Дарунки до Нового року

 

Стартує 2021 рік ! Зимові свята, світлі й радісні, що приходять до нас з настанням Нового року, об’єднують в собі наше дитинство, сьогодення і майбутнє. Це час здійснення мрій, казковий період від Миколая до Різдва. У цей час атмосферою свята просякнута кожна деталь, що нас оточує. Напевне ніхто не починає так скоро готуватись до зимових свят як любителі декоративно –прикладного мистецтва, які своїми руками створюють свій власний дивовижний світ. Сьогоднішню нашу зустріч ми присвячуємо Вашим захопленням. Дехто полюбляє читати книжки і стає книговидавцем, декого любов до кулінарії робить найкращим кулінаром, а хтось захоплюється вишивкою чи бісероплетінням і створює шедеври, якими пізніше будуть захоплюватись наступні покоління. Якщо Ви досі сумніваєтесь який дарунок вибрати для рідних і друзів, зупиніть свій вибір на дарунку зробленому власноруч , а саме виготовленому за допомогою бісеру та паєток. А допоможуть Вам у цьому книги та періодичні видання  які широко представлені у фонді відділу технічної літератури. Завдяки цим видання Ви зможете своїми руками зробити новорічні подарунки своїм близьким – ялинкові прикраси, різдвяну ялинку з бісеру, аксесуари  до новорічного вбрання. Зроблені власноруч з любов’ю вони не дадуть  Вам забути чарівний момент свята.

Агропромислові енергетичні плантації –майбутнє України ( До дня енергетика ).

 

Щороку 22 грудня, у день зимового сонцестояння, в Україні відзначають День енергетика. Символічно, що свято співпадає з найкоротшим днем і найдовшою ніччю в році, коли робота енергетиків найбільш помітна. Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи працівників енергетики та електротехнічної промисловості України…» згідно з Указом Президента України «Про День енергетика» від 12 листопада 1993 р. Україна завжди посідала значне місце в сфері розвитку та управління паливно-енергетичним сектором. На території країни розроблялися і впроваджувалися новітні досягнення в цій галузі. Від злагодженої роботи наших енергетиків залежить не тільки все виробництво і вся промисловість, але і наша економіка в цілому. Успішна робота кожної окремої галузі господарства безпосередньо залежить від ефективного функціонування енергетичного сектору. Сьогодні від професійності та сумлінності працівників енергетичної галузі залежить безперебійна робота промислових підприємств, ефективність функціонування соціальної сфери, зв’язку та транспорту. Завдяки їм ми можемо взимку насолоджуватися теплом у своїх оселях, працювати та займатися домашніми справами в темний час доби, насолоджуватися Наша країна лише частково забезпечує себе власними енергоресурсами і змушена імпортувати близько половини викопних енергоносіїв. Тому освоєння нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії в нашій країні слід розглядати як важливий фактор підвищення рівня енергетичної безпеки та зниження антропогенного впливу енергетики на довкілля. З огляду на аграрну спрямованість економіки країни та сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для вирощування рослин, найперспективнішим сегментом відновлювальної енергетики для України є біоенергетика. Так, наприклад, при врожайності насіння ріпаку 3 т/га можна одержати 1 т моторного палива. До основних переваг рослинної біомаси як джерела енергії можна віднести екологічну чистоту викидів порівняно з викопними видами палива, відсутність негативного впливу на баланс вуглекислого газу в атмосфері. Під час згоряння біопалива на основі рослинної біомаси в атмосферу викидається менше вуглекислого газу, ніж поглинається рослинами в процесі фотосинтезу, утворюється в 20-30 разів менше оксиду сірки і в 3-4 рази менше золи в порівнянні з вугіллям. До того ж енергетичні культури ідеально підходять для засадження забруднених та малопродуктивних земель, ефективно застосовуються у протиерозійних заходах для укріплення ґрунтів, є природним фільтром для очищення ґрунтів від пестицидів.  Враховуючи актуальність зазначеного питання, відділ  технічної літератури Тернопільської ОУНБ  пропонує своїм користувачам  фахові, науково популярні, науково-виробничі періодичні видання: «Винахідник і раціоналізатор», «Біоенергетика», «Енергетика та електрифікація», «Промелектро», навчальні видання, монографії в яких висвітлюються пріоритети розвитку нетрадиційної, відновлювальної та біоенергетики.  Для пошуку видань з даної тематики радимо скористатися електронним каталогом бібліотеки.

Шатарська Людмила, головний бібліотекар відділу технічної літератури.

Харчовий комплекс України: стратегія розвитку

 

Харчова промисловість завжди вважалася для України пріоритетною і стратегічно важливою галуззю, яка здатна забезпечити не тільки потреби внутрішнього ринку, а й вагоме місце держави в когорті світових країн – лідерів із виробництва продуктів харчування. Доступність харчових продуктів, їх якість та екологічність впливають на рівень продовольчої безпеки держави, виступають індикаторами її соціальної стабільності. Водночас, посилення процесів глобалізації та інтеграція України до світової спільноти, по-перше, зробили економіку нашої держави більш вразливою до зовнішніх загроз і, по-друге, висунули перед нею серйозні вимоги щодо забезпечення відповідного рівня її конкурентоспроможності. Це, зокрема, стосується й харчової промисловості. Відповідність світовим стандартам може бути досягнута тільки за умови переходу галузі на інноваційну модель розвитку та  активного впровадження сучасних технологій харчового виробництва.
Саме цим темам присвячена підбірка видань з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.   Пропонуємо вашій увазі деякі з них.

Стан і перспективи харчової науки та промисловості : тези доповідей V Міжнародної науково-технічної конференції. (Тернопіль 10–11 жовтня 2019 року) / МОН України, Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, 2019. – 172 с.

 

Войнарович О.В., Марчишина Є. І.Охорона праці в галузі (харчові технології). Підручник – Київ, 2018. – 580 с. У підручнику представлено вимоги до забезпечення нормативних умов праці на підприємствах з переробки риби та інших водних біоресурсів. Описано організаційні засади та документальне забезпечення функціонування системи управління охороною праці, вимоги безпеки на різноманітних технологічних процесах обробляння риби та інших водних біоресурсів, особливості забезпечення електро- і пожежної безпеки на підприємствах галузі. Підручник призначено студентам спеціальності «Харчові технології», а також для керівників та інших посадових осіб, які відповідають за безпеку виконання робіт на підприємствах з переробки риби та інших водних біоресурсів.

Матеріалознавство та матеріали у харчовій промисловості: Підручник / Добровольський О., Віктор Малишев, Косенко В. К.: Університет "Україна" , 2017.  298с. У підручнику наведено основні положення загального матеріалознавства, охарактеризовано властивості, структуру і застосування сталей, чавунів, кольорових металів та їх сплавів, полімерів, неорганічних матеріалів, наноматеріалів та композиційних матеріалів, які використовуються у харчовій промисловості. Призначено для студентів вищих навчальних закладів галузей знань 13 "Механічна інженерія", 16 "Хімічна та біоінженерія" та 18 "Виробництво та технології".

