середа, 17 лютого 2021 р.

Улюбленець долі чи її творець? Архітектор Павло Альошин (1881 -1961)

 


У 2021 р. виповнюється 140 років від дня народження одного із найбільш відомих, знаних і шанованих українських архітекторів - Павла Федотовича Альошина. Він - архітектор і педагог, дійсний член Академії архітектури УРСР (1945-1958), почесний член Академії будівництва та архітектури УРСР (з 1958 р.), доктор архітектури (з 1946 р.), автор більш як десяти архітектурних шедеврів в стилях російської та радянської класичної архітектурної школи, модерну та конструктивізму. Павло Федотович Альошин  – всесвітньовідомий архітектор, батько вищої архітектурної освіти в Україні, автор проектів легендарного Будинку вчителя, Будинку лікаря, Палацу зітхань у Києві. Павло Федотович Альошин народився у м. Києві 15 (28) лютого 1881 р. в родині відомого київського підрядчика. Неабиякі прибутки Ф. О. Альошина дозволили його синові вступити до Санкт-Петербурзького інституту цивільних інженерів (ПІЦІ) та одержати інженерний диплом. Серед вихователів Альошина були такі видатні люди, як академік архітектури Є. С. Кітнер, професор архітектури А. К. Красовський, професор історії архітектури Й. Б. Михаловський.  Головною роботою - і за архітектурними якостями, і за політико-історичною значущістю, що пов’язана з ім’ям П. Ф. Альошина, - став проект будинку Педагогічного музею Цесаревича Олексія, здійснений в 1909-1911 рр. та реконструйований 1937 р. Він змінив багато функцій: спроектований як «народний дім», був побудований як Педагогічний музей, навесні 1917 р. став штаб-квартирою Центральної Ради, потім протягом тривалого часу був українською філією Центрального музею Володимира Ілліча Леніна; в останні роки будинкові повернуто майже первинну функцію - тепер це Будинок учителя. У 1914 р. Ф. О. Альошин зводить за проектом сина семиповерховий житловий будинок у стилі "українського необароко" на Софійській площі (Володимирська, 19, зруйнований під час Другої світової війни). У рік шалених політичних подій П. Ф. Альошин закінчує другу вищу освіту, здобуваючи звання «архітектор-художник». 1918-1920 рр. П. Ф. Альошин обіймає посаду головного архітектора; у 1922-1924 рр. працює губернським архітектором, водночас беручи активну участь в організації київських архітектурних та художніх навчальних закладів. До 1927-1930 рр. відноситься праця П. Ф. Альошина над своїм найвидатнішим об’єктом післяреволюційної доби - житловим будинком кооперативу «Радянський лікар» по вул. Великій Житомирській, 17 ,що став символом добротного вітчизняного конструктивізму, у всій повноті відбивши витончений смак зодчого. П. Ф. Альошин - делегат Першого з’їзду радянських архітекторів СРСР (1937 р.), дійсний член Академії архітектури УРСР (1945-1958 рр.), почесний член Академії будівництва та архітектури УРСР (з 1958 р.), доктор архітектури honoris causa (1946), керівник персональної творчої майстерні Академії архітектури УРСР (з 1944 р.). З нагоди ювілею видатного українського архітектора запрошуємо всіх бажаючих у читальний зал відділу технічної літератури Тернопільської ТОУНБ, щоб ознайомитись з довідково-енциклопедичними  виданнями про П. Ф. Альошина, власними працями митця та виданнями , в яких згадується про діяльність архітектора.  Наразі існує єдине монографічне видання, цілковито присвячене постаті П. Ф. Альошина, - праця В. Ясієвича «Київський зодчий Альошин» (1966), представлена  у фонді бібліотеки. До 120-річчя від дня народження Павла Федотовича фахівцями ДНАББ ім. В. Г. Заболотного було видано бібліографічний покажчик «Павло Федотович Альошин (1881-1961)» (2000), в якому наведено систематизовану бібліографію про життя та діяльність українського архітектора. Зі сторінок енциклопедій і довідників відвідувачі можуть дізнатися про основні віхи життя та найвідоміші твори П. Ф. Альошина. Вони дають змогу простежити розвиток і зміну архітектурних вподобань митця, побачити на власні очі особливості його роботи над кожною спорудою, кожним проектом тощо. Так, відвідувачі зможуть   побачити  фотографічне зображення фасаду технічного училища (1902), фасаду будинку Ф. О. Альошина (1910-1914), фасаду жіночої гімназії Святої княгині Ольги (1911-1914), особняка М. Ковалевського (1911-1912 ),план кооперативного будинку «Радянський лікар» (1928), зразок художньої кераміки для оздоблення будинків (1945), проект відновлення Маріїнського палацу (1947) та ін. Запрошуємо до перегляду.

Шатарська Людмила, головний бібліотекар відділу технічної літератури.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар