.jpg)
У природі все мудро продумано і влаштовано, кожен повинен робити своє
діло, і в цій мудрості — найвища Справедливість життя.
Л.
да Вінчі
Леонардо да Вінчі – найвідоміший
геній у всьому світі, якому, здається, підвладне було все. Він малював таємничі
картини, показував дивовижні фокуси, за що його підозрювали у зв’язку з чорною
магією. Адже великі винаходи Леонардо да Вінчі обігнали науку на кілька років
вперед. Леонардо да Вінчі цікавили проблеми польоту. У 1487 році було створено
літальну машину – орнітоптер, заснований на пташиному польоті. У Мілані він
робив багато малюнків і вивчав літальний механізм птахів різних порід та
кажанів. Окрім спостережень він виконував досліди, але вони всі були невдалими.
Леонардо дуже хотів побудувати літальний апарат. Спочатку він розробляв політ
за допомогою крил, що приводяться в рух м’язовою силою людини, але потім дійшов
думки про спорудження такого апарату, до якого людина не прикріплялась, а
зберігала повну свободу керувати ним. Приводитися в рух апарат мав власною
силою. Це по суті ідея аероплана. Щоб успішно практично побудувати і
використовувати апарат, Леонардо не вистачило тільки ідеї мотора, що має
достатньої сили. Робот Леонардо - людиноподібний механізм, технологія якого
була розроблена Леонардо да Вінчі приблизно в 1495 році. Креслення робота були
знайдені в документах Леонардо, виявлених у 1950-х роках. Невідомо, чи була
розробка здійснена. На каркас робота були надягнуті германо-італійські
лицарські лати, він міг імітувати людські рухи (підводитись і сідати, рухати
руками та шиєю) і мав анатомічно правильну будову щелепи. Технологія частково
ґрунтувалася на дослідженнях Леонардо в анатомії, зокрема. Збереглися дуже мало
відомостей про те, що вміла виконувати така машина, але, звичайно ж, робот того
часу сильно відрізнявся від сучасних можливостей і технологій. Спираючись на
ескізи майстра, можна стверджувати, що робот вмів працювати щелепами, сидіти і
навіть ходити. В основі винаходу лежало використання системи шестерень і
шківів. У 1490 була створена Вітрувіанська людина – уславлений малюнок, який
іноді називають канонічними пропорціями. На ньому зображена фігура оголеного
чоловіка в двох накладених одна на іншу позиціях: з розведеними в сторони
руками і ногами, вписана в коло; з розведеними руками та зведеними разом
ногами, вписана в квадрат. Малюнок сам по собі часто використовується як
неявний символ внутрішньої симетрії людського тіла і Всесвіту в цілому. Ще одна
незвичайна ідея – це танк броньованого типу. Танк епохи Відродження, що
вважається основним прототипом сучасних танків, мав бути споруджений з дерев’яних
і металевих частин. Механізм, за допомогою якого здійснювався рух, складався з
коліс, зубчастих шестерень і рукояток. Екіпаж, вірогідно, мав складатися із
восьми осіб. По периметру конструкції повинні були розташовуватися гармати.
Нагорі мала бути споруджена оглядова вежа. Висота споруди мала сягати близько 3
метрів, всередині планувалося облаштувати сходи. Колеса, призначені для
просування вперед, крутилися не в одну сторону із задніми, а в протилежну.
Очевидно, що якби танк був побудований, він не зміг би здійснювати свій рух.
Але да Вінчі не міг просто так допустити подібного роду помилку. Можливо, у
нього на це були особливі причини. Наприклад, деякі дослідники стверджують, що
таким чином майстер хотів убезпечити свій народ. Якби схема потрапила до
ворожих рук, вони б не змогли втілити її в реальність без автора. За іншою
версією, вчений просто був проти будівництва даної машини. Остання гіпотеза
здається більш достовірної, так як геній був противником будь-якого роду
військових конфліктів. Да Вінчі жив в Мілані за часів чуми, але мріяв про краще
місто, яким він міг би пишатися. Він залишив після себе дуже докладні
архітектурні креслення, в яких передбачені навіть криті стайні з системою
вентиляції. Да Вінчі пропонував побудувати дворівневе місто, де верхній рівень
призначався б для пішохідних і наземних доріг, а нижній – для пов’язаних з
підвалами будинків тунелів і каналів, якими б рухався вантажний транспорт. Скафандр
для пірнання. Да Вінчі також був дуже захоплений морем, і це надихнуло його на
створення концептів апаратів для дослідження підводного світу. Його підводний
костюм був зшитий зі шкіри та з’єднаний з очеретяною дихальною трубкою і
дзвіночком, який плавав на поверхні води. Винахідник передбачив навіть мішечок
для збору сечі. Парашут. Цей винахід з’явився результатом численних
експериментів і спостережень ученого над поведінкою падаючих картонних фігур
різноманітної форми. У 1483 році Леонардо да Вінчі намалював ескіз
пірамідального парашута. Велосипед. Після смерті геніального італійця в його
рукописах дійсно знайшли двоколісний апарат, який ну дуже нагадує сучасний
велосипед. Єдиною відмінністю було лише те, що у дерев’яній машині не було
сидіння, а кермо не можна було повертати. Але механізм залишився той самий:
передача руху відбувалась через ланцюг з одного колеса на інше. “Мушкет у формі органної труби” так назвав
свій винахід да Вінчі. Вже у часи Першої світової війни цей пристрій отримав
назву “кулемет”. За задумом Леонардо, зброя мала в буквальному значенні
поливати противника вогнем. Для цього потрібно було встановити 33 пістолети на
трьох стійках. Усі вони стріляли по черзі, і коли один із них стріляв – інші
водночас охолоджувались. Цілком заслужено винаходам да Вінчі приписують
глобальний сенс, тому що вони дійсно є унікальними. За життя майстра майже
жоден з його задумів не вийшло втілити в реальність. На це у майстра або не
вистачало коштів, або бажання. Таким чином, начерки майбутніх винаходів
збереглися тільки в паперовому варіанті. Так вийшло, що світ дізнався про них
уже після смерті Леонардо, бо він ніколи не ділився своїми думками з ким-небудь.
У читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ широко представлені книжки, альбоми, періодичні та
ілюстративні матеріали з фонду, які розкривають творчий спадок і висвітлюють
життєвий та творчий шлях одного з найвидатніших представників епохи Відродження.
Представлена література, стане у нагоді широкому колу читачів.
Людмила
Шатарська – головний бібліотекар відділу технічної літератури Тернопільської
ОУНБ
Немає коментарів:
Дописати коментар