Шатарська Людмила, головний бібліотекар відділу технічної літератури

Сьогодні Варвари – свято вишивальниць: магія українського вишивання

 

В українців було свято вишивальниць — це сьогоднішній день Варвари 17 грудня. На Варвари не можна було прати, білити чи глину місити, — тільки вишивати. У цей день дівчата збиралися разом, молилися і вишивали долю… Адже саме в ці дні ворожили на врожай, на долю, спостерігали за погодою. То чи не магічні замовляння “засівали” чисті дівчата на білому полотні, творячи живі послання долі? Вважалося, що Варвара “золотими нитками Ісусові ризи вишивала”. А це означало, що, будучи покровителькою дівчат-вишивальниць, вона керувала їхніми намірами і руками, коли майбутні наречені вишивали сорочки своїм судженим весільні рушники, ткали та вишивали свої власні сорочки. Тому вишивання у цей день було святим ритуалом, значення якого сьогодні, на жаль, уже втрачено. Колись вишивані узори не переносилися механічно, як зараз, із чужих зразків. Кожна вишивальниця досконало володіла “мовою” орнаментального письма, відчувала енергетику кольорів, поєднувала їх зі своїми почуттями і помислами в єдине мереживо, яке мало стати оберегом як для самої себе, так і для коханого чоловіка чи дитини. Щоб точно “закодувати” сорочку, достатньо лише чистоти намірів, любові, а оте “внутрішнє чуття”, як ми називаємо свою підсвідомість, само підказує, як і що робити. Недаремно казали, що не всі жінки чи дівчата могли вишивати. Бо тим, у кого наміри чи почуття не були настроєні на “космічні струни”, магія вишивання не відкривалася. Ось така цікава історія сьогоднішнього дня!

 

День Святого Миколая

 

19 грудня 2020 року ми відзначаємо День Святого Миколая. Це свято - одне з найулюбленіших днів, про який у нас залишилися найсвітліші спогади з дитинства. І як же його не любити, адже кожна дитина знає, що в ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай приносить подарунок і залишає його під подушкою. Святий Миколай, за легендами, був сином багатих людей. Однак, як кажуть багаті теж плачуть, їх спокійне життя затьмарювало те, що у них зовсім не було дітей. Його батьки довго просили у Бога в храмі дитину, обіцяючи при цьому, що їх майбутній син обов'язково буде служити Господу. Нарешті, в їх житті з'являється така довгоочікувана дитина. Але, на жаль, вони рано пішли з життя і Микола осиротів. Відомо, що Святий Миколай був великою людиною, про доброту якого до цього часу ходять легенди. Саме він врятував місто Світи від голоду, допоміг воєначальникам на яких звели наклеп уникнути смерті, а те, скільки він допоміг бідним як на суші, так і на морі і порахувати складно. З покоління в покоління про нього розповідають дітям, як про велику людину.

Цікаві факти про чай.

 

Людина, в якiй немає чаю, нездатна бачити істину і красу.
Японське прислів'я

Щороку 15 грудня  відзначається Міжнародний день чаю (International Tea Day).

 День чаю  започаткували, щоб привернути увагу громадян та урядів світу до проблем продажу чаю, взаємозв’язку між продажом чаю і положенням працівників чайних виробництв, невеликих виробників і споживачів.  Ну і, звісно ж, задля популяризації цього напою.  Слово чай має китайське походження. У Китаї чай має сотні назв залежно від району вирощування, типу або сорту. Але саме уживане найменування – це «ча», що означає «молодий листочок». Всі інші народи світу запозичили свої найменування чаю у китайців. Сама поява чаю овіяна легендами. Найчастіше посилаються на ту, згідно з якою першими стали вживати настій листя пастухи на півдні Китаю, звернувши увагу на тварин, які щипаючи листочки з кущів і робляться бадьорішими.  За кілька століть культури чаю в Китаї було перепробувано багато способів його приготування, починаючи з варіння сухого чаю і кінчаючи миттєвим, розчиненням екстракту чаю в гарячій воді. Однак як найпростіші, так і найскладніші способи були з плином часу відкинуті. Залишився найраціональніший – той, який ліг в основу міжнародного способу заварювання і якому в загальних рисах слідуємо ми. Багато країн мають свої традиції чаювання, але незмінно одне — чай і надалі залишається одним із найулюбленіших напоїв на землі.  Він бадьорить вранці, заспокоює ввечері, взимку зігріває, а в жарку погоду втамовує спрагу. Чорний, зелений, білий, червоний, жовтий, – це всі види чаю! А, крім того – трав'яні чаї молодості і краси: мате, каркаде. Чай – не лише задоволення, але і велика користь для краси і здоров'я. У чайному листі міститься більше 200 корисних речовин: провітамін А, вітаміни групи В, С, К, Р, мікроелементи, ефірні масла, дубильні речовини, катехіни, кофеїн. Чай – це ще й недорогий, але вельми ефективний косметичний засіб. Чай здавна відігравав важливу роль в торгівлі та навіть колись брикети висушеного чайного листя використовували як валюту в Сирії. Торгівці з радістю обмінювали якісний чай на прянощі чи дорогоцінні тканини. Люди завжди присвоювали чаю цілющі властивості та навіть сьогодні він широко використовується в косметології, саме тому ми підібрали для вас 10 цікавих фактів про чай.

1. Кожного року у світі вирощують понад три мільйони тон чаю і завдяки цьому кожного дня люди купляють близько трьох мільярдів чашок цього прекрасного напою.
2. Згідно з китайською легендою вперше чай винайшов імператор Шен Нонг в 2737 році до н.е. Під час подорожі слуги скип'ятили імператору воду, щоб її очистити і в посудину з кип'ятком випадково впало декілька листочків чаю. Напій так сподобався імператору, що згодом став національною гордістю.
3. Спочатку, завдяки його тонізуючому ефекту, чай використовували переважно в медичних цілях.
3. Колись, майже весь чай вирощували в Китаї, а основним експортером була Великобританія. Коли британці зіткнулись з проблемою монополії Китаю вони почали також шукати інші країни де можна б було вирощувати чай. Так з'явились величезні чайні плантації в Індії та Африці. Сьогодні ці нові райони залишаються одними з основних виробників чаю.

