середа, 3 листопада 2021 р.

Софія Київська – тисячолітній символ Української держави (До 1010-річчя з часу заснування)

 


Собор Святої Софії – найбільш уславлена споруда епохи Київської Русі, одна з головних святинь України, архітектурна та мистецька пам’ятка світового значення. Створена в далекому ХІ сторіччі Софія Київська в усі часи захоплювала і продовжує захоплювати людей як видатний витвір мистецтва. Київ – давній центр східнослов’янської цивілізації – має символ, що є духовною серцевиною великого міста. Це образ Богоматері Оранти, який тисячу років зустрічає кожного, хто входить у знаменитий  Софійський собор. Оранта – це зображення Богоматері, яка молиться з піднятими руками . Софійський собор знаменував собою тріумф християнства в Київській державі, був зримим символом її могутності і суверенітету. Цей собор збудував у першій половині ХІ ст. Ярослав Мудрий на честь блискучої перемоги над войовничими печенігами саме на тому місці, де вирувала битва. У давнину це був не лише головний митрополичий храм Київської русі, а й політичний і культурний центр держави. Жодна споруда ХІ ст. в усій Європі не могла рівнятися з київським собором: храм сягав 37 метрів завдовжки та 55 метрів завширшки, завершували собор 13 бань. Фасади Софії оздоблені декоративними нішами, орнаментом, живописом. У грудні 1240 р. орди хана Батия сплюндрували Софію Київську, але основне ядро вціліло. Кілька століть велична будівля залишалася бездоглядною. Відновлення пам’ятки почалося лише в ХУІ ст. силами греко-католицької громади. У 1630 – 1640-х рр.. реставрацією Софійського собору займався італійський архітектор О. Манчіні, запрошений митрополитом Петром Могилою. Нарешті, 1685 -1707 рр. опікою й коштом гетьмана Івана Мазепи давньоруську пам’ятку вкрили пишні барокові шати у відповідності зі смаком нової доби. У ХХ ст. Софійський собор тричі перебував під загрозою знищення. Уперше його врятував  український  історик мистецтва Микола Макаренко (1877 – 1936). Сталося це 1934 р., коли радянська влада знищувала старовинні пам’ятки архітектури в Києві. Але це коштувало вченому життя. Під час другої світової війни, готуючись до здачі Києва восени 1941 р., інженерні частини радянської 37-ї армії мінували важливі споруди міста. Була приречена й Свята Софія. Вдруге її врятував тодішній директор заповідника Олекса Повстенко (1902 -1974). Утретє Софійському собору загрожували нацистські окупанти, коли восени 1943 р. мінували й нищили Київ перед відступом. Тоді Софійський заповідник боронив від пожежі сторож Павло Ємець.  Нині Софійський собор у складі Національного заповідника перебуває  під захистом держави та під патронатом ЮНЕСКО. Більш детальнішу інформацію по історію заснування Софійського собору Ви зможете знайти в книгах та періодичних виданнях з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Запрошуємо до перегляду.

Людмила Шатарська – головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

Немає коментарів:

Дописати коментар