унікальний метод письма, який до сьогодні носить ім'я свого творця. На жаль, шрифт Брайля отримав визнання лише після смерті автора. Луї Брайль мав серце, переповнене добротою і любов'ю. Про себе, про свої потреби турбувався дуже мало, а на заощадження придбавав книги і пристосування для писемності по його методу для бідних студентів. 

 У 1878 році на всесвітньому конгресі в Римі метод Брайля був затверджений, як кращий метод читання і писемності для сліпих людей. І сьогодні, через два століття, завдяки цій геніальній людині - Луї Брайлю і його винаходу - шрифту Брайля, мільйони людей почувають себе повноцінними громадянами своїх країн, відчувають свою значущість і необхідність для інших людей.  Шрифт Брайля – відомий у всьому світі рельєфно-крапковий тактильний алфавіт, який був створений спеціально для незрячих людей понад 200 років назад.

Завітавши до відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ кожен читач зможе познайомитись з виданнями, які розповідають про  історією життя та винаходу видатної особистості, доброї, освіченої, водночас незрячої людини, яка подарувала іншим світло у темряві.