20 березня — Всесвітній День Землі

 

Зупинися, Земля в нас одна! 20 березня – Всесвітній День Землі, свято єднання народів планети у справі захисту навколишнього середовища і збереження тих багатств і природних ресурсів, якими наділила нас природа. Вперше День Землі був відзначений у 1970 році. Це свято чистої Води, Землі й Повітря, яке має на меті об’єднати людей планети для захисту навколишнього природного середовища, привернути увагу до екологічних проблем нашої планети. Цей день – нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити для розв’язання екологічних проблем. Цікавою є історія походження цього свята. Вона пов’язана з ім’ям Джона Мортона – адміністратора штату Небраска на півночі американського континенту, який наприкінці ХІХ століття, переїхавши до цього штату, звернув увагу на факт, що поодинокі дерева пустельної території прерії штату вирубували для будівництва житлових будинків та їх опалення. Джон Мортон запропонував проведення дня, присвяченого благоустрою, із заохоченням призами тих, хто посадить найбільше дерев. Лише за один день було висаджено понад 1 млн дерев. Після цього у 1882 році в штаті Небраска 22 квітня було проголошено офіційним святом – Днем Дерева. Успіх першої акції, що відбулася 22 квітня 1970 року в США, надихнув організаторів на проведення «Тижня Землі» як щорічних заходів з благоустрою територій. Ініціатива була підтримана населенням і набула популярності. На хвилі громадської і політичної активності, завдяки проведенню Дня Землі у США, було прийнято закони та інші акти з питань охорони навколишнього природного середовища (зокрема Акт про чисте повітря). Генеральний секретар ООН підписав спеціальну відозву, присвячену цій події. Україна прагне стати повноцінним учасником передових світових процесів і реформування економіки з урахуванням екологічних аспектів. Дбайливе ставлення до природи, навколишнього природного середовища – важливий крок на цьому шляху. Для забезпечення істотного поліпшення стану довкілля, поєднання зусиль державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, установ, широких верств населення у вирішенні екологічних завдань, відродження традицій українського народу щодо шанобливого ставлення до навколишнього природного середовища в країні щороку у квітні–травні протягом місяця проводять заходи з озеленення та благоустрою територій. Ми всі відповідальні за мир і гармонію, без якої життя на нашій планеті знаходиться під великим питанням. Добра воля і добрий дух в силах зупинити всякий наш помилковий напрямок і не будемо забувати про це. Будемо використовувати цю можливість, щоб зберегти перспективу життя! З Днем Землі! В 2021 році Всесвітній день Землі припадає на 20 березня.

Міжнародний день захисту прав споживачів

 

Це свято стосується всіх громадян, тому що усі, незалежно від статі і віку, освіти і соціального статусу, впродовж всього життя споживають товари і послуги. Дехто навіть не підозрює, що споживачами ми стаємо і в якості пасажирів громадського транспорту, і тоді, коли вмикаємо вдома світло чи газ, або телефонуємо друзям. Адже за ці послуги, як і за багато чого іншого, сплачуємо власні кошти. Право на споживання якісної продукції та послуг є одним із складових соціальних прав людини, таким же невід’ємним, як право на життя, на медичне обслуговування, свободу слова тощо. Отже, Всесвітній день прав споживачів – це ще одна нагода для застереження бути пильними і обачними. За свої гроші маємо повне право отримувати лише високоякісні товари та послуги. І закон у цій ситуації однозначно на боці споживача. Вже понад сорок років у багатьох країнах світу в цей день піднімаються питання, які стосуються захисту прав споживачів, стану справ на споживчому ринку та розвитку споживчого руху. Державні та громадські інституції у всьому світі виносять на обговорення найважливіші питання – від законодавчих ініціатив до проблем окремих регіонів. Відлік історії Всесвітнього Дня прав споживача ведеться з 15 березня 1962 року, коли президент США Джон Кеннеді, виступаючи із зверненням до Конгресу та об`єднань споживачів вперше проголосив чотири основних права споживача:

- право на безпеку,

- на одержання інформації,

- право на вибір,

- право бути вислуханим.

