День сонцезахисних окулярів

                       

27 червня щороку відзначають День сонцезахисних окулярів. Започаткувала цю дату американська Рада зору, щоб підвищувати обізнаність стосовно необхідності захисту очей від сонячного опромінення. Перші сонячні окуляри були створені у XVII столітті та були дуже дорогими. Для їх виготовлення на скло наносили особливу фарбу, яка затемнювала лінзи. Звісно, що через таку фарбу мало що можна було побачити, тому окуляри були скоріше модним аксесуаром, ніж корисним придбанням. Однак на Далекому Сході окуляри отримали практичне застосування. Наприклад, ескімоси надягали примітивний аналог, виготовлений з кістки або дерева. Вони були потрібні мисливцям, коли ті вирушали полювати, щоб не осліпнути від білого снігу. Три століття тому сонцезахисні окуляри мали інший вигляд. На скельця наносили кольорову фарбу або лак. Це створювало ефект затемнення. Модниці тих часів оцінили винахід, тож полюбляли носити окуляри на прогулянках спекотної днини. Раніше окуляри для заможних людей виготовляли з дорогих матеріалів, а сама річ вважалася предметом розкоші. Згідно з історичними відомостями, народи Крайньої Півночі (ескімоси, ненці) також користувалися окулярами, щоб не сліпнути від яскраво-білосніжних снігових просторів. Представники цих народів виготовляли аксесуари з кісток впольованих тварин або із дерева. Зазвичай ними користувалися мисливці, яким було треба знаходити здобич у місцевостях, вкритих льодом. Також відомо, що окуляри носили у Китаї за давніх часів. Ними користувалися судді, аби приховати очі та свої думки й ставлення щодо справ, які розглядалися. Такі окуляри робили з димчастого кварцу. Масове промислове виробництво сонцезахисних окулярів було впроваджене у Франції за часів правління Наполеону. Імператор замовив виготовлення аксесуарів для своєї армії, що находилася з військовою місією в Африці. На скельця окулярів наносили сажу, а зверху – лак. На повну силу випускати ці потрібні аксесуари почали у 20-х роках минулого століття. Окуляри стали модними, їх почали стали з різних матеріалів та красиво оздоблювати. В середині ХVIII століття англієць Джеймс Ескот розробив окуляри з зеленим та синім склом. Хоча, за його задумом, вони мали не захищати від сонця, а просто покращувати зір. Ну а згодом сонцезахисні окуляри стали модним аксесуаром. Офіційно ж датою народження очок від сонця вважається 1752 рік. Першим винахідником сонцезахисних окулярів є вчений Джеймс Еск'ю. Окуляри він сконструював під час експериментів з фарбуванням скла в синій колір шляхом додавання до складу скла оксиду кобальту. Правда, окуляри  не стали популярними. Було продано всього дві пари. Друге народження сонцезахисних окулярів сталося під час Наполеона. Полководець для захисту очей солдатів під час своєї єгипетської компанії замовив першу партію промислово виготовлених сонцезахисних окулярів більш вдосконалені сині і зелені скла для окулярів. До початку XX століття окуляри виготовлялися вручну за індивідуальними замовленнями. Масовий продаж очок датується 1929 роком. Вперше на ринок з партією фабрично виготовлених очок вийшла фірма Foster Grant. Засновником цієї фірми був американець Сем Фостер. З цього моменту почалася ера сонцезахисних окулярів. Відразу ж оцінили зручність і комфорт сонцезахисних окулярів зірки Голлівуду. Вони допомагали захистити очі від яскравого блиску софітів. Але справжній успіх до сонцезахисних окулярів прийшов в 1937 році, коли компанія Bausch & Lomb виводить на ринок торгову марку Ray-Ban. Перші окуляри торгової марки - це знамениті «авіатори». Приблизно в ці роки були винайдені і сонцезахисні окуляри з коригувальним зір лінзами. Ім'я винахідниці - Марга Фаульштіх. Вона розробила надтонке покриття, що захищає очі від ультрафіолетового випромінювання. Якщо вас зацікавила ця інформація, запрошуємо до читального залу відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, де в достатній кількості представлена література з історії винаходу окулярів. Запрошуємо до перегляду.

