Вони тримають енергетичний фронт (25 серпня в Україні відзначають День шахтаря)

 

День шахтаря України – це особливе професійне свято, призначене для вшанування важливої ролі працівників вугільної промисловості України. Цей день об’єднує всіх тих, хто присвятив своє життя небезпечній, але надзвичайно важливій роботі. Вперше святкування відбулося 1948 року, а на офіційному рівні День шахтаря закріпився у 1993 указом президента.

Нині, в умовах повномасштабної війни, професія гірника набуває не менш важливого значення, адже шахтарі одні з тих, хто тримають енергетичну безпеку України. Професія шахтаря не тільки відповідальна, а й дуже цікава. Про шахтарів відомо з часів Стародавньої Греції. У святилищах Посейдона були знайдені глиняні таблички із зображенням шахтаря, який видобуває глину. У 1935 році Міжнародна організація праці прийняла постанову про заборону найму на роботу під землею жінок і підлітків. Однак жінки нерідко залучалися до робіт в українських шахтах за часів Другої світової війни, коли чоловіків не вистачало. Багато шахтарок Донбасу могли перевиконувати нормативи видобутку вугілля на 200-300%. За приблизними підрахунками під час війни та у повоєнний час в УРСР працювали в шахтах близько 200 тисяч жінок. У 19-20 століттях шахтарі іноді брали з собою на роботу канарок - ці пташки дуже тонко відчувають присутність метану і чадного газу в повітрі, і відразу замовкали при їх присутності. Поки птахи цвірінькали, шахтарям можна було працювати.

В Україні знаходиться 150 вугільних шахт, з яких 92% знаходяться в Донецькому вугільному басейні і 3% - у Львівсько-Волинському басейні. Більше половини українських шахт не працює через близькість до зони бойових дій або перебування на окупованих територіях. Наприклад, на території самопроголошеної "ЛНР" знаходяться всі антрацитові шахти. Найглибшими шахтами України є "Шахтарська Глибока" в Шахтарську (глибина 1446 метрів) , і прогрес " в Чистяковому (глибина 1340 метрів). Найглибші шахти в світі знаходяться в Південно-Африканській Республіці і сягають глибини понад 4,5 кілометрів. 

Відділ технічної літератури  Тернопільської ОУНБ не міг залишитись осторонь відзначення Дня шахтаря. У книжковому фонді відділу зібрано унікальні документи з металургії, гірничої справи та суміжних галузей промисловості. Це  — книги, періодичні видання, патентна та нормативно-технічна документація. Цим різноманітним фондом бібліотека обслуговує своїх індивідуальних читачів. Щорічно фонд відділу  поповнюється новими надходженнями. Запрошуємо всіх бажаючих до перегляду видань, що містять  інформацію про те, як розвивається гірничодобувна галузь в Україні,  де викладено інформацію про основні професійні напрями у металургійній та гірничодобувній галузі, вимоги до знань та навичок, які допоможуть молоді у професійному самовизначенні.

 

 

21 серпня виповнюється 270 років з дня народження Вільяма Мердока - британського винахідника парового двигуна.

 

Шотландець за походженням, натураліст і винахідник, Вільям Мердок народився в містечку Лугар на сході Ейршир, Шотландія 21 серпня 1754 року. З дитинства мав особливі почуття до природничих наук, любив математику і механіку це було пов’язане з його батьком, колишнім артилерійським навідником, який працював механіком у маєтку Джеймса Босуелла. Здобувши освіту Вільям Мердок був найнятий фірмою «Болтон і Ватт» і почав працювати протягом десяти років в графстві Корнуолл на паровозобудівному заводі, проводячи велику частину вільного часу в Бірмінгемі, Англія.

Мердок став одним з видатних винахідників свого часу. Він перший почав використовувати газ для освітлення, з ним пов’язують термін «газгольдер». Інновації в паровій машині, які розробив Мердок, підвищили її економічність, а відповідно і рентабельність. Він винайшов перший пневматичний пістолет і пневматичну систему повідомлень, яку вперше застосував на британських пароплавах. У 1784 році побудував прототип паровоза, застосував паровий двигун для млина і зробив один з перших парових автомобілів. Йому приписують ряд винаходів у галузі хімії, наприклад відкриття, зареєстроване в 1784 році, коли Мердок виявив, що з хлориду амонію і залізної стружки, які випадково змішалися в його сумці для інструментів, утворилася дуже тверда маса. Цю цементну масу він почав використовувати для фіксації та зміцнення міцності в з’єднаннях своїх парових двигунах, тим самим надаючи їм міцність і жорсткість. Винайшов так званий «британський риб’ячий клей» і зробив ряд інших новацій і винаходів.  Винайшов паровий двигун з хитким циліндром, машину для свердлення каміння, коробча́стий сува́к. 1792 року вперше здійснив сухе перегін кам’яного вугілля, а 1803 року використав отриманий при цьому  газ для освітлення заводу в Сохо, біля Бірмінгему. 1784 року запропонував модель карети з паровим двигуном, що є одним з перших автомобілів.

Більш детальну інформацію з історії винахідництва можна отримати з книг та періодичних видань фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

Фотографія – це мистецтво однієї миті (19 серпня – Всесвітній день фотографії)

 

Всесвітній день фотографії, який усі фотографи та цінителі даного мистецтва відзначають щорічно 19 серпня, був заснований у 2009 році за ініціативою австралійського фотографа на ім’я Корскі Ара. Фотографія, яка сьогодні міцно утвердилася практично у всіх сферах нашого життя, має давню історію.

Першим практичним способом фотографування вважається дагеротипія – процес отримання зображення на металевій пластині. Вона була створена на початку 1820-х років французьким винахідником Жозефом Ньепсом, однак носить ім’я Луї Дагера, оскільки саме йому вдалося отримати зображення і зафіксувати його на мідній пластині, покритій сріблом. У наступні роки багато вчених продовжувало вдосконалювати процес отримання фотографій, використовуючи різні матеріали і реактиви. У 1861 році Джеймс Максвелл зумів відтворити кольорове фото, а винахід у 1981 році компанією «Sony» цифрової камери, дозволило робити цифрові фотографії і відмовитися від традиційної фотоплівки. Сьогодні, в світ цифрових технологій, ми легко можемо самі робити фотографії, які потім змусять нас посміхнутися, засумувати або затамувати подих. І, звичайно ж, особливе місце малюнок займає в житті тих, хто вибрав це заняття своєю професією, адже їх роботу по праву можна назвати мистецтвом. Всесвітній день фотографії – це свято всіх, хто любить фотографувати і фотографуватися, а значить подія неймовірно яскрава і позитивна. Тому сьогодні сміливо беріть до рук будь-яку техніку, здатну відобразити незабутні моменти і види, і вперед!

Долучайтеся до заворожливого світу фотографії та залучайте в нього своїх друзів і близьких, а можна ще відвідати і читальний зал відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, який до цього свята пропонує своїм користувачам цікаві науково–популярні книги та періодичні видання з цієї тематики. Фотографія – це унікальне явище, адже на фотознімках можна відобразити події, цікаві моменти, красиві місця, улюблені особи, моменти, які більше ніколи не повторяться. Завдяки їм, можна повернутися в минуле, адже переглядаючи фотографії, ми згадуємо багато чудові моменти життя. До того ж для когось фотографія – це не просто захоплення, а ще й професія і навіть мистецтво. Дивіться частіше на світ і навколишню дійсність через об’єктив фотокамери і радуйте інших своїми унікальними фотографіями!

