Історія автомобілів: найцікавіші факти та винаходи

 

Який автомобіль вважається першим? – відповідей на це питання можна дати багато. Про перший автомобіль в історії згадувалось ще в середині 18-го століття. У той час використовувалися в побуті паросилові машини, які могли перевозити людей. Існує думка, що автором креслень першого автомобіля був відомий винахідник Леонардо да Вінчі, але немає точного підтвердження, що це було дійсно так. У ході розвитку галузі було багато різних варіацій транспортних засобів, які розрізнялися зовнішньо і за принципом роботи. Фантазія конструкторів не мала особливих меж. Ось наприклад, в 1806 році з’явилися машини, що працюють на пальному газу і мали двигун внутрішнього згоряння. Потім в подальшому, в 1885 році, були відомі випадки використання газолінового або бензинового двигуна внутрішнього згоряння. 29 січня - історична дата для автомобільної історії світу. Саме в цей день 1886 року легендарний німецький інженер Карл Бенц отримав свій головний патент на так званий патентований автомобіль Бенца.

У якийсь період часу автомобіль розцінювався більше як предмет розкоші, і не всі могли собі дозволити придбати таку річ. У перебігу всієї своєї історії, автомобіль пережив кілька етапів «еволюції». Так, наприклад, парові і електромобілі, відносять до раннього етапу розвитку засобів пересування. За раннім етапом слідує ера Ветеранів. За цей період часу були створені такі машини, як Mercedes, Panhard et Levassor (1889 р.), за ним через два роки з’явилося Peugeot.

Конструкція автомобіля пройшла через безліч етапів. Зовнішній вигляд і принцип роботи агрегату постійно видозмінювався. За всю історію існування автомобіля, яка і донині не припиняє розвиватися, було сконструйовано і випущено незліченну кількість екземплярів. Звичайно ж автомобіль є одним з найбільш зручних, а іноді навіть і найекономічнішим транспортним засобом.

У відділі технічної літератури діє книжкова виставка на тему «Історія автомобілів: найцікавіші факти та винаходи». На виставці представлені наукові, науково-популярні видання, підручники та посібники для студентів, довідкові та періодичні видання з даної тематики. Вони користуються попитом серед користувачів і завжди залишаються популярними як у професійному середовищі, так і серед пересічних громадян. Приєднуйтесь до широкого кола шанувальників книжки і ви ще більше дізнаєтесь про історію автомобілебудування, сучасний стан та автомобілі майбутнього.

Семен Айзенштейн: киянин, винахідник, забутий засновник вітчизняної радіотехніки

 

25 січня відзначається 140 років від дня народження нашого земляка, радіотехніка, по праву зарахованого до когорти піонерів радіотелеграфії – Семена Айзенштейна. Ще в юності, захопившись бездротовим телеграфом,  Айзенштейн налагодив вдома пристрої радіозв’язку системи О. Попова та 1901 року провів у Києві сеанси дії цієї системи. Син київського купця Семен народився 25 січня 1884 року. Освіту здобув у Київському університеті, потім – у Берлінському університеті. А 1904 року презентував винахід «Система одночасного телеграфування та телефонування без дротів».  За неповних п’ять років підприємливий новатор не тільки розробив ще декілька винаходів та отримав на них привілеї, але й зумів успішно впровадити низку своїх проектів. 1905 року Айзенштейн організував приватну лабораторію для виготовлення радіоапаратури. У Києві радіостанція дислокувалася на території сучасного Печерського району, неподалік Печерської фортеці. 29 квітня Айзенштейн виступив з доповіддю «Станції бездротового телеграфування великої сили». Доповідач запропонував систему бездротового принципу передавання інформації, яка базувалася на «утилізації електричних коливань для передачі дії електроструму без дроту». Головною особливістю запропонованої доповідачем системи було використання багатофазних струмів. Він заснував 1908 року Товариство бездротових телеграфів і телефонів системи. Це була перша компанія, яка спеціалізувалася на розробці та виробництві радіотехніки. Ще одна інновація Семена Айзенштейна – «Спосіб герметичного закривання металевих посудин з внутрішнім вакуумом». Упродовж 1914–1915 років на основі розробок Айзенштейна було збудовано три потужні іскрові радіостанції.  У лабораторії РТБТ 1914 року були створені одні з перших радіоламп («катодне реле») та радіоапаратура, проводилися експерименти радіозв'язку на довгих хвилях з підводними човнами, налагодилося виробництво радіопеленгаторів, які дозволяли пеленгувати радіостанції.   Після невдалих спроб співробітництва з радянською владою, арештів, звинувачень у шкідництві Айзенштейн 1922 року емігрував до Великобританії. В еміграції він працював на фірмі «Marconi». За дорученням фірми в 1922–1935 роках займався будівництвом радіотехнічних підприємств у Польщі, потім у Чехословаччині. 1947 року Айзенштейн заснував власну компанію «English Electric Valve Co. Ltd», яку очолював по 1955 рік включно. Земний шлях Семен Айзенштейн завершив 3 вересня 1962 року. Його винахідницьку долю сміливо можна назвати втіленням формули щастя винахідника, виведеної на початку ХХ століття філософом Енгельмейєром: творчий геній + необхідні знання + майстерність + комерційна жилка + знання людей та вдача = щастя винахідника.

 

Книжкова виставка-хобі «Рукоділля – це магія»

 

У наш неспокійний час, повний тривог і турбот, так іноді хочеться відволіктися від сумних думок, порадувати себе та близьких чимось гарним, прекрасним, створеним своїми руками. Наші українські жінки, незважаючи на безліч справ, в тихі години вільного часу починали творити дива своїми руками, своїм талантом, створюючи казкові українські вишивки, милі хатні вироби. Рукоділля – це такий вид діяльності коли людина роблячи щось своїми руками, забуває про всі негаразди, осмислює свою поведінку, знаходить шляхи розв’язання своїх проблем. Це і хобі, і заняття, і корисна справа, і зняття стресу. Існує така думка, що жінка, яка займається рукоділлям виглядає молодшою, стає більш жіночною, спокійною, лагідною. Рукоділля це спосіб провести час з користю, позбутися стресу, знайти гармонію, прикрасити будинок і створити оригінальні подарунки для близьких. Для всіх жінок  ми організували книжкову виставку "Рукоділля – це магія", на якій представили різноманітну  літературу з рукоділля:  вишивки, в'язання, макраме, бісероплетіння, вишивки бісером, пошиття одягу тощо. Запрошуємо всіх жінок до відділу технічної літератури Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, нам є чим вас здивувати, до вашої уваги ми маємо ще багато періодичних видань, присвячених цій темі, а саме: Діана-плюс, Бурда, Вишиті картини, Вишитий одяг, Українська вишивка, Verena, Бісер, HandMade та ін. Запрошуємо до перегляду!

Металург із серцем поета (до 140 років від дня народження українського вченого, громадського діяча І. А. Фещенко-Чопівського)

 

В історії українського народу є чимало імен, які радянська влада намагалася назавжди викреслити із нашої генетичної пам’яті. Іван Адріанович Фещенко-Чопівський був колоритною постаттю, чиї заслуги у творенні української державності, збереженні самобутності українців, а також наукові здобутки в галузі металургії й промислового виробництва дістали визнання в сучасній Україні. Свій шлях ученого й політика він розпочинав у Києві.  У 1903 році Фещенко-Чопівський після успішного закінчення гімназії вступає до Київського політехнічного інституту, обравши хімічний факультет, щоб вивчитися на технолога. Та події 1905 року призвели до закриття інституту, і Фещенко-Чопівський іде практикувати на Андрушівську цукроварню. Коли ж весною 1906 року інститут було знову відкрито, щасливий випадок різко змінив долю юнака. Трапилося це під час студентської екскурсії до сталеварень Придніпров’я. Захоплений величчю металургійного процесу, Фещенко-Чопівський залишає хімію і пов’язує свої наукові інтереси з металургією. Його підтримав відомий металург-винахідник професор В. Іжевський, у якого Іван після закінчення інституту став працювати асистентом на кафедрі.  З відкриттям Київської "Просвіти" в 1906 році започаткувалася громадсько-політична діяльність Фещенка-Чопівського і це сприяло зближенню його з видатними українськими діячами того часу.   Наукові відрядження до Бельгії, Німеччини й Англії допомогли сформуватися йому як науковцю. На Всеросійському з’їзді металургів у Петербурзі в 1911 році молодий вчений робить доповідь, яка привернула увагу фахівців і урядових кіл. Наукові досліди вчений присвячує цементації заліза, що в майбутньому принесе Фещенку-Чопівському міжнародне визнання.   Перша світова війна застала вченого в Німеччині, де він стажувався. Після повернення до Києва він стає співробітником Воєнно-промислового комітету, займаючись питаннями розподілу палива й металів в умовах воєнного стану. Зібрані під час поїздок по Україні матеріали були використані для написання першої україномовної "Економічної географії" для середніх шкіл", а також праць "Природні багатства України" і "Цукрова промисловість України".  З початком революційних подій Фещенко-Чопівський поринає у політичну діяльність. В уряді В. Винниченка він отримує портфель міністра промисловості, активно виступає за проголошення самостійної, незалежної Української Народної республіки. Ці дії уряду були закріплені Четвертим Універсалом у січні 1918 року. В кабінеті нового прем’єра Всеволода Голубовича Фещенко-Чопівський посідає пост міністра торгу й промисловості. Цю ж посаду він займав і після утворення Директорії в листопаді 1918 року. Після падіння Директорії Фещенко-Чопівський у 1920-1921 роках емігрує в Польщу, де поринає в наукову працю. В 1922 році його запрошують до Кракова в Гірничу академію для організації відділу металургії. У 1927 році він складає екзамен на звання доктора технічних наук, протягом 1930-1936 років випускає три томи фундаментальної праці "Металознавство" на матеріалах власних досліджень. Вченого обирають членом науково-технічних товариств у Німеччині, Англії та США, членом-кореспондентом Польської академії наук, його нагороджують Золотим хрестом за заслуги. В роки німецької окупації Польщі наукова діяльність вченого фактично припинилась. Коли Радянська армія визволила Польщу, вченого було заарештовано і засуджено до 15 років заслання в один із таборів "Беломорстроя" в Карелії, де він і помер 2 вересня 1952 року на 78 році життя. Такі імена як ім’я І. А. Фещенка-Чопівського повинне служити прикладом прийдешнім поколінням, щоб воно жило в їхній вчинках і в молодих серцях, тому що він завжди вірив, що його здобутком були не лише наукові праці та підручники, він хотів залишити у спадок молоді свої думки та мрії про кращу долю України.

14 січня – День чарівного одягу для свого улюбленця

 

