Кулінарна етнологія.

 

Технологія національних кухонь (кулінарна етнологія) — це технологія продуктів ресторанного господарства яка базується на знаннях, вміннях та навиках, отриманих під час опанування сучасної класичної технології. Через економічні, політичні, соціальні причини в основу класичної сучасної технології покладені способи та засоби впливу на харчову сировину, передбачені діючою нормативною технологічною документацією, в основному збірниками рецептур. Збірники рецептур, які діють нині на території України, базуються перш за все на сучасній українській етнічній кухні. Народна їжа, як елемент матеріальної культури, виконує широкі суспільні функції і є також як соціальним, так і економічним фактором людського існування. В ній знаходять відображення соціально-економічні умови життя, культурна спадщина поколінь у рамках одного народу та у взаємозв'язках з сусідніми народами. Народна їжа характеризується значним багатством і різноманітністю. Вона займає особливе місце в сімейно-побутових обрядах (весілля, хрестини, поминки), календарних (Свята Вечеря, новорічна вечеря, Великодня їжа), трудових святах (свято урожаю, «Полонинський хід» та ін.). Елементи народної їжі постають традиційними національними символами. Одним з таких символів є хліб – основа життя, його благополуччя. В ньому віддзеркалюється людська праця, надії і сподівання. З давніх часів і донині, бажаючи людині добра, достатку, благополуччя, її обсипають («обсівають») хлібним зерном. Традиція «обсівання» зустрічається в обряді входин у нове житло, на святах сімейно-побутового характеру (хрестини, весілля), під час різдвяно-новорічних свят та ін.

Розвиток сучасної держави, в тому числі і суверенної України, не може відбуватись без взаємодії з іншими державами в економічній, соціальній, культурній сферах. Цьому сприяє розвиток міжнародного туризму, як складової частини міжнародних відносин. Частиною національної культури є етнічна кухня, культура харчування. Фахівцеві у галузі харчування потрібні глибокі знання етнічних кухонь, їх особливостей, специфіки, застольного етикету.  Вивчення національних кухонь сприятиме якісному обслуговуванню іноземних гостей у закладах готельно-ресторанного та туристичного бізнесу відповідно до етнічних, релігійних та історичних особливостей харчування. Це сприятиме збільшенню туристичного потоку іноземців та розвитку закладів готельно-ресторанного господарства України.

Неіленко С., Русавська В. Кулінарна етнологія: навч. посібник. / С. Неіленко, В.Русавська. — Київ: Видавництво Ліра. — 612 с.

В посібнику розглядаються традиції харчування та гастрономічні звички різних етносів та представників різних релігійних напрямів, історія   та   культура харчування   різних   народів   світу,   процес надання   основних   і   додаткових  послуг   у   закладах   готельно-ресторанного  господарства  відповідно  до  релігійної  належності, традицій харчування та гастрономічних звичок іноземних туристів, технологічний  процес   виготовлення   національних   страв   різних етносів з використанням методів інноваційної кулінарної технології. Призначено для  індивідуальної  самостійної  роботи  студентів, аспірантів та викладачів.

11 липня — Всесвітній день шоколаду

 

Батьківщиною Всесвітнього дня шоколаду вважається Франція. Саме французи в 1995 році започаткували це свято. Воно  досить швидко здобуло популярність. I крім Франції, широко відзначається в Німеччині, Італії, Швейцарії та інших країнах як всередині Європейського союзу, так і за його межами. У  місті  Перуджа (Італія), з 1994 року щорічно, в жовтні, упродовж більш як тижня проводиться  фестиваль шоколаду під назвою Eurochocolate («Єврошоколад»). Понад 150 італійських і світових ремісничих і промислових фабрик з виробництва шоколаду пропонують численним туристам (останні заходи відвідувало близько 800 тис. осіб) і жителям міста свої продукти безпосередньо на вулицях міста або в спеціальних виставкових приміщеннях. Німці ж вирішили, що святкування Дня шоколаду недостатньо, щоб віддати данину улюбленому cмаколику. Вони побудували на честь шоколаду цілу країну - Шоколандію, і тепер кожен день тут влаштовується святкове шоу, яке можна побачити з трибуни, що обертається навколо сцени. Бельгійці вирішили не відставати від своїх сусідів і побудували в Брюсселі Музей шоколаду, а також салон чаю і шоколаду, в якому всі страви - перше, друге і третє - неодмінно мають в складі шоколад. Крім того, цікавою подією може стати і поїздка до однієї з «шоколадних» країн, жителі яких знаються на «чорному золоті». Окрім Італії, до них можна зарахувати Бельгію, Швейцарію, Францію, Іспанію та США. Поряд із Всесвітнім днем шоколаду існують й інші, менш глобальні, але не менш солодкі дати, присвячені цьому продукту. Так, у Сполучених Штатах, крім Всесвітнього дня шоколаду, щорічно відзначають ще два загальнонаціональні «шоколадні дні»: 7 липня і 28 жовтня.

Львів'яни відкрили для себе шоколад ще в середньовіччі. Тоді у містi з'явилися східні солодощі та французькі десерти. Як бачимо, у наш час шоколад не вважається дивиною і вражає величезною різноманітністю смаків, однак смакові переваги і технології виробництва шоколаду у різних народів світу значно відрізняються. Але всі країни сходяться в одному: шоколад - це дивно смачні ласощі, якi заряджають «гормонами щастя». Зазвичай шоколад їдять як ласощі, однак у цього продукту більш широкий спектр застосування - він може замінити косметику, стати засобом для профілактики і навіть для лікування хвороб. Шоколад дуже корисний у всіх сенсах слова. Застосувати шоколад можна для підтримки тонусу організму, для схуднення, для профілактики захворювань і для догляду за собою, не кажучи вже про те, що він просто дуже смачний. Сьогодні ніхто достеменно не знає, коли саме і за яких обставин людство уперше скуштувало шоколад. Дослідники стверджують,що вперше його приготували за 3 тисячі років до нашої ери. Тоді американський континент населяли індіанці ольмеки. Саме в їхній мові вперше з’явилось слово «какава», яке зберегло своє звучання до наших днів.  На зміну ольмекам прийшли індіанці майя. У народів майя був Бог какао. Ці відзначилися тим,що покидали какао - боби на землю. Сонце підпалило їх, і хтось з бідняків зібрав  зерна і кинув в чашку з водою. Вийшов перший шоколад. Древні майя вважали напій із зерен какао «їжею богів» і наділяли шоколад містичними властивостями. Багатії  підглянули, як бідняки п’ють «какаву» і вподобали собі. Какао-боби стали символом багатства і використовувались замість грошей. Раба можна було придбати за 100 бобів. Вони розбили перші плантації какао, де вирощували какао-боби. У них були добре розроблені методи приготування шоколадних напоїв різних видів. У «гірку воду», отриману з какао-бобів, вони додавали мед, ваніль, сік агави, а іноді зерна кукурудзи і мелений перець. До Старого світу какао завезли в XVI ст. іспанські конкістадори. Саме європейці перетворили священний напій індіанців в вишукані ласощі, збагативши його рецептуру молоком і цукром. Довгий час в аристократичному середовищі були популярні так звані «шоколадні салони», де головним частуванням був гарячий шоколад. А визначні жінки вважали шоколад афродизіаком. Так, пані Помпадур була упевнена, що лише шоколад може розпалити вогонь пристрасті. До початку XIX століття шоколад вживали тільки у вигляді напою. XIX століття по праву вважається революційним у виробництві шоколаду. Твердий шоколад з'явився  в середині 1850-х рр., коли англієць Джозеф Фрай дослідив, що якщо додати в шоколад більше какао-масла, ніж гарячої води, то продукт стане твердим. У 1875 році швейцарцю Даніелю Петеру приходить ідея додавати сухе молоко в шоколад, що послужило появі першого молочного шоколаду. З появою промислового виробництва, шоколадом змогли насолодитися і люди, які не відносяться до аристократії. В свiтi  розпочався  справжній шоколадний бум!  Найбільш корисний чорний шоколад. Чим більше відсоток вмісту какао в шоколаді, тим більше він корисний для організму, тому молочний та білий шоколад тільки для задоволення, а чорний можна вживати для користі організму. Темні сорти шоколаду стимулюють викид ендорфінів - гормонів щастя, які впливають на центр задоволення, покращують настрій і підтримують тонус організму.

Петчет Ф. Шоколад. Кулінарна школа. — Київ: КМ- БУКС, 2013. — 64 с.

Що можна приготувати із шоколадом? Торти, тістечка, кексики, рулетики. У цій книжці  знайдеться чимало рецептів, до складу яких входить шоколад. А ще читач дізнається про історію створення цього чудового смаколика та процес його виробництва. До складу кожного рецепта, що міститься в цій книжці, входить шоколад – навіть до м'ясного рагу!  Незвично? Так, але ж як смачно! Розширте  своє уявлення про шоколад, познайомившись із захопливими фактами, поринувши в історію створення цього смаколика, дізнавшись про технологію його виготовлення і, нарешті, здивувавши своїх близьких казковою випічкою та ніжними десертами! Шоколадні кекси, солодкі трюфелі, смачне морозиво і ще багато вишуканих страв чекають на Вас, шановні користувачі!

Микола Бенардос – винахідник з України, який прискорив технічний прогрес людства ( До 180 - річчя з дня народження )

                               

З винаходами українця Миколи Бенардоса усі мають справу дуже часто. Ми завдячуємо йому появою кондиціонера, каструлі – скороварки, машинки для приготування морозива, а також пральної машини. Найбільшим його винаходом є електричне зварювання, адже завдяки цьому сьогодні будують будинки, зводять мости і створюють ще дуже багато корисних речей. Бенардосу належить також багато винаходів у залізничному й водному транспорті, енергетиці, військовій справі, сільському господарстві, побутовій техніці. Він вигадав першу зубну пломбу, яку назвав «срібний ґудзик». Майже 200 винаходів у галузях техніки, транспорту, сільського господарства, чимало з яких не втратили свого значення донині. Світова популярність, відзначена на рівні ЮНЕСКО. Все це – про видатного вченого з України Миколу Бенардоса. Микола Миколайович Бенардос народився 8 липня 1842 року. Початкову освіту майбутній винахідник здобув, за родинною традицією, вдома. Проте вже дитиною цікавився ремеслами, у батьківському маєтку опанував професію коваля. У 20 років Микола вступив на медичний факультет Київського університету Святого Володимира (нині університет Тараса Шевченка). Там він винайшов зубні пломби зі срібла, завдяки чому вилікував свого денщика. Після завершення медичного факультету Микола вирішив не продовжувати занять медициною, а продовжити навчання на сільськогосподарському відділенні Петрівської землеробської та лісової академії у Москві. Наступного року він відвідав Париж, де став свідком проведення Всесвітньої виставки мистецтв і промисловості, а також Велику Британію, Німеччину, Іспанію. Після повернення запропонував нові моделі плуга – зокрема, з обертовим відвалом, що давало змогу зменшити тертя між частинами плугу та землею. Від кінця 1870-х Микола Бенардос багато подорожував Европою, вивчав усі технічні новинки й захопився електротехнікою. Він створював комутатори струму великої сили, акумулятори, баластні реостати. 1877 року сконструював дерев’яний колісний пароплав-всюдихід “Микола. 1881 року винайшов спосіб дугового зварювання, який приніс йому всесвітню славу, міжнародні нагороди, патенти провідних країн Европи та США. Сьогодні вже нікого не здивуєш мистецтвом електрозварювального з'єднання металів, простіше кажучи – електрозварюванням. Але ще півтора століття тому цей украй важливий спосіб кріплення металоконструкцій здавався недосяжним. Ще з часів Леонардо да Вінчі людство шукало шляхи міцного з'єднання найважливішого компонента всіх несучих конструкцій. І лише в 1881 році світ дізнався, що таїнство зварювання металів розкрито. І це чудо створене руками Миколи Миколайовича Бенардоса. Бенардос разом із іншими вкладниками коштів заснував товариство “Електрогефест”, яке мало майстерню зварочних робіт. Буквально за кілька років спосіб електрозварювання, запропонований винахідником із України, поширився в усьому світі. Він став застосовуватися не лише під час допоміжних і ремонтних робіт, але і як основний технологічний процес виробництва металевих виробів. Винахід Бенардоса мав настільки велике значення, що 1981 року ЮНЕСКО ухвалила рішення відзначити у світі 100-річчя цієї події. Геній Бенардоса створив ще дуже багато винаходів: електричну гармату, гасовий самовар, консервну банку, копальну машину, водні лижі, спеціальні гальма для залізниць, кран для умивальника, машину для виготовлення морозива тощо. Щоб дізнатись більше про видатного інженера, винахідника просимо скористатись книгами та публікаціями в періодичних виданнях з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ. 

3 липня - Всесвітній день без поліетиленових пакетів

                           

 

Поліетиленові пакети були створені для порятунку планети, а тепер їх називають чи не головною проблемою навколишнього середовища 3 липня у світі традиційно відзначають День відмови від пластикових пакетів. Перший пластиковий пакет з'явився 1959 року. До того існували лише паперові, а навколишнє середовище неабияк страждало через вирубку дерев. Винахід шведського інженера Стена Густава Туліна вважався більш екологічним: багаторазові поліетиленові пакети надійні, водонепроникні, зносостійкі, могли служити людям роками. Ніхто не очікував, що їх часто почнуть викидати відразу після використання. Зараз щороку у світі використовують майже трильйон пакетів – а це два мільйони в хвилину. Більшість з них потім опиняється на звалищах або в океані. Однак прогрес не стоїть на місці — суспільство стає більш усвідомленим, а вчені шукають нові, безпечні для природи матеріали. На сьогодні у світі існує декілька альтернатив пластику. В основному вчені покладаються на природні матеріали. Наприклад  гриби складаються із волокон, що можуть приймати різну форму. Від способу вирощування залежить щільність сировини. Завдяки цьому грибами можна замінювати не тільки пластик, а й безліч інших матеріалів — шкіру, гуму та пробку. Речі, зроблені з грибів, виходять міцними, вогнестійкими та повністю біорозкладаними.  Картопля. Як не дивно, але залишки від виробництва чіпсів та картоплі фрі можна використовувати з користю для довкілля. У поєднанні з іншими сполуками, картопляний крохмаль утворює подібну до поліуретану речовину.⠀ В Україні вже принаймні три компанії виробляють пакети з крохмалю, які розкладаються у природі без шкоди для довкілля. Кукурудза. Полімолочна кислота (PLA) є замінником пластику в матеріалі, який виготовляють із ферментованого кукурудзяного крохмалю. Цей тип біопластику широко розповсюдився на ринку. Товари з цього матеріалу біорозкладані, не токсичні, а до того ж стійкі до різних температур та рідин. В Україні, наприклад, компанія BIOC виробляє з кукурудзяного крохмалю пакети. Зернові культури. Завдяки поєднанню зернових культур та щіпки солі можна отримати міцні та смачні підставки для їжі та навіть ложки. Таку упаковку чи прибори можна навіть їсти, як стаканчики від морозива. Кава. Українська компанія Ochis розробила перші окуляри з вторинної сировини кави. Головна ідея – абсолютна відмова від нафтового пластику. Замість нього виробник використовує біополімер на основі кави, льону та натуральних олій. Окуляри мають природний кавовий запах, оправа повністю розкладається у ґрунті чи воді, перетворюючись на природне добриво для нових рослин.
Харчові відходи. У Сумах студенти винайшли їстівну плівку для зберігання продуктів. Така упаковка на 50% складається з харчових відходів, які використовують як наповнювачі – подрібнені залишки овочів, фруктів, шкаралупи горіхів, яєць тощо, а ще на 50% – зі зв’язуючих компонентів-біополімерів, отриманих з кісток тварин і риби. А у Німеччині створили екологічні пакети з фруктової шкірки. Сьогодні питання поводження з відходами в Україні –одне з найважливіших і найактуальніших серед проблем забруднення навколишнього середовища, яке потребує найшвидшого реагування. І  основна причина того – нерозвинена культура поводження з відходами. Вторинна переробка відходів є найпрогресивнішим методом утилізації. Вона не тільки скорочує обсяги побутового та промислового сміття, а й дає нове життя цінним компонентам відходів, економлячи ресурси планети. Тож запрошуємо приєднатись до акції «День без поліетилену», переглянувши документи з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ, які розкажуть  Вам як правильно зберегти ресурси планети, запобігти екологічній небезпеці, просто сортуючи сміття, а також про ефективні методи переробки відходів. Це книги сучасних авторів, які спонукають до розумного споживання різноманітних ресурсів і допомагають стати екологічно свідомими та зробити перші кроки до порятунку Планети.

Кондратюк Юрій Васильович - українець, чиї відкриття лягли в основу програми NASA ( До 125 років з дня народження )

 

Першому польоту людини в космос передувала напружена праця мрійників і теоретиків, які пропагували необхідність космічних польотів і теоретично обґрунтовували їх можливість. Одним з них був Юрій Васильович Кондратюк, 125 років з дня народження якого виповнюється  21 червня. Думка про польоти до Місяця і планет Сонячної системи захопила Юрія Кондратюка ще під час навчання в гімназії. Він завів зошит, у якому почав записувати свої перші розрахунки й думки, що сто­сувалися польотів у простори Всесвіту. У своїй першій книжці "Тим, хто буде читати, щоб будувати", виданій у 1919 році, він написав: "Насамперед, щоб питання цієї праці само по собі не лякало вас і не відвертало від думки про можливість здійснення, увесь час твердо пам'ятайте, що з теоретичного боку політ на ракеті у світовий простір нічого неймовірного собою не представляє". У цій праці він вивів основне рівняння руху ракети, навів схему та опис чотириступінчастої ракети на водневому паливі, камери згоряння ракетного двигуна з різними комбінаціями розташування форсунок окисника й пального, параболоїдного сопла й багато іншого. Тут також було запропоновано використовувати опір атмосфери для гальмування ракети під час її спуску з метою економії палива, під час польотів до інших планет виводити корабель на орбіту штучного супутника, а для посадки на них людини й повернення на корабель застосувати компактний злітно­посадочний модуль (це і було реалізовано американським агентством NASA у програмі "Apollo"), використовувати гравітаційне поле небесних тіл для додаткового розгону або гальмування космічного апарата для польотів у Сонячній системі, розглянуто можливість використання сонячної енергії для живлення бортових систем космічних апаратів і розміщення на навколоземній орбіті великих дзеркал для освітлення поверхні Землі. Згодом Кондратюк підготував до друку ще одну книгу під назвою "Завоювання міжпланетних просторів".  У ній лише 73 сторінки, 6 аркушів схем і креслень, але саме ця тоненька брошурка принесла авторові світову славу. Юрій Кондратюк запропонував оптимальний шлях ракети після її старту, а саме: вертикальний підйом крізь щільні шари атмосфери, а далі на орбіту за певною траєкторією. Він розглянув питання теплового захисту космічних апаратів під час їх руху в атмосфері. Але найголовнішою його пропозицією стали проміжні міжпланетні бази із запасами всього необ­хідного для тривалого польоту. Він підкреслював необхідність створення постійної космічної бази на орбіті навколо Місяця, на яку вантажі доставлятимуть автоматичні вантажні ракети, а міжпланетні кораблі зможуть поповнити свої запаси й продовжити шлях до Марса, Венери або Меркурія. Кондратюк писав також про можливість спуску корабля на крилах і розробив схему "космічного човника". Він передбачив, що під час першого польоту на Місяць екіпаж кос­мічного корабля складатиметься із трьох людей, двоє з яких за допомогою спе­ціального модуля дістануться місячної поверхні, а третій залишиться в кораблі на навколомісячній ор­біті (що і сталося саме так майже через сорок років). Нині пам'ять Ю. В. Кондратюка шанують у всьому світі. Його іменем названо кратер на зворотній стороні Місяця й малу планету Сонячної системи, а також трасу, рухаючись по якій, ракета з людиною вперше до­сягла Місяця. В Києві його іменем названо вулицю, в Полтаві відкрито па­м'ятник, а його ім'я присвоєно Полтавському національному технічному університету. Є медаль імені Ю.В. Кондратюка, випущено ювілейну монету і дві поштові марки. Американці, які вважають Кондратюка родоначальником космічної ери, на мисі Канаверал установили йому пам'ятник. Більш детальну інформацію про геніального українського вченого можна дізнатись з видань, що знаходяться у читальному залі відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.

"Скринька зі спеціями" - найкращий рецепт доброго здоров"я та чудового смаку

 

Скуштувати оригінальні, смачні та корисні овочеві страви з різних куточків світу можна навіть не вибираючись із власної оселі — якщо у вас є кулінарна книга від докторки медицини й шеф-кухарки Лінди Шу.

Шу, Л. Скринька зі спеціями. Добре харчуйтеся й будьте здорові з рецептами овочевих страв із різних країн світу / Лінда Шу, пер. з англ. Олени Кушніренко. — Київ: ArtHuss, 202. — 352 c.

Сніданки, основні страви, гарніри та десерти з екзотичними й вишуканими назвами, виявляється, не завжди вимагають подвигів на кухні, а здоровий підхід до харчування забезпечить гарне самопочуття, що обов’язково відобразиться на зовнішності, настрої та працездатності. Пудинги й кімчі, бургери й хумус, арахісовий пунш і тринідадські вареники, а ще, звичайно, найрізноманітніші спеції та трави, що витворюють неповторний стиль вашої кухні. Рецепти, які ви побачите далі, з’явилися в результаті цих любовних стосунків із їжею, які автор культивувала останні два десятиріччя, відтоді як Північна Каліфорнія стала її домом. Версія каліфорнійської кухні: простота й свіжість, насолода щедрістю ферм і розмаїттям смаків багатокультурної спільноти, які перетворюють на чисту радість готування смачної здорової їжі.

Лінда Шу - докторка медицини, шеф-кухарка. Вивчала антропологію й медицину в Університеті Брауна, після практики в Китаї та Сингапурі продовжила навчання в Каліфорнійському університеті, згодом у Корнельському університеті вивчала харчування на основі рослинних продуктів. Ентузіастка й популяризаторка здорового харчування, закінчила Школу кухарства Сан-Франциско. Нині веде лікарську практику в Сан-Франциско, тут-таки заснувала навчальну кухню, щоб заохочувати людей переходити на здорову рослинну їжу. Пропонуємо дану книжку для ознайомлення яка, сподіваємось, буде цікавою і корисною для Вас, шановні користувачі, та допоможе Вам ознайомитись з смаками, текстурами  й техніками приготування овочевих страв з рецептами із різних країн світу та з часом досягти досконалості у використанні найрізноманітніших спецій у вашій кухні.

11 червня - День мебляра

 

"День мебляра" є неофіційним професійним святом всіх тих, чия робота так чи інакше пов'язана з меблями. Він був заснований вже багато років тому.

Відзначають його  працівники меблевої промисловості нашої країни.  Сучасні люди давно звикли до комфортного способу життя. Меблі високої якості є однією з найважливіших складових цього комфорту. Ми вже не змогли б уявити своє життя без меблів, ми щодня використовуємо їх в себе вдома, на роботі і на відпочинку. Хороші меблі повинні бути не тільки надійними і зручними, але і красивими. В нашій країні сьогодні виробляється і продається величезна кількість різноманітних меблів. Будь-яка людина може вибрати меблі по своєму смаку і гаманцю. Меблева промисловість розвивається швидше багатьох інших  галузей. Українські підприємства випускають меблі високої якості, не відстаючи від своїх зарубіжних колег. На різних міжнародних виставках вони  займають провідні місця і отримують заслужені нагороди.  Професія мебляра є важливою і непростою. Перша меблі з'явилася ще в часи первісних громад. Особливо це стосувалося тих племен, які жили в прохолодному кліматі і потребували в закритих приміщеннях. Виготовлялися ці вироби з дерева. Саме цей матеріал найбільше підходив для виготовлення таких предметів, тому що він міцний, але легкий і добре піддається обробці. Спочатку для цієї мети бралися лише ті шматки дерева, які зовні найбільше нагадували за формою предмет, який потрібно було виготовити. Тоді меблі мала тільки функціональне значення, її зовнішнього вигляду увага не приділялася. Зміна побутового устрою і соціально-економічного ладу призвело до появи нових типів меблів.  Перші предмети меблів, призначені для сидіння, були створені єгиптянами. Вони робили низькі лавки і стільці. Тільки у фараонів Єгипту були справжні крісла, які прикрашалися різьбленням, а також накладками з слонової кістки і золота. Стародавні греки відрізнялися невибагливістю в побуті. Вони створили ларі. Ці предмети меблі являли собою своєрідні скрині, на яких можна було сидіти й лежати. У Стародавніх Римлян у палацах була більш розкішні меблі, вона прикрашалися позолотою, різьбою, інкрустаціями, кольоровою емаллю. Римляни дуже любили всі розкішне, тому вони почали прагнути до пошуку нових матеріалів для виробництва меблів. Вони почали виготовляти лави і столи з бронзи і кольорового мармуру.  Вони вміли створювати оздоблення палаців, будинків знаті. До їхніх заслуг відносять перші предмети меблів з металу, благородного мармуру. Позолота в інтер'єрі, дорогі стільниці цінних порід, зручні розлогі лавки-лежанки, імператорський трон — далеко не всі предмети того часу. Тоді ж було покладено початок моди на легкі, плетені «вербові» меблі. Дизайнери наших днів і сьогодні звертають свій погляд на ці техніки виконання. В епоху класицизму було прийнято обтягувати дорогими тканинами стільці, лавочки, різні різьблені предмети оздоблення багатих будинків. Мода на меблі існувала завжди. Вона була предметом розкоші і ознакою знатного походження. Простий народ, на відміну від знаті, жив своїми уподобаннями. Меблі були масивними, дерев'яними, добротними, зробленими, що називається, на століття. Широкі лавки служили сидіннями, але швидко ставали «ліжком» у разі потреби. Речі зберігалися в різних за розміром скриньках. Вона була справжнім символом достатку і багатства. Зараз таку «бабусину скриньку» можна, мабуть, зустріти тільки в  музеї. Меблева справа розвивалася стрімко, насичувався ринок, постійно зростав попит. Перші шафи, віддалено схожі на сьогоднішні, з'явилися приблизно у 14 столітті. За дизайном вони не поступалися громіздкості будинків, були прикрашені помпезними і масивними колонами або карнизами. Така шафа могла позмагатися зі скринями, однак люди використовували в побуті і те й інше. У гардеробі стало зручніше зберігати свої речі, розклавши по поличках. Гардероб — предмет меблів, зобов'язаний своїм походженням англійцям. Він призначався для зберігання одягу. Відрізнявся від звичайної шафи тим, що мав вбудоване дзеркало, що було набагато зручніше, але не дешевше за вартістю. Сучасний меблевий світ — прекрасний і різноманітний зразок таланту майстрів, знавців свого ремесла. Доводиться тільки захоплюватися і дивуватися формами, колірними рішеннями, фактурами і мобільністю предметів інтер'єру. А більш детальніше про історію створення меблевого світу ви можете дізнатись з книг та періодичних видань з фонду відділу технічної літератури Тернопільської ОУНБ.