День П’єра-Еміля Мартена - винахідника мартенівської печі (до 200-річчя з дня народження)

 

Ще з давніх часів спосіб перероблення залізної руди свідчив про рівень розвитку цивілізації й оригінальність технічної думки інженерів того часу. І поступово людство перейшло від сиродутних печей до великих сталеплавильних агрегатів. Так в кінці XIX століття з'явилася мартенівська піч. Завдяки універсальності, складу готової сталі, використовуваного палива вона тривалий час залишалася основним сталеплавильним агрегатом у світовій металургії. Її конструкція розроблена великим французьким металургом П'єром-Емілем Мартеном і названа в його честь, хоча фактично вона являє собою вдосконалену модель регенеративної печі Сіменсу.

 

До речі, у технічній літературі мартенівський спосіб отримання сталі також часто називається процесом Сіменса, щоб зрозуміти, звідки назва «мартенівська піч» з'явилася у повсякденності металургів, давайте трохи заглибимося в історію XIX століття. З 1850 по 1857 рік талановитий у різних сферах науки та техніки вчений Карл Вільгельм Сіменс розробляє принцип роботи плавильної печі з симетричною конструкцією, у якій метал нагрівається за рахунок подачі нагрітого повітря та забезпечується ефективна рекуперація тепла. У той самий час П'єр Мартен – син Еміля Мартена, власника металургійного заводу у французькому місті Сирей, і прогресивний інженер-металург – очолює батьківське підприємство й, як численні молоді вчені того часу, також починає активні наукові дослідження. Купивши у Сіменса патент на його винахід, Мартен бере за основу принцип регенерації теплової енергії в подовій полум'яній печі та забезпечує високу температуру плавлення сталі за рахунок нагріву не тільки повітря, а й газу, що подається до печі. І вже 8 квітня 1864 року на заводі в м. Сирей була виконана перша успішна виплавка сталі. Удача надихнула Мартена, і він оформляє на свій винахід патент у Франції, а трохи пізніше в Англії. В результаті син і батько за свої досягнення в області виробництва сталі в 1867 році нагороджені золотою медаллю Всесвітньої виставки, організованої у Парижі, а запатентована Мартеном піч для виплавки сталі починає активно використовуватися як у Старому, так і у Новому Світі та набуває його ім'я.

Більш детальну інформацію можна отримати з книг та періодичних видань фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

Вініл: історія класичного звучання (12 серпня - День вінілових пластинок)

 

Серед наших читачів точно є ті, кому на  свята подарували програвач вінілових платівок або нові диски (якщо програвач у вас вже є). Мода на вініл повернулася: тепер його слухають не лише затяті аудіофіли чи діджеї, але й звичайні любителі нестандартної форми для зберігання та відтворення музичних записів. З чого ж починалася індустрія вінілових дисків і як сучасні стартапи намагаються її видозмінити? Власне, називати грамофонну платівку «вінілом» це те ж саме, що назвати основну сировину, з якої виготовлено цей предмет.

Полівінілхлорид – сучасний полімер, легкий, міцний і дешевий. Саме завдяки цим якостям він зробив цілу революцію у світі, включаючи і звукозапис. «Вініл» – скорочена назва довгого терміну, яку можна використовувати на рівні з абревіатурою ПВХ, проте саме це слово, завдяки звучанню, стало популярним. Прообразами сучасних платівок були воскові циліндри, які винайшли у 1877 році. Саме цей спосіб запису, дорогий та кропіткий, використала Леся Українка, коли реалізовувала проект із запису кобзарів різних регіонів країни. Того часу машинка для валиків коштувала більше 300 рублів – сума, на яку можна було купити хутір. Наразі серед більше ніж ста валиків із дорогоцінними записами вціліла половина, вони зберігаються у Львівському музеї, а послухати незвичні треки ви можете в Youtube. Якщо наприкінці ХХ сторіччя попит на платівки різко упав, завдяки появі касетних програвачів, а згодом – персональних комп’ютерів і дисків, то зараз мода на них повертається.

Меломани у всі часи не залишали справу колекціонування вінілу, а студії звукозапису випускали на платівках лише заслужені, найбільш популярні та креативні роботи. Наприкінці 1980-их, в епоху переможної ходи планетою компакт-диску, навряд чи хтось міг спрогнозувати, що вінілова платівка виживе та ставатиме популярнішою. Платівка нині посіла місце не у музейній залі, як можна було припустити 20-25 років тому, а у колекції чи не кожного.

Запрошуємо наших шановних читачів до читального залу відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, щоб поринути у дивовижний світ винаходів і відкриттів.

Будівельний комплекс України: сучасні технології і матеріали

 

11 серпня в Україні відзначають День будівельника. Це свято важливе для всіх, адже навколишній світ не обмежений  стінами квартири. Люди відчувають потребу у театрах і цирках, палацах культури й концертних залах, бібліотеках і лікарнях, будинках відпочинку й санаторіях,  школах і дитсадках. Люди не уявляють життя без фізичної культури та спорту. До їхніх послуг – арени стадіонів, тенісні корти, гімнастичні зали й плавальні басейни. Розмаїтість будівництва, як саме життя. Адже в широкому розумінні жити та будувати — слова-синоніми: жити – значить творити, споруджувати, будувати, а будувати — значить жити, крокуючи в ногу з вимогами часу.

Без сумніву, професія будівельника – це покликання, нескінченна творчість і пошук. Прекрасно усвідомлювати, що твоя праця необхідна людям усіх професій, що плоди твоєї праці переживуть століття. Погодьтесь, що професія будівельника втілюється у красу наших міст, зручність квартир, корпуси заводів. І тому цю чудову професію, вважають однією з найважливіших. Люди будували завжди. Нині потреби будівництва величезні, завтра потрібно будувати ще більше. Будівельникам XXI століття  будувати нові міста, проекти яких сьогодні ще здаються утопічними. Становлення і розвиток України значною мірою пов’язані з розвитком будівництва промислових, громадських та житлових будівель.

До Дня будівельника в читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ підготовлено розгорнуту книжкову експозицію. На виставці представлені документи й публікації з фонду відділу. Експозиція містить видання про сучасний стан функціонування і перспективи розвитку будівельної галузі в Україні та особливості професії будівельника у сучасних умовах. Документи виставки розкривають найбільш актуальні питання з проблем та розвитку галузі будівництва, розглядаються організаційно-методичні підходи до планування інноваційно-інвестиційних процесів на підприємствах, обґрунтовані основні напрямки вдосконалення галузі, зазначені необхідні ресурси та умови для реалізації вибраної стратегії реформування будівництва в Україні. Виставка буде корисна студентам вищих навчальних закладів, молодим фахівцям у сфері будівництва та архітектури, а також для працівникам підприємств будівельного комплексу.

 

Сьогодні 8 серпня — День народження холодильника

 

Щорічно 8 серпня у всьому світі відзначають День народження холодильника, однією з незамінних речей практично у кожному будинку. Без сумніву можна сказати, що холодильник є приладом номер один, який з'являється в будинку раніше, ніж будь-яка інша побутова техніка!

Сьогоднішній день нагадує про довгий шлях розвитку технології охолодження та зберігання продуктів. Всім відомий факт, що про користь холоду для зберігання запасів, люди знають не одне століття. Археологи, які проводили розкопки на території давньої Персії (зараз це Іран), знайшли величезні сховища під землею. Широко використовувалися також льодовики, глибокі земляні ями з дахом, який розбирали та укладали до нього брили льоду. Насправді, перший прообраз сучасного холодильника з'явився набагато пізніше. Карл фон Лінде з Німеччини в 1879 році представив пристрій із компресором, що виробляє лід. На жаль, це був ще не холодильник, а холодильна машина. Проте багато фабрик та компаній зацікавилися винаходом Лінде. З допомогою таких холодильних машин вони обладнали холодильні склади. А ось перший запатентований у світі холодильник з'явився саме 8 серпня 1899 року. Предок сучасного холодильника був дуже енергоспоживаючим приладом, який працював на дровах, вугіллі та гасі. Винайшов та запатентував його американський винахідник Альберт Маршалл. Перші побутові холодильники з'явилися набагато пізніше, лише в 1913 році. Працювали вони за принципом теплового насоса, а як охолоджувальну рідину використовували токсичні речовини. При цьому холодильники були дуже галасливими, через що разом із високою ціною було мало бажаючих їх придбати. Перший холодильник, який працював більш-менш безшумно, в 1926 створив датський інженер Стріндруп. Варто зазначити, що модель данця дуже швидко стала популярною в Америці. Щоправда, не всі бажаючі могли дозволити собі таку розкіш, оскільки коштував такий холодильник, як два автомобілі «Форд».

 Сьогодні холодильник відноситься до категорії великої побутової техніки для зберігання продуктів харчування та готових страв. Від перших громіздких ящиків, які використовували в роботі отруйні гази та важили під сотню кілограм, на сьогоднішній день холодильники мають витончені форми, збільшили корисний обсяг. Сучасні моделі використовують екологічний фреон, що не руйнує озоновий шар та повністю безпечний для людини. Яким би непередбачуваним не було наше з вами життя, але деякі речі завжди залишаються незмінними. Наприклад, величезний попит на велику кухонну техніку і зокрема на хороші, якісні та надійні холодильники, без яких побут сучасної людини просто немислимий. Сьогодні холодильники купують під нове житло або кухонний гарнітур, на дачу, як доповнення до наявних, замість застарілих або моделям, що вийшли з ладу.День народження холодильника – це свято, яке відзначає один із найбільших винаходів людства. Завдяки холодильнику наше життя стало комфортнішим, а здоров'я – міцнішим.

Згадуючи історію цього приладу, ми можемо краще зрозуміти, наскільки важливими є інновації та технологічний прогрес у нашому повсякденному побуті. Якщо вас зацікавила ця інформація запрошуємо Вас в читальний зал відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

Три важливих винаходи, якими ми зобов'язані пиву (2 серпня – День пива)

 

Пиво - це одночасно джерело і рішення багатьох наших проблем. Але, крім приємного проведення часу, бурштиновий напій приніс нам чимало різних винаходів, які можливо і не відбулися, якщо б на світі було не так багато шанувальників пива!

Холодильник. Так, цей незамінний кухонний атрибут, без якого неможливий сучасний побут, спочатку був придуманий саме заради пива. Раніше пиво варили в зимову пору року, тому як це процес теплозатратний, а надмірно висока температура може "знищити" дріжджі, і пиво зіпсується. Сотні років великі шматки льоду зберігалися в підвалах, щоб пиво завжди було холодним. Але потім працівник пивзаводу з Мюнхена Карл фон Лінде викликав справжню революцію в сфері охолодження. До кінця 19-го століття охолодження набуло шалену популярність на пивоварних заводах, хоча варто було нечувано дорого, зате дозволяло виробляти напій цілий рік і будувати пивоварні в «теплих» місцях, де не було доступу до льоду. Також з цього витекла традиційна манера пити пиво охолодженим, а після цього холодильники «оселилися» практично в кожній родині.

Скло. Звичайно, скляна тара не була створено виключно заради пива, але воно сприяло створенню пляшок зі скла. Головний ентузіаст «скляної історії» Майкл Джозеф Оуен з разом з корпорацією Libbey Glass створив спеціальний пристрій - машину, яка в великих масштабах створювала пляшки зі скла, в яких традиційно і продається пиво. До 1915 року машину використовували практично по всьому світу.

Пастеризація і мікробна теорія. Пастеризація, безперечно, у більшості людей викликає в пам'яті саме молоко, але вчений, який придумав її - Луї Пастер - зробив це виключно заради пива. Пивовари жадали дізнатися, чому ж пиво стає кислим, а Пастер з'ясував, що причина - це мікроби, які можливо нейтралізувати, по черзі змінюючи температуру напою. Процес назвали на честь винахідника - пастеризація. Завдяки цьому процесу була розроблена і підтверджена мікробна теорія, яка виявила, що хвороби з'являються «ззовні», хоча раніше думали, що мікроби самі утворюються всередині. Це призвело до того, що з'явилася вакцинація і сучасні ліки. А все тому, що людям просто набридло кисле пиво. Уперше його винайшли ще 10 тисяч років тому. Власне відтоді і розпочалась культура вживання цього напою. У добу недотримання умов гігієни пиво мало безцінне значення. Адже до ХХ століття вживати воду у сирому вигляді було небезпечно, через неї передавались численні інфекційні хвороби.  Ось тому пиво було таким популярним в Європі, як серед багатіїв, так і серед бідноти. Цікаво, що в ХІХ столітті  власники сталеплавильних печей та шахт, заохочували своїх робітників пити саме цей хмільний напій. З одного боку він підбадьорював виснажених важкою працею робітників, а з іншого, як не крути, але пиво, на відмінну від шнапсу, з ніг не збиває, і після келиху-другого можна продовжувати працювати. Втім, думати, що пиво це напій простолюдинів – помилково. Охоче вживали його і митці. Так, Томас Манн, лауреат нобелівської премії з літератури, казав: "За вечерею випити келих світлого пива - не гріх". Не новина, що саме німців з давніх-давен вважають пивною нацією. Утім останнім часом свої позиції вони втрачають. Так, в середньому за рік один німець випиває 100 літрів пива, у той час як його сусід з Чехії 150.  "Де вариться пиво, там живеться добре". – так говорять чехи. Власне за різноманітністю сортів хмільного напою Німеччина залишила інші країни далеко позаду. Тут у 1300 броварнях виробляють понад п’ять тисяч сортів хмільного напою.

Цю захопливу історію ми дізнались з книг з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. Запрошуємо до цікавих подорожей сторінками наших видань.

Вотсон, Наталя Пиво: еволюція смаку в 50 стилях / Наталя Вотсон; пер. з англ. Лана Світанкова. — Київ: Yakaboo Publishing, 2021. — 216 с.

Ця інтерактивна книжка занурить вас у мандри, які розпочнуться у Великій Британії у 1600-х димним брунатним пивом та завершаться сучасними пивними інноваціями, проведе крізь час та простір і познайомить з історією найвідоміших стилів сучасності — з німецькими лагерами, стаутами, портерами, пільзнерами, ІРА, кислим пивом і не лише. Кожний розділ зосереджує увагу на одному з основних складників пива — солоді, воді, хмелі чи дріжджах — і розповідає, як вони змінювалися з часом, як виникали нові смаки, аромати й стилі. До кожного прикладу такої зміни Наталя Вотсон пропонує сучасний зразок пива, який допоможе сповна відчути смак історії та простежити еволюцію пива. «Пиво: еволюція смаку в 50 стилях» містить п’ять сторіч пивних знань, історії та цікаві факти, які дають можливість по-новому поглянути на пізнання одного з найстаріших напоїв світу, який і досі з нами. Для всіх поціновувачів пива – подарунок – ексклюзивний бірдекель, який можна зробити власноруч за 2 секунди. Видавлюєш і маєш такий собі сувенір з книжки. Ще одна діджитальна цікавинка — он-лайн мапа українських пивоварень, з якими можна буде відкривати все стильове різноманіття пива. І родзинка — можливість переходити за qr-кодами й дивитися відеоогляди про цікаві сорти пива від пивного оглядача і автора блогу про пивну культуру BEERГИЧКА Романа Лебедя.