 

Василь Будник — патріарх вітчизняного ракетобудування

24 червня відзначається 110 річниця з дня народження Василя Будника — людини, яка ще при житті увійшла до українських та світових енциклопедій з космонавтики. Адже саме він був розробником перших балістичних ракет у колишньому СРСР, працював разом із легендарним Сергієм Корольовим. А ще Василя Будника запам'ятають як одного з засновників конструкторського бюро «Південне». У 1954 році щойно створене Особливе конструкторське бюро — 586 (так тоді називалося «Південне») очолив Михайло Янгель, його першим заступником став Василь Будник. На той час мало хто вірив, що новостворене КБ зможе конкурувати з інститутом Корольова, де були сконцентровані мізки і досвід. Але саме на «Південному» колектив, сформований і очолюваний Василем Будником, розробив принципово нову балістичну ракету Р-12 з автономною системою керування. Побачивши дніпропетровську ракету, Корольов спочатку здивувався: «Що за олівець? Він зламається, не встигнувши злетіти...». Але помилився: «олівець» зміг долати відстані удвічі довші, ніж його ракети. Так Василь Будник став родоначальником нового напряму в ракетній техніці. А «Південне» зрештою перетворилося на провідне конструкторське бюро країни з розробки балістичних ракет і ракетно-космічних комплексів. Під керівництвом і за безпосередньої участі Василя Будника були розроблені перша у світі міжконтинентальна балістична ракета важкого класу Р-16, найпотужніша бойова ракета Р-36 та її орбітальний варіант, перший рухомий ракетний комплекс РТ-20П на базі твердопаливної ракети, найпотужніша у світі міжконтинентальна ракета Р-36М. На базі Р-12 згодом був створений носій «Космос», запущені супутники серії ДС (дніпропетровські супутники). А на базі стратегічної ракети Р-14 — більш потужний космічний носій «Космос-2. Більш детальну інформацію про життєвий шлях видатного ракетобудівника, вченого та конструктора Василя Будники ви можете отримати у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

Блез Паскаль - відкриття, винаходи, досягнення (До 400 років з дня народження)

 

Блез Паскаль – фізик, знаменитий французький вчений, вважається одним із засновників математичного аналізу, проективної геометрії і теорії ймовірностей, автор основного закону гідростатики, якого Наполеон мріяв зробити сенатором, якби той був його сучасником. Його досягнення стали основоположними для майбутнього покоління дослідників точних наук. По суті, він стояв біля витоків інформатики, хоч і жив у XVII столітті. Вчений винайшов підсумовуючу машину, що стала прототипом сучасного калькулятора. До того ж він був філософом, який залишив після себе величезну кількість мудрих цитат і афоризмів. Коротке, але таке насичене життя Паскаля – це джерело натхнення, справжній приклад кожному з нас. 

Відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ пропонує увазі читачів цікаву книгу, присвячену життю і діяльності видатного французького вченого Блеза Паскаля. Цікаво і доступно, з гарними ілюстраціями, книжка познайомить читача з життям видатного Блеза Паскаля. Хвороби з самого народження і стан сім’ї, навчання у власного батька і перші дослідження, довгі й важкі пошуки відповідей на бентежні питання, теорія ймовірностей і неймовірні ідеї. З ким працював Паскаль? Чому читав праці Евкліда замість підручників? Де проводив дозвілля в 13 років і яку теорему описав в 16? Досягнення Паскаля вражають, особливо в такому ранньому віці! Крім винаходів і роботи Паскаля, у книзі багато фактів про його не менш цікаву сім’ю. Чи дружив Блез зі своїми сестрами? Чому батько генія посварився з Рішельє? Завдяки кому сім’я була врятована від гніву кардинала? Чому сестри Паскаля відріклися від світського життя, а одна з них навіть пішла в монастир? Хто був з Блезом до кінця його днів? Згуртованість цієї родини вражає, попри всі труднощі та перешкоди, ці люди ставилися одне до одного з великою повагою й любов’ю. А найцікавіше те, що захопленням Паскаля ніхто не перешкоджав, ба більше – батько підтримував сина в усіх починаннях і сприяв його розвитку і професійному зростанню. Окреме місце в книзі посідає захопленість Паскаля релігією, здавалося б, абсолютно несумісною з наукою річчю. Він не просто цікавився християнством, а намагався відректися від своєї гріховної допитливості й наукової діяльності. Блез вів досить скромний спосіб життя, багато робив для жебраків і навіть усамітнювався в монастирі, відмовляючись від матеріальних благ. Вчений по-справжньому переживав про подальшу долю своєї душі, багато думав про це і навіть писав. І найголовніше: спадщина Паскаля. Попри стан здоров’я, який серйозно псував життя, Блез Паскаль багато працював. Машина, яка здатна сама виконувати арифметичні операції, омнібус – громадський транспорт, трактати і теореми, барометр і теорія ймовірностей… Чи знали ви, що шприц – винахід Паскаля? І хто порахував масу повітря в атмосфері Землі? Історія життя Паскаля не тільки розкриває долю одного з найгеніальніших людей, а й вчить справжніх цінностей – любові до ближнього, пошуку духовного й самовідданій роботі над собою.