4. Не дивно що Китай залишається основним експортером та постачає близько 29% від всього чаю у світі, на другу місці сьогодні Індія. Вас можливо здивує, що в десятку найбільших виробників чаю входять також Іран, В'єтнам, Туреччина та навіть Аргентина.
5. Велика Британія, попри упереджену думку, не є основним споживачем чаю, найбільше його випивають на душу населення в Об'єднаних Арабських Еміратах, Марокко та в Ірландії.
6. Сьогодні на прилавках магазинів можна побачити величезну різноманітність чаю, проте якщо це справжній чай, а не суміш трав, його роблять з листків зірваних з однакових чайних кущів (Camellia sinensis). Для того, щоб ми могли смакувати різними типами, чаю такими як чорний та зелений, зібране листя перед пакуванням по різному обробляють.
7. Для виготовлення чорного чаю, чайні листки піддають ферментації, або окисленню. Під дією кисню листя темніє та набуває специфічний смак та аромат. Натомість зелений чай лише пропарюють, завдяки чому в ньому зберігається значно більше вітамінів.8. Найбільш популярний чай в світі чорний. Доля чорного чаю в світі понад 75%. В Китаї чорний чай називають червоним.
9. Є дуже багато незвичних варіантів використання цього продукту, зокрема, ми вже згадували, що чай використовують в медицині. Також за допомогою чаю фарбують тканини та маринують м'ясо, чай використовують в косметології та як добриво в садівництві.
10. Колись в чашку перед чаєм наливали невелику кількість молока, це робилось для того, щоб захистити тоненький та крихкий фарфор. Звісно сьогодні мало хто п'є чай з тендітних фарфорових чашок, а от традиція пити чай з молоком залишилась та багато хто полюбляє такий незвичний напій і сьогодні.

Шатарська Людмила, головний бібліотекар відділу технічної літератури.

Людина, яка прагнула зробити світ досконалим. Альфред Нобель і Нобелівська премія.

 

Кожного року, 10 грудня весь світ згадує непересічну особистість, яка бажала залишитися в пам'яті нащадків не просто як винахідник динаміту, а як меценат, що вболіває за долю науки та світу. Кожного року людство, а не тільки вчені, затамувавши подих чекає на вручення найціннішої наукової премії! Якщо Вас цікавить хто такий Альфред Нобель, яким чином обирають номінантів та переможців, а також чому математика не представлена у переліку наук, у галузі якої можна отримати Нобелівську премію, тоді Вам до нас у читальний зал відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, де книги та періодичні видання  розкриють  всі таємниці найвищої наукової нагороди. У винаходів, як у людей, свої долі. Одні з самого початку стають улюбленцями долі, інші ж входять в світ непомітно і довго залишаються в тіні. А буває золота середина? Виявляється, так. І підтвердження цьому – життя і творчість засновника величезної промислової імперії, доктора філософії, академіка, засновника премії, яка увічнила його ім'я в людській пам'яті, – Альфреда Нобеля. Цього року, 21 жовтня, виповнюється 185 років від дня його народження. Про Альфреда Нобеля сьогодні знають практично всі люди світу. Його знаменитої Нобелівської премії домагаються дослідники, наукові діячі. Саме так увійшла ця дивовижна людина в світову історію. Коротку біографію Альфреда Нобеля можна уявити такими основними подіями:

• • 1842 рік – переїзд родини Нобеля в Санкт-Петербург. Альфредом Нобелем розробляється ідея виробництва торпед.
• • 1849 рік – Альфред Нобель починає навчатися в Європі і Америці. Два роки юнак подорожує по світу, буває в Данії, Італії, Німеччини, Франції, потім в Америці.
• • 1853 рік – Кримська війна допомагає сімейному бізнесу Нобелів отримати хороші прибутки і увійти в пору розквіту.
• • 1859 рік – фабрикантом стає Людвіг Еммануїл Нобель. Через банкрутство сімейного бізнесу Альфред повертається з батьком до Швеції і впритул починає працювати над вибуховими речовинами. В цей же час він отримує позику в 100 тисяч франків і починає дослідницьку роботу в галузі хімії, ставлячи досліди і винаходячи нові елементи, з'єднання і суміші.
• • 1868 рік – Альфред Нобель відкриває динаміт, що складається з суміші нітрогліцерину з іншими речовинами, що мають здатність його вбирати.
• • 1876 рік - відкриття «гримучого холодцю» – з'єднання нітрогліцерину з колодієм. Цей «холодець» мав більш сильну вибуховість, ніж вже відкритий раніше динаміт. Наступні роки сповнені відкриттями інших комбінацій нітрогліцерину з речовинами. •
• • 1894, 1895 року – судові позови з приводу заяви Нобеля про те, що кордит вже входив в зареєстрований ним раніше патент винаходів.

• 1896 рік, 10 грудня на віллі в Сан-Ремо в Італії – Альфред Нобель помер від крововиливу в мозок у 63-річному віці. Могила Нобеля знаходиться на стокгольмському кладовищі Норра.

 Альфред Бернхард Нобель  - шведський хімік, інженер, винахідник динаміту. Заповів свій величезний стан на заснування Нобелівської премії. У його честь названий синтезований хімічний елемент Нобелій. На честь Нобеля названий Нобелівський фізико-хімічний інститут в Стокгольмі. Щорічно в Швеції Нобелівський комітет розглядає заявки найбільш видатних вчених сучасності та вирішує, хто в цьому році гідний премії в галузі фізики, хімії, медицини і літератури, а також найвидатнішим миротворцям. А з 1969 року – і економістам. Здобувачем премії міг стати будь-хто – національна чи расова приналежність документом не обговорювалася. Нобелівська премія — це, безумовно, найавторитетніша нагорода, про яку таємно чи явно мріє більшість науковців світу. Висувати кандидатом на присудження премії можна тільки живу людину. Варто зазначити, що серед лауреатів премії дуже мало жінок. Найвідоміша двічі премійована жінка-лауреатка це, звісно ж, Марія Кюрі, що мала польсько-французьке походження. За статистикою, найбільше Нобелівських премій з фізики, хімії та медицини дісталося американцям – 43 відсотки. На другому місці з фізики та хімії – німці, на третьому – англійці. Що стосується медицини, то тут рейтинг зворотній. На четвертому місці – французи. Попри те, що на сьогодні Україна ще немає жодного лауреата Нобелівської премії залишається надія на те, що в Україні з’явиться людина, яка буде достойною премії миру.

 Шатарська Л. В., головний бібліотека відділу технічної літератури.

 

 

