Творчий клуб «Натхнення»: «Патріотичний браслет – оберіг для захисника» (25 жовтня)

 

25 жовтня 2023 року у читальному залі  Тернопільської ОУНБ відбулося чергове засідання творчого клубу «Натхнення» під назвою «Патріотичний браслет - оберіг для захисника».   Сьогодні українське повітря оповите патріотизмом. Хтось носить прикраси синьо-жовтого кольору, хтось робить манікюр під колір нашого стягу, а хтось займається виготовленням патріотичних оберегів. Саморобні браслети із стрічок завжди користувалися попитом серед любителів незвичайних і цікавих прикрас. Жовто-блакитна стрічка тепер у тренді: державні свята,  й череда благодійних акцій на підтримку армії дались взнаки. Сьогодні патріотичні браслети є гарним доповненням до образу на державні свята або патріотичним оберегом для захисника. Що може бути кращим за цей дарунок. Такий сувенір – це найкраща мотивація та підтримка для наших воїнів, адже речі, створені своїми руками, несуть сильну енергетику. Учасниками  заходу стали студенти і викладачі Тернопільського фахового коледжу харчових технологій і торгівлі. А освоїти мистецтво виготовлення патріотичних браслетів  допомогла Голова циклової комісії дизайну, викладач художніх дисциплін Тернопільського кооперативного фахового коледжу Оксана Поберейко. А провела майстер-клас випускниця Тернопільського кооперативного коледжу Софія Поберейко, допомогу учасникам заходу надавали студентки III курсу, за спеціальністю дизайн - Дида Вікторія та Мілана Бочуля.  Самостійно виготовлені патріотичні браслети надали всім присутнім гарного настрою та задоволення своїм творінням.

 

Альфред Нобель. Надзвичайний дар життя (190 років від дня народження винахідника)

 

21 жовтня 1833 р. народився засновник головної премії світу – видатний хімік, інженер та винахідник Альфред Нобель. Він мав 355 винаходів, серед яких найвідоміший – винахід динаміту. Але він не хотів зостатися в пам’яті людства як «торговець смертю» і склав за рік до своєї смерті, яка сталася 10 грудня 1895 р. заповіт, за яким було засновано Нобелівську премію в галузі фізики, хімії, фізіології і медицини та літератури, а також премію Миру. Премію з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля було засновано значно пізніше. Вона почала присуджуватися з 1969 р. за ініціативою Банка Швеції. Є легенди, чому не присуджується Нобелівська премія з математики. Нібито у його жінки був коханець – математик. Але Нобель за твердженнями численних біографів взагалі не був одружений. Скоріш за все математика не входила в сферу його інтересів і він рахував, що ті відкриття і винаходи, за які дається премія, повинні бути корисними для всього людства. З початком жовтня кожного року починається Нобелівський тиждень, на протязі якого будуть названі лауреати Нобелівської премії, яка ось уже 122 роки є найпрестижнішим визнанням заслуг перед людством і стала символом єднання світу. Альфред Нобель писав у своєму заповіті, що його «особливе бажання полягає в тому, щоб на присудження премії не впливала національність кандидата, щоб премію одержували найбільш гідні, незалежно від того, скандинави вони чи ні». За висловлюванням преси, це спричинило небувалий ефект, за спільними наслідками гучніший, ніж вибух найденого ним динаміту. Співвітчизники були обурені таким «не патріотизмом», а можливі спадкоємці не могли змиритися з втраченим багатством. Шлях від заповіту до його виконання був довгим. Справу слухали в судах Стокгольма, Парижа, голосували в парламенті. Два роки пішло на те, щоб втілити ідею заповіту юридично. І лише в 1900 р. було урочисто затверджено статут і правила, що регламентують діяльність створених Нобелівських структур, які діють і сьогодні. На це був виданий спеціальний указ короля Швеції і перші Нобелівські премії були присуджені в 1901 р. Вони присуджувались кожного року, за винятком Першої і Другої світової війни. Волю Альфреда Нобеля дотримано. Щорічно восени премію його імені (близько мільйона доларів США) отримують найдостойніші в 6-ти номінаціях. І вже більш ніж століття, 21 жовтня, саме до дня його народження, на прес-конференції оголошуються і публікуються в пресі результати таємного голосування в Нобелівських установах. Це Шведська королівська академія наук в галузі фізики та хімії, в галузі фізіології та медицини – Королівський Каролінський інститут в Стокгольмі, з літератури – Шведська академія в Стокгольмі. Урочиста нагорода номінантів на Нобелівську премію відбувається 10 грудня, в день смерті Альфреда Нобеля, яку вручає король Швеції. Нагороду Миру вручає керівник Нобелівського комітету в присутності короля або королеви Норвегії. Разом з грошовою премією, розмір якої змінюється в залежності від доходу, отриманого з Нобелівського фонду, лауреат нагороджується золотою медаллю і дипломом. А ще лауреат повинен виступити з так званою «Нобелівською меморіальною лекцією», яка публікується потім Нобелівським фондом в окремому томі.

