Стан та напрями розвитку енергозбереження (День інформації)

 

Сьогодні у світовій економіці проводиться переоцінка енергетичної політики у зв'язку з розумінням реальної перспективи вичерпності запасів органічного палива. Почалася переоцінка забезпечення країн власними доступними ресурсами для сфери споживання. До цих ресурсів належать нетрадиційні (відновлювані) джерела енергії. Це сонячна, вітрова енергія, малих річок і водостоків, припливів, біомаси, геотермальна енергія, а також розсіяна теплова енергія (тепло повітря, води морів та інших водоймищ).

Основна перевага відновлюваних джерел енергії – їх невичерпність та екологічна чистота. Використання таких джерел не змінює енергетичного балансу планети. Енергетика України перебуває у стані війни з 2014 року. В той же час українська енергетика зустрілася з переліком нових, іще загрозливіших викликів, як-то ядерний тероризм із захопленням АЕС, численні пошкодження критичної інфраструктури – електричних та газових мереж, критичне зниження рівня оплат в енергетичній системі, паливна криза тощо.

24 лютого 2022 року розпочався зворотний відлік часу не лише до військової перемоги України над російським загарбником, але й до її енергетичної незалежності. Внаслідок цієї кривавої війни цінність відновлюваних джерел енергії трансформувалася з більш екологічної на безпекову та економічну. Ще зовсім недавно відновлювані джерела енергії вважалися світовою спільнотою в першу чергу – інструментом боротьби з невідворотною зміною клімату та скорочення викидів вуглецю. Сьогодні вітрова, сонячна, біо-, мала гідро- та воднева енергетики – запорука енергетичної безпеки й незалежності держав, а її собівартість значно нижча за викопне паливо. Внаслідок масованих російських ударів по енергетичній інфраструктурі України було завдано безліч ударів по енергетичних об'єктах України. Ключові цілі – електростанції та мережеві підстанції по всій території України.  Але ми знаємо: Україна вистоїть наперекір ворогові завдяки мужності наших славних воїнів! Ми все переживемо!  Віримо в перемогу!

20 вересня 2024 року у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ у рамках Декади відкритих дверей відбудеться День інформації на тему «Стан та напрями розвитку енергозбереження». У відділі технічної літератури є чимало цікавої літератури з різних галузей технічних наук, зокрема з проблем енергозбереження. Відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ пропонує своїм читачам  видання,  які висвітлюють питання енергозбереження в Україні, використання нетрадиційних джерел енергії та біоенергетичних культур, зарубіжний досвід. Це фахові, науково-популярні, науково-виробничі періодичні видання: «Винахідник і раціоналізатор», «Біоенергетика», «Енергетика та електрифікація», «Промелектро», навчальні видання, монографії в яких висвітлюються пріоритети розвитку нетрадиційної, відновлювальної та біоенергетики. Сподіваємось, що ці видання будуть цікавими і корисними для Вас, шановні користувачі студенти, спеціалісти в галузі енергетики.

В програмі:

Тематична експозиція «Стан та напрями розвитку енергозбереження»;

Презентація-огляд літератури «Інноваційні енергозберігаючі технології».

 

Підкорювач небес – Ігор Сікорський (85 років тому Сікорський підняв у небо свій гелікоптер)

                                              

 Ігор Сікорський був багатогранною людиною. Його знали як гарного історика, археолога, письменника і навіть музиканта. В 1971 році І. Сікорському була вручена Премія національної оборони США. Всього ж авіаконструктор отримав більше 100 нагород, різноманітних грамот і дипломів. Ім’я І. Сікорського носить летовище в Бріджпорті, Коннектикут, Історичний архів «The Igor Sikorsky Historical Archives» та один з кратерів на Місяці. В СРСР ім’я І. Сікорського замовчувалося і лише наприкінці 1980-х років почали з’являтися перші публікації з об’єктивною інформацією про видатного конструктора. Сікорський (1889-1972) народився в Києві, в родині лікаря-психіатра. Ще під час навчання в Першій київській гімназії він сконструював свою першу модель гелікоптера з гумовим моторчиком. У Київському політехнічному інституті організував студентську авіаційну спільноту, вступив до Київського товариства повітроплавання. В Києві І. Сікорський створив свої перші моделі гелікоптерів та літаки, зокрема, БіС-2. З Києвом пов’язаний і знаменитий «Ілля Муромець» – чотиримоторний біплан, який був збудований на Російсько-балтійському вагонному заводі і який поставив низку рекордів та здійснив історичний переліт із Санкт-Петербурґу до Києва в червні 1914 року. Основні досягнення І. Сікорського були здійснені в США, куди він еміґрував у 1919 році і заснував власну компанію «Sikorsky Aeroengineering Corporation». Серед його кращих розробок, створених у США: S-38 – пасажирський літаючий човен, який забезпечив розвиток транспортної мережі американського континенту, його перший американський гелікоптер VS-300 (S-46), що дав початок подальшим розробкам ґвинтокрилів. На ґвинтокрилах Ігоря Сікорського і зараз літають президенти, його машини задіяні як повітряні шпиталі, вони гасять лісові пожежі та стоять на озброєнні різних країн світу. Відділ технічної літератури Тернопільської ОУНБ пропонує своїм користувачам значну кількість книг та періодичних видань з цієї тематики. Ось деякі з них.

Коляда І. А. Ігор Сікорський. – Харків, 2021.-124 с.

                                             

Ігор Сікорський (1889—1972) — авіаконструктор і відчайдушний пілот власних літаків, «батько світового гвинтокрилобудування», вчений та філософ. Його «Ілля Муромець», найкращий літак Першої світової війни, став прообразом пасажирської та стратегічної бомбардувальної авіації. Уже у двадцять два роки авіаконструктор-киянин підкорив Європу власними винаходами. Він навчався та працював у Парижі, Києві, Петербурзі, згодом емігрував до США, де займався серійним гвинтокрилобудуванням, створенням перших міжконтинентальних пасажирських авіалайнерів. Машинам фірми Сікорського належала більшість світових рекордів, зокрема абсолютних. Ця книжка містить відомості про походження Ігоря Сікорського, його батьків — родину Сікорських, яку добре знали в Києві, та розкриває феномен авіаконструктора зі світовим ім’ям. До видання також увійшли згадки про релігійно-філософську творчість цього великого трудівника.

Згуровський М. З. Київська політехніка: шлях до зірок.-Київ, 2021.- 439 с.

Видання присвячено піонерам авіа- та ракетобудування, видатним представникам інженерної думки двадцятого століття, чиї славні імена золотими літерами вписані в історію Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського. Матеріали, подані в книжці, ґрунтуються на циклі статей, опублікованих протягом останніх років у всеукраїнському щотижневику «Дзеркало тижня» та газеті НТУУ «КПІ» «Київський політехнік» і можуть служити корисним джерелом інформації для вчених, викладачів, студентів та аспірантів, а також для всіх, хто цікавиться історією науки й техніки.

Промахов О. Ігор Сікорський.- Київ, 2018 -128 с.

                                             

Однойменна книжка-біографія за авторством Олега Промахова розповість юним книголюбам про Ігоря Сікорського, справжнього піонера авіабудівництва, який почав працювати на голому ентузіазмі, однак спромігся увійти до когорти засновників індустрії авіації. Вперше у небо він здійнявся в Києві, і поставив перші світові рекорди. Його заслуги відзначили аж 80-ма нагородами в галузі авіабудівництва. Ігор Іванович Сікорський мав дивовижне життєве призвання: поліпшувати життя людей за допомогою техніки.

 

 

 

 

Презентація книги «Сучасні козацькі калейдоскопи» (18 вересня)

 

18 вересня о 13.00 год. відділ технічної літератури запрошує читачів бібліотеки та всіх тернополян на презентацію книги Любові Яворівської, Богдана Андрушківа та Уляни Рикун «Сучасні козацькі калейдоскопи» (Тернопіль, 2024).

Козацтво дозволило вижити українському народу в умовах відсутності власної держави та за часів тотального знищення всього самобутнього. Козаками ставали вільні люди, які прагнули захищати Батьківщину від ворогів. Сьогодні ми вкотре бачимо, як феномен козацтва вплинув на українських синів, дочок та їхніх дітей, які героїчно боронять Україну від російських загарбників.

Публіцистичне видання на прикладі традицій Міжнародного Лицарського Ордену  Українського Козацького Братства ім. св. Миколая висвітлює історико-краєзнавчі аспекти розвитку сучасного українського козацтва. Автори устами представників козацтва Півночі і Півдня, Сходу і Заходу розглядають процес  національного відродження, впровадження нових традицій в умовах війни та у повоєнний період.

Модераторка заходу — Любов Яворівська, ініціаторка та авторка творчої ідеї появи цієї книжки.

 

Газова і нафтова промисловість та енергетична безпека України ( 8 вересня — День працівників нафтової та газової промисловості України )

 

Нафтова та газова промисловість завжди була і залишається основною ланкою паливно-енергетичного комплексу України, який забезпечує ефективне функціонування та сталий розвиток економіки країни, національну безпеку, підтримує соціальний рівень життя нації. Сучасна нафтова, газова та нафтопереробна промисловість України – це потужні газотранспортна та нафтотранспортна системи, нафтогазовидобувні підприємства, заводи з випуску нафтогазового устаткування, морський нафтовий термінал, нафтопереробні та газопереробні заводи, розгалужені мережі автозаправних станцій та автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій, сервісні та науково-дослідні організації.

Нафтова та газова промисловість – це стратегічна галузь, яка забезпечує економічну та енергетичну безпеку кожної держави. Одним із найважливіших стратегічних та пріоритетних напрямків її розвитку українські вчені вважають забезпеченість країни власними ресурсами, зокрема нафтою. Світова криза, в тому числі і нафтова, спонукає людство до ефективного й економічного використання цієї сировини. Велика кількість країн залежить від імпорту сировини, і Україна не є винятком. Україна є однією з тих держав, які за допомогою власних ресурсів задовольняють лише незначну частину попиту на паливно-енергетичні ресурси, що свідчить про значну залежність від імпортного постачання енергоресурсів. Більшість країн, в тому числі і Україна, розглядає цю залежність як загрозу національній та енергетичній безпеці. Перспективи розвитку газової промисловості України пов’язані з розширенням геологопошукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та прискоренням промислового освоєння відкритих родовищ, а також слід широко впроваджувати досягнення новітніх технологій і техніки. 

До професійного свята працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості читальний зал відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ пропонує широкий репертуар наукових та науково –популярних видань, підручників та навчальних посібників, періодичних видань, що висвітлюють діяльність галузі, проблеми та перспективи розвитку. В них публікуються матеріали з питань економіки і організації нафтогазового та нафтопереробного виробництва; геології та розвідки нафтових і газових родовищ; буріння свердловин; видобування нафти і газу; транспортування та зберігання нафти і газу; переробки нафти і газу; охорони навколишнього середовища. Запрошуємо всіх бажаючих до перегляду видань, що містять  інформацію про те, як розвивається нафтова і газова промисловість  України.

7 вересня - День мережива

 

У гардеробі практично будь-якої жінки є щось мереживне - повноцінний виріб або річ, декорована мереживом. Вже багато років мереживо не залишає колекції pret-a-porte і є улюбленим матеріалом іменитих дизайнерів. Ніжне і витончене мереживо - найкраще рішення, щоб підкреслити жіночність.

 Існує думка, що "мереживо" походить від слова "мережа" - легка тканина являє собою цілу мережу дивовижних переплетінь. Вчені впевнені, що мереживо винайшли в Італії, звідки воно поширилося по всій Європі. Існує гарна легенда про виникнення мережива. Моряк, вирушаючи у далеку подорож від берегів Італії, побачив водорості дивовижної краси, і вирішив піднести їх у подарунок своїй коханій. Моряк вирушив у плавання, а дівчина на згадку про нього сплела візерунок із тонких гілочок водоростей.

Мереживоплетіння відоме вже багато століть. Достовірно визначити, коли виникла ця техніка, неможливо. Розрізняють дві основні техніки виготовлення мереживних тканин – плетіння та шиття. Історики стверджують, що техніка плетеного мережива з'явилася трохи раніше за техніку шиття. Для створення плетеного мережива використовували круглі подушечки та кашлюки. Для шиття мережива застосовували стандартну голку та нитку. Попередньо малюнок наносили на пергамент. Як тільки малюнок був готовий, ножицями вирізали намітку, яка з'єднувала пергамент і мереживо – отримували повітряну тканину.  Різні роки та в різних країнах мережива плели з паперових, вовняних, шовкових, лляних і навіть золотих ниток.

В Італії існувала спеціальна техніка плетіння мережива з ниток алое. Перші мережива італійських умільців виглядали досить примітивно – це були вузькі смужки із простими геометричними візерунками. Найпопулярнішим візерунком на той час була ретичелла – мереживо у вигляді сіточки. Саме такому візерунку віддавали перевагу у своїх вбраннях Катерина та Марія Медічі. З роками візерунки мережива ставали все складнішими, а матеріали різноманітнішими. Італія довгі роки зберігала секрет виготовлення мережива. Щоб захистити свої права на техніку плетіння мереживних тканин, Венеціанська республіка видала указ, який забороняв майстрам із острова Бергамо виїжджати за межі міста або брати до учениць іноземок. Наприкінці 17 століття Європу охопила мода на венеціанське мереживо, яке отримало назву «стібок у повітря». Це мереживо являло собою тонкий зубчастий борт у вигляді химерного геометричного візерунка. Згодом геометричні мотиви мережива почали доповнювати фігурами людей та тварин.

Не менш розвиненою і знаменитою, ніж Італія, у техніці плетіння мережива вважалася Фландрія – сьогодні її територію займає Бельгія та частина Нідерландів. Тут мереживо плели винятково з місцевого льону високої якості. Колір готового мережива був не білий, а трохи рожевий через особливий колір бельгійського льону. Щоб створити повітряне мереживо, мереживниці йшли у сирі підвали, де повітря постійно було вологим – завдяки таким умовам роботи лляні нитки були м'якшими. Місцеві майстри Фландрії традиційно створювали гіпюри з рослинним орнаментом, і як фон використовували найтоншу тюль.

В Англії довгі роки (до середини 18 століття) забороняли використовувати для пошиття суконь мережива закордонного виробництва. Англійський парламент не дозволив ввозити мережива на територію країни, щоб стимулювати виробництво власних ажурних тканин. Розвиток техніки мереживного плетіння завдячує і шотландським майстрам. Розквіт їхньої творчості припадає на період правління Марії Стюарт. Її вважали вмілою майстринею - вона майстерно створювала химерні візерунки мережива з мотивами квітів, тварин та птахів. Іспанія увійшла в історію як країна, мешканці якої витрачали рекордну кількість коштів на покупку мережива.

Французи вдосконалили техніку плетіння мережив італійських майстрів. Їхні вироби відрізнялися складними композиціями, сотнями дрібних деталей, найтоншими зв'язками та повітряними сітками. Майстри Франції особливу увагу приділяли декору фону мережива, доповнюючи його деталями тонкої роботи. Саме ця риса вирізняє французькі гіпюри. Мода на мереживо існувала в країні аж до французької революції. Але після набула нового життя, коли до влади прийшов Наполеон.

На території Східної Європи мережива з'явилися завдяки князю Данилові Галицькому. Під час зустрічі з королем Угорщини в середині 13 століття він звернув увагу на вбрання придворних кавалерів та жінок. З того часу мода на мереживо почала поширюватися серед слов'янських народів. На території слов'янських держав існували свої техніки плетіння мережива, відмінні від Західної Європи. У 13 столітті було прийнято плести плоскі мережива, у 16 ​​– різноманітні зубчасті, шахові та геометричні мережива. У XVII столітті на мережива стали переносити рослинні та квіткові мотиви.
Сьогодні ж кожен з нас може спробувати сплести своє мереживо, навчившись цього хоч би із книг та періодичних видань – а такі у нас, звичайно ж є.

У читальній залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ представлена літератури про різні види рукоділля. Вона цікава для тих, хто любить і хоче робити щось красиве й цікаве своїми руками. Таких користувачів бібліотека має багато, тому книги користуються великою популярністю. Літературу звідси охоче беруть для ознайомлення і використання.  Запрошуємо всіх до перегляду.