Історія винаходу мікрохвильової печі: від 1945 року і до сьoгодні

Неофіційне свято День мікрохвильової печі відзначається в першій декаді грудня. Святкування присвячено до дня першого офіційного патенту на метод створення кухонного приладу, отриманого 6 грудня 1945 року.  Американська компанія «Tappan Company» вперше презентувала побутову мікрохвильову піч в далекому 1955 році. Патент отримав інженер Персі Спенсер, який винайшов прилад абсолютно випадково. Під час експериментів з "магнетроном" він виявив, що шоколад, який лежав поруч з випромінювачем мікрохвиль, розплавився.  Патент на цей винахід був виданий ще раніше - в 1946 році. У 1947 році світ побачив першу СВЧ-піч «Radarange». Застосовувалася вона виключно в госпіталях і солдатських кухнях для розморожування продуктів. Важив прилад 340 кг, по висоті був як людина. Ціна такої печі досягала 3000 доларів.           Через три роки прилад стали випускати великими партіями.   Американський інженер Персі Спенсер вперше помітив здатність надвисокочастотного випромінювання до нагрівання продуктів і запатентував мікрохвильову піч.   Патент на мікрохвильову піч був виданий в 1946 році. Перша в світі мікрохвильова піч «Radarange» була випущена в 1947 році фірмою Raytheon і була призначена не для приготування їжі, а для швидкого розморожування продуктів і використовувалася виключно військовими (в солдатських їдальнях і столових військових госпіталів). Її висота приблизно дорівнювала людському росту, маса 340 кг, потужність - 3 кВт, що приблизно в два рази більше потужності сучасної побутової НВЧ-печі. У 1949 році почалося їх серійне виробництво. Коштувала ця піч близько 3000 $.   Перша серійна побутова мікрохвильова піч була випущена японською фірмою Sharp в 1962 році. Спочатку попит на новий виріб був невисокий.   В СРСР з середини 80-х мікрохвильові печі випускалися на заводах ЗіЛ (модель «ЗІЛ») і Південний машинобудівний завод. Одночасно з  серійним виробництвом мікрохвильових печей виникла  думка про шкоду мікрохвиль для здоров'я людини. Продукти в мікрохвильовці втрачають корисні властивості. Як правило, при тепловій обробці в продуктах найбільше руйнується вітамін C, але відбувається це зазвичай при варінні, оскільки водорозчинні поживні речовини вимиваються киплячою водою. У мікрохвильовці ж втрачається набагато менше цього вітаміну. Крім того, вчені порівняли поживні властивості овочів, приготованих у мікрохвильовій печі, на пару і в скороварці. Виявилося, що в скороварці овочі втрачали більше корисних для кишечника нерозчинних харчових волокон, ніж у мікрохвильовці й на пару. Також вважається, що в їжі з мікрохвильової печі зберігається більше мікроелементів, поліфенолів і антиоксидантів. На сьогоднішній день немає наукових доказів того, що їжа, приготована в мікрохвильовій печі, небезпечна. Вчені пояснюють, що мікрохвильове випромінювання більш швидко нагріває їжу, збільшуючи швидкість руху молекул. Це дійсно може знизити поживну цінність, бо при швидкому розігріві відбувається порушення структури м'язових волокон і структури білка. Однак жодних небезпечних хімічних речовин при цьому не утворюється. А ви знаєте, як мікрохвильова піч з'явилася на світ? Пропонуємо дізнатись історію винайдення «домашньої помічниці», з чого складається СВЧ-піч, яким чином вона гріє їжу та випробувати способи використання мікрохвильовки. Відповіді на ці питання ви знайдете в книгах та періодичних виданнях , які знаходяться у фонді відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Читайте та насолоджуйтесь оригінальними рецептами блюд, приготованих у мікрохвильовій печі.

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу

 

Міжнародний день інформатики

 

4 грудня 1948 року - день народження радянської інформатики. Зацікавившись публікаціями про цифрові обчислювальні машини, що з’явилися наприкінці 40-х років, член-кореспондент АН СРСР І. С. Брук стає активним учасником наукового семінару, який обговорював питання автоматизації обчислювальної техніки. Перший у світі цифровий комп’ютер з програмним керуванням - ZUSE Z3 (1941). У серпні 1948 року разом зі своїм співробітником молодим інженером Б. І. Рамєєвим (надалі відомим конструктором обчислювальної техніки, творцем серії «Урал») він представив проект автоматичної обчислювальної машини. У жовтні того ж року ними були представлені детально опрацьовані пропозиції щодо організації в Академії наук лабораторії для розробки і будівництва цифрової обчислювальної машини. 4 грудня 1948 року Державний комітет Ради міністрів СРСР з впровадження передової техніки в народне господарство зареєстрував за номером 10475 винахід І. С. Бруком та Б. І. Рамєєвим цифрової електронної обчислювальної машини. Це перший офіційно зареєстрований документ, що стосується розвитку обчислювальної техніки в СРСР.

Штучний інтелект –це галузь інформатики, що займається розробленням , що володіють можливостями навчання, здатності міркувати, вирішувати проблеми. Основні зусилля в цій області полягають у розробленні методів які перевершують здатності людського розуму.

Пропонуємо вашій увазі нові надходження книг з питань розвитку штучного інтелекту. Ось деякі з них.

 

Шаховська Н. Б., Р. М. Камінський, О. Б. Вовк Системи штучного інтелекту: навчальний посібник / Н. Б. Шаховська, Р. М. Камінський, О. Б. Вовк. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2018. 392 с.

Розглянуто класифікацію методів та алгоритмів, використовуваних у системах штучного інтелекту, та підходи до їх інтегрування в сучасні технології. Книга буде корисною для
студентів, які навчаються за спеціальностями “Комп’ютерні науки”, “Системний аналіз”, “Інформаційні технології”, викладачів, аспірантів та фахівців-практиків зі штучного інтелекту.

 

Ткаченко Р. О. ,Ткаченко П. Р., Ізонін І. В. Нейромережеві  засоби штучного інтелекту :навчальний посібник / Р. О. Ткаченко, П. Р. Ткаченко, І. В. Ізонін. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2017. 208 с.

Призначено для студентів спеціальності “Видавництво та поліграфія”, а також для спеціальності “Інформаційні управляючі системи та технології” та інших, за якими вивчають нейромережеві засоби штучного інтелекту.

 

Павлишин В. А., Гліненко Л. К., Шаховська Н. Б. Основи інформаційних технологій і систем :підручник / В. А. Павлиш, Л. К. Гліненко, Н. Б. Шаховська. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2018. 620 с

Розглянуто широке коло питань, що стосуються технологій формування систем і управління роботою з даними й інформацією у різних сферах діяльності. Наведено класифікацію інформаційних технологій і систем, розглянуто підходи та засоби моделювання предметної галузі, даних та знань під час їх створення. Викладено основи технології та систем баз даних, технології мультимедіа; принципи побудови та функціонування систем розосередженого оброблення інформації, інформаційно-обчислювальних мереж; засади геоінформаційних технологій та систем; основи побудови та функціонування інтелектуальних інформаційних систем. Книга приверне увагу студентів, , а також аспірантів та спеціалістів, які займаються цією проблемою.

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу

 

 

Burda Style: 33 роки в Україні.

 