З нагоди ювілею видатного вченого відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ  пропонує увазі читачів книжкові джерела на Нобелівську тематику, в тому числі – підручники під авторством Нобелівських лауреатів, їх наукові праці та художні твори, науково-популярна література про життя і творчість, публікації у періодичних виданнях. Вся інформація наявна в електронному каталозі. Окрім того, тематичні книги та статті з періодики, які можна знайти у фондах бібліотеки. Ці видання сприяють популяризації науки, ознайомлюють з визначними науковими досягненнями людства. Альфред Нобель як красномовний приклад служіння науці мотивує перш за все молодь – майбутнє української науки – до здобуття нових знань і сумлінного навчання.

Творчий клуб «Натхнення»: «Патріотичний браслет – оберіг для захисника» (25 жовтня)

 

25 жовтня 2023 року о 12.15 у рамках занять клубу «Натхнення» відбудеться творча зустріч на тему «Патріотичний браслет – оберіг для захисника»  та майстер-клас із плетіння браслетів, який  проведе Оксана Поберейко — Голова циклової комісії дизайну, викладач художніх дисциплін Тернопільського кооперативного фахового коледжу.

День харчовика (15 жовтня –День працівників харчової промисловості України)

 

Виробництво продуктів харчування своїм корінням виходить з глибини століть, і завжди було покликано задовольняти найважливішу для людини потребу в їжі. Це одна з найбільш древніх і великомасштабних галузей природокористування, яка створює високі і безперервно зростаючі навантаження на біосферу. Україна за своїми природно-кліматичними умовами та науково-технічним потенціалом здатна не тільки задовольнити запити свого народу у високоякісних продуктах харчування, а й експортувати їх інші країни світу. Харчова промисловість України є високорозвинена галузь, що швидко розвивається і оснащується передовими технологіями та технікою. На підприємствах харчової промисловості широко застосовуються безперервні процеси, механізовані основні трудомісткі операції, відбувається перехід від машин-автоматів до автоматизованих ліній, автоматизується контроль і управління виробництвом. Невід’ємною частиною науково-технічного прогресу є підвищення якості та біологічної цінності харчових продуктів. У цьому велика роль належить технологіям виробництва харчових продуктів і процесам переробки сільськогосподарської сировини. Більшість технологічних процесів харчових виробництв пов’язана зі зберіганням сировини та підготовки її до виробництва. Режими та засоби зберігання сировини, умови проведення процесів, апаратне оснащення основних операцій відіграють важливу роль у технології харчових виробництв. Раціональна експлуатація устаткування високого технологічного рівня потребує підвищення вимог до інженерної служби переробних підприємств. Науково-технічний прогрес в агропромисловому комплексі – складний динамічний процес. Він пов’язаний з формуванням нових знань і ідей, технологічним освоєнням наукових винаходів. Враховуючи це, зростає роль у підготовці фахівців напрямку інженерів технологів.

До уваги користувачів відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ пропонується велика кількість книг та періодичних видань з техніки та технології харчових виробництв, підручники та навчальні посібники, наукова та науково-популярна література з кулінарії та кулінарного мистецтва. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та картковими каталогами.

 

Маємо ким пишатися: видатний інженер NASA Михайло Яримович – родом з Тернополя (90 років від дня народження винахідника, інженера літальних апаратів)

 

Інженер-винахідник у галузі космонавтики (аеронавтики) Михайло Іванович Яримович народився 13 жовтня 1933 року у польському Білостоку, проте тривалий час проживав саме у Тернополі. За іншими даними, окремі члени родини Яримовичів до Другої світової війни проживали в селі Метенів Зборівського району на Тернопільщині. Чим же відомий Михайло Яримович? У США його добре знають, проте в Україні, на жаль, це ім’я маловідоме. Можливо й тому, що будь-яка інформація про космічного дослідника тривалий час була засекреченою. Саме Михайло Яримович брав участь у конструюванні космічного корабля для польоту на місяць, відомого під назвою «Аполлон». Він був одним з керівників Національного Космічного Агентства (NASA) США, очолював проекти створення орбітальних станцій для міжпланетних польотів. З 1966 – Президент Міжнародної академії астронавтики, а з 1996 – голова науково-дослідного підрозділу НАТО. З 1962 до 1977 року працював на уряд США, був помічником адміністратора з експлуатаційних операцій Адміністрації з наукових досліджень в енергетиці, керівником дослідницьких і дослідних підрозділів Військово-Повітряних Сил США, директором групи консультантів НАТО з аерокосмічних досліджень і розвитку (Париж), директором орбітальної лабораторії ВПС США з дослідження Космосу. Крім того, Михайло Яримович був одним з тих, хто втілював проект польоту на Місяць. З 1973 року Яримович — головний науковець Повітряних сил США, головний технічний радник головнокомандувача Військово-повітряних сил США. Після проголошення незалежності України Михайло Яримович співпрацює зі своєю історичною батьківщиною. За його участю реалізується міжнародний проект «Морський старт» (Sea Launch), де використовується українська ракета «Зеніт-3SL». Також він є іноземним членом НАН України (технічна механіка, США, обраний 25 листопада 1992), почесний член Наукового Товариства імені Шевченка та Української Вільної Академії Наук. Один із найвизначніших проектів інженера – це Система глобального позиціонування (GPS), яка дозволяє будь-кому точно визначати свої координати у будь-якому місці Землі. Геніальна за простотою ідея, яка лежить в основі всієї Системи, полягає в тому, що з супутників на об’єкт передаються радіосигнали, які створюють тривимірну систему координат, в якій будь-який об’єкт (статичний або той, що рухається), отримує точні координати. Достатньо мати при собі лише маленький GPS-приймач. Нині ми можемо користуватися супутниковою системою «джі-пі-ес», яка розроблена з безпосередньою участю Михайла Яремовича. Ми гордимося, що її творець – наш земляк. Маленький крок для однієї людини в космосі є великим кроком для всього людства, - говорив американський астронавт Ніл Армстронг, ступаючи на поверхню Місяця.

Перші кроки в мікроелектроніці (До 120 років Вадима Лашкарьова, засновника мікроелектроніки

 

Понад 400 років  - до початку ХХ сторіччя - творці обчислювальних засобів використовували десяткову систему числення. Для відтворення цифр застосовувалося колесо з десятьма зубцями, а чисел - набір таких коліс. Саме так у XVII ст. були створені найпростіші прилади для додавання, віднімання і множення чисел, де використовувалося від 8 до 13 коліс. У XVIII ст. англійський учений Чарльз Беббідж спроектував і спробував створити "аналітичну машину" - першу цифрову обчислювальну машину з програмним керуванням, що мала п'ять пристроїв - арифметичний, пам'яті, керування, вводу та виводу (як у перших електронних обчислювальних машинах - ЕОМ). Арифметичний пристрій і пам'ять були спроектовані на основі зубчастих коліс загальною кількістю понад 50 тис. У середині XX ст. з переходом від десяткової до двійкової системи числення з цією метою почали використовувати електромагнітні реле та електронні лампи. Згодом великого поширення набули пам'ять і логічні елементи, в яких використовувалися феритні осердя. Поступово ці та багато інших досить громіздких і ненадійних носіїв інформації були витіснені елементами на базі транзисторів, які, вдосконалюючись, перетворилися на інтегральні схеми, що містили спочатку тисячі, а згодом - мільйони компонентів. За 50 років застосування транзисторів у них не з'явилося серйозних конкурентів. Постає запитання - хто ж був першовідкривачем фізичних ефектів, на використанні яких ґрунтується дія транзистора? Це ще одна "біла пляма" у розвитку інформаційних технологій в Україні. Вона пов'язана з діяльністю видатного українського фізика Вадима Євгеновича Лашкарьова (1903 - 1974). Він по праву мав би одержати Нобелівську премію з фізики за відкриття транзисторного ефекту, якої в 1956 р. були удостоєні американські вчені Джон Бардин, Вільям Шоклі, Уолтер Браттейн. Ще в 1941 р. В. Є. Лашкарьов надрукував статтю "Дослідження запірних шарів методом термозонда". Він встановив, що сторони "запірного шару", розташовані паралельно границі поділу мідь - закис міді, мали протилежні знаки носіїв струму. Це явище одержало назву p-n переходу (p - від posіtіve, n - від negatіve). В. Є. Лашкарьов розкрив також механізм інжекції - найважливішого явища, на основі якого діють напівпровідникові діоди і транзистори. Перше повідомлення в американській пресі про появу напівпровідникового підсилювача-транзистора з'явилося в липні 1948 року, через 7 років після статті В.Є. Лашкарьова. Його винахідники - американські вчені Бардин і Браттейн - пішли шляхом створення так званого точкового транзистора на основі кристала германію n-типу. Перший обнадійливий результат вони одержали наприкінці 1947 р. Проте прилад працював нестабільно, його характеристики були непередбачуваними, і тому практичного застосування точковий транзистор не отримав. Уже через кілька років значення винаходу американських учених стало очевидним, і вони були удостоєні Нобелівської премії. Можливо, початок "холодної війни" або існуюча тоді "залізна завіса" перешкодили В.Є. Лашкарьову стати нобелівським лауреатом. Його інтерес до напівпровідників не був випадковим. Починаючи з 1939 р. і до кінця життя вчений послідовно і плідно досліджував їхні фізичні властивості. На додаток до двох перших робіт у 1950 р. він і В.І. Ляшенко надрукували статтю "Електронні стани на поверхні напівпровідника", в якій описали результати досліджень поверхневих явищ у напівпровідниках, що згодом стали основою роботи інтегральних схем на польових транзисторах. Під керівництвом В.Є. Лашкарьова на початку 50-х років ХХ ст. в Інституті фізики АН УРСР було організоване виробництво точкових транзисторів. Сформована вченим наукова школа у галузі фізики напівпровідників стає однією з провідних в СРСР. Визнанням значущості її наукових результатів було створення в 1960 р. Інституту напівпровідників АН УРСР, який очолив В.Є. Лашкарьов. В.Є. Лашкарьов є піонером інформаційних технологій в Україні і в колишньому СРСР у галузі транзисторної елементної бази засобів обчислювальної техніки. Цілком справедливо вважати його і одним з перших у світі фундаторів транзисторної мікроелектроніки.