День системного адміністратора!

   Професія системного адміністратора в сучасному світі просто незамінна. Вже неможливо уявити собі зараз як би ми жили без наших шановних сисадмінів, адже на них покладено одне з найбільш відповідальних завдань - забезпечення надійної інформаційної взаємодії між нами. Робота великих і малих корпоративних мереж, глобальної мережі Інтернет, величезна кількість локальних систем і програмних комплексів, що включають в себе не тільки поштові системи або сервери баз даних, а також багато іншого - все це налагоджено і функціонує завдяки фахівцям цієї унікальної професії, яка об’єднала в собі висококваліфікованих і глибоко не байдужих до технічних тонкощів людей.

     Своє професійне свято системні адміністратори відзначають в останню п’ятницю липня. Ця традиція зародилася починаючи з 1999 року. Тоді один з американських системних адміністраторів з Чикаго на ім’я Тед Кекатос виступив з ініціативою на підтримку нового професійного свята, яке би об’єднало фахівців цієї професії. І 28-го липня того року це свято, під назвою «System Administrator Appreciation Day», було вперше відзначене в США. В силу надзвичайної актуальності й затребуваності професії системного адміністратора по всьому світу, свято День сисадміна швидко набуло широкого поширення і вийшло на міжнародну арену.

  У День системного адміністратора вітаємо всіх сисадмінів. Бажаємо Вам і надалі поглиблювати свою майстерність та знання у обраному напрямку інформаційної технології.

Зі святом!

                                                                   Людмила Шатарська, головний бібліотекар

                                                                   відділу технічної літератури ТОУНБ

200 років велосипеду!

Багато хороших та корисних речей ми створюємо під впливом катастрофи! Наш скромний улюбленець "велосипед", який в цьому році відзначає своє 200-річчя, зобов'язаний своїм народженням страшному виверженню вулкана Тамбора в 1815 році в Індонезії. Вулканічний попіл від виверження в атмосфері різко остудив всю земну кулю, що повністю знищило урожаї по всьому світу.

У Німеччині неврожай вівса призвів до браку корму для коней що, в свою чергу, призвело до різкого зменшення кількості коней в країні. У розпачі від втрати цих транспортних тварин, барон Карл фон Даріс, німецький аристократ, почав експериментувати з ідеєю транспорту, який би у рух приводила сама людина! Два роки по тому він розробив перший двоколісний транспортний засіб!

Пристрій барона був по суті дерев'яним іграшковим коником, тільки на двох колесах, «вершник» якого повинен штовхати його ногами. Даріс назвав винахід «рухома машина», але французи незабаром перейменували його в «velocipede», що з латини означає «рух» і «нога».

«Velocipede» швидко став міжнародним явищем, як і роликові ковзани за два століття до того, але вийшло з моди воно також швидко як і увійшло. І забутим залишався аж до 1870 року, поки Джеймс Старлі придумав «Пенні Фартінг» - той самий велосипед з одним гігантським колесом, а іншим набагато меншим! Саме тоді люди почали бачити потенціал в велосипедах.

П'ятнадцять років по тому, Джон Старлі (племінник винахідника) створив «безпечний велосипед» з колесами однакового розміру, з поворотним переднім колесом! Тепер будь-хто міг навчитися їздити на велосипеді. Не дивно, що він одразу ж став улюбленцем серед жіночої половини населення планети! Жінки одразу ж створили більш комфортний і зручний одяг – спеціально для велосипеда, який незабаром став символом прав і можливостей жінок. Суфражистка Сьюзен Ентоні в 1896 році сказала: «Я радію кожен раз, коли бачу жінку верхи на велосипеді.»

Сама ідея «жінки на велосипеді» розлютила консерваторів! Велоспорт був відразу визнаний розпусним, деструктивним для суспільства і взагалі машиною, яка призводить до безпліддя. "Ви коли-небудь взагалі бачили щось більш відштовхуюче, потворне і зле, ніж дівчина на велосипеді?» пише юнацький німецький журнал «German magazine Youth» в 1897 ж році, протестуючі студенти-чоловіки в Кембриджському університеті повісили в знак протесту опудало жінки на велосипеді.

Незважаючи на такі жахливі і неприємні інциденти, велосипед став революційним і прогресивним винаходом і повністю змінив концепцію транспортного «руху». В кінці 1890-х років, Уилбер і Орвілл Райт, працюючи в комірці свого велосипедного магазину, за допомогою доступних їм велоінструментів і навичок ремонту – розробили і вдосконалили свій проект літака! І ось вже в 1903 році цей безцінний досвід допоміг компанії «Райт» здійснити свій перший політ на легендарному «Кітті-Хок» (Kitty Hawk)

Велосипед також пропедалив собі шлях і у мистецтво. У 1913 році концептуальний художник Марсель Дюшан створив «Велосипедне колесо», а в 1942 році Пікассо перетворює звичайне велосипедне сідло і кермо на «Голову бика». Але жоден митець, не пов'язаний з велосипедом тісніше, ніж письменник Семюел Беккет, який закохався у велоспорт, здійснюючи поїздку по гірській Франції і створив свій, повний екзистенціального сенсу, роман "Моллой" 1951 року.

