Пильчиков Микола Дмитрович — фізик, винахідник (1857—1908)

Історія повертає нам імена людей, які були незаслужено забуті, хоча за часів свого життя вони були відомими в наукових колах, бо зробили вагомий внесок у розвиток світової науки. До таких належить і Микола Пильчиков — основоположник радіотелекерування та електрофотографії, людина дивовижно обдарована, вчений з надзвичайним талантом, дослідник властивостей х-променів, радіоактивності, геомагнетизму, метеорології, оптики, в доробку якого десятки відкриттів та винаходів світового значення. Без перебільшення — це український Едісон. Микола Дмитрович, у творчому доробку якого добрий десяток відкриттів і винаходів світового значення, народився 21 травня 1857 року в Полтаві, в родині відомого діяча українського національно-визвольного руху та педагога Дмитра Пильчикова. Аналіз наукової спадщини вченого засвідчує, що всі дослідження він провадив саме в тих ключових галузях, які виявились найважливішими для дальшого прогресу науки. Його справедливо можна назвати піонером у справі вивчення атмосферної оптики, електроавтоматики, електрохімії, радіотехніки, рентгенології та інших напрямах науки і техніки. Творча спадщина вченого — це близько 100 праць, понад 25 оригінальних приладів та установок, кілька нових експериментальних методів досліджень. Кошти, що залишилися після смерті, учений ще за життя заповів на премії за кращі дипломні роботи студентам-технологам.  Світ знає винахідника, американця Едісона, який став лауреатом Нобелівської премії в 1915 році; світ знає серба Миколу Теслу, якому Георг Вестигауз віддав без зайвих запитань мільйон доларів за пакет із сорока патентами, а не менш талановитий винахідник— українець Микола Пильчиков буй знищений і забутий навіть у себе на Батьківщині. І хай будь-що, треба щоб український народ знав своїх геніїв!

                                                        Вайшле Марія Йосипівна — завідувач

                                                        відділу технічної літератури

День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження України

День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 563/99 від 25 травня 1999 року, щорічно в останню суботу травня. В 2017 році День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження України припадає на 27 травня. Першою українською друкарнею можна вважати краківську друкарню Швайпольта Фіоля, в якій у 1491 році з’явилися перші книжки, надруковані кирилицею. Друкарня Фіоля видавала книжки для України та суміжних країн, вона почала видання книжок на кирилиці в тій формі, яку продовжили друкарні в Україні. Першу друкарню в Україні заснував у Львові Іван Федоров-Федорович. Вона діяла протягом 1573-1575 рр.., А першою виданою на українських землях книжкою став «Апостол» (в 1574 р.), який історично започаткував розвиток друкарства в Україні. Справжнім шедевром друкарського мистецтва стала Острозька Біблія, завершена в 1581 р. Острог став також першим в Україні центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніші дослідники назвали «полемічною літературою». Одним з осередків книгодрукування в Україні була Печерська Лавра. Заснована в 1616 р., Київська лаврська друкарня працювала три сторіччя. Крім друкарень кириличного шрифту, в Україні працювали і латинсько-польські: першою була невелика друкарня у Львові, що діяла в 1592 - 1602 р. Всього в Україні в 1574 - 1648 рр.. діяло 25 друкарень. Головними центрами видавничої діяльності були великі торговельні міста - Київ, Львів, Острог: тут були не лише кадри ремісників, книжників, редакторів, але й можливості ширшого збуту. При великих друкарнях були свої книгарні. Був в Україні і негативний досвід руйнації книговидання, починаючи з 1720 р., коли Петро І заборонив своїм указом книговидання українською мовою. Українське книговидання часами трохи жевріло, але не помирало. Навіть у складний період між першою і другою світовими війнами в Галичині існувало близько 50 українських видавництв. Причиною відносного зменшення українських видань в радянські часи була в першу чергу урядова політика. З 1930 до 1939 року українська книжка в кількісному вимірі скоротилася з 6394 до 1895 видань. В даний час перед українською книжкою і тими, хто займається її розповсюдженням, постала інша серйозна проблема - ринкові відносини. Як зауважив академік Я. Ісаєвич, «можливість« жити з видання »якраз і є показником зрілості суспільства, яке бажає і може забезпечити функціонування культури в ринкових умовах». Щоб видавати книжку, треба розуміти її неминущу цінність, треба вміти її берегти і передавати з покоління в покоління. Це вічний духовний скарб народу.

У відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ надходить  чимало книжок даної тематики В даний час у відділі діє книжкова виставка на тему «Перспективи розвитку видавничої справи та поліграфії в Україні». На виставці представлені наукові, науково-популярні видання, підручники та посібники для студентів . довідкові та періодичні видання. Вони  користуються попитом серед користувачів і завжди залишаються популярними  як у професійному середовищі так і серед пересічних громадян. Приєднуйтесь до широкого кола шанувальників книжки. Українська книжка—це багатство усього народу, відродивши яку ми піднімемося на вищий рівень світової культури. Не для того наші предки засновували перші друкарні, винайшли різні способи друку, щоб ми, їхні нащадки, занедбали цю величну справу.

                        Вайшле Марія Йосипівна — завідувач

                        відділу технічної літератури

Всесвітній день електрозв’язку та інформаційного суспільства

17 травня щорічно відзначається Всесвітній день електрозв’язку та інформаційного суспільства який якраз вважається професійним святом усіх, хто присвятив себе роботі з найбільш технологічним обладнанням – комп’ютерами та системами електрозв’язку та усіх фахівців ІТ-сфери.
Відзначення 17 травня Всесвітнього дня електрозв’язку та інформаційного суспільства було встановлено Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 27 березня 2006 року. Таким чином Об’єднані Нації визнали велике значення технічних засобів обробітку й передачі інформації, і – особливо! – важливість праці тих сотень тисяч людей, що займаються цією важливою роботою.
Історично дата 17 травня нагадує про підписання в Парижі 1865 року першої міжнародної Телеграфної угоди та створення Міжнародного телеграфного союзу. На той час телеграф був не менш революційним засобом зв’язку, ніж Інтернет – для періоду на межі ХХ-ХХІ століть. У читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ представлена велика кількість наукової, науково-популярної літератури , підручників та навчальних посібників, періодичних видань з цієї тематики.
В них викладено основи інформаційних технологій, детально розглянуто апаратне забезпечення, прийоми роботи  з різними операційними системами та мовами програмування. Висвітлено основи побудови компʼютерних мереж, у тому числі глобальної мережі Інтернет, розглянуто питання компʼютерної безпеки. Наші видання допоможуть вам стати справжнім гуру компʼютерних наук, незважаючи, початківець ви чи професіонал. Кожен знайде для себе цікаву інформацію, адже немає межі досконалості.
                                         Вайшле Марія Йосипівна — завідувач
                                         відділу технічної літератури