День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібно це свято, якщо є 26 квітня - Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.

Справа в тому, що 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР. Можливо, Україна стане автором доброго почину, і День ліквідатора з’явиться в Росії, Білорусі та інших країнах.  До відзначення цього дня приєднується також і відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ. До уваги користувачів тут представлена низка видань з даної тематики. Запрошуємо всіх до перегляду.

                                                                                        Людмила Шатарська, головний бібліотекар 

                                                                                        відділу технічної літератури ТОУНБ

15 грудня — Міжнародний день чаю

Чай – найпопулярніший напій на Землі. Напій, який отримав найбільше поширення після звичайної води, родом з Піднебесної, південно-східної її частини. Титул першовідкривача чаю згідно з стародавніми китайськими легендами по праву заслужив знаменитий в місцевій історії імператор Шень Нун. У літописі правлінь Китаєм він більш відомий як Божественний Землероб. Жив імператор у III тисячолітті до н.е., а тонізуючий напій отримав по чистій випадковості, в принципі не приклавши жодних зусиль. Під час однієї зі своїх прогулянок Шень Нун, втомлений від літньої спеки, зупинився під деревцем з ароматними листям. Звідки не візьмись з'явився вітерець, зірвав листок, і той опинився прямо в чаші з прозорою зігрітою сонцем водою. Імператор зацікавився, пробував отриманий напій і прийшов в захват від незвичайного запаху, незрівнянного смаку і свіжого відтінку. Так чай побачив світло. Інша легенда свідчить, що підбадьорливий напій з'явився набагато раніше, ще в період створення світу. Втім, у кожного народу є на цей рахунок своя власна версія, і хто з них правий - сказати складно.  У середньому вік чаю налічує не менше 6 - 7 тисячоліть. У будь-якому випадку ми можемо насолодитися чаєм сьогодні завдяки старанням саме Китайської імперії. Цікавий той факт, що люди тривалий час вважали, ніби чай росте лише у формі куща. Чайні дерева були виявлені тільки в позаминулому столітті. Їх знайшли в Бірмі, Лаосі та Індії (провінція Ассам).  «День чаю» відзначається щорічно 15 грудня. 

Метою створення цього цікавого свята стало залучення уваги урядів і громадян до проблем поширення чаю, зміцнення взаємозв’язків між виробниками і споживачами чайної продукції, а так само обговорення проблем дрібних виробників і працівників чайних виробництв. 15 грудня була прийнята «Світова Декларація Прав працівників чайної індустрії», що безпосередньо вказує на те, що чайна галузь змушена боротися з безліччю проблем, які потребують вирішення. Ідея відзначати «День чаю» практично витала в повітрі вже багато років. І після обговорення на всесвітніх громадських форумах в індійському Мумбаї в 2004 році і бразильському Порту-Алегрі, в особі Центру з освіти і Спілкування в 2005 році, дата 15 грудня стала носити назву «Міжнародний день чаю». Найгучніше святкування «Міжнародного дня чаю» відповідно проходить в Індії і Шрі-Ланці, але такі країни, як Непал, Індонезія, Бангладеш, В’єтнам, Кенія, Уганда, Малайзія і Танзанія, будучи також у ряді провідних світових сільгоспвиробників чаю, не залишаються байдужими до цього свята. Про користь вживання різноманітних сортів чаю написано не мало наукових праць. У багатьох країнах по всьому світу існують унікальні багатовікові чайні традиції. І «День чаю» є чудова можливість згадати про них і приєднатися до численних привітань на адресу всіх тих людей, хто весь цей час працює над тим, щоб у нас на столі був цей чудовий напій. З Днем чаю!