Дзеркало прогресу: як наукова література змінює наше уявлення про техніку

 

У відділі технічної літератури ТОУНБ відкрилася захоплива тематична книжкова виставка «Техніка, що змінює світ». Вона присвячена винаходам, які назавжди змінили життя людства — від першого колеса до сучасного штучного інтелекту.

Технології, що змінюють світ сьогодні — це передусім штучний інтелект, робототехніка та нові матеріали. Вони перетворюють те, як ми працюємо, лікуємо хвороби та користуємося енергією. ШІ виходить у фізичний світ, а зелена енергетика робить нас незалежними від палива. Кожна книга тут — це історія про те, як людська фантазія та наука перетворюються на реальність. Виставка допоможе вам зрозуміти, як влаштовані речі навколо нас, та зазирнути у майбутнє технологій.

Ми зібрали книги для читачів різного віку, які поділені на три цікаві блоки:

Великі винаходи минулого: книги про історію створення парових машин, перших автомобілів, літаків та електрики.

Сучасні технології: видання про те, як працює інтернет, смартфони, робототехніка та космічні кораблі.

Світ майбутнього: література про штучний інтелект, віртуальну реальність та екологічний транспорт.

Запрошуємо всіх охочих відвідати виставку, погортати унікальні енциклопедії та знайти відповіді на найскладніші технічні питання!

Між мостами та хмарочосами: інженерні тріумфи Стефана Брили (до 140-ї річниці з дня народження Стефана Брили)

 

Історія науки знає чимало постатей, чиї відкриття змінили уявлення про техніку, архітектуру та інженерну думку. Одним з таких геніїв був Стефан Брила — інженер, винахідник і професор, який увійшов до історії як творець першого у світі зварного мосту. Його праці у галузі будівництва, особливо зварювальних технологій, відкрили нову епоху в інженерії, а створені ним конструкції пережили війну і стоять донині.

Народився Стефан 17 серпня 1886 року у Кракові, проте згодом його родина переїхала до Станіславова (теперішній Івано-Франківськ). Тут він закінчив реальну школу, після чого вступив на інженерне відділення Політехнічної школи у Львові (сучасний НУ “Львівська політехніка”), яку закінчив у 1908. Що цікаво, вже від 1907 року його залучали до викладацької роботи у цьому навчальному закладі. Він стажується та навчається у технічних школах та університетах Шарлоттенбурга, Парижа та Лондона. У 1909 він захищає дисертацію і стає членом Політехнічного товариства у Львова. У цей час він здобуває і “практику” працюючи на будівництвах у Німеччині, Франції, Канаді, Великобританії, США. Від 1921 року професор другої кафедри будівництва мостів у Львівській політехніці.

Від 1934 — працював у Варшавській політехніці. Проектувальник першого в Європі зварного дорожнього моста на р. Слудва під Ловічем. Автор понад 150 наукових праць. Вперше у світі опрацював нормативи для спорудження стальних конструкцій. Він був також обраний до сейму від Львова від партії християнських демократів, очолюючи львівський осередок цієї партії. 1931 року входив до складу журі закритого конкурсу на проект будинку Школи будівництва у Любліні. Під час німецької окупації займався таємним навчанням молоді, за що був заарештований гітлерівцями і разом із родиною розстріляний.

Стефан Брила залишив після себе не лише мости, будівлі та книги — він залишив приклад науковця, який вірив у цінність знання навіть перед лицем смерті. Його ідеї стали основою сучасного зварного будівництва, а створені ним конструкції стоять, нагадуючи про силу людського розуму. Попри те, що ім’я цього інженера довго залишалося у тіні, історія його життя — це історія винахідливості, відваги й відданості науці. 

 

Український кібернетик (до 90-ї річниці з дня народження Івана Сергієнка)

 

13 серпня виповнюється 90 років з дня народження видатного українського вченого у галузі інформатики, обчислювальної математики та системного аналізу. Учений зробив фундаментальний внесок у вітчизняну кібернетику, а його розробки в галузі оптимізації та суперкомп’ютерних технологій стали основою для розв’язання критичних завдань української енергетики, логістики й оборони.

Іван Сергієнко присвятив своє життя розвитку української науки. Він заклав основи нових підходів до розв’язання складних оптимізаційних задач. Розроблені під його керівництвом методи й інформаційні технології знайшли застосування в енергетиці, економіці, транспорті, обороні та інших стратегічно важливих сферах.

Автор понад 800 наукових праць і 55 монографій, Іван Сергієнко зробив вагомий внесок у розвиток української кібернетики. Під його керівництвом було створено сімейство суперкомп’ютерів СКІТ, а також підготовлено цілу плеяду науковців — 29 докторів і 60 кандидатів наук.

На початку 60-х років І. В. Сергієнко запропонував новий підхід до побудови алгоритмів наближеного розв’язання задач дискретної оптимізації. Він створив нову алгоритмічну схему — схему методу вектора спаду, що дала можливість побудувати сімейство нових алгоритмів локального пошуку. Результати цього циклу робіт відображені у монографіях І. В. Сергієнка «Математические модели и методы решения задач дискретной оптимизации», «Задачи дискретной оптимизации: проблемы, методы решения, исследования», «Інформатика в Україні: становлення, розвиток, проблеми».

Іван Васильович запропонував нові інформаційні технології дослідження на суперкомп’ютерах, обчислювальних мережах і комплексах сучасних проблем екології, економіки, управління, енергетики, захисту навколишнього природного середо-вища, меліорації та водного господарства, інших предметних галузей. Результати цього напряму його наукового пошуку узагальнені у монографіях «Інформатика та комп’ютерні технології», «Моделирование переходной экономики: модели, методы, информационные технологии», «Модели и методы решения задач в неоднородных средах», «Optimal Control of Distributed Systems with Conjugation Conditions» та ін. Під керівництвом Івана Васильовича на базі Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України, який він очолюва багато років, було засновано Кібернетичний центр НАН України — провідний науковий центр з інформатики. Він є головною державною організацією з проблем інформатизації і виконує функції міжвідомчого координування.

Іван Васильович був головою Національного комітету України з інформатики, очолював наукові ради НАН України «Інтелектуальні інформаційні технології» та з проблеми «Кібернетика». Він був головним редактором міжнародного наукового журналу «Кибернетика и системный анализ» та часопису «Комп’ютерна математика», членом редколегій низки періодичних видань. І. В. Сергієнко входив до багатьох міжнародних організацій, що координують діяльність у галузі інформатики в різних країнах світу.

Українці завжди славилися своєю креативністю та екстраординарними розробками. Наша країна, безсумнівно, має інноваційні досягнення світового рівня в галузях, пов’язаних з космонавтикою, медициною, ІТ- та енергозберігаючими технологіями, відновлювальною енергетикою та багатьма іншими. Наші сучасники продовжують змінювати світ своїми винаходами. Усупереч важкій економічній ситуації, низькому фінансуванню та війні  українські винахідники дивують своїми унікальними винаходами та раціоналізаторськими пропозиціями.

Запрошуємо до читального залу відділу технічної літератури, щоб переглянути документи з економічних та технічних наук, ознайомитися з книгами та періодичними виданнями, які висвітлюють проблеми винахідництва та раціоналізаторства в Україні та світі, документи які  розповідають про відомих українських новаторів і науковців – наших сучасників, людей із величезним творчим потенціалом, які присвятили своє життя нелегкій, почесній і водночас надзвичайно цікавій справі винахідництва.

 

12 серпня - День вінілових платівок, або чому українці знову слухають платівки

 

Багато хто вважає, що вінілові платівки залишилися в минулому, проте некомерційна організація США, що займається збором цих носіїв музики, культури і звуку, впевнена що вініл живий і буде жити довго, саме тому, щорічно 12 серпня проводить день вінілових платівок.

 Записувати звук механічними засобами почав французький поет, музикант і вчений Шарль Кро, який представив 3 квітня 1877 Французькій академії свою роботу «Процес запису і відтворення явищ, що сприймаються слухом». У 1888 німецький інженер Берлінер запропонував використовувати в якості носія для звукозапису цинковий диск, вкритий тонким шаром воску, і апарат для відтворення звуку з цього диска — грамофон. Наприкінці XIX століття у американському місті Камдене відкрито першу фабрику грамплатівок. Інструментальної музики на тогочасному вінілі було мало, бо технології не дозволяли якісно записати та перенести звук такого типу, тому основний репертуар складали промови, марші, романси, пісні та вальси.

Двосторонні диски вінілових платівок вперше з’явилися у 1903 році. Наприкінці 1920-х років почався новий етап в історії грамплатівок. Тоді були винайдені апарати для електроакустичного запису і відтворення звуку, а також поліхлорвінілова маса для виготовлення грамплатівок, що значно поліпшило якість звучання грамзаписів. Змінився і репертуар записів, значне місце в них посіли класичні твори оперної, камерної і симфонічної музики.

У 1930-х роках платівки виготовляли з однією композицією на одному боці, й часто один концерт одного й того ж виконавця продавали комплектом платівок.

У 1948 році світ побачив першу довгограючу вінілову платівку, випущену Columbia Records. Музику тепер можна було слухати не кілька хвилин, а майже півгодини. У 1957—1958-му роках в США — а згодом і в інших країнах — почався випуск стереофонічних грамплатівок, що дозволило отримати при відтворенні близьке до натурального об’ємне звучання, а наприкінці 1960-х — платівок, з яких можна відтворювати записи як в монофонічному, так і в стереофонічному варіантах. Аби підсилити привабливість платівки та підняти ціну, її стали обгортати у паперовий конверт, а зовнішній бік почали оформляти художньо і всіляко оздоблювати.

Одним з перших записів української музики на грамплатівку був фрагмент з опери «Запорожець за Дунаєм», зроблений наприкінці ХІХ століття в Англії. У Львові перші платівки були записані у 1904–1905 роках та зберігаються у музеї Соломії Крушельницької. Українські шанувальники вінілу часто надають перевагу саме вітчизняним виконавцям, які випустили малими накладами вінілові версії своїх альбомів. Серед таких гурти ONUKA, ТНМК, Hardkiss, Океан Ельзи, Скрябiн та Джамала.

До Міжнародного дня вінілової платівки відділ технічної літератури ТОУНБ пропонує усім меломанам  завітати до нашої книгозбірні та ще раз згадати історію виникнення вінілових платівок, ознайомитись з виданнями що розповідають про цей дивовижний винахід людства.

 

 

Тематична книжкова виставка «Проблеми та перспективи інноваційної діяльності в будівельній галузі»

 

Тематична книжкова виставка «Проблеми та перспективи інноваційної діяльності в будівельній галузі» представляє науково-практичні видання, що висвітлюють впровадження новітніх технологій, екологічних матеріалів та цифрових інструментів у сучасне будівництво.

Дана тематична книжкова виставка об'єднала передову інженерну думку та практичний досвід. Будівельна галузь сьогодні перебуває на зламі технологічних епох. Традиційні методи поступаються місцем інтелектуальним системам, екологічним стандартам та робототехніці.

Основні тематичні розділи експозиції: література про 3D-моделювання, автоматизацію проектування та управління життєвим циклом об'єктів, видання про екологічні матеріали, стандарти LEED/BREEAM та пасивні споруди, монографії про високоміцний бетон, композити та наноматеріали, дослідження інвестиційних ризиків, оптимізації витрат та управління проектами.

Представлена експозиція — це не просто збірка книг. Це дорожня карта для майбутніх та діючих інженерів, архітекторів і менеджерів. Інноваційна діяльність у будівництві стикається з багатьма викликами: від браку фінансування до консерватизму ринку. Проте саме тут зібрані відповіді на питання, як подолати ці бар'єри.

Запрошуємо відвідати тематичну книжкову виставку, яка організована у відділі технічної літератури ТОУНБ. Тематична  книжкова виставка присвячена трансформації будівельної індустрії в епоху глобальних змін та цифровізації. Експозиція розкриває ключові вектори розвитку галузі: від теоретичних засад енергоефективності до практичного досвіду відбудови міст. Нехай ці знання стануть фундаментом для ваших нових успішних проектів та наукових відкриттів!

 

Майстер графічного дизайну ( 120 років з дня народження Леопольда Левицького)

 

Художника Леопольда Левицького називають львівським Пікассо. Графік-новатор вважав мистецтво універсальною мовою для вираження суспільних ідей. 

7 серпня минає 120 років від дня народження Леопольда Левицького – художника-графіка і живописця, представника Львівської художньої школи сер. ХХ ст, уродженця села Бурдяківці, що на Борщівщині. Малою дитиною разом з батьками переїхав до Чорткова, де його батько Ян Левицький працював слюсарем в залізничному депо. Саме від своєї матері – Ольги Блюс, доньки сільського дяка, майбутній мистець унаслідував любов до малювання. Після завершення навчання в Чортківській гімназії, за наполяганням батька, Леопольд Левицький подав документи на факультет права Ягеллонського університету.

Під час навчання Л. Левицький захопився лівими авангардовими ідеями, входив до складу прокомуністичної «Краківської групи». В 1932 року з групою однодумців організував виставку, яка через свою соціальну спрямованість і гостру тематику творів («Павук», «Тюрма», «Боротьба робітників з поліцією») не сподобалася владі і була закрита. Леопольда на чотири місяці ув'язнили, а згодом виключили з Академії. Диплом дочекається майстра лише через тридцять років, коли скроні «студента» вже вкриє сивина. У 1934 Л. Левицький повернувся до Чорткова. За кілька років оселився у Львові. В ті часи роботи майстра експонувалися у Львові, Кракові та Варшаві.

Левицький лишив по собі понад 2000 живописних і графічних робіт. Багато ранніх творів загинули у воєнний час. Найчастіше художник звертався до літографій, офортів, ілюстрував книжки, вже у поважному віці захопився лінографією. 

Леопольд Левицький – художник відомий і невідомий водночас. Попри велику мистецьку спадщину, музейні колекції та численні дослідження, його собистість і творча постава досі залишаються малознаними. Саме тому відділ технічної літератури ТОУНБ пропонує своїм користувачам простежити творчий шлях художника та засновника українського графічного дизайну в хронологічній послідовності, а також поглянути на нього через теми, що визначали його творчість упродовж усього життя, ознайомившись з книжковими виданнями з фонду відділу технічної літератури.

 

Майстер чистих металів: Вільям Волластон та таємниці платини

                

Вільям Хайд Волластон — видатний англійський учений, хімік і фізик, який відкрив хімічні елементи паладій і родій, а також ультрафіолетове випромінювання.

6 серпня 1766 року народився Вільям Волластон – англійський вчений, який найбільш відомий тим, що відкрив паладій (1803 рік) і родій (1804 рік), вперше отримав (1803 рік) в чистому вигляді платину. Відкрив (1801 рік) незалежно від Йоганна Вільгельма Ріттера ультрафіолетове випромінювання, сконструював рефрактомет. Значення Волластона у хімії визначається тим, що він демонстрував хімічний «закон кратних пропорцій» на простих прикладах. Англійський вчений  вперше висловив свої міркування про просторове розташування атомів. У 1800 році він знайшов спосіб виготовляти ковку платину, що призвело до появи платинового посуду (до 1828 року Волластон не повідомляв секрету ковкої платини).

Коли учений світ був охоплений дискусією, що виникла між Вольта і Гальвані, про причини виникнення електричного («гальванічного») струму, Волластон взяв участь у цій суперечці і винайшов «батарею Волластона», яка досі носить його ім'я. Протягом останніх років свого життя він проводив електричні експерименти, результатом яких стало його випадкове відкриття електромагнітної індукції за 10 років до Майкла Фарадея, що передувало кінцевій конструкції електродвигуна. Фарадей сконструював перший робочий електродвигун і опублікував свою роботу без визнання попередньої роботи винахідника. Демонстрація Воластоном двигуна Королівському товариству зазнала невдачі, але, незважаючи на це, його попередню роботу визнав Гемфрі.

 

Його роботи з оптики також були важливими. Він створив камеру-люціда (1807 рік) - оптичний прилад, забезпечений призмою Волластона, який служить допоміжним засобом для митців при перенесенні існуючих мотивів на папір. Крім того, сконструював рефрактометр (1802 рік) і гоніометр (1809 рік) - прилад для вимірювання кутів між пласкими гранями твердих тіл, наприклад, кристалів.

Волластон також сконструював кріофор (скляна ємність, що містить рідку воду та водяну пару), який використовується у курсах фізики для демонстрації швидкого заморожування шляхом випаровування.

З нагоди ювілею знаного науковця відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ пропонує своїм користувачам наукову, науково-популярну літературу, періодичні видання, численні монографії, матеріали наукових досліджень та публікації науковців, присвячені життю та здобуткам Волластона.

Запрошуємо наших читачів, науковців, студентську молодь та всіх зацікавлених користувачів  до читального залу відділу технічної літератури!