В березні цього року журнал «BurdaStyle»  в Україні святкує свій 33-річний ювілей. Ще 8 березня 1987 роки з’явився перший тираж видання  – 100 тисяч примірників, які розійшлися миттєво. «Диво можна зробити своїми руками», – не раз повторювала засновниця журналу Енне Бурда. Почавши кар’єру підприємця в 40 років, вона завжди йшла своїм шляхом і сама приймала ключові рішення. Незалежна, цілеспрямована і безстрашна, Енне Бурда домоглася фантастичного успіху. Свідчення цього – сучасна медійна імперія Burda, біля витоків якої вона стояла. «Burda» став одним із перших журналів, який для багатьох жінок нашої країни відкрив двері в світ моди. Концепція була досить простою: зручні і елегантні наряди, якісні викрійки, кулінарні рецепти та поради з благоустрою будинку. Енне пропагувала не сліпе слідування модним тенденціям, а пошуки власного стилю. «Мода не знає кордонів», – сказала одного разу Енне Бурда. І мала рацію. Доказ цьому – неймовірна популярність журналу. Видання «Бурда-Україна», засноване в 1997 році, лідирує на українському ринку періодики за такими показниками, як продаж журналів і обсяг читацької аудиторії. Сьогодні видавництво випускає 62 періодичні видання. Діяльність «Бурда-Україна» не обмежується випуском журнальної продукції: видавництво відкрило школу крою та шиття «Академія Burda Style», регулярно організовує фестивалі, проводить майстер-класи та консультації, випускає корпоративні видання, активно розвиває книжкову галузь, а також успішно реалізує проект сарафанного маркетинг.  Тисячі рукодільниць разом з «Burda» шиють і створюють свою власну моду, їх об’єднує жага творчості і самовираження, бажання виглядати модно і в то й же час зберігати індивідуальність. «Burda» виходить в 90 країнах на 16 мовах і є одним із найпопулярніших жіночих видань у світі. Журнал  росте і розвивається, щоб стати ще кращим і цікавішим для наших читачів. Він і зараз, через 33 роки, як і раніше дарує натхнення та творчість, дозволяючи завойовувати серця мільйонів шанувальниць моди. Тож запрошуємо користувачів Бібліотеки ознайомитись з найпопулярнішим журналом  «BurdaStyle» і поринути в світ моди, краси та історії .Нехай спілкування з журналом «BurdaStyle» буде не лише приємним, а й багатим за змістом і принесе Вам естетичну насолоду. І тоді захоплені погляди оточуючих і гарний настрій Вам забезпечено!

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу

 

 

Рай по –азіатськи: кулінарні традиції.

 

Кожна з азіатських країн має свої кулінарні делікатеси, які притаманні тайванській, індійській, японській, китайській, індонезійській, в’єтнамській та іншим кухням. Кожна з  них унікальна і неповторна. Згідно азіатським повір’ям і релігіям, їжа людині необхідна не скільки для тіла, скільки для душі, і саме тому в азіатській кухні особлива увага приділяється оформленню і подачі їжі. Наприклад, японці нарізають рибу на дрібні скибочки і гарно розкладають їх на блюдо разом з овочами. А в Китаї і Кореї нарізка овочів і фруктів є справжнім мистецтвом! Основними продуктами азіатської кухні є рис, який може бути гарніром, основною стравою і навіть десертом; локшина, яку азіати навчилися готувати в різних варіантах; бобові. Велику роль в азіатській кухні відіграють і соєві продукти, які разом з рибою є основним джерелом білка. Крім відомого всім соєвого соусу, що використовується в якості приправи, дуже популярні соєве масло і молоко, а також сир із сої. Любите експериментувати зі смаками і куштувати незвичайні страви, саме для Вас книжкова подорож кухнями народів світу.  Кухня народів світу - це не лише розмаїття продуктів, але й поєднання їх видів, смаку та кольору, способи приготування, стиль життя, традиції тощо. Якщо Ви хочете навчитися смачно готувати або довершити свої кулінарні здібності, ці видання  - для Вас! Вони допоможуть Вам сміливо експериментувати, виявляти творчість, безмежну фантазію, створювати особливу атмосферу за столом у будні і свята. Тут представлена література, яка відображає те найкраще, що надбано у галузі кулінарного мистецтва, наведена рецептура і технології приготування багатьох страв, кулінарних виробів, напоїв, придуманих і розроблених як майстрами-поварами, так і господинями, які щодня дарують радість трапези своїй сім'ї.   Ви ознайомитесь з особливостями національних кухонь, знайдете багато порад щодо організації фуршетів, шведських столів та інших популярних форм проведення святкових заходів, оформлення страв та правил їх подачі. Ви дізнаєтесь більше про харчову цінність традиційних та екзотичних продуктів, правила збереження їх поживних властивостей під час приготування їжі, а також про те, скільки можливостей для використання ховають в собі звичні для нас овочі, фрукти, прянощі. Сподіваємось, що Ви отримаєте справжнє задоволення, переглянувши книги з цієї тематики та відкриєте для себе незвичайний світ традицій та екзотики азіатської кухні!

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу

Історія речей. Всесвітній день ґудзика

        Цікаве свято, про яке неодмінно здогадуються, а може навіть знають професійні кравці і їх уважні клієнти - «Всесвітній День ґудзиків», відзначається щорічно 16-го листопада. Воно було засновано американською організацією National Button Society, започаткованою в 1938-му році, ще в XX столітті. Деякі з нас іноді навіть не помічають на скільки важливий для нас цей елемент нашого одягу, адже без нього було б все набагато складніше. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз - виключно як прикраси, а не для застібання. Для застібання використовувалися зав’язки, шнурівки, вироби з рослин і кісток тварин, в якості шпильок. Ґудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративні функції, але й виконував цілком певне інформаційне значення. Сьогодні наше життя таке галасливе, швидке та несамовите, що ми просто не маємо часу замислюватись про такі дрібниці, як маленький ґудзик. Хоча, напевно, кожен з нас застібає та розстібає хоча б один ґудзик щодня, а в гардеробі їх набереться з півсотні, а може, й тисячі. Але були ж часи коли ґудзиками могли користуватися лише заможні громадяни, і за ціною вони прирівнювалися до дорогоцінного каміння. У XVI – XVII століттях поряд з ювелірними прикрасами ґудзики й застібки стають складовою частиною світського костюма, прикрашаючи жіночі туфлі й чоловічі черевики. Часопис XVII століття описує дам, що носили на одязі від п’ятдесятьох до ста маленьких декоративних ґудзиків, щось на зразок намиста й стеклярусу. Відомі керамісти та ювелірних справ майстри ставилися до виготовлення ґудзиків з тією ж старанністю й вигадкою, з якою створювали свої вази й підвіски. Ручний дизайн був особливо популярний у роботі з золотом, сріблом і латунню.  Новий етап у мистецтві виготовлення ґудзиків починається з появи в Італії, а потім і у всій Європі, азіатського фаянсу й порцеляни, а разом із ними – нового матеріалу, що сподобався дизайнерам і кравцям. XIX століття стало ”золотим століттям” ґудзика. Завдяки старанню майстерних умільців, у світовій практиці такий виріб, як ґудзик давно став предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами. Досить великі зібрання ґудзиків найрізноманітніших зразків є у музеях Швеції, США, Польщі та Чехії. Одна з найбільших приватних колекцій, вважають, належить американцю Стівенсу, що проживає в містечку Бішопвіль (штат Південна Кароліна). Свою колекцію він почав збирати ще в 1983-му році. За іншими даними, найзначнішу колекцію ґудзиків у світі (близько 100.000 примірників) зібрали в іншому американському місті - Нью-Джерсі. У Швеції, наприклад, основу колекції застібок в Стокгольмському музеї склав переданий одним з місцевих церковних пасторів в дар набір з більш 40000 одиниць ґудзиків.

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу

16 ЛИСТОПАДА В УКРАЇНІ ВІДЗНАЧАЮТЬ — ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ РАДІО, ТЕЛЕБАЧЕННЯ І ЗВ’ЯЗКУ

 

Свято встановлено на підтримку ініціативи працівників радіо, телебачення та галузей зв'язку України згідно з Указом Президента України "Про День працівників радіо, телебачення та зв'язку" від 11 листопада 1994 року. За радянських часів професійне свято працівників телебачення та радіомовлення відзначалося 7 травня. Цю дату встановлено 1945 року, під час святкування 50-річчя створення радіо Олександром Поповим. Цієї традиції дотримувалися також і після здобуття Україною незалежності. 1994 року Укртелерадіокомпанія запропонувала керівництву держави встановити 16 листопада, як професійне свято для теле-, радіопрацівників. Саме цього дня 1924 року в Харкові вийшла в ефір перша передача українського радіо. 11 листопада 1994 року, в переддень 70-річчя початку радіомовлення в Україні, був виданий відповідний указ. З того часу 16 листопада вважається днем працівників електронних мас-медіа України. Нині до журналістів та працівники сфери радіо долучилися телевізійники, представники інтернет-ЗМІ. Цей день відзначають і фахівці зв'язку, що забезпечують роботу телефонних мереж і таких важливих на сьогодні мереж Інтернет зв'язку. У наш час роль ЗМІ важко переоцінити. Завдяки праці зв’язківців мільйони українців оперативно дізнаються новини зі всього світу, в будь-який час та в будь-якому місці мають доступ до інформації, слухають радіо, дивляться телевізор, користуються мобільними телефонами, спілкуються з друзями в Інтернеті. Працівники галузі дарують людям радість спілкування! З новими виданнями  даної тематики можна оперативно ознайомитися в читальному залі відділу технічної літератури ТОУНБ, замовити ксерокопію, сканувати.

Видатна постать у галузі машинобудування ( До 110-ї річниці від дня народження Георгія Писаренка – фундатора школи механічних коливань).

 

12 листопада 2020 року виповнилося 110 років з дня народження видатного вченого–механіка, засновника Інституту проблем міцності НАН України та всесвітньо відомої школи з міцності матеріалів та елементів конструкцій в екстремальних умовах, дійсного члена НАН України і Міжнародної академії астронавтики, заслуженого діяча науки УРСР, лауреата Державної премії СРСР і Державних премій УРСР у галузі науки і техніки Георгія Степановича Писаренка. Г. С. Писаренко народився у родині козаків на Полтавщині.  Закінчив у 1936 році кораблебудівний факультет за фахом «Механічне устаткування суден». Вивчення великого циклу фундаментальних дисциплін, які передбачались спеціальністю, дозволило Г. С. Писаренку стати інженером-механіком широкого профілю. У 1937 році за рекомендаціями багатьох професорів, Г. С. Писаренко як здібний і перспективний для наукової діяльності молодий спеціаліст був зарахований без іспиту в аспірантуру Київського політехнічного інституту за фахом «Парові турбіни», яку успішно закінчив та захистив у 1941 році кандидатську дисертацію на тему «Визначення прогинів і напруги у роз’ємних діафрагмах парових турбін З початку 1939 року Г. С. Писаренко працює за сумісництвом в Інституті будівельної механіки АН УРСР . Під час  Великої Вітчизняної війни працював над підвищення міцності і надійності авіаційних двигунів. Після повернення до Києва Г. С. Писаренко вперше виконав фундаментальні дослідження коливань з урахуванням гістерезисних втрат в нелінійній постановці. Ці роботи стали основою його докторської дисертації.  Подальша наукова і науково-організаційна діяльність Г. С. Писаренка нерозривно пов’язана з розвитком наукового напрямку вивчення міцності матеріалів і елементів конструкцій, які працюють в екстремальних умовах. Результатом цієї діяльності стало створення з ініціативи Г.С. Писаренка у жовтні 1966 році на базі сектору міцності Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР єдиного в нашій країні спеціалізованого Інституту проблем міцності НАН України, який він очолював із дня заснування до травня 1988 року. Особливість наукових досліджень під керівництвом Г. С. Писаренка – об’єднання теоретичних і експериментальних досліджень міцності з урахуванням впливу факторів, що супроводжують реальні умови експлуатації. При цьому особлива увага приділялася розвитку досліджень у найбільш важливих галузях сучасної техніки: атомній енергетиці,  авіа- і суднобудуванні, хімічному машинобудуванні, криогенній техніці, будівництву магістральних трубопроводів, глибоководній апаратурі для вивчення Світового океану та інше. Особливо великого значення протягом 50 років як в Інституті проблем міцності НАН України, так і на кафедрі опору матеріалів набули дослідження в галузі вивчення міцності матеріалів і елементів конструкцій у складних умовах термосилового навантаження відповідно до реального стану конструктивних елементів нової техніки. Результати цих досліджень відображено в багатьох монографіях та довідниках, серед яких слід відзначити монографію «Міцність матеріалів за високих температур», видану в 1966 році під редакцією академіка Г. С. Писаренка, яка в 1969 році була видана англійською мовою в США. За цю монографію колектив авторів у 1969 році отримав Державну премію України. 1968 року було видано написаний Г.С. Писаренком у співавторстві з В.А. Агарєвим, А.Л. Квіткою, Є.С. Уманським і В.Г. Попковим підручник з опору матеріалів для студентів машинобудівних спеціальностей вищих навчальних закладів Георгій Степанович завжди бачив шляхи розвитку науки  механіки в Україні, а також поглиблену фахову підготовку в галузі експериментальних методів досліджень.  

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу

Енергозбереження – найдешевше та найчистіше джерело енергії ( До Міжнародного дня енергозбереження ).

 

11 листопада відзначається Міжнародний день енергозбереження. Це свято було засноване у квітні 2008 року за ініціативи міжнародної екологічної мережі SPARE. Основна мета свята – привернути увагу влади та громадськості до раціонального використання ресурсів та розвитку поновлюваних джерел енергії. Економія енергії дозволяє знизити забруднення навколишнього середовища та знизити витрати на енергозабезпечення. Заходи з економії енергоресурсів в два-три рази дешевші, ніж виробництво та доставка споживачам такої ж кількості енергії, що виробляється з традиційних джерел. До того ж найпростіші заходи енергозбереження доступні кожному і можуть бути застосовані в побуті фактично повсюдно.
У Міжнародний день енергозбереження в усіх країнах, що приєдналися до його відзначення, проходять заходи, спрямовані на те, щоб проінформувати людей про способи енергозбереження та існуючі поновлювані джерела енергії. Проблема енергозбереження є дуже актуальною і для України. Адже ми входимо до двадцятки країн, що споживають найбільше енергії в світі. Неефективне використовування паливно-енергетичних ресурсів загрожує національним інтересам та безпеці держави, призводить до негативних економічних та складних геополітичних наслідків. Одним із шляхів виходу з цієї ситуації є підвищення рівня ефективності споживання енергії та застосування її нетрадиційних джерел. Перед суспільством постало непросте завдання: не погіршуючи рівень комфорту сучасної людини, яка присвячує значну частину свого життя освіті, здоров'ю, розвитку, творчості, дозвіллю, оптимізувати своє споживання енергії, економлячи при цьому корисні копалини і природні ресурси. Зростання тарифів змушує і українців замислитись над питанням енергозбереження та енергоефективності власного житла. Оскільки на тарифну політику ми впливати не можемо, в наших силах навчитися менше споживати енергетичних ресурсів. Як це зробити? Як  бережливо  використовувати енергоресурси? Відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ пропонує своїм читачам  видання,  які висвітлюють питання енергозбереження в Україні, використання нетрадиційних джерел енергії та біоенергетичних культур, зарубіжний досвід. Це фахові, науково популярні, науково-виробничі періодичні видання: «Винахідник і раціоналізатор», «Біоенергетика», «Енергетика та електрифікація», «Промелектро», навчальні видання, монографії в яких висвітлюються пріоритети розвитку нетрадиційної, відновлювальної та біоенергетики.

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу

 

Залізничний транспорт - головна артерія країни ( До Дня залізничника України ).

 

Відомо, що англійський винахідник Річард Тревітік побудував один з перших паровозів у 1804 році. Він виявився настільки важким, що зламав залізничну гілку, по якій був пущений. Першим інженерам і розробникам залізниці довелося долати надзвичайні труднощі при побудові залізничних ліній. Парові двигуни початку 19 століття, як правило, погано справлялися навіть з простими ухилами, тому всі зусилля були спрямовані на те, щоб залізні дороги були якомога більш рівними. Це призвело до створення величезної кількості інженерних споруд, мостів і тунелів. 15 вересня 1830 відкрилася одна з перших по-справжньому успішних пасажирських залізничних ліній Ліверпуль-Манчестер. З того часу пройшли роки розвитку і вдосконалення. Дивовижний факт: паровоз "Казкова королева" (Fairy Queen), побудований в Лідсі у 1855 році, як і раніше щодня працює в Індії. Є й чудові іграшкові залізниці, наприклад, найбільша в світі модельна залізниця - мініатюрна гамбургська залізниця. Її довжина понад 12 кілометрів! Слово «поїзд» ( "train") відноситься до 14 століття і його первісне значення, згідно з Оксфордським словником, було: зрада, хитрість, обман, ухильність. Залізничне сполучення по цей день займає найважливіше значення в нашому житті та економіці кожної країни. Транспортні артерії, що з’єднують єдиною магістраллю міста і віддалені населені пункти, споконвіку служать надійною опорою у розвитку і функціонуванні більшості регіонів. Професійному святу залізничників - Дню залізничника йде вже друге століття.  З розпадом СРСР деякі колишні Радянські Республіки, а нині незалежні держави встановили свої, ближчі по духу дні в які стали продовжувати підтримувати цю гарну старовинну традицію - святкування Дня залізничника. Так, в Україні офіційно це свято відзначається 4 листопада і носить назву "День залізничника", встановлений Указом Президента України № 1140/2002 від 11 грудня 2002 року. День був приурочений події 1861 року, коли на залізничний вокзал Львова 4 листопада з Відня прибув перший пасажирський поїзд. Сьогодні День залізничника по праву став міжнародним святом і в цей день ми приєднуємося до привітань на адресу всіх працівників . 

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу

Історія успіху Адольфа Дасслера –засновника знаменитого бренду Adidas ( До 120 річниці від дня народження)

Adidas — німецька компанія, один зі світових лідерів виробництва спортивних товарів. Заснована в 1924 році братами Дасслерами як «Dassler». Вираз «All Day I Dream About Sport» (цілий день я мрію про спорт), який колись вважався справжнім походженням назви, з'явився пізніше. Сьогодні , німецький промисловий концерн Adidas займає першу позицію за обсягами продажів спортивного взуття, одягу та інвентарю. Засновником цієї знаменитої компанії є Адольф Дасслер, який помер ще в 1978 році. Але й без свого творця, Adidas утримує гілку лідерства, ведучи постійну боротьбу з компаній Nike за спортивний ринок. Історію компанії Adidas можна почати розповідати, ще з далекого 1920 року. Це були важкі повоєнні роки, коли в Німеччині, після поразки у Першій світовій війні, панувала розруха і хаос. Саме тоді, в провінційному баварському містечку Герцогенаурах, сім'я Дасслерів запускає виробництво з пошиття взуття. Через брак належних коштів, цех з пошиття взуття розташовувався прямо в будинку, а виготовленням гімнастичних тапочок (саме вони, були першим товаром виробництва Дасслеров) займалися всі члени родини. У 1924 році брати Дасслери, Адольф і Рудольф, створюють свою спільну взуттєву фабрику «Dassler». Брати були як Інь і Ян - повними протилежності, але доповнюють один одного. Адольф був скромним, врівноваженим і творчою людиною. А Рудольф вибуховим і комунікабельним, що допомагало просувати і розширювати компанію. Аді, як називали Адольфа Дасслера його родичі, був винахідливим хлопцем. Коли батьки запустили сімейний бізнес, йому було 20 років. Аді був величезним шанувальником футболу, який навіть у той час вважався найпопулярнішою грою в Європі. Думки про поліпшення якості спортивного інвентарю для футболістів, привели його до ідеї пошивки бутс з металевими шипами. Це було революційне відкриття у виробництві спортивного взуття. Заслуга цих бутс полягала в тому , що вони дозволяли футболістам більш стійко відчувати себе на полі. Шиповки швидко почали набирати популярність і на Олімпіаді 1928 року, німецькі спортсмени вперше вийшли у взутті з логотипом «Dassler». І братам в голову відразу приходить думка про співпрацю зі спортсменами, для створення бренду компанії. Але, Друга світова війна призвела до краху компанії. У 1948 році помирає їх батько, а Аді і Руді, з невідомих нікому причин, сваряться і вирішують розділити сімейну компанію навпіл. Після цього вони домовилися, що не будуть згадувати слово «Dassler» в контексті назви своїх майбутніх фірм, а також брати її символіку. Так на світ з'явилися два майбутніх світових бренду. Аді Дасслер створює Adidas, а Рудольф - компанію Puma. Adidas поступово перейшов до випуску не тільки взуття, а й спортивного одягу, різної амуніції, а також футбольних м'ячів для чемпіонатів світу. До сьогоднішнього дня концерн Adidas є китом спортивного світу. Adidas запам'ятовується своєю легендарною рекламою «Impossible is nothing» за участю таких зірок світового футболу, як Зінедін Зідан, Леонель Мессі, Девід Бекхем, Міхаель Баллак і багато інших.

Цікаві факти:

Одна з новинок фірми Adidas допомогла збірній ФРН стати чемпіонами світу з футболу. У 1954 році німецька збірна вперше виступала в бутсах зі знімними шипами. Коли під час фінального матчу з командою Угорщини пішов дощ, в перерві німці пригвинтили на взуття більш довгі шипи, що дало їм перевагу перед суперниками, що постійно падали на мокрому полі.

Підошва перших кросівок шилася з автомобільних покришок.

Іноді фірма випускає продукцію зі сміття.Так, вже були зшиті кросівки з браконьєрських сіток, виловлених в океані.

В Україні, на відміну від решти світу в цілому, торгова марка Адідас набагато відоміша за своїх конкурентів, можливо, це пов'язано з тим, що Адідас імпортувався в СРСР з 1979 року.

Напередодні Чемпіонату світу з футболу 2018 на Росії, Adidas випустила лінійку одягу червоного кольору із зображенням державного гербу Радянського Союзу та напису USSR. Група стратегічних комунікацій Міністерства закордонних справ Литви виступила із засудженням запропонованого Adidas дизайну, назвавши це «захворюванням на імперську ностальгію». Український інститут національної пам'яті направив до українського представництва компанії Adidas офіційний лист про відповідальність за продаж в Україні спортивного одягу із зображенням радянської символіки.

Ось така історія всесвітньо відомого бренду під назвою Adidas і його засновника Аді Дасслера. Людину, яка завдяки своїй любові до футболу навіки залишиться відображеною в книзі історії розвитку спорту.

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу

 

 

 

Корифей землеробської механіки в Україні ( До 120 – річниці від дня народження академіка Василенка Петра Мефодійовича).

 

Нинішнього року виповнюється 120 років від дня народження Петра Мефодійовича Василенка (1900–1999), ім’я якого золотими літерами вписане в історію вітчизняної аграрної науки і техніки.  П.М. Василенко увійшов в історію як відомий вчений у галузі землеробської механіки, механізації, електрифікації та автоматизації сільського землеробства. Петро Мефодійович Василенко – видатний вчений у галузі землеробської механіки, академік Української академії аграрних наук, член-кореспондент Національної академії наук України, академік, доктор технічних наук, професор, прізвище якого занесено до Української радянської енциклопедії Петро Мефодійович Василенко (1900–1999 рр.) – корифей землеробської механіки, академік УААН, академік РАСГН, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук. Є автором більше 200 наукових статей, низки фундаментальних праць з теорії розрахунку і проектування сільськогосподарських машин. Його наукові праці опубліковані у Болгарії, Словаччині, Румунії, Франції, Китаї, США. Наукова школа – 60 кандидатів і 7 докторів наук. Його ім'я ввійшло у книгу під назвою «700 біографій найвидатніших людей XX століття». У 1932 році був завідувачем кафедри механізації і електрифікації сільськогосподарського виробництва (на той час Житомирського сільськогосподарського інституту). Народився П. М. Василенко 17 жовтня 1900 року в селі Мигія Первомайського району Миколаївської області. Не доживши до свого сторіччя півтора року (помер 21.04.1999р.), він відчув на власній долі всі буремні події XX століття. Академік Петро Мефодійович Василенко відомий далеко за межами нашої країни фундаментальними дослідженнями з питань теорії та методів розрахунку ґрунтообробних, посівних і зернозбиральних машин та в галузі динаміки і стійкості руху сільськогосподарських машин.  В 1937 році П.М. Василенку було присвоєно ступінь кандидата технічних наук, а у 1939 році він був обраний членом-кореспондентом АН УРСР, в 1949 році йому було присвоєно вчене звання професора. Ним підготовлено більше 60 кандидатів і 7 докторів технічних наук, опубліковано понад 200 наукових статей, низку фундаментальних монографій з теорії, розрахунку і проектування сільськогосподарських машин. Його наукові праці опубліковані в Болгарії, Словаччині, Румунії, Франції, Китаї, цитуються в США. Фундаментальні монографії «Культиватори», «Теория движения частицы по шероховатым поверхностям сельскохозяйственных машин», «Универсальные математические модели функционирования машинних агрегатов и их применения», «Введение в земледельческую механику», «Основи научних исследований» зробили значний внесок у розробку машин з механізації сільського господарства та розвиток методів дослідження сільськогосподарської техніки. Особливої уваги заслуговує наукова монографія П.М. Василенка «Автоматизация процессов сельскохозяйственного производства», яка увійшла у Міжнародний фонд ООН і за її допомогою Міжнародна економічна комісія ООН оцінювала стан автоматизації процесів сільськогосподарського виробництва в різних країнах світу. Американські вчені при розробці «Лунохода» користувалися працею П.М. Василенка «Теория качения колеса со следом». За видатні розробки проблем землеробської механіки, механізації і електрифікації сільського господарства Постановою Президії ВАСГНІЛ від 07.12.1977 р. П.М. Василенку була присуджена Золота медаль ім. В.П. Горячкіна, він відзначений також урядовими нагородами, а Американський Біографічний Інститут (АВІ) у 1998 році нагородив його Золотою медаллю «Людина другого тисячоліття». Академік П.М. Василенко залишив після себе величезний науковий скарб, яким ще тривалий час у третьому тисячолітті будуть користуватися вчені та інженери у галузі механізації сільського господарства, його творчий шлях гідний для наслідування теперішньому і прийдешнім поколінням.

Людмила Шатарська— головний бібліотекар відділу

Науково – виробничий журнал «Автошляховик України» - ваш помічник і надійне джерело інформації ( До дня автомобіліста і дорожника ).

Сучасне життя неможливо уявити без автомобіля. Саме тому професія водія була і залишається однією із самих масових. Автомобіліст – це водій або власник автомобіля, спортсмен, який займається автомобільним спортом або спеціаліст з автомобільної справи. Автомобіліст – особлива професія, зі своєю романтикою та своїми традиціями. Це дуже напружена і, в той же час, почесна праця, що вимагає високої фізичної та емоційної самовіддачі, професіоналізму, таланту. День автомобіліста і дорожника – професійне свято працівників автомобільного транспорту і дорожнього господарства України, яке відзначається щорічно в останню неділю жовтня. Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи працівників автомобільного транспорту і дорожнього господарства…» згідно з Указом Президента України «Про День автомобіліста і дорожника» від 13 жовтня 1993 року. Це свято об’єднує між собою професіоналів та автолюбителів, всіх, хто вдень і вночі працює на громадському, легковому та вантажному транспорті. Від їхньої майстерності та якості роботи дорожників, які забезпечують будівництво і ремонт доріг, залежить своєчасне здійснення перевезень та безпека пасажирів. До Дня автомобіліста і дорожника в читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ до уваги користувачів пропонується література, яка буде корисною і цікавою широкому колу читачів: від найменших автолюбителів до професіоналів. Тут представлено документи з фондів бібліотеки. Особливою популярністю серед користувачів відділу користується  науково-виробничого журналу «Автошляховик України». Це авторитетне видання серед фахівців автомобільного транспорту та дорожнього господарства видається з 1960 року. На його сторінках друкуються матеріали про сучасні технології, наукові дослідження та розробки, висвітлюються питання організації та економіки виробництва, впровадження системи управління якістю транспортного-дорожнього комплексу, а також інформація про нові експлуатаційні й будівельні матеріали. Журнал «Автошляховик України» – фаховий (публікації у ньому враховуються при захисті наукових робіт), містить два великих розділи: «Автомобільний транспорт» і «Автомобільні дороги». Видавець – Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор), Державне підприємство «Державний автотранспортний науково-дослідний та проектний інститут». «Автошляховик України» – Ваш помічник і надійне джерело інформації! Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки і відділу та традиційними картковими каталогами.

Людмила Шатарська –головний бібліотекар відділу технічної літератури