День вбрання для домашніх тварин щорічно припадає на 14 січня, і його заснувала 2009 року знаменита експертка зі стилю життя домашніх тварин і фахівчиня з поведінки тварин Коллін Пейдж. У людей різні причини вбирати своїх вихованців. Одні роблять це, щоб їхній вихованець не залишився поза увагою, інші - щоб отримати позитивну реакцію в соціальних мережах, треті просто вважають, що їхній улюбленець має милий вигляд, і насолоджуються відчуттям свята, яке створює костюм. Багато власників стикалися з цією необхідністю захистити та зігріти свого улюбленця під час прогулянки. Були часи, коли собачники обходилися старими дитячими светриками, кутаючи у них тваринку. Такий спосіб не виправдовував себе – людський одяг має зовсім іншу конструкцію і не є зручним для собаки. Власники маленьких порід страждали більше, бо навіть одяг для немовлят завеликий для таких порід як Йорк або Той-пудель. Насправді, тенденції одягати собак з`явились задовго до того, як люди взагалі навчились створювати нормальний одяг навіть для себе. Мало хто знає, що перший одяг для собак з'явився ще у 4 столітті до н. е.. Римляни брали собак із собою в бій, а для захисту тварини використовували сталеві лати або накидки з грубої шкіри. За часів королеви Вікторії одяг для собак отримав своє перше поширення. Французи пішли далі. Модний дім «GOYARD» створив цілий каталог вбрання для собак, а згодом у Парижі були відкрито 13 магазинів, в яких можна було це вбрання придбати. Тоді це могли собі дозволити лише заможні верстви населення. Одяг для собак не є примхою багачів, він продиктований забаганками природи. На початку 20-го століття, з розвитком альпінізму, коли з'явилась потреба рятувати людей з-під лавини, виникла і необхідність практичного одягу для собак-рятівників, бо на їхню шерсть налипав сніг і перетворювався на лід, і собака вже не могла продовжувати порятункові операції. На при кінці 1970-років японець Якіо Като створив для свого улюбленця вбрання з маленького шматка тканини, приправивши його своїм дизайнерським талантом. На вулицях песик спричинив справжній фурор і вже у 1981-му році японець серйозно займався одягом для тварин, одягаючи собак світових знаменитостей. На при кінці минулого століття модні дома, такі як Gucci та Louis Vuitton, почали включати одяг для собак до свого асортименту. Своє поширення одяг набуває на початку 2000-х років та стає неймовірним проривом у світі моди. Сьогодні одяг для тварин остаточно закріпився як необхідність для наших улюбленців. Він захищає собаку від бруду, а шерсть від плутання, зігріває у погану погоду, робить прогулянку приємнішою для собаки, а власнику не доводиться купати пса після кожної прогулянки.

В останні десятиліття набирає популярності одяг тварин для краси і такі модні будинки як Gucci, Chanel, Burberry, Versace та багато інших люксових брендів зараз випускають цілі колекції одягу для собак. Найуспішнішим прикладом є колекція Poldo Dog Couture, яку успішно представляють щороку на шоу Moncler Genius. Собаки навіть з'являються разом із моделями на показах. Для знаменитостей, наприклад, це навіть є необхідністю: вийти на червону доріжку одягненим в одному стилі разом зі своїм улюбленим вихованцем, оскільки вихованці стають частиною життя селебріті. Наприклад, Періс Хілтон не втрачає можливості взяти із собою своїх модних вихованців. Але не тільки люксові бренди можуть похвалитися колекціями одягу для собак, також у мас-маркеті можна знайти сукні, комбінезони, футболки для собак та інше приладдя. Cсьогодні їх можна купити як у торгових центрах, так і онлайн магазинах одягу для людей, таких як H&M, Sinsay та інші. Українські дизайнери теж не відстають у цьому питанні, бренд Montmorency, створений Ксенією Вербицькою, пропонує широкий асортимент курток, плащів, комбінезонів, жилетів, штанів, футболок і навіть халатів. Цей бренд був створений Ксенією на знак любові до свого собаки Орфея, саме він надихає її на нові колекції. Найбільшим виробником одягу в Україні є бренд Pet Fashion. Працюючи з 2007 року їхньою місією, є задоволення потреб собак та їх власників. Ще одна торгова марка, яка радує своїм практичним та якісним одягом – це Collar. Зручні та практичні моделі, у найрізноманітніших кольорах, з великою розмірною лінійкою – вже багато років радують власників собак України та за її межами. Колекція цього бренду має і двокольорові моделі, що світяться в темряві. Для стильних і модних вихованців Коллар створив цілі серії з одягу та амуніції в одному дизайні. У Британії випустили найдорожчу річ – накидку вартістю понад 1 мільйон доларів. Її створила Британська фірма VeryFirstTo, вони спеціалізуються на дорогих речах, які призначені для дуже багатих людей. Ця накидка прикрашена діамантами Swarovski в оправі із 24-каратного золота, верхнім золотим покриттям та золотим бантом. Однак варто відзначити, що такий одяг не є необхідністю! Головне пам'ятати, що тварині має бути зручно. Не варто звертати увагу на людей, які не розуміють Вашого піклування, важливо розуміти, що ви хочете найкращого для вашого вихованця і робите все можливе для його комфортного життя.

А більш детальну інформацію по техніку створення одягу для тварин ви зможете знайти у книгах з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Запрошуємо до перегляду.

Хліб наша сила, хліб наша святість

 

Хліб, пшениця, жито – визначальні ознаки стародавньої історії українців, їх кулінарної культури; ментальний код нації. Це – символ життя в народних обрядах, одвічний харчовий звичай; компонент людського існування; традиція харчування як частина культури. Безперечно важлива роль хлібу в збереженні духовної свідомості українців. Український хліб–сіль, яким зустрічають дорогих гостей. Це – традиція, що йде в сивину віків. В українських колядках Бог та найбільш шановані святі отці церкви представлені як орачі. У новорічних засіваннях й щедруваннях відбито прадавній звичай віншування хліборобів, побажання доброго врожаю і щасливого життя. Під час Різдвяних свят образ багатства, щастя відбивається і в хліборобських, за мотивами, колядках. Заведено в українців поріг новозбудованої хати господарю переступати з іконою, господині – з хлібом та пирогами. Гостям (тільки запрошеним) – приходити з хлібом. «Ласкаво просимо, а хліб-сіль по-старовинному», «Від хліба-солі не відмовляються»... Ось так, в кращих традиціях української гостинності ми запрошуємо Вас переглянути літературу, що представлена на книжковій виставці під назвою «Хліб наша сила, хліб наша святість», яка організована у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Видання, представлені на виставці, розкривають особливу роль хліба в житті українського народу.

Звичаї нашого роду : страви української кухні. - Київ, 2019. - 191 с.

Якщо Ви хочете поповнити скарбничку своїх кулінарних знань новими смачними рецептами, то Вам стовідсотково стане у пригоді книга Світлани Железняк та Світлани Андрющенко "Звичаї нашого роду. Страви української кухні, на сторінках якої зібрані рецепти різноманітних смаколиків, які стануть ідеальним доповненням святкового застілля на такі свята, як Різдво, Щедрий вечір, Водохреща, Масниця, Благовіщення, Вербна неділя, Великдень, Радовниця, Зелені свята, свято Івана Купала, День святих Петра і Павла, Спасівка, Пречиста, Покрова, День святого Миколая і Коляда. На сторінках вищезазначеної збірки кожна господарка неодмінно знайде хоча б один рецепт, який прийдеться їй до смаку. Видання яскраве та якісне. Книга в твердій обкладинці, з крейдованими сторінками та кольоровими ілюстраціями. У ній розкривається  особливу роль хліба в житті українського народу. Ви пізнаєте призначення хліба у величній атмосфері Різдва, весільному звичаї, різних обрядах, опануєте таїни перетворення продуктів на пишні святкові хліби.

Плесконіс А. А. Національна кулінарна спадщина України. - Київ, 2021. - 161 с.

Побутові традиції нашого народу – це невід'ємна частина української історії. Кілька років тому Центр культурних досліджень Міністерства культури України розробив детальну методику визначення елементів нематеріальної культурної спадщини. До її складу увійшли і кулінарні традиції українського народу. Це видання є результатом багаторічної копіткої роботи авторів – дослідників українських культурних традицій, які займалися науковими пошуками їх витоків в безперервному процесі формування культурного коду нації і виявленням його унікальних рис в аспекті загальноєвропейської культури. Автори звернулися за консультаціями до відомого етнографа, фахівця Інституту народознавства Національної академії наук України Лідії Артюх. Які витвори кулінарного мистецтва України можна беззаперечно подавати в Світовий список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО? Ви ознайомитеся з історією хліба, з першими майстрами-пекарями, відвідаєте давньоруські пекарні і заводи наших днів, дізнаєтесь, як використовувати хліб в нашому житті, як зберігати до найдрібнішої крихти наше головне надбання.

Ярса І. Домашній хліб: рецепти й хитрощі випікання в домашніх умовах.-Харків, 2021.-206 с.