Зрештою, велосипед – це саме той транспорт, для якого (на відміну від автомобілів) людина – завжди буде залишатися серцем і двигуном.

                                        Людмила Шатарська, головний бібліотекар

                                                відділу технічної літератури ТОУНБ

День працівників металургійної галузі

      В Україні щороку, в 3 неділю липня, працівники металургійної і гірничодобувної галузі мають можливість відсвяткувати своє професійне свято. Цей святковий день був встановлений для підтримки ініціативи працівників цих двох галузей в нашій державі. Заснував його, а також дав статус офіційного свята, Президент України Леонід Кравчук своїм Наказом N 187/93 від 3.06.1993р. 

       Металургія в нашій країні є однією з найважливіших і найцінніших промислових галузей. Важко собі уявити без металургії сучасну науку і техніку, та і просто неможливим стає забезпечення роботи підприємств легкої і важкої промисловості. Неможливо без неї уявити собі також наше звичайне повсякденне життя.

         Гірська справа, а особливо, гірничорудна і вугільна промисловість, грають неймовірно важливу роль в економіці нашої країни. Ця нелегка професія заслуговує величезної поваги до тих людей, які її обрали з різноманіття інших. На сьогодні сотні тисяч людей працюють у галузі металургії України.

                                                                    Людмила Шатарська, головний бібліотекар

                                                             відділу технічної літератури ТОУНБ

До 80-річчя видатного скляра

Черняк Франц Андрійович

       Професор кафедри художнього скла ЛНАМ, Народний художник України, автор експериментальних робіт, технологічних винаходів у ділянці гутного скла. Нагороджений «Знак пошани» 1986р. Народився 10 липня 1938р. с. Лютина, Прешівського окресту (Словаччина) Закінчив Львівське училище ім. Труша (1963), та Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва (1971).

      Роботи знаходяться: у музеях Київа, Ів.Франківська, Москви, Корнінга, Нью-Йорка, Нансіі багатьох приватних збірках Європи. Ф.Черняк впродовж сорока років творить у склі, осягаючи закони природи скла. Він володіє всіма техніками вільного формування у гутному склі, влучно експерементує з формою і кольором.

                             Людмила Шатарська, головний бібліотекар
                                                                        відділу технічної літератури ТОУНБ

Фердинанд Цеппелін - винахідник дирижабля

Народився 8 липня 1838 в Констанці (Баден). У 1854 закінчив військову академію в Людвігсбурзі, у 1857 став офіцером германської армії. Під час Громадянської війни в Америці 1861-1865 був військовим браузером. Потім брав участь в експедиції з вивчення ресурсів річки Міссісіпі і тоді ж у містечку Форт-Снеллінг (шт. Міннесота) вперше піднявся в повітря на прив’язному аеростаті. По поверненні до Німеччини брав участь в австро-прусській 1866 і франко-прусської війни 1870-1871, дослужився до чину бригадного генерала. У 1891 вийшов у відставку і зайнявся розробкою і випробуваннями дирижаблів. 2 липня 1900 відбувся перший успішний політ його апарату. Це був дирижабль жорсткої конструкції з металевим каркасом, обтягнутим тканиною; у відсіках всередині корпусу містилися балони з газом. У 1905 був побудований другий дирижабль («цепелін», як стали називати дирижаблі його конструкції), а до 1914 – 25 апаратів; 6 з них були призначені для перевезення пасажирів і пошти, інші купило військове відомство. Військові дирижаблі Цепеліна застосовувалися в Першій світовій війні 1914-1918. Найбільший дирижабль, «LZ 127» (127 – порядковий номер), названий «Граф Цеппелін», був побудований в 1928 році вже після смерті конструктора в Шарлоттенбурге8 березня 1917. Його обсяг склав 105 000 куб. м, довжина 236 м, найбільший діаметр 30,5 м, швидкість польоту 128 км/ч. На дирижаблі було п’ять моторів «Майбах» з 530 к. с. кожен. Він 11 разів перетнув Атлантику, а в 1929 облетів навколо земної кулі, подолавши відстань 35 000 км за 301,5 льотних години. Останній пасажирський дирижабль конструкції Цепеліна, «Гінденбург», був побудований в 1936 і скоїв 63 польоту. 8 липня відзначається 180 років з дня народження видатного конструктора. Тернопільська ОУНБ, а саме, відділ технічної літератури запрошує своїх користувачів переглянути сторінки книг та періодичних видань, а також різноманітних публікацій, присвячених Фердинанду Цеппеліні. Приємного перегляду.

                                                                                    Людмила Шатарська, головний бібліотекар

                                                                                    відділу технічної літератури ТОУНБ