 

  

Хобі, що стало життям

 

Досі ходите в шкурах, як печерні люди? Ні! Адже мода на одяг пішла трохи далі від пальмового листя. А все завдяки винаходам людини, які еволюціонували від простої голки до швейної машинки. 13 червня відзначається День швейної машинки — свято неофіційне, але нерозривно пов'язане з історією появи цього винаходу, який став частиною промислової революції і дозволив зробити переворот не тільки у сфері легкої промисловості, а й у побуті. Суперечки про те, яку дату вважати Днем народження швейної машинки не вщухають в середовищі фахівців і любителів історії технічних винаходів і в наші дні. Річ у тому, що такої дати немає, і не може бути. Навіть в період появи перших швейних машинок суперечки про право вважатися винахідником доходили до судових розглядів.  Винахід з'явився в різних країнах приблизно в один і той же період часу. Різниця полягала в принципі роботи та технічних особливостях швейних машинок, які з'явилися на світ в період кінця 18 — середини 19 століть. На цьому шляху проявили свої творчі здібності  багато винахідників. Прототипи перших швейних машинок з'явилися у вигляді ідей в 15 столітті. І належать вони Леонардо да Вінчі. Хоча є твердження, що століттям раніше в Голландії якимсь винахідником, ім'я якого залишається невідомим, були зроблені пристосування, що спрощують роботу з пошиття вітрил. Ну, а далі час переносить нас у 18 століття. У 1755 році Карл Вейзенталь патентує конструкцію швейної машинки, що повторює принцип роботи ручного шиття, тобто копіює стежки при пошитті вручну. В Англії, винахідник Томас Сейнт (або Сент) отримав 13 червня 1790 року патент на конструкцію першої швейної машинки, яка, однак, не набула поширення, а призначалася для зшивання шкіри і вітрил. Ця дата і стала підставою для неофіційного святкування Дня швейної машинки. Проте до того способу швейної машинки, який собі уявляє більшість людей, які бачили коли-небудь цей агрегат, було ще далеко. Відомо, що австрійський кравець і винахідник Йозеф Мадершпергер на початку 19 століття сконструював машинку, в якій використовувалася голка з вушком у гострого кінця, а машинка могла робити до 100 стібків у хвилину. У 1830 році більш-менш зручну і практичну швейну машинку створює французький винахідник Бартелемі Тімон. Його дітище робило вже до 200 стібків у хвилину, а отриманий патент і вдала конструкція дозволили створити швейну мануфактуру. Однак проіснувала ця мануфактура недовго, бо була розгромлена і спалена під час протесту обурених робітників, які побоювалися за втрату роботи в результаті спрощення і автоматизації виробництва. В цей же період (перша половина 19 століття) з'являлися зразки швейних машинок Ханта, Фішера та інших. Але прорив в області швейних машинок стався в 1845 році разом з винаходом американця Еліаса Хоу. Ця машинка робила вже 300 стібків у хвилину і використовувала човниковий стібок. Однак, і у неї були свої особливості і недоліки: горизонтальний рух голки, вертикальне розташування матеріалів, що зшиваються, що викликало певні проблеми при виведенні продукту на ринок. Попри те, що всі наступні зразки швейних машинок являли собою модернізації ідей Хоу, законодавцем моди і «брендом на століття» в цій області стала компанія, заснована іншим винахідником — Ісааком  Зінгером в 1851 році. По суті, його швейна машинка стала глибоко модернізованим варіантом машинки Хоу. Завдяки цим доопрацюванням і модернізації Зінгер зумів зробити свій продукт надійним, зручним, який піддається ремонту і відносно доступним. Саме машинки Зінгера стали мрією всіх домогосподарок, а також показником достатку, так як швейна машинка на перших порах була дешевим продуктом. Кінець 19 століття став справжнім бумом поширення швейних машин, а подальша історія їх розвитку — тема, яка заслуговує на окрему увагу. Як що вас зацікавила ця інформація, значить у вас є тяга до творчості, прагнення зробити щось своїми руками, а точніше зшити. Це не може не надихати. Ми готові допомогти вам своїми порадами. Тож запрошуємо до читального залу відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, де ви  познайомитеся з книгами з крою та шиття, викройками цікавих модних фасонів одягу, матеріалами про діяльність та життя відомих дизайнерів. Зустрінетеся з майстринями, які розкриють для вас нюанси та секрети шиття як для новачків, так і для тих, хто вже не перший день освоює це мистецтво, отримаєте поради, рекомендації та інші приємні сюрпризи. А ми будемо намагатись допомогти зробити правильний вибір.

Прохолодна насолода – до Всесвітнього дня морозива

                           

Цю солодку лакоминку, яка дарує відчуття прохолоди в гарячі літні дні, полюбляють як діти, так і дорослі. Тому недарма було впроваджене свято, яке називається – Всесвітній день морозива. Це щорічний захід, який святкують у різних куточках світу 10 червня. Вас може здивувати, чому обрана саме така дата – 10 червня – для святкування Всесвітнього дня морозива. Проте нічого дивного в цьому нема. Саме в цей день у 1786 році розпочалися масові продажі всесвітньо відомої лакоминки на території Сполучених Штатів Америки. Проте світова кулінарія могла похвалитися вишуканими рецептами цього неймовірного десерту ще задовго до цієї події. Сьогодні морозиво вважається найулюбленішим та найдоступнішим десертом для багатьох людей. Ініціювали впровадження Всесвітнього дня морозива – представники американської компанії Ben & Jerry’s. Згодом День морозива поширився на всю країну, а потім набув популярності у світі. Американські поселенці назвали солодку заморожену страву – ice cream, що дослівно перекладається з англійської мови як «льодяні вершки». Ця назва швидко набула поширення, оскільки лакоминка дійсно створювало відчуття приємної прохолоди. Часто морозиво називають «ескімо». Багато хто вважає, що назва походить від ескімосів. Та насправді це не так. Хоча у цієї народності також є доволі цікавий рецепт на тему морозива, коли сало тюленя перетирають із замороженими лісовими ягодами. Проте ця страва на смак дуже далека від смачного солодкого морозива. Насправді ескімо було створено у 20 столітті в Америці. Це різновид морозива, глазурованого шоколадом. Його винайшов американський кулінар Християн Нельсон, він назвав свою страву пиріжком ескімоса.  А от улюблений багатьма пломбір має французьке походження, вперше його виготовили у містечку Пломбьер-ле-Бем, що розташоване на північному сході Франції. У Австрії почали виробляти шоколадне морозиво, а у Італії – шербет. Насправді на території нашої країни про морозиво знали ще за часів Київської Русі. Проте це був десерт, що абсолютно відрізнявся від тих, про які йшлося вище. На Масницю українські господині готували таке «морозиво»: змішували сир, сметану, яйця, цукор та родзинки. З отриманої маси ліпили казкові фігурки, тварин і птахів. Вироби виставляли на мороз, і вже на наступний день діти із задоволенням їли смачне морозиво. Надалі історія українського морозива була тісно пов’язана з Радянським Союзом. У 1936 році на його території відкрили великий завод, перейнявши американську технологію виготовлення морозива та закупивши у США необхідне обладнання. Невдовзі фабрики морозива з’явилися в Одесі, Харкові, Києві, Полтаві, Севастополі, Ялті. Із проголошенням незалежності України галузь виробництва морозива продовжувала розвиватися. Якщо вам цікаві новітні розробки в науковій та технічній сфері харчової та переробної промисловості, скористайтесь послугами відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, у фондах якого в достатній кількості представлена література з даної тематики. Також ви зможете знайти тут ексклюзивні матеріали присвячені цьому солодкому десерту. По статистиці серед усіх днів тижня, найбільшу кількість морозива купують в неділю. А насолоду від відвідування бібліотеки можете  отримати кожного дня та ще й безкоштовно. Смачних вам книг.

 

День безпеки харчових продуктів.

                     

Сьогодні, 7 червня відзначається Всесвітній день безпечності харчових продуктів, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 2018 року. Кожну хвилину 44 людини – понад 23 млн. жителів на рік – хворіють  в результаті вживання зараженої їжі, що щорічно призводить до 4700 летальних наслідків. Ця інформація наводиться ВООЗ в огляді останніх наявних даних в Європейському регіоні і являє собою всього лише верхівку айсберга, оскільки реальна кількість випадків залишається невідома. «Люди не обтяжують себе роздумами про продукти харчування, принаймні до тих пір, поки що-небудь не трапиться», – зазначає д-р Dorit Nitzan, заступник директора Відділу з питань надзвичайних ситуацій в області охорони здоров’я в ЄРБ ВООЗ. «Різні чинники, які є частиною складного механізму забезпечення безпеки продуктів харчування, – від миття рук, правильного приготування і зберігання їжі до епіднагляду та міжнародних регулюючих механізмів – впливають на життя людей, економіку країн і добробут спільнот. Всесвітній день безпечності харчових продуктів – це можливість голосно заявити про те, що домогтися істотних змін можна тільки за допомогою спільних дій! Як себе вберегти від неякісної продукції? Здорове харчування починається з моменту придбання харчових продуктів, з вибору якісних та свіжих виробів, їжа може доставляти людині не тільки задоволення та користь, але і масу неприємностей, а саме служить джерелом зараження різними інфекціями. Це пов'язано з тим, що продукти харчування є гарним середовищем для існування та розмноження патогенної мікрофлори і накопичення продуктів їх життєдіяльності, в продукти легко переходять токсичні речовини, які застосовуються для обробки сільськогосподарської продукції, з'являються в процесі кулінарної обробки. Кількість харчових отруєнь різного походження різко збільшується з наступом теплої погоди, коли завдяки підвищеній температурі повітря утворюються ідеальні умови для розмноження багатьох збудників кишкових інфекцій. Під час придбання продуктів харчування необхідно звертати увагу на зовнішній вигляд, колір, запах та упаковку в якій знаходиться харчовий продукт. На упаковці повинна бути зазначена повна інформація про виробника, дату виготовлення та кінцевий термін придатності, назва нормативного документу згідно якого виготовлена дана продукція, а також склад та енергетична цінність харчового продукту. Упаковка повинна бути цілою, не пошкодженою, без вм'ятин, текст надрукований чітко та державною мовою. Не купуйте продукти, якщо на них не вказано дату виготовлення чи кінцевий термін реалізації, навіть якщо зовнішній вигляд у них не викликає ніяких сумнівів. Адже не змінений зовнішній вигляд не є гарантією безпеки, так як на ранніх строках життєдіяльності мікроорганізмів змін може і не бути. Більш детальну інформацію ви зможете знайти в книгах та періодичних виданнях з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

 

«Архітектор століття» (до 160-річчя від дня народження В. Городецького (1863–1930), українського архітектора)

                       

Владислав Владиславович Городецький (повне ім’я – Лєшек Дезидерій Владислав Городецький) народився 4 червня 1863 року в селі Шолудьки Брацлавського повіту на Поділлі в заможній родині, що належала до польської гілки старовинного роду Городецьких. Середню освіту здобув в Одесі, в реальному училищі, де навчався в 1879 – 1885рр. Продовжив навчання в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, яку закінчив у 1890 р. із срібною медаллю. Наступні майже тридцять років (1891 – 1920) життя і творчість В. Городецького були пов’язані з Києвом. Впродовж київського періоду творчості архітектор Городецький втілив десятки проектів - він будував житлові будинки і вілли, заводські корпуси й магазини, виставочні павільйони і школи, склепи й монументи. Так, під керівництвом Владислава Городецького було побудовано Музей старожитностей (1899, нинішній Національний художній музей України), Миколаївський костьол (1899 - 1909), де нині знаходиться Національний будинок органної та камерної музики, зведено приміщення караїмської кенаси (1900, Будинок актора Національної Спілки театральних діячів України), два будинки Російського страхового агентства (не збереглися) і, нарешті, в 1902 році В. Городецький побудував власний маєток – знаменитий Дім з химерами. Крім Києва, архітектор працював також у багатьох інших українських містах. В Умані побудував гімназію і міську школу, в Черкасах – гімназію (нині Будинок дитячої та юнацької творчості), в Шпикові на Поділлі - цукровий завод, у Печорах – мавзолей Потоцьких, у Сімферополі – фабрику штучного льоду, в селі Старосільському на Волині - греблю і шлюзи. Своїми роботами архітектор довів можливість використання залізобетону не лише для виконання довговічних і міцних конструкцій, а й створення художніх творів. Владислав Городецький був всебічно обдарованою людиною. Він добре малював – розписав, зокрема, плафон у театрі Соловцова (нині – Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка), інтер’єри кількох особняків, у тому числі й власного – Будинку з химерами. За його ескізами було виготовлено костюми й декорації декількох театральних вистав. Є свідчення, що Городецький займався також моделюванням одягу, причому користувався великим успіхом у вельможних дам для котрих робив ескізи екстравагантних суконь і черевичків. Славився він і своїми ювелірними виробами – мініатюрними золотими прикрасами, оздобленими коштовним камінням. Яскрава особистість В. Городецького позначилась не тільки в царині мистецтва, але й в стрілецькому спорті та мисливстві. Він брав участь у міжнародних стрілецьких змаганнях та в діяльності Імператорського товариства розмноження мисливських і промислових тварин та правильного полювання. Значну частину своїх мисливських трофеїв дарував музею товариства. Світова війна, революція, а відтак, втрата всього майна й можливості працювати, змусили Городецького 1920 року залишити Київ і емігрувати до Польщі. Деякий час він працював в Міністерстві суспільних робіт як архітектор. Виконав проект курорту в Хелю, займався реставрацією старовинного палацу Вишневецьких на Тернопіллі. Також, за проектами Владислава Городецького у 1927-1928 рр. було споруджено торгові ряди (критий ринок) та водогінну вежу в Пьотркові Трибунальському, казино в Отвоцьку та басейн в Згіржу. 1928 року американська фірма «Генрі Улен і К°» запросила В. Городецького на посаду головного архітектора Синдикату по спорудженню перських залізниць. Таким чином, за проектами архітектора Городецького виконаними в 1928-29 рр. у Тегерані було побудовано сучасний залізничний вокзал, палац шаха, запроектовані розбудови нових міст Ірану, театру та готелю в Тегерані. 3 січня 1930 року Лєшек Дезидерій Владислав Городецький на 67-му році життя відійшов у вічність. Його поховали на римо-католицькому кладовищі Долаб у Тегерані. До 160-річчя від дня народження Владислава Городецького в читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ підготовлено підбірку літератури. Експозиція містить книжкові, а також періодичні ілюстровані видання, які розповідають про цікаві сторінки життя і творчості видатного архітектора ХХ століття Владислава Городецького. Переглянувши ці видання ви дізнаєтесь багато цікавого про життя В. Городецького та зможете побачити перлини архітектури видатного митця. 

 

 

 

Всесвітній день велосипеда 2023: традиції та історія свята

 

3 червня відзначають  своє свято фанати велосипедів – Всесвітній день велосипеда. Тому цього дня слід вітати усіх, хто користується цим видом транспорту. Якщо ви любитель велосипедів і шукаєте своїх однодумців серед тернополян, то маєте можливість ознайомитесь з історією винаходу велосипеду, еволюцією його розвитку та сучасними винаходами в читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, у фондах якого зберігається величезна кількість книг та періодичних видань з цієї тематики. Та спочатку трішки про історію та традиції  цього дня. Це свято є доволі молодим. Цей день з’явився завдяки пропозиції Генасамблеї ООН у 2018 році. І от уже 5 рік поспіль велосипед має своє власне свято, яке відзначають 3 червня. Тут немає нічого дивного, адже без велосипедів важко уявити сучасний світ. Ні для кого не секрет, що це найекологічніший вид транспорту. Хоча нашу країну не можна назвати “велосипедною”, але все більше українських міст облаштовують спеціальні вело доріжки, парки та сквери для катання на велосипедах. Винайшли його всього 200 років тому, та за такий час він зміг кардинально змінити життя людей. Варто зазначити, що цей винахід став основою для розвитку авто, мотоциклів і навіть літаків. Кажуть, що креслення велосипеда були на малюнках Леонардо Да Вінчі. Проте деякі вчені вважають їх підробкою. Прототипом сучасного велосипеда був самокат – дерев’яний брус, прикріплений до двох коліс. Щоб їхати на ньому, людина відштовхувалася ногами від землі, рухаючись за інерцією. Пізніше почали з’являтися інші версії цього транспорту. Так, у 1818 році німецький професор барон Карл фон Дрез запатентував перший двоколісний самокат, який назвав “машиною для бігу”. Цікаво, що цей прототип велосипеда був повністю дерев’яним і не мав ланцюгового механізму. В 1862 році француз П’єр Лальман, вирішив встановити на вісь переднього колеса педалі. В результаті конструкція, крім педалей, отримала ще й металеву раму, а також нову назву — велосипед.  Незабаром брати Олів’є, молоді підприємці, випробували цю машину на собі, для чого проїхали шлях з Парижу в Авіньйон за вісім днів. Після цього вони запустили велосипед у масове виробництво. Невдовзі однією з популярних моделей велосипеда стала модель зі збільшеним переднім колесом. В 1885-му Джон Кемп Старлі розробив конструкцію з низькою рамою, нахиленою передньою вилкою, колесами однакового розміру та ланцюговою передачею на заднє колесо, а сидіння велосипедиста розмістив між колесами. Нова модель була набагато зручнішою, а головне — безпечнішою, ніж попередні, тому отримала назву Rover Safety. Цей велосипед набув великої популярності, й відтоді «ровер» — друга назва велосипеда в багатьох країнах. В 1888 році ірландець Джон Бойл Данлоп, намагаючись зробити велосипедні прогулянки сина більш комфортними, спробував наповнити гумові шини повітрям. Нові шини виявилися набагато зручнішими, тому вже наступного року двоколісні машини оснастили змінними надувними камерами та покришками. В XX столітті дизайн велосипедів стрімко розвивався, хоч, по-суті, всі вони були варіаціями велосипеду  Rover Safety. В 1970-х роках в країнах Європи та США почався так званий «велосипедний бум» — люди повною мірою усвідомили зручність та ефективність велосипеда як виду транспорту. До того ж двоколісні машини стали водночас легшими й міцнішими. З’явився навіть гірський велосипед, який позбавив власників необхідності обирати для поїздок лише рівні асфальтовані дороги. В 2015 році викладач соціології, етнічний поляк та в минулому велогонщик молодіжної польської збірної, написав пост — «Чому немає Всесвітнього дня велосипеда?». Ця ідея перетворилася на масовий рух Досить швидко це призвело до проголошення Організацією Об’єднаних Націй свята, присвяченого ролі двоколісних машин в сучасному світі — Всесвітнього дня велосипеда. Якщо ви бажаєте відзначити це свято – відправтеся в поїздку або велопробіг, приїдьте на роботу велосипедом, або просто завітайте у читальний зал відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ та пориньте у світ чудових книг, що розповідають по історію та сьогодення цього виду транспорту. Нагадуємо, що їзда на велосипеді дуже корисна, адже це зміцнює серцево-судинну систему, знімає стрес і допомагає скинути зайву вагу. Всесвітній день велосипеда – хороший привід відвідати читальний зал технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Тому хапайте свій велосипед та гайда до бібліотеки!