Народження хліба - завжди диво: і багато століть назад, коли далекі наші предки вперше скуштували обвуглені на вогні грудочки твердої зернової каші - прародички першого хліба, і в наші дні, коли на величезних хлібозаводах потужні печі безперервно виносять із своїх надр золотисті потоки пшеничних калачів, короваїв, батонів, булок, сухарів, пряників, пирогів, буханок житнього хліба. Ви дізнаєтесь більше про харчову цінність, асортимент хлібобулочних виробів, сучасні способи виготовлення хліба в домашніх умовах, новації у хлібопекарській промисловості.

Запрошуємо всіх зацікавлених відвідати книжково-ілюстративну виставку „Хліб наша сила, хліб наша святість».

 

Символ української науки

90 років тому відомий мостобудівник, академік Є. О. Патон створив Інститут електрозварювання, який незабаром зайняв провідне місце в розвитку зварювання та родинних технологій. Понад 70 років тут вирішуються проблеми ракетно-космічної техніки. Для реалізації проектів С. П. Корольова й М. К. Янгеля, В. М. Челомея, В. П. Глушко та інших творців ракет і космічних апаратів уперше у світі розроблено необхідні наукоємні технології, зокрема техніку виготовлення відповідальних конструкцій з високоміцних алюмінієвих сплавів. Інститут електрозварювання був створений академіком Євгеном Оскаровичем Патоном у складі Всеукраїнської Академії наук у 1934 р на базі електрозварювальної лабораторії при Кафедрі інженерних споруджень і Електрозварювального комітету. У 1934­–1953 рр. інститут очолював академік АН УРСР Є. О. Патон, з 1953 року — очолював академік НАН України Б. Є. Патон. У 1948 році в Інституті електрозварювання  було розроблено технологію виробництва негабаритних зварних листових конструкцій, в результаті якої було створено новий метод спорудження резервуарів — метод рулонування. Це найбільший в Україні і світі науково-технічний центр в галузі зварювання. У його складі дослідницько-конструкторське бюро, три дослідних заводи і експериментальне виробництво. Основні напрямки наукової діяльності: комплексні дослідження природи зварювання і паяння металевих і неметалевих матеріалів, створення на їхній основі технологічних процесів, матеріалів та обладнання; дослідження міцності та несучих властивостей зварних конструкцій і технології їх механізованого виробництва; отримання високоякісних сталей і сплавів, литих виробів і тонких покриттів з особливими властивостями. Інститут — головна організація науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона» НАН України, до складу якого входять технологічне бюро, інженерно-технічні центри з високих технологій, дослідне виробництво по зварюванню й обробці вибухом, а також потужна виробнича база у вигляді трьох дослідних заводів (зварювального обладнання, зварювальних матеріалів і нових технологій), які здатні обробляти, виробляти й поставляти дослідні зразки й партії спеціального обладнання, зварювальних і присаджувальних матеріалів, зварних конструкцій і виробів. Результати досліджень вчених Інституту постійно публікуються в журналах «Автоматическая сварка», «Техническая диагностика и неразрушающий контроль», «Современная электрометаллургия», «Сварщик». Крім того, Інститут видає журнали англійською мовою «The Paton Welding Journal» та «Advances in Electrometallurgy», друкує монографії, довідники та іншу книжкову продукція. У фонді відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ представлено документи з питань електрозварювання і містобудування. Найбільшу цінність представляють видання з атласами креслень, а також наукові праці з електрозварювання, посібники з численними ілюстраціями. У книгах демонструються декілька креслень мостів, розроблених Є. О. Патоном: залізничний міст через ріку Арген (Німеччина), міст через річку Рось у Корсуні, проект відновлення Ланцюгового мосту у Києві. Увазі користувачів пропонуються науково-технічні і виробничі журнали, в яких висвітлюються теоретичні питання електричного зварювання металів і сплавів найновішими методами, а також питання конструювання та експлуатації різних електрозварювальних апаратів. Запрошуємо до перегляду.