У 1960 р. засновано "Consumer International" - Міжнародну Організацію Споживчих товариств. Сьогодні до цієї організації входить більше 200 національних державних, громадських, регіональних та інших консумерських організацій країн світу.В подальшому права споживачів були визнані в інших країнах. За ініціативою Всесвітньої організації союзів споживачів (Consumers International) до переліку прав споживача було додано ще чотири права

- право на задоволення базових потреб,

- право на компенсацію,

- право на споживчу освіту,

- право на здорове довкілля.

В 1973 році ХХV сесія Консультативної Асамблеї Євросоюзу ухвалила "Хартію захисту споживачів", а в 1985 році Генеральна Асамблея ООН затвердила "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів". Названі три документи лягли в основу адміністративно-правового механізму захисту споживачів в усьому світі. Всесвітній день прав споживача вперше відзначався 15 березня 1983 року. Через два роки, у 1985 році було ухвалено «Керівні принципи Організації Об’єднаних Націй для захисту інтересів споживачів». Прийняття ООН «Керівних принципів…» сприяло остаточному визначенню прав споживачів та зміцненню їх позицій і авторитету у світовій спільноті як для країн із розвиненою економікою, так і для тих країн, що розвиваються. З прийняттям ООН «Керівних принципів...», права споживачів були, нарешті, підняті до рівня міжнародного визнання і легітимності як розвинутими, так і країнами, що розвиваються. У 1997 році вони були підписані Україною. Щорічне проведення Всесвітнього Дня прав споживача дозволяє підтримати міжнародний рух споживачів і національні союзи споживачів у їх намаганнях відстоювати інтереси та права споживачів і привернути увагу світової спільноти до найбільш актуальних питань відповідної сфери. Для цього кожного року за ініціативою Всесвітньої організації союзів споживачів визначається тема Всесвітнього Дня прав споживача, яка одночасно стає пріоритетною темою року для досягнення окресленої мети та поєднання на цьому шляху спільних зусиль союзів споживачів різних країн. Всесвітній день захисту прав споживача – ще один привід порадити споживачам: вивчайте, використовуйте та захищайте свої права! До Всесвітнього дня захисту прав споживачів відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ бібліотека України пропонує своїм читачам видання відповідного тематичного спрямування. Документи, представлені у фонді відділу, допоможуть підвищити рівень. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки  та традиційними картковими каталогами.

Шатарська Людмила, головний бібліотекар

відділу технічної літератури

Історія розвитку професії сантехніка ( До Всесвітнього дня сантехніків)

 

11 березня проводиться Всесвітній день сантехніка. Проходить під егідою Всесвітньої ради по сантехніці - the World Plumbing Council. Ці березневі заходи у другий декаді місяця мають традиційний щорічний характер. Про професію сантехнік ми згадуємо, коли стоїть питання про сервісне обслуговування квартир, приватних будинків, приміщень, виділених під виробництва. Від того як професійно людина виконує свою роботу залежить стан дренажу, систем опалення, а також роботи холодного і гарячого водопроводу. Також в обов'язки сантехніка входить уміння побудови та встановлення сантехнічного обладнання, крім того подальший догляд і лагодження теж лягає на його плечі. Професія сантехніка має довгу історію. Перші сантехніки з'явилися ще в Давньому Римі. Попередники сучасних сантехніків будували й обслуговували водовідводи, фонтани та системи стоків Вічного міста. Складність і досконалість давніх конструкцій вражає інженерів дотепер. Сучасне будівництво, обслуговування житлових і виробничих будівель неможливе без сантехніка. Холодне і гаряче водопостачання, каналізація, центральне опалювання - всі ці комунікації та їхнє безперебійне функціонування залежать від професійності сантехніка. Сантехнічні роботи - важливий етап у будівництві, адже від їхньої якості залежить затишок і комфортне проживання мешканців у будинку. Сантехніки не лише проводять монтажні і установлювальні роботи нового сантехнічного устаткування. Величезне значення має ремонт, профілактичне обслуговування, а також заміна старого устаткування на нове. Сантехнік виконує монтаж і ремонт систем опалення, водопостачання, каналізації та газопостачання. Встановлює та приєднує до трубопроводів різне сантехнічне устаткування - умивальники, мийки, раковини, ванни, унітази. Сантехнік також комплектує матеріали та вироби для налагодження санітарно-технічних систем і складає монтажні схеми. Монтує водопровід і каналізацію, насоси, парові котли, терморегулятори та інше обладнання. Крім цього, сантехнік перевіряє та регулює трубопровідні системи й апаратуру. Роботи проводяться як у приміщенні, так і на вулиці. Робота сантехніка є дуже важкою фізично та має цілий перелік проти показів. Робота вимагає спостережливості, кмітливості та точності у діях. Через те, що працювати найчастіше доводиться в умовах нестачі освітлення, в приміщеннях, заповнених паром, до зору сантехніка висувають досить високі вимоги. Такі фахівці користуються величезним попитом на ринку праці. Нещодавно журнал Forbes опублікував рейтинг найбільш затребуваних професій у США. Як виявилося, найбільш потрібними фахівцями виявилися сантехніки.  Від того наскільки якісно виконуються сантехнічні роботи залежить впорядкованість і зручності в приміщенні. Неможливо уявити життя без таких професіоналів, як представники цієї професії, тож відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ приєднується до відзначення цього свята та запрошує усіх бажаючих дізнатись про професію сантехніка з книг та періодичних видань , присвячених даній тематиці. А їх у відділі чимало. Тож запрошуємо до перегляду.
Шатарська Людмила, головний бібліотекар відділу технічної літератури.

Історія виникнення Міжнародного жіночого дня

 

8 Березня відзначається всім відоме красиве, ніжне, весняне жіноче свято, наповнене сонцем, квітами, привітаннями та увагою чоловіків до представниць прекрасної статі. А чи знаєте ви, яка історія Міжнародного жіночого дня, які події послужили поштовхом для створення цього свята і чому жіночий день припадає на 8 березня? Дізнайтеся більше про історію і значення свята в нашій статті. Насправді 8 Березня має кілька версій своєї появи, кожна цікава по-своєму, і Клара Цеткін, якій приписують авторство цього свята, – далеко не єдина "винуватиця урочистості". День 8 березня безпосередньо пов'язаний з відстоюванням жінками своїх прав, тож початкові передумови були далеко не радісними. Історично Міжнародний жіночий день народився з необхідності солідарності жінок у боротьбі за емансипацію. "Марш порожніх каструль" – гучна в усіх сенсах протестна акція, яка відбулася 8 березня далекого 1857 року в Нью-Йорку. Тоді працівниці текстильних фабрик вперше за багато років непосильної праці провели маніфестацію протесту, метою якої стала боротьба за свої права, скорочення робочого дня, збільшення оплати праці. Внаслідок була створена перша жіноча профспілка. Цей марш називають першою передумовою боротьби жінок за свої права. І дата 8 березня стала знаковою для вибору святкування жіночого дня. Через півстоліття після описаної події, наприкінці лютого 1908 року у Нью-Йорку за призовом соціал-демократичної жіночої організації був організований величезний численний мітинг, на якому зібралися близько 15 тисяч жінок. Їх вимоги стосувалися рівноправності нарівні з чоловіками, зокрема скорочення часу робочого дня, оплати жіночої праці і права голосу на виборах. Незабаром Соціалістична партія Америки оголосила національний жіночий день, який спочатку відзначався останньої неділі лютого. 1910 року в Копенгагені в рамках Восьмого конгресу Другого Інтернаціоналу відбулася Друга Міжнародна конференція жінок-соціалісток. На ній німецька комуністка Клара Цеткін виступила з пропозицією організації міжнародного жіночого дня, на який жінки змогли б влаштовувати мітинги і ходи, привертаючи увагу громадськості до своїх проблем. І вже через кілька років ініціатива проведення демонстрацій 8 березня поширилася в багатьох країнах, вийшовши далеко за межі Америки. Крім Німеччини, до цієї традиції приєдналися Данія, Австрія, Швейцарія, а пізніше – Нідерланди. Так став відзначатися "Міжнародний день солідарності трудящих жінок у боротьбі за економічне, соціальне та політичне рівноправ'я". Поступово Міжнародний жіночий день позбавлявся від політичного та економічного забарвлення і, нарешті, став просто святом всіх жінок, прекрасним весняним днем ​​і відмінним приводом для святкування, вітань і уваги від чоловіків.

 

День міні - спідниці

 

По всьому світу щодня відзначається багато незвичайних свят. В основному це свята, придумані людьми, які намагаються поглянути на життя з нестандартної точки зору, подарувати більше свіжості і натхнення в повсякденну рутину або просто повеселитися. Ці свята часто засновані на речах і явищах, які більшість людей вважають тривіальними і не гідними того, щоб їм присвячувати окремий день. Але насправді, в багатьох випадках вони дійсно того варті. Серед незвичайних свят можна знайти особливий день практично для чого завгодно. 4 березня проводять День міні - спідниці. Створювачкою міні-спідниць вважається англійка Мері Куант - британський дизайнер і модельєр одягу, яка представила її в 1965 році. На початку ХХ століття короткі спідниці могли собі дозволити лише спортсменки чи артистки (скажімо, циркачки чи танцівниці). Для звичайної людини з’явитися в такому вбранні на публіці вважалося неприйнятним. Зрозуміло, спідницю вкорочували поступово, поки вона не досягла апогею своєї довжини, названого «міні». Офіційною точкою відліку історії знаної сьогодні міні-спідниці вважається перша половина 1960-х років. І, незважаючи на те, що існує безліч версій, як це все почалося і хто був першим в цій сфері (авторство також приписують французу Андре Куррежу), все ж прийнято вважати, що саме Мері Куант є «матір’ю» цього предмета одягу. Супер короткі спідниці і сукні були фірмовим знаком дизайнера. Перші кроки до популярності міні-спідниці почалися з відкриття магазину Куант з назвою Bazaar в лондонському районі Челсі 1955 року, де прості форми і яскраві кольори Куант кидали виклик консервативним цінностям, які переважали в той час. 1950-ті роки вважалися епохою, коли «мода була не для молоді», але Куант була провидцем, і її дизайн пропонували місцевим жителям альтернативний одяг. Цікаво, що сама Куант особливо не прагнула бути володаркою такого звання. Вона говорила: «Насправді, міні-спідниці винайшли не я і не Курреж – їх придумали дівчата на вулицях». Раціональне зерно в її думках є. Але якщо відкинути вдавану скромність дизайнера, неможливо не відзначити її заслугу в популяризації міні-спідниці. Саме Куант в 1960-х підхопила цю ідею і вивела її на модну орбіту. Її магазин Bazaar став гедоністичним притоном, в якому були музика, напої та нововведення. Мері додумалась створити міні-спідницю, коли побачила, як її подруга миє підлогу. Щоб поділ не заважав роботі, подруга обрізала його ножицям. Мері Куант наступного ж дня узяла до рук ножиці і вкоротила усі спідниці у власного гардеробі. Міні-спідниця отримала назву на честь популярного у ті часи автомобіля “Міні Купера”. Першу партію міні-спідниць дизайнерка продала за один день. Її рекорду тепер не може повторити жоден дизайнер”. Стиль Куант сподобався молодим жінкам, які шукали у всьому грайливу, кокетливу моду, яка відповідала прогресу сексуального самовираження в суспільстві. 1965 року англійська модель Джин Шрімптон відвідала скачки в Мельбурні в короткій сукні. Цей вихід справив такий фурор, що на перших шпальтах газет з’явилися ноги Шрімптон, а не імена переможців перегонів. Негайно з’явилася реакція і від глави Великобританії, так, вже наступного року королева Єлизавета II вручила Куант орден Британської імперії за внесок у розвиток модної індустрії. В кінці 1960-х успіх довжини міні закріпили популярні дівчата й ікони стилю того часу. Серед них була і Джекі Кеннеді  яка була обличчям руху міні-спідниці. Її стрижка піксі, оленячі очі, густі вії і худенькі ніжки різко контрастували із зрілими моделями, які дотримувалися стилю дебютанток минулого десятиліття. Вона стала ідолом для молодих дівчат, які, в підсумку, намагалися всіляко її наслідувати. Очевидно, що мода не стоїть на місці, і час від часу міні-спідниця пропадала з модних радарів. У 1970-х знову повернулися максі і міді, а вже в 1980-і міні знову стала популярною, і навіть частиною ділової моди. Історія міні-спідниці далека від завершення, її до сих пір пишуть. Але незважаючи на тенденції і модні віяння, цей предмет одягу точно залишиться незамінним елементом гардеробу кожної дівчини. Адже саме міні-спідниця зробила переворот у світі моди, стала символом цілого покоління, дозволила жінкам бути впевненішими в собі і змусила чоловіків втрачати голову від струнких ніг.

Шатарська Людмила, головний бібліотекар відділу технічної літератури.

155 років з часу заснування Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого

 

3 березня 2021 р. виповнюється 155 років з часу заснування Національної парламентської бібліотеки України. Вітаємо всіх працівників бібліотеки, її користувачів, та всіх поціновувачів читання, книги і української культури зі святом! Великий Київський князь Ярослав Мудрий прославився багатьма своїми досягненнями. Відомо, що народ любив його за добру, справедливе ставлення до людей. Він не прагнув завоювати нові землі, але зумів підвищити рівень освіти в своїх володіннях і поліпшити добробут народу. За роки правління князя було написано книг більше, ніж за весь час існування Київської Русі. І щоб все це рукописне надбання могло перейти спадкоємцям, потрібно було знайти надійне місце для зберігання. Цим місцем стала бібліотека Ярослава Мудрого. Достовірно невідомо, як багато рукописних текстів зберігалося під склепіннями собору. Одні історики вважають, що їх було близько 500, інші впевнені, що набагато більше - близько 1000. Відомо, що Ярослав Мудрий дуже любив книги і був поліглотом, він міг читати на більшості європейських мов. Всі тексти спочатку перекладалися з грецької, болгарської, латинської мов, а потім вручну переписувалися і перепліталися. За життя князя було скопійовано близько 1000 примірників. А свою безцінну бібліотеку він почав створювати за 17 років до смерті. Книга завше відігравала в житті людини дуже вагому роль. Любов до читання і в сучасному світі розцінюється як дуже стильне і поважне захоплення, завдяки якому кожна людина самовдосконалюється. Але це прагнення бути начитаним, як і сама любов до друкованого слова, сягають корінням у сиву давнину. Це – бібліотека Ярослава Мудрого, певне, найосвіченішого князя Київської Русі. Ще змалечку син Хрестителя Русі Володимира любив читати книги, які, здавалося, додавали йому неабиякої наснаги і волі до життя. Читання стало чи не єдиною його розрадою у жорстокому світі інтриг і злих помислів. Слабке здоров’я Ярослава не залишало йому іншого вибору, як поринути в загадковий, але такий прекрасний світ старовинних фоліантів. Кожна книга наче відкривала йому свою таємницю, дарувала той образ справжніх життєвих перипетій, який не кожен сучасний читець здатен відчути, читаючи. У 1037 році в столиці Київської Русі з’явилася прекрасна кам’яна споруда, з чудовими мозаїками і фресками, яка могла зрівнятися хіба що з головним візантійським храмом. Мова йде про Собор Святої Софії. Саме в ньому й розмістив Ярослав Мудрий свою чудову книгозбірню, яка налічувала багато цінних священних і богослужбових книг. Бібліотека постійно поповнювалася подарунками правителів європейських країн – фоліантами в розкішних окладах, прикрашених золотом і дорогоцінним камінням.
З кожним роком зібрання книг ставало дедалі більшим, що, звичайно, змусило Ярослава Мудрого, підшукати для бібліотеки окреме приміщення. Десятки вчених монахів працювали над переписуванням стародавніх рукописів, а також – над перекладом священних книг, здебільшого з грецької — давньослов’янською мовою. Багато дослідників і досі цікавляться питанням, куди ж поділася одна з найкращих книгозбірень в історії нашої держави. Деякі історики припускають, що цей дивовижний скарб зберігається в широких підвальних приміщеннях, які знаходяться під храмом Святої Софії. Таємниці бібліотеки Ярослава Мудрого і досі не залишають в спокої дослідників і скарбошукачів. Для деяких істориків розкрити місцезнаходження легендарної книгозбірні – справа честі. Мабуть, ця праця залишиться у спадок ще для декількох майбутніх поколінь.

 

Шатарська Людмила, головний бібліотекар

відділу технічної літератури

День кравців

 

28 лютого відзначається  Всесвітній день кравців, присвячений  річниці народження Вільяма Еліаса Хоу, громадянина Америки і винахідника швейної машини. В усі часи у суспільстві панували певні погляди, смаки, художнє уявлення про одяг. І все це пов'язано з професією кравця. Вона є однією з найдавніших і одночасно однією з найсучасніших і найнеобхідніших людям професій. Результатом праці кравця є одяг: жіночий, чоловічий, дитячий, зимовий, літній і демісезонний, верхній і легкий. Протягом тисячоліть вони робили це вручну. І лише в минулому столітті з'явились перші швейні машини, що виконують цю роботу значно швидше і якісніше. Перший проект машини для пошиття одягу запропонував у кінці ХV ст. Леонардо да Вінчі. У 1755 році німець Карл Вейзенталь винайшов  швейну машину, в якій використовувалась голка з вушком посередині. Вона копіювала принцип ручного утворення стібків. В 1834 році американець Уолт е Хант винайшов голку з вушком на загостреному кінці і човниковий пристрій. Його швейна машина була першою машиною човникового стібка,  в якій використовувалась верхня і нижня нитка. У 1844 - 1845 роках американець Еліос Хоу, якого поправу вважають батьком сучасної швейної машини, використовуючи принципи роботи машини Уолтера Ханта, зробив у ній ряд вдосконалень і створив стабільно працюючу швейну машину човникового стібка. З того часу швейні машини постійно удосконалювались. Особливий успіх мала побутова швейна машина Ісаака Зінгера, який, вдосконаливши  машину Еліоса Хоу і створивши власне підприємство, почав  випускати швейні машини у великій кількості. З 1870 року фірма «Зінгер» розширилась не тільки у США, але й відкрила свої філіали у різних країнах світу, в тому числі і в Росії . Зараз на зміну цим машинам прийшли інші, напівавтоматичні. Вони  зручні у керуванні, практично не вимагають великих фізичних зусиль від працівника. Проте їх використання висуває підвищенні вимоги до рівня професійних знань і вмінь працівника. Професія кравця – це втілення краси, сучасного художнього стилю. Кравець може допомогти вибрати свій стиль, свою модель, дати ділову пораду щодо вибору одягу. Треба зазначити, що швейне виробництво є одним з  найскладніших іт трудомістких. Доля ручної праці на допоміжних операціях  перевищує 80 відсотків, незважаючи на те що швейне виробництво достатньо оснащене сучасними швейними машинами, напівавтоматами і автоматами, які полегшують працю кравців і швачок. Це в передусім обумовлено тим , що одяг, як предмет першої необхідності дуже і дуже різноманітний. Крім великої кількості загальних вимог, що ставляться до одягу: простота, вишуканість, гарний зовнішній вигляд, відповідність своєму призначенню, задоволення естетичних потреб людей, міцність, надійність в експлуатації, здатність зберігати форму у процесі носіння.  Професія кравця є однією з найдавніших, але і в наш час вона залишається сучасною та потрібною людям. Справжній кравець може допомогти вибрати свій стиль, свою модель і дати корисну пораду. Яку професію сьогодні можна назвати модною й популярною? Звичайно, професію кравця, мається на увазі, гарного кравця. Поряд з професіями юриста, економіста, маркетолога стають все більш актуальні спеціальності людей, які можуть самі робити щось реально потрібне, гарне, зручне. Кравець, взагалі, професія унікальна. Він і дизайнер одягу, і модельєр, і закрійник, і майстер з шиття – словом, об’єднує в собі всі престижні, сучасні спеціальності. Не випадково більшість кутюр’є зі світовим ім’ям, а також багато відомих модельєрів воліють, щоб  їх називали не модельєрами або дизайнерами, а саме кравцями. Легко чи складно стати гарним кравцем? Таким, щоб до тебе стояли черги, був би попередній запис, а людський поголос заміняв би всяку рекламу? Складно. І справа не в умінні правильно розкроїти або зробити рівну строчку. Кравець – це мистецтво. Це психолог. Це критик. Тільки подивившись на клієнта, він повинен відразу зрозуміти, якого фасону сукня або костюм  найбільше пасують його фігурі, кольору волосся, шкірі і навіть темпераменту. І не  тільки зрозуміти, але й переконати людину, що його пропозиція набагато краще фота з модного глянцевого журналу. Тому індивідуальний пошив одягу – це мистецтво, домогтися успіхів у якому може тільки людина, закохана у свою професію.

Шатарська Людмила, головний бібліотекар відділу технічної літератури.