Келих пінного – це більше, ніж просто вечірній ритуал. Це спадщина, що пройшла крізь століття, континенти та цивілізації. Пиво існує тисячі років, і згадки про нього були ще до того, як з’явилася писемність у багатьох культурах. Саме тому питання “хто придумав пиво” – це не про дату або конкретний винахід, а про подорож у глибину людської культури. Ми навіть не здогадуємось, наскільки міцно пиво вросло в нашу історію – як символ, як ремесло, як щоденний супутник життя.
Цей напій супроводжував людство у війнах та мирі, у
храмах та на фермах, у палацах і тавернах. Його варили жриці, монахи та
крафтери, змінювали рецепт та форму, але не суть. Що таке пиво, якщо не спосіб
передати емоцію, створити момент, зберегти традицію, щоб зрозуміти: пиво–
це історія, яка триває досі.
Перші згадки про пиво належать шумерам – одній з
найдавніших цивілізацій людства, яка існувала на території сучасного Іраку. Ще
у 8-9 тисячолітті до нашої ери вони не лише виготовляли пінний напій, а й
залишили про нього слід у клинописах. В одному з таких було фактично
зафіксовано перший у світі “пивний рецепт”. За клинописом, перше пиво з’явилось
випадково: пекар з Вавилону залишив тісто на сонці, і воно забродило. Та
замість того, щоб викинути продукт, він спробували його та отримав новий,
цікавий смак. Саме звідти бере початок історія пива як культурного та навіть
релігійного феномену.
У стародавньому Єгипті такий напій вважався досить
важливим, а пивовари мали почесний статус. Було до двох десятків різних сортів
– від міцного до солодкого, з додаванням шафрану, мандрагори та інших
інгредієнтів. Цікаво, що навіть існував окремий ієрогліф, який позначав пиво, а
напій був майже обов’язковим елементом у ритуалах, бенкетах та щоденному
раціоні. Представники цих давніх цивілізацій, у свою чергу, передали секрети
пивоваріння сусіднім народам, і так напій почав поширюватися далеко за межі
Близького Сходу, з часом охопивши всю Європу.
Поглянути на розвиток цього напою – це ніби
перегорнути сторінки історії людства. У часи Античності його знали далеко не
всі: греки та римляни віддавали перевагу вину, проте пінний напій залишався
поширеним серед варварських племен. У той самий період кельти та германці вже
виготовляли ферментовані злакові напої з додаванням меду та трав.
Справжній розквіт популярності відбувся у
Середньовіччі. Саме монахи стали тими, хто систематизував пивоваріння. Вони
ретельно записували рецептури, дотримувалися гігієни та удосконалювали
обладнання. У цей період хміль поступово витісняє трави та плоди, а напій стає
більш стабільним на смак і довше зберігається. Ренесанс дав старт “новому
пиву”: з’являються регіональні стилі, починається експорт, розширюється
асортимент. А в 1516 році в Баварії ухвалено знаменитий “Пивний закон” – один з
перших прикладів державного регулювання якості продукту.
Попри зміни в технологіях, сировині та смаках, основа
залишилася та ж сама. Пиво – це про процес, у якому ферментація перетворює просте
на складне. І хоч сьогодні на вибір є тисячі сортів, традиційні та сучасні
варіанти гармонійно співіснують поруч з один одним. Саме тому історія пива – це
не просто хронологія, а відображення еволюції людських смаків, прагнень та
відкриттів.
З нагоди
Міжнародного дня пива, що відзначається 1 серпня відділ технічної літератури
пропонує своїм читачам переглянути книги та публікації з періодичних видань
,щоб дізнатись дізнатись, наскільки складним явищем є пиво: в історичному, культурному
контекстах і з погляду світу природи та звідки походять інгредієнти для напою і
люди, що його виробляють. Запрошуємо до перегляду.
