Перший лазер

       

              7 липня 1960 року на прес-конференції у Нью-Йорку фізик Теодор Мейман повідомив про створення першого оптичного квантового генератора, що працював у видимому діапазоні світла, використовуючи в якості активного середовища кристал синтетичного рубіна. За своє досягнення Мейман був удостоєний численних нагород і двічі був номінований на Нобелівську премію, але так її і не отримав.  В основі роботи лазера, пристрою для створення монохроматичного пучка світла, лежить принцип вимушеного випромінювання, коли в певних умовах атом речовини не поглинає падаючу на нього елементарну світлову частку, а випромінює точно таку ж, за рахунок чого відбувається підсилення світла. Теоретичну концепцію такого явища у 1917 році вперше запропонував Альберт Енштейн  у роботі «Про квантову теорію випромінювання», а експериментально вимушене випромінювання було вперше підтверджене в 1947 році американцем Віллісом Лембом при дослідженні спектрів водню. Через три роки француз Альфред Кастлер, котрий досліджував вплив випромінювання на поведінку атомів, запропонував метод  «оптичної накачки» середовища для виведення її зі стану термодинамічної рівноваги, який йому вдалось реалізувати на практиці у 1952 році. Пізніше Чарльз Таунс з колегами з Колумбійського університету в Нью-Йорку створив перший реально працюючий квантовий генератор — джерело вимушеного електромагнітного випромінювання. Названий ним лазером (microwave amplification by stimulated emission of radiation), пристрій працював на молекулах аміаку при наднизьких температурах і генерував сигнал у мікрохвильовому діапазоні.  Мейман за три роки зумів удосконалити створюваний для потреб армії лазер з 2,5-тонної конструкції до двокілограмової, суттєво покращивши його параметри, у 1959 році він отримав 50 тисяч на фінансування власного проекту для розробки лазера. Успіху Теодор Мейман досягнув 16  травня1960 року, а 7 липня на спеціально скликаній у Нью-Йорку компанією «Х'юз Еркрафт» прес-конференціїї він повідомив світ про створення першого у світі лазера, що працював в імпульсному режимі на довжині хвилі 694,3 нм. За своє досягнення Мейман був удостоєний численних нагород, членства в багатьох фізичних та інженерних товариствах як в США, так і за кордоном. Наступного року він разом із сімома колегами по «Х'юз Еркрафт» заснував власну компанію, яка стала ведучим виробником штучних рубінів, а в 1962 році очолив компанію з виробництва потужних лазерів на їх основі. Того ж 1962 року Нік Голоняк з компанії «Дженерал Електрік» винайшов перший напівпровідниковий лазерний діод, що працював у видимому діапазоні спектру. У 1970 році його вдалось удосконалити і створити лазерні діоди неперервної дії, які працювали при кімнатній температурі. Це дозволило на їх основі створити надійні пристрої, котрі за кілька десятиліть у багатьох галузях замінили гелій-неонові лазери, створені у «Bell Telephone Laboratories» всього через півроку після успіху Теодора Меймана.

Людмила